Після посту із коломийкою Андрія Жолоба “Ой ковіде-ковідоньку, ковіде, ковіде, не так видко тотих хорих, єк тотих, хто гнида”, який він днями опублікував у Facebook, у мережі розгорнувся цілий антиковідівський коломийковий флешмоб.

Люди з різних куточків країни долучалися зі своїми коломийками про коронавірусну ситуацію в країні й таким чином, наразі є створено цілу збірку “антиковідних” коломийок, яку планують оформити в окремий проєкт. Зі слів Андрія Жолоба, наразі пишуть аранжування, за яким кожен охочий зможе наспівати придуману ним коломийку. Можливо, згодом усе це видадуть.

В інтерв'ю Укрінформу музикант пояснює, що такий формат народної творчості часто виникає в критичні моменти (свого часу українці створили цілий пласт чорнобильського фольклору), це своєрідний психологічний щит. Набагато краще саме так реагувати на ситуацію, каже львівський рокер, аніж писати пости в мережі про зраду-зрадоньку навколо. Адже сміх та іронія завжди допомагають людям пережити складні часи.

Ну а крім того, Андрій Жолоб порадив, як на карантині розважати дітей концертами Queen чи The Cranberries (тут головне, щоб сусіди теж любили рок), а ще розповів, як у Львові музиканти організувалися і грають covided live-концерти та збирають фанів в умовах, коли більше 10-ти збиратися не можна.

БОРОТИСЯ ЗІ ЗЛОМ ЗА ДПОМОГОЮ СМІХУ – ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ТРАДИЦІЯ

- Андрію, пропоную почати розмову з ваших “антиковідних” коломийок, які просто вибухнули в мережі днями...

- Так, несподіваний ефект вийшов, я сам не очікував!

- Тобто, флешмобу ви не планували?

- Ні, це все сталося зовсім випадково. Я зранку маю звичку гуляти із собакою, а в цей час моя свідомість живе якимось своїм окремим життям і видає якісь такі речі, які головне вчасно записати. У мене так і з музикою виходить, коли фрази ні з того ні з сього в голові виринають. Так і з тою, першою коломийкою, з якої все почалося. Тобто, я не планував робити флешмоб, я просто бабахнув те, що мені прийшло в голову — “ой, ковіде-ковідоньку”.

- Ковіде-ковідоньку — це, знаєте, так по-українськи.

- А ми, українці, саме так і вміємо в складних ситуаціях! Це все традиція, – сміється музикант. – Ну а згодом до того процесу приєднався Едуард Драч, бард, кобзар, лауреат Червоної Рути, теж лікар, до речі. Ми колись з ним познайомилися в Дніпрі, працювали на спільному івенті, і часто переписуємося, особливо на лікарські теми. Щось таке вийшло і цього разу з коломийками. Потім це підхопили інші люди і сталося так, що це перетворилося на якусь лавину. Понеслося у всіх напрямках.

- Для людей це стало доброю нагодою виплеснути негатив, який у всіх накопичився у зв'язку зі складною ситуацією, чи не так?

- І це теж давня наша українська традиція – боротися зі злом за допомогою сміху. Тут два варіанти: або шукати зраду-зрадоньку і в тому виявляти свою емоцію (це оці сотні дописів про некомпетентну владу, медицину, що не справляється, про домашнє ув’язнення тощо), ну або інший вихід — вилити свої емоції в позитивному ключі, за допомогою коломийок.

- До речі, коломийки в традиції творили і на злобу дня.

- Коломийки ніколи не були тільки позитивною штукою. Там багато чорнухи, це така українська чорна мантра, навіть можна сказати. Є у гуцулів похоронні коломийки, вони до мурашок пробирають. Це таке щось глибинне...

- Ну, напевно, психологічна практика, яка допомагає пережити стрес.

- Абсолютно! Цей карантин — стрес для усього суспільства. Дуже добре долати його з допомогою іронії, сміху. Це такий психологічний щит!

- Плануєте якось продовжувати цей антиковідівський коломийковий проєкт?

- Думаємо про це зараз. Учора буквально отримав пропозицію від музикантів зробити спільний проєкт. Задумали створити аранжування, розішлемо його усім авторам ковід-коломийок, і вийде такий от народний хор. Думаю, буде цікаво. Спробуємо!

- Вже улюблені визначили собі?

- Я ще навіть не усі прочитав! Там сотні коломийок, насправді, є багато всього: і смішні, й злісні, й жестяк про туалетний папір. Дуже подобається, що народ експериментує.

- Мені це видалося чимось схожим на так званий чорнобильський фольклор, коли люди так само реагували на критичну ситуацію в суспільстві.

- Так, чимось схоже. Сміх дійсно помагає пережити цей дурдом. Пам'ятаєте ту історію, як татари прийшли брати якесь місто, а назустріч їм вийшли жителі й зустріли їх голосним сміхом? Татари відступили! Тому це дієві засоби боротьби в таких ситуаціях.

ЯК ТАТО НА КАРАНТИНІ, ВЛАШТОВУЮ ДІТЯМ ВДОМА РОК-КОНЦЕРТИ

- Як вам вдається взагалі не втрачати гумору в цій ситуації? Третій тиждень в добровільному ув'язненні, так би мовити...

- Я не зовсім у неволі, працюю лікарем-травматологом, а крім того, у мене ще є робота на радіо. Тому три рази на тиждень з хати виходжу як мінімум тільки на радіо — ефір, знаєте, сам себе не проведе і з дому це зробити не можна. На радіостанції у нас все добре обладнано санітайзерами, тому такі виходи безпечні. Ну, але розумію, що не усім так щастить, як мені. Тому на радіо зараз якраз веду проєкт “Карантинний тато”, де розповідаю, як і чим займатися з дітьми на карантині протягом дня, чим їх розважати.

- Це, насправді, проблема, у мене самої двоє дітей, їм ця ситуація добряче вже набридла, і часом буває складно.

- У мене теж двоє дівчат, і їм вдома реально скучно, їх треба розважати, бавитися постійно. Ну от я їм влаштовую дискотеки й перегляди концертів — наприклад, дивилися з ними Queen чи The Cranberries на днях. Ми організовуємо собі вхід зі стрічкою, наш домашній пес перетворюється на цей час на службового пса, я роздруковую квитки на принтері, роблю їм какао на барі. Тобто, створюю ефект присутності. Ще організовуємо живі концерти, я налаштовую гітару, підключаюся, дівчата вмикають колонку, знаходять собі пісню, і я імпровізую, підіграю на гітарі. Таким чином маю можливість легально тренуватися в грі на гітарі у себе вдома.

- Сусіди по батареях не стукають?

- У нас сусіди займаються схожою діяльністю, тому в цьому сенсі нам пощастило. Справляємося з карантином, так би мовити, усім під'їздом.

КОВІД-КОНЦЕРТИ МОЖУТЬ СТАТИ ДОБРОЮ ПРАКТИКОЮ ДЛЯ МУЗИКАНТІВ

- Андрію, поділіться досвідом свого онлайн-концерту, ви його цікаво назвали “covided live”. По музикантах карантин через коронавірус ударив чи не найбільше, адже ваш успіх залежить саме від того, чи зберуться в одному місці понад 10 людей?

- Почну з того, що цей проєкт “covided live” ми придумали з нашими друзями, компанією, яка займається звуком, світлом та сценою, а також із колегами, які працюють з бродкастом. Ми назвали це “stay home stage” – тобто, сцена “Залишайся вдома”. Концерт рок-гурту “Бетон” був першим із цієї серії, колеги-музиканти з інших гуртів долучилися вже згодом. Ми справді шукали варіант, як зараз почати нову діяльність, бо хоч як би там було, а свої сім'ї годувати треба. Романтизувати творчість у карантині можна і треба, але треба якось вчитися і заробляти нею в умовах, що склалися. Тому “Бетон” став візиткою для цієї сцени “Залишайся вдома”, а згодом підтягнулися інші колективи, які вже також провели онлайн-концерти. За результатами відвідуваності трансляція вдалася дуже якісно. Щоб ви розуміли, ми не приїхали туди як на саунд-чек — за годину до початку трансляції. Ми приїхали туди за 7 годин до початку, відмучили усе від старту до кінця. І потім добре, якісно зіграли.

Думали, чи виконувати нові пісні, адже нема такої практики, аби світити нові треки спочатку в мережі, а не на концертах. Але з іншого боку, Бог його знає, коли цей карантин закінчиться. Тому ми прийняли рішення, що граємо оновлену програму. Ми мали презентувати її на трьох концертах, які повинні були відбутися і не відбулися впродовж цього карантину. Але попереду ще літні фестивалі — можливо, ще все зіграємо вживу. У всякому разі, фани дуже класно реагують на цю онлайн-діяльність: малюнки нам малюють, подарунки шлють. Соціально-мережеве спілкування — це, насправді, круто!

- Концерт був за квитками чи безкоштовний?

- Ні, не безкоштовний. Ми не ставили якусь певну ціну на квитки, це були, скажімо так, донейти — суму визначали самі глядачі, ну а трансляція на Фейсбуці була таки безкоштовною. Зароблену суму озвучувати неетично, але я скажу, що добру частину на запис нового студійного альбому ми цим ковід-концертом заробили.

- Тобто, це добра практика для музикантів — онлайн-ковід-концерти?

- Так, люди розуміють, що такий продукт — це чиясь робота, час, вкладені кошти, ресурси. Тому все працює.

- А скажіть, пуста зала на таких концертах не заважає? У тому сенсі, що не було фанів, глядачів, оплесків, свисту?

- Насправді, ми вже музикою займаємося років 13 у такому складі гурту. Ми мали концерти і для великих залів, але було, що грали і для трьох людей: от приїжджаєш на концерт, а реклами не було, і про нього не знали, і люди не прийшли. Тому зараз, чесно вам скажу: пуста зала зовсім не була проблемою. Зрештою, ми грали для операторів, звукотехніків, а вони знають слова, вони ходять на наші концерти, як фани. Тому дуже цікаво дивитися, як визирає людина з-за камери і співає, махає тобі руками. Тому ми не були самі.

- Така ковідівська концертна практика може розвинути якийсь новий напрямок у музичній культурі в нашій країні, як думаєте?

- Ця практика абсолютно позитивна. Один із головних позитивів – у тому, зокрема, що нарешті українські глядачі дізнаються про те, що в Україні є багато класної музики. Є багато гуртів, яких можна і треба слухати. Насправді ніякі медіа ніколи настільки не поширюватимуть українську музику.

Я ніколи не ставився до своєї музики, як до андеграунду — навчився цього від музичних продюсерів, з якими ми працювали. Мені казали, що нема такого поняття, як музика, що достойна бути в ефірі й недостойна широкого загалу. Ти просто запропонуй свою музику для загалу.

- У принципі непогана позиція: запропонував, а хто захоче, той візьме.

- Ну так. От ми зараз і пропонуємо. Беруть.

Насамкінець нашої розмови музикант побажав українцям шукати більше позитиву в ситуації, що склалася, слухати музику і не писати експертних постів у соцмережах.

- Справді, люди, давайте зробимо так, аби трохи менше навколо було ваших експертних думок. Перестаньте бути вірусологами, тим більше, що зараз навіть світові вірусологи не дуже розуміють, що відбувається і що робити. Тому сприймайте усе спокійніше, дотримуйтеся правил карантину, співайте коломийки і слухайте українську музику.

Коломийки з антиковідного флешмобу на Facebook-сторінці Андрія Жолоба:

Є держустрій монархічний
Є демократичний.
Невже буде карантинний?
(Сміюсь гомерично).

*   *   *

Пів-села вернули з Польщі,
Пчихають у вату...
Я ж приїхав з Буковини –
Кажуть, спалять хату...

*   *   *

Прокинувся серед ночі,
Захотів кохання,
Жінка в масці й хімзащіті –
Пропало бажання...

*   *   *

Над ковідом я ридала,
Новини читала,
Аж ми гречка пригоріла,
Чорним вуглєм стала.

*   *   *

Сиджу вдома у плащеві
А на писку – маска.
Через того карантина
Місяць – без любаски.

*   *   *

З'їв китаєць чи то мишу,
Чи то панголіна,
Через нього вже півсвіту
Сидит в чтирьох стінах

Тетяна Когутич, Ужгород
Фото – з архіву Андрія Жолоба