Було, може, з десяток кандидатів, із якими вартувало поговорити про Майбутнє. Але зорі (не без допомоги керівництва) вишикувалися так, що моїм спікером став доктор економічних наук, доцент Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, професор Київської школи економіки, співзасновник громадської платформи “Нова країна” та “BOARD”, член ради директорів “SingularityU Kyiv”, генеральний директор “Advanter Group” Андрій Длігач.

Після відповідей на перші п’ять запитань я зрозумів, що журналістська доля подарувала шанс самому переконатися, наскільки послідовним і системним у власних думках, візіях та прогнозах є 47-річний український стратег і футуролог Андрій Длігач.

Від розмови ми не могли удвох відірватися. Нас поглинуло Майбутнє: місцями – похмуре, місцями – обнадійливе, місцями – незвичне, місцями – жадане.

● Головне – навчитися виживати
● Торішні вибори вивільнили в українців бажання змінювати
● Більшості держав світу теж не буде
● У 2020-му Україна мала перетворитися на центр нової європейської інтеграції
● Що поділятиме нас на Ойкумену й Окраїну
● Дати можливість розвинутися новій державі й замістити пострадянську
● Українство може перестати бути поетичною метафорою
● Людству доведеться переосмислити категорію “смерть”
● Наука стане новою релігією зі своїми святими й апостолами
● Слід сконцентруватися на тому, що людину індивідуалізує

ЛЮДСТВО МАЄ СТАТИ ГНУЧКІШИМ, АДАПТИВНИМ САМЕ ПІД ЧАС ТАКОГО ФАЗОВОГО ПЕРЕХОДУ, В ЯКОМУ МИ ОПИНИЛИСЯ

- На конференції “iForum-2018” ви виголосили доповідь “Світ у 2030 році. До чого готуватися, що брати з собою”. Скажіть, ваші погляди на майбутнє скорегувала світова пандемія?

- Ні. Жодним чином.

- Абсолютно ніяк?

- Справа в тім, що кризи й пандемії, навіть більш серйозні виклики, не формують нових трендів, а лише прискорюють ті, які сформувалися раніше. Від 2016-го року ми знаходимось у фазовому переході, у зміні великої кількості базових питань людського існування. Тому я й кажу, основні тренди задані раніше. Нині вони увиразнюються, стають рельєфнішими.

- Тим часом знані вчені, зокрема доктор філософії Чиказької школи професійної психології Тодд Дюбоз (Todd DuBose), стверджує: карантин став ковтком свіжого повітря, він допоміг перевернути наші уявлення про себе і світ. Згодні?

- Ні. Аж ніяк.

- Ви з Тоддом Дюбозом не згодні?!

- Ні.

- Я зрозумів. Тим часом містер Дюбоз вважає, що світова пандемія сприяє самотворенню, бо оголила екзистенційні виклики, з якими щодня доводиться стикатися. Може, коронавірус демонструє людині – що він може відняти у неї й допомагає збагнути – що для людини є головним?

- Все це з’явилося не в 2020-му році. Те, що світ опинився на порозі екологічної катастрофи, ланцюга техногенних катастроф, перед спалахами пандемій і нових хвороб – все це нагромаджувалося давно. Щодня Україна бачить, як зменшується кількість води у річках, жахливо страждає водний баланс країни, як різко просуваються субтропіки на північ. Тим часом Європа готується до підвищення рівня світового океану. Про викиди CO₂ й інші виклики людство говорить не перше десятиліття. Зверніть увагу: Ґрета Тунберг вигулькнула до пандемії.

- Виходить, коронавірус нас не змінив?

- Сучасна пандемія, хіба що, нагадала людству, що стара фармацевтика, допотопна система медицини, колишня модель світу не відповідають викликам, які загрожують людству. Зайвий раз нам натякають, кожному з нас: ми зовсім не керуємо ситуацією, а найчастіше змушені підлаштовуватися, знервовано шукати вихід. Давно в світі немає нічого стабільного, і людство має стати гнучкішим, адаптивним саме під час такого фазового переходу, в якому ми опинилися. І головне – взяти на себе роль активного творця Нового світу.

- Отже, це все швидко не закінчиться і це… не остання пандемія?

- Як футуролог я не прогнозував, що саме пандемія запустить механізм. Скоріше, я віддавав перевагу техногенним катастрофам, як пусковому механізму світової кризи. Але те, що криза – це супутник фазового переходу, мені було зрозуміло ще чотири роки тому, це пояснювало причини економічної кризи, яка лише мала розпочатися, її час, що теж чітко прогнозувався. Відповідаючи на запитання, скажу: так, вихід із самоізоляції буде довгим. Коронавірус – це нова реальність, і карантин – це нова реальність. Антитрендами для людства стали регіоналізація світу, закриття кордонів, а трендами – подальша глобалізація і крихка відкритість світу. Останнє, певен, збережеться і після виходу людства з карантину.

- Подивимось, які інструменти в наявності в українців… Велика частина – мінімум 75 відсотків – досі цінностями вважають мир, справедливість і добробут. Тобто загал схильний до патерналізму і потребує державного контролю. Але саме ці сенси тримають нас у минулому. Якщо нічого не зміниться, що українців чекає через три, десять і двадцять п’ять років?

- По-перше, постановка питання “Якщо нічого не зміниться” – зайва…

- Чому?

- Це неможливо. У найближчому майбутньому зміниться багато що: економіка світова й українська, зміниться поняття “держава”, поняття “сім’я”, зміниться, якщо хочете, саме поняття “економіка”, “бізнес-моделі”, сам бізнес, професії, освіта.

- Коли саме зміниться?

- Навіть у горизонті десяти років. Через три роки сам по собі українець, ні, не зміниться. Він не стане більшим лібералом, не почне жити відкрито. Хоча сучасна економічна криза прискорює розуміння українцями того, що наші професії застарівають, а кожному громадянину слід повсякчас займатися саморозвитком. Ані тривалі контракти, ані місце роботи, ані офіційні документи більше не є гарантією твого майбутнього. Відтепер треба самому брати на себе відповідальність, а значить, мати пасивний дохід, мати заощадження, мати можливість мобільно переключатися з одного фаху на інший. Головне – навчитися виживати у новому світі. А вже навчившись виживати – навчитися керувати змінами.

- Лунає як настанова у школі виживання, але це все те, що українці так і не зробили в 2014-му році…

- Точно! Хто з українців планував, що він робитиме, якщо почнеться російська агресія? Коли здійсняться обміни ракетними ударами? Тим паче ми не готові ані до техногенних катастроф, ані до кліматичних змін. Самі по собі – як сім’ї, як люди, як нація. Ось чому пандемія і карантин змусили українців замислитись: – “Що я робитиму, коли все полетить шкереберть?” Звісно, у горизонті трьох років наші цінності не зміняться, але страхи, той самий футурошок (future shock) сягне апогею і змусить українців замислюватись і… змінюватись.

З ПОГЛЯДУ МАЙБУТНЬОГО – УКРАЇНЦЯ БІЛЬШ СУТТЄВО ЗМІНИЛИ ВИБОРИ МИНУЛОГО РОКУ, АНІЖ КАРАНТИН І ПАНДЕМІЯ

- Що зміниться в горизонті десяти років?

- Багато що. Адже не лише чинне покоління Y (покоління Міленіуму, покоління “Некст”, “Мережеве” покоління – ті, хто народилися у 1981-1996 рр. – О.Р.), але й покоління Z (Homelanders, Zoomers або New Silent Generation – люди, народжені в 1996-2017 рр. – О.Р.), а також покоління Α (Alpha; ті, хто народився після 2010 р. – О.Р.) – стануть трудовими ресурсами та, сподіваюся, задаватимуть тон як щодо цінностей, так і сам порядок денний у суспільстві. Знаєте, з погляду майбутнього – українця більш суттєво змінили вибори минулого року, аніж карантин і пандемія.

- Несподівано. У чому?

- Торішні вибори вивільнили в українців бажання змінювати, бо згадуване вами патерналістське суспільство добробуту і справедливості раптом обрало людину, яка декларувала відкритість, прориви, зміни, людину з креативною освітою, тобто – Іншого. Не освіченого господарника, яких досі раз-у-раз обирали українці, а надію на абсолютно Інакше Майбутнє.

- Вважаєте, Андрію, то був емоційний вибір?

- Так. Так, Олександре! Саме емоційний вибір, але геть ілюстративний, що виявив інші цінності, досі недекларовані… У 2019-му році стався потужний викид соціального прагнення добробуту, справедливості, безпеки, миру. Фактично, ті цінності відображають усталену уяву українців про самих себе. Паралельно до цього українець, котрий працює або працював за кордоном – а таких шість мільйонів! – уже встигнув доторкнутися до інакшого світу. Навіть якщо відняти тих із них, котрі працювали в Росії, вийде, що мінімум три-чотири мільйони встигли пожити і попрацювали в Європі. Хоч би як ми, кожен із нас, чіплялися за минуле, сама Україна рветься у майбутнє.

- Але й раніше наші заробітчани працювали в Західній Європі!

- Так, але відкрито, на виборах багато років вони не наважувалися декларувати інші цінності, а в 2019-му наважились, більше того – і зробили. Вони спробували Інше. Швидко ми змінилися: тепер 60 відсотків українців живуть у смартфонах, два мільйони авторизувались у МоноБанку (український інтернет-продукт, створений у 2017 р. – О.Р.). Одне слово, українець пробує Інакший світ: він волонтерить, він купує українське, п‘є крафтове пиво, тішиться безвізом, він змінює власну поведінку, навіть залишаючись у старих патерналістських цінностях. Тому за десять років українець, ясна річ, вивільнить те, що раніше було для нього страхом, те, що українець навіть подумки боявся визнати.

- Що саме?

- Що він насправді готовий змінитись і змінювати країну, в якій збирається залишитися і жити.

- А що станеться з нами в горизонті 25 років?

- У горизонті 25 років України не буде як держави.

- Матінко моя рідна!

- Заспокойтеся, Олександре, більшості держав світу теж не буде.

- Де дінеться українство?

- Українство мігруватиме в ту саму сукупність цінностей, серед яких – воля, прагнення до розвитку, проактивність (цілеспрямованість. – О.Р.). Українство стане, скоріше, фан-клубом. Українство стане мемом, метафорою, до якої належатимуть не лише 40 млн власне українців за умовним паспортом, бо паспорт теж невпізнанно зміниться, – але й діаспори та сотні мільйонів українців, які просто поділятимуть наші спільні цінності. Вважаю, що в горизонті 25 років саме Україна запропонує світові багато чого нового. Як запропонувала, скажімо, Майдан.

- З емпіреїв повернімося до більш матеріальних речей.

- Прошу.

ДРАЙВЕРСТВО УКРАЇНИ В НОВІЙ ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ІНТЕГРАЦІЇ ВІДТЕРМІНУВАЛОСЯ В МОЇХ ПРОГНОЗАХ ЗА ГОРИЗОНТ 2030-ГО РОКУ

- Скажіть, Андрію, чи пам’ятаєте ви свій перший футурологічний прогноз?

- Так. Було це в 1991-му році. Тоді я спрогнозував декілька речей. По-перше, що в Україні активно розвиватиметься рідна мова; як візіонер, я створив перший національний спелл-чекер (spell checker) – комп’ютерну програму перевірки українського правопису. По-друге, невдовзі я намалював картину і закохав у неї групу людей, стверджуючи: в Україні програмне забезпечення стане продуктом, що продаватиметься як… товар у коробці. І – теж по-візіонерськи! – воно спрацювало. Моя команда, що тепер зветься “Advanter”, зробила першу українську “програму в коробці”, а вже 1995-го року ту розробку компанія “Apple Computer Україна” придбала у мене, 23-річного програміста.

- З-поміж успішних візій то був один зреалізований прогноз?

- Чому “один”? Ні… У 1993-1995-х роках я спрогнозував, що поведінкова економіка де-факто стане базовою економічною моделлю, і ми рухатимемося шляхом альтернативи комунізму з безумовними благами для людства, зберігаючи ідеї, але модернізуючи демонетизацію. Між іншим, ці прогнози не змінилися, щоправда, повільно справджуються.

- Цікаво, чи відрізняють ваші прогнози, зроблені у середині 1990-х, від прогнозів, зроблених тепер? Чи вони аналогічні?

- Важко сказати... Раніше я мислив по-іншому, коротшими горизонтами – на п’ять років, а перевірити бачення намагався візіонерськими проєктами. Коли ж я навчився мислити в горизонті 25 років, замість бачення візіонера у мене з’явилося відчуття футуролога. Сталося це наприкінці 2000-х років. Ще наприкінці 1990-х я прогнозував: Україна стане одним із драйверів нової європейської інтеграції. Але предметно ми це взялися описувати лише в 2010-му році.

- Чи за декаду змінився прогноз майбутнього для України?

- Попередньо, на початку 2000-х років я був упевнений, що горизонт для цього в Україні – 2020-й рік. Тобто, якби не різні чинники, цього року Україна мала перетворитися на центр нової європейської інтеграції. Одначе, в 2012-му довелося скоригувати прогноз.

- За якої причини?

- За часів правління Віктора Януковича стало очевидним – Україна не спроможна створити сильні державні інституції, що дозволять задавати тон у світі. Звісно, величезні надії ми покладали на Майдан 2013-го року, але в силу різних обставин, беручи до уваги й російську агресію, й короткий горизонт мислення лідерів держави, вони не справдилася. І драйверство України в новій європейській інтеграції відтермінувалося в моїх прогнозах за горизонт 2030-го року.

САМЕ УКРАЇНА МОЖЕ ЗАПРОПОНУВАТИ СВІТОВІ МОДЕЛЬ ПЕРЕХОДУ ВІД ДЕРЖАВИ ДО ПОСТДЕРЖАВИ, ПОТІМ – ДО НЕ-ДЕРЖАВИ, ДО КОМ’ЮНІТІ, ОБ’ЄДНАНИХ ПЕВНИМИ ЧЕСНОТАМИ, ДО ПОНЯТТЯ ІНАКШОЇ ДЕРЖАВИ

- Андрію, зізнайтеся, вам відомо, що від нас вимагає майбутнє? Які саме цінності хоче побачити прийдешнє – особистий розвиток, довіру до оточення, схильність до інновацій?

- Так. Останні років п’ять я активно просуваю ідею, що цінності майбутнього базуватимуться на відкритості, на здатності до співдії, на людяності нового ґатунку. Не просто людяності у форматі “людина є найвищою цінністю”, тобто не вбий, або клієнторієнтованості, якщо спроєктувати модель на бізнес, – а в іншому.

- Цікаво. Тоді в якому?

- Що для нас – людей, які живуть у світі людей, тих, хто підкорили природу – значитимуть два великих виклики. Перший: екологія природи – катастрофи і втрата контролю над екологічним розвитком. Другий: екологія людини – адже дедалі більше людяність, людськоцентричність вважатиметься вищою цінністю, прості людські відносини ми більше цінуватимемо. В тому числі доведеться вирішити питання співіснування зі штучним інтелектом.

- Якщо я вас правильно зрозумів, етичний кодекс майбутнього визначатимуть: відкритість, здатність до співдії, людяність. Це все?

- Ні, сюди ще слід додати репутацію, тобто здатність будувати таке коло довіри, яке саме матиме високу цінність. І, нарешті, нове мислення. Останнє саме по собі є цінністю; але маю на увазі мислення критичне, рефлексивне, креативне. У горизонті 25 років воно для людства перетвориться на найвищу цінність, бо поділятиме нас на Ойкумену й Окраїну.

- Як це діятиме на практиці?

- Ніхто нікого в секту будівників посткапіталізму чи неокомунізму не тягтиме. Якщо головною цінністю ти вважатимеш комфорт і безпеку, інші архаїчні цінності, тобто чесноти минулого, у Новому Світі ти знайдеш і задоволення базових потреб, і радість – все, що завгодно. За це від тебе нічого не вимагатимуть, ти житимеш разом з іншими окраїнерами. Такою буде значна більшість людства, яка в Новому Світі триматиметься старих цінностей. Якщо ж нові людські цінності для вас стануть домінуючими, ви житимете в Ойкумені. Щоправда, там нас чекатимуть виклики нового рівня, чатуватиме небезпека, але цінуватимуться творчість і пошук, а не насолода і комфорт. Саме вони стануть важливими у Новому Світі.

- Нові моделі суспільства сьогодні формуються у Північній Європі та Південно-Східній Азії. Їх приклад, сподіваюся, додасть Україні сил здійснити цивілізаційний ривок. Аби не пасти задніх, яку “дорожню карту Україна 2045” ми маємо виконати за ці роки?

- Отже, “дорожня карта 2045”. Як Україна ми маємо одночасно розвиватися на трьох рівнях. Хоч як ми дивилися б на це питання: з точки зору спіральної динаміки чи з точки зору інституаційного розвитку, – наша країна має: по-перше, створити сильну державу з так званими інклюзивними, тобто сильними відкритими інститутами і потужним стратегічним управлінням. Це стосується сучасної моделі держави. Проте такі перетворення необхідні лише для того, щоб дати можливість розвинутися новій державі й замістити собою державу пострадянську.

- Як має виглядати така Україна майбутнього?

 – На першому рівні, який можна позначити помаранчевим кольором, Україна має жити в постійній динаміці – із державним капіталізмом, із розвиненою економікою, громадянським суспільством; ці обриси фактично промальовуються в сучасності. На другому рівні держава повинна перетворитися на зручну в користуванні платформу сервісів для громадян і забути про функції репресивного апарату, що обмежує, зобов’язує, опікає та контролює людей. Від народження нові інституції мають бути абсолютно Інакшими – сервісними, діджиталізованими, мінімізованими. Багато що відійде від держави такому інституту як ком’юніті (community; спільнота), позадержавним інституціям нового ґатунку. Другий рівень інструментально переведе Україну із чинної моделі капіталізму до посткапіталізму, до згаданих вами моделей держав Північної Європи (Швеція, Данія, Норвегія) і деяких країн Південно-Східної Азії (Сінгапур, Південна Корея, Гонконг, як він виглядав донедавна).

- Третій рівень “дорожньої карти 2045”, за традицією, буде перехідним?

- Постперехідним. У нас давно сформувалося креативне підприємливе суспільство, що володіє цінностями майбутнього: волею, здатністю виживати, упродовж півтора тисячоліття опиратися потужним імперіям, витримувати виклики сучасності й за таких обставин зберігати самість. Тому можна стверджувати, що саме Україна може запропонувати світові модель переходу від держави до постдержави, потім – до не-держави, до ком’юніті, об’єднаних певними чеснотами, до поняття Інакшої держави як набору різних цінностей, стилів життя, спільноти стилів мислення й таке інше.

У ГОРИЗОНТІ 2040-ГО РОКУ САМЕ МАЙДАН, ЯК ЗНЕДЕРЖАВЛЕНЕ КОМ’ЮНІТІ, ПОЧНЕ ГЛОБАЛЬНО ДІЯТИ В СВІТІ

- Ви, Андрію, хочете сказати, що українство може перестати бути поетичною метафорою із віршів поетів-романтиків?

- Саме це! По цілім світу українство може і має об’єднувати близьких за новими цінностями людей. Саме Україна отримала шанс стати тією спільнотою, яка запропонує нові типи не-держав, ком’юніті. З моєї точки зору, до подібних трансформацій меншою мірою здатна Північна Європа. Утім, це можна чекати від багатонаціональних спільнот – таких як Сінгапур. Або, наприклад, Китай – здатний запропонувати власну модель постдержави через таке поняття як Chinatown (唐人街), або навіть запропоновану нами із батьком, винахідником та підприємцем Олександром Іллічем Длігачем ідею China City (中国城 – не просто район у місті, а місто, яке надбудовується над існуючим, заміщуючи старі сенси й інфраструктуру новими. – О.Р.).

- Щодо останньої думки я цілком з вами згодом. Подорожуючи Китаєм, я дізнався: виявляється, в КНР – 49 державних мов, а північні провінції ніколи не розуміли і не розуміють південні.

- На Заході Чайнатаун починалися як Троянський кінь – на рівні проникнення спільнот, мовляв, “так це ж рідний брат мого батька”! Подібним чином вони тепер роблять в Африці те, що колись успішно зреалізували в Північній Америці: від “китайського причалу” (Хуабу), через “вулицю танських людей” (Танженьцзе), до “китайського міста”. Та у майбутньому перспектив цієї моделі я не бачу.

- Невже є щось більш ефективне за проникнення спільнот?

- Так. У горизонті 25 років українсько-сінгапурська модель може бути більш привабливою для не-держав.

- Чи в нашому випадку діють якісь національні відмінності?

- Ясна річ. Якщо Сінгапур більше відпрацьовує модель діджитал-держави, відкритої всередину, то Україна може напрацювати формат – відкритий назовні.

- Цікаво, у який спосіб?

- Перетворюючи на українців усіх людей, які будь-де прагнуть волі та творчості. Не тих, хто використовує поняття Майдан для того, щоб розпочати кольорову псевдореволюцію, аби зручніше було грабувати магазини та виявляти непокору. Не це є і буде справжньою ком’юніті, на яку може перетворитися українство, не це є проявом свободи вибору, креативності, жаги волі. Як реальна метафора, я чітко її бачу, – у горизонті 2040-го року саме Майдан, як знедержавлене ком’юніті, почне глобально діяти в світі.

- Мається на увазі, що українські спільноти, які існують в Україні, в Канаді, в Австралії, до 2040 року об’єднаються в міжкордонну державу, світову ком’юніті. Правильно?

- Так. Абсолютно.

- Можете перерахувати, які вимоги висуватиме майбутнє до такої діджитал-держави та їхніх позакордонних громадян?

- Відповідаючи на ваше запитання, доведеться пояснити: особливість майбутнього полягає в тому, що воно не стільки висуває вимоги до нас, скільки надає можливості. Будь-які обмеження вигадуються людьми. У фізичному просторі ні лімітів, ні кордонів більше не буде. У майбутньому виявиться, що створювати діджитал-державу не обов’язково у фізичному просторі. Вона може виконувати функції у віртуальному просторі чи в доповненій реальності. Чи існувати, примітивно кажучи, в формі таємної або явної ложі. Обмежень людство не знатиме.

- Гаразд, ми стали неофітами майбутнього, тобто людьми з критичним креативним мисленням, ми свідомо не рефлексуємо за ситим минулим, відкидаємо усталені шаблони, не визнаємо чиїсь керівництва до дії.

- Вітаю вас, і я про це також мрію.

ЗАМІСТЬ ЗАПОВІДІ “НЕ ЧУЖОЛОЖ” МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ БІЛЬШ ВАГОМІША – “НЕ ПЛЮНДРУЙ ЗЕМЛЮ”

- Чи зміняться у нас, віртуально оновлених, десять християнських заповідей?

- Гарне запитання… У горизонті 25 років існуючі заповіді здаватимуться вже застарілими.

- У повітрі війнуло анафемою та відлученням від Церкви.

- (Сміється) Ні, у певному форматі християнські заповіді залишаться. До певної міри. Але вони трансформуються, адже людство лякатимуть Інакші страхи. Замість заповіді “Не чужолож” може з’явитися більш вагоміша – “Не плюндруй Землю”, а замість “Шануй батька і матір твою” у вжиток ввійде “Не нашкодь планеті”.

- А як же, власне, сама заповідь “Не чужолож”?

- У горизонті 25 років саме поняття “подружня зрада” відійде у минуле, адже рішуче зміниться сам інститут сім’ї. Натомість з’явиться абсолютно нова цінність – збереження навколишнього середовища, що посилить у спільнотах іншу чесноту – цінність збереження довіри, цінність збереження людяності. Одне слово, готуймося: невдовзі житимемо за новими заповідями.

- Коли у розпалі такий бенкет духу, поцікавлюся: а що станеться зі світовими релігіями? У системі координат: “Бог – святий – людина – гріх – смерть” – що зміниться, а що залишиться сталим?

- Поняття “смерть” точно зміниться. Не перше тисячоліття воно змінюється і дуже сильно саме тому, що ми вчимося продовжувати життя. Але для сучасності – питання навіть не в якості життя, а в сенсах самого життя. Коли зміниться наше уявлення про час, про можливість переміщень у просторі, принаймні квантової телепортації, – людству доведеться переосмислити категорію “смерть”.

- Що скажете про “гріх”?

- У світі нових можливостей гріх кане в Лету. Гріх трансформується у широкий діапазон вчинків, що здійснюватиме вибір людини. Скоріше за все, згадувані заповіді як етичні обмеження стануть заповідями-стимулами, заповідями до виховання.

- Свого часу це вже було і практикувалося, як не дивно, паралельно.

- Ким саме?

- Індуїстами та йогами. З давніх-давен в Індії існували моральні імперативи – Яма (यम) та їхні антитези-доповнення – Ніяма (नियम). Перші, як заборони, відповідали за приборкання натури й етичний контроль; другі визначали позитивні обов’язки і правильні вчинки, а також рекомендували заходи до здобуття здорового способу життя, духовного просвітлення.

- Тут виникає питання балансу провини і кари… Водія, який цінує життя, можна й неефективно штрафувати за незастебнутий пасок безпеки. Якщо хтось не цінує власне життя, це його особистий вибір. Тим часом усе, що стосується дій, які можуть зашкодити іншим людям, – у майбутньому вважатиметься гріхом нового ґатунку.

- Який погляд футуролога на категорію “Бог”?

- Що стосується Бога, як Вищої Сили, то чим далі, тим частіше в горизонті 25 років ми повертатимемося до теми. Із різних боків фізики розглядатимуть поняття Абсолюту і знаходитимуть частку Бога у фізиці. Чи: певний Абсолют математики відкриють у математичних науках. Але занурюючись у питання глибше, ми спростуємо теперішні теорії Творця. Так триватиме не один раз, доки зринатиме тема знайденого Абсолюту, але згодом перемагатиме розчарування в Ньому. Утім, у старому вигляді релігія, що ґрунтується на молитві, а не на розумінні оточуючого світу, – відійде в минуле. Врешті-решт, наука стане новою релігією зі своїми святими й апостолами. Зауважте, вже сьогодні наука перетворилася на інструмент пошуку, віри, надії. Навіть тепер вона дає людині більшу надію, ніж та, яку досі дарував Бог.

ЛЮДИНА ГАРНО ВИНАХОДИТЬ І ЗАСТОСОВУЄ АЛГОРИТМИ, АЛЕ ПОГАНО ЇХ ВИКОНУЄ

- Як ви, Андрію, ставитеся до прогнозу ізраїльського футуролога Юваля Харарі (Yuval Noah Harari; 1976): “У людини буде кілька тіл, біонічні руки в іншому місті, ехолокація, як у кажанів, і чутливість до електромагнітних полів, як у зміїв”?

- Це примітивне уявлення про кібернетизацію людини. Все можливо, більше того, все це уже існує на рівні пристроїв, інстальованих у людину. Отже, подібні речі цілком реальні. Щоб підвищити власну функціональність чи задля задоволення, чи цікавості, чи через фізичну необхідність, у майбутньому люди почнуть активніше замінювати власні частини тіла більш функціональними біонічними моделями.

- Той самий Юваль Харарі, якого часто цитують Барак Обама і Білл Гейтс, вважає, що у майбутньому машини відберуть у людей робочі місця. І діятиметься все як в антиутопії: “В економічному та військовому плані люди стануть недоречними”.

- І з цією думкою Харарі я не погоджуюся – за багатьох причин. По-перше, в гуманістичному сенсі людина змушена працювати, щоб виживати. Світ майбутнього подарує можливість не виживати, а отримувати забезпечення для життя. По-друге, це відкриє нам можливості сконцентруватися на тому, що людину індивідуалізує: творити, досліджувати, навчатися, а не механічно день-у-день повторювати одні й ті самі робочі операції.

- Ви, Андрію, тут ставите гіпотезу Харарі з ніг на голову.

- Це потрібно робити, адже людина є геніальним творцем нових алгоритмів. Ми здатні придумувати процедури, процеси, сценарії, зміни. Створювати із винайденого повторювані процеси, як-то: видобування електричної енергії, вирощування сільськогосподарської продукції, збирання автівок. Людина гарно винаходить і впроваджує алгоритми, але погано їх виконує.

- У чім причина?

- Так влаштований наш мозок; схоже, він страждає від монотонної повторюваності. Тому людина майбутнього може і повинна делегувати роботу з реалізації алгоритмів конвеєрам роботів і Штучному Інтелекту. Це, у свою чергу, вивільнить власний час для розваг, креативу, творчості, освіти, подальшого пізнання світу. У людства є місія.

НОВИЙ СВІТ, ШВИДШЕ ЗА ВСЕ, ЗНОВУ БУДЕ АНАЛОГОВИМ

- Стрімко, буквально на наших очах усе переходить у digital-формат. Головний економіст журналу “Business Week” Майкл Мендел (Michael Mandel) стверджує: працівник сектору електронної комерції вже отримує $21,13 на годину, тоді як продавець сфери живих продажів – лише $16,65. Яким ви бачите формат після того, як закінчиться епоха діджитал?

- Знову проступає філософське питання – сингулярності, тобто неописаності наступного світу. Ми можемо лише здогадуватися, робити футурологічні візії, а не прогнози. З точки зору зрозумілого горизонту, 10-25 років, діджиталізація лише поширюватиметься. Але Інакший Світ, швидше за все, знову буде аналоговим.

- Це як?!

- Тобто світом, в якому людина сягне такого рівня просвітлення, настільки опанує технології, що завдяки власному розуму та системі уявлень навчиться змінювати фізичний і віртуальний простір, а розрізняти їх стане доволі складно. Тобто, трансформувавшись, людина почне формувати новий простір навколо себе. В якому форматі це відбуватиметься, ми ще не знаємо – бракує відповідного інструментарію та належних термінів.

- Гаразд, трохи почекаємо. Дякую за розмову і до нової зустрічі.

- Прошу, і я чекатиму. 

Олександр Рудяченко. Київ
Фото з особистого архіву Андрія Длігача