Пандемія коронавірусу кардинально змінює плани світового кіножиття. Палац Каннського кінофестивалю на час карантину став притулком для безхатченків. Міжнародний фестиваль докфільмів у швейцарському Ніоні переформатувався в онлайн. Український Docudays оптимістично переніс подію на другу половину квітня.

 За 50 років своєї історії «Молодість» не відбулася лише раз. І не готова здаватися нині. Як організатори кінофестивалю формують «імунітет» проти наслідків епідемії, чи мають план «Б» та які виклики очікують кіноіндустрію вже у найближчі півроку – в інтерв’ю з Андрієм Халпахчі, який тридцять років поспіль був генеральним, а нині є артдиректором «Молодості». 

ФІЛЬМИ МОЖНА ПЕРЕГЛЯДАТИ Й ОНЛАЙН, АЛЕ КІНОФЕСТИВАЛЬ – ЦЕ СПІЛКУВАННЯ!

- Андрію Яковичу, проведення «Молодості» мало відбутися 30 травня – 7 червня. Тепер через епідемію коронавірусу кінофестиваль відтерміновується...

- Так, подія переноситься на серпень.

- Не було думки переформатувати фестиваль в режим онлайн, може, це був би вихід із ситуації? Також це було б щось нове для «Молодості» і водночас – відповідало новій реальності.

- Ви ж самі розумієте, кінофестиваль – це не перегляд кіно, який можна організувати онлайн. Фестиваль – це подивитися в очі одне одному. Це – спілкування! Ми, до речі, говорили про це з колегами з Одеського кінофестивалю, і вони так само дуже не хочуть запроваджувати онлайн-формат. Порадившись, ми вирішили не «налізати» одне на одного, бо вони мають традиційно липневий захід. А ми обрали кінець серпня, коли, так само, як і навесні, можемо використати для наших заходів відкритий майданчик, цьогоріч – під аркою Дружби народів, що біля Національної філармонії. Це чудове місце, яке ми погодили з владою Києва. Тож будемо слідкувати за подіями у світі, в Україні й думати, що робити.

- Цього року оновлення «Молодості» відбудеться не лише за рахунок нових локацій. Ви оновили концепцію фестивалю, зокрема, зробили фокус на студентстві, навчальних програмах.

- Ми відновили проєкт студентського хабу, аби ще більше залучати студентську спільноту до «Молодості». Є ідея запросити для початку вісім провідних міжнародних кіношкіл із викладачами, з п’ятіркою студентів з кожної – для спілкування, обміну досвідом. І, звісно, цікаво побачити студентські картини!

- До середини березня, коли Україна сіла на карантин, ви провели чималу роботу з підготовки до «Молодості». Якою є готовність? Скільки робіт надійшло на конкурси? Чи була сформована програма?

- Справді, фестиваль так чи інакше – це найперше програма. Вона ще формується, бо ми отримали рекордне число заявок через платформу FilmFreeWay – на сьогодні загальна кількість перевищує 3 тисячі фільмів. Це разом із коротким метром, зі студентськими картинами. Повного метру десь 400 з гаком! Зрозуміло, одна людина передивитися це не може, тому ми разом із програмним директором Ігорем Шестопаловим дивимося частинами. Якщо є щось цікаве, переглядаємо спільно.

Я дуже вдячний, що до нас як генеральний директор приєднався Іван Адамчук – людина з великим досвідом менеджерської роботи, і завдяки йому багато що змінилося на краще. Одне слово, ми ще в процесі, відібрали певну кількість фільмів, але, безумовно, маємо передивитися геть усі. Тривають перемовини зі спонсорами, державними установами. На момент запровадження карантину готовність становила 70 відсотків. Але якби все йшло, як мало бути, ми були би готовими на всі сто задовго до 30 травня.

КІНОІНДУСТРІЯ ПОТЕРПАЄ НЕ ЛИШЕ В УКРАЇНІ, НАВІТЬ ГОЛІВУД ПРОСИТЬ ФІНАНСІВ

- Хоч тепер, здається, можна і не поспішати... Чи будуть продовжені терміни подачі заявок у зв’язку з перенесенням фестивалю? Цікаво також, звідки надходили роботи.

- Ми узгоджували питання термінів з Ігорем Шестопаловим, і моя позиція: треба їх закрити і передивитися те, що вже надійшло. А щодо географії, то вона дедалі розширюється. В міжнародну програму, без перебільшення, надходять роботи з усього світу. Крім того, ви ж знаєте, ми й самі дивимося і добираємо фільми на фестивалях, зокрема, відібрали три повнометражні роботи з Берлінале. Ще нам напряму надсилають фільми й дистриб’ютори. Це теж велика кількість. І, чесно кажучи, тут буває більше цікавих, ніж ті, що отримуємо через FilmFreeWay, звідки надходить дуже багато аматорського кіно. Переглядаєш його і думаєш: «Які ж українські фільми – шедеври!». Бо й серед тих, що отримуємо зі США, Франції, тобто дійсно розвинутих країн, чимало мотлоху.

- У «Молодості» зазвичай велика позаконкурсна програма, в якій і класика, й «Фестиваль фестивалів»… Одне слово, в ній можна побачити чимало цікавого кіно. Чи визначилися ви з якимись фільмами?

- Їх досить багато. Зараз важко говорити конкретно, бо до серпня ситуація може змінитися. Якщо в серпні взагалі буде змога провести фестиваль.

- Ви маєте на увазі епідемію чи можливе урізання державного бюджету на культуру?

- Ці дві обставини – ключові! Ми знаємо, що в інших країнах на культуру, навпаки, виділяють додаткові кошти. І то досить великі, бо кіноіндустрія у світі зараз дуже потерпає. І навіть Голлівуд, який ніколи не отримував державної субсидії, звернувся наприкінці березня до Конгресу США з проханням про фінансову допомогу! В Італії, де чи не найстрашніша епідемія, вона (державна допомога – ред.) має бути – я боюся помилитися в цифрах – десь 156 мільйонів євро. Німеччина виділяє 50 мільйонів євро. Про це треба думати й у нас, зокрема, як підтримати незалежні кінотеатри, що сьогодні стоять порожні і, не відомо, чи виживуть.

- …І чи піде до них глядач після того, як витримає довгу ізоляцію і буде обмежений у фінансах?!.

- Так, це теж питання.

- Якщо вам вдасться цьогоріч провести «Молодість», чи буде це так, як планувалося від початку?

- Ні, звичайно. Сьогодні ми обмірковуємо, як провести фестиваль в економ-режимі, якщо до того ж буде значно скорочено фінансування. Бо, як розумієте, в цій непевній ситуації наші спонсори не можуть підтвердити всі попередні домовленості. Тому наша робота дійсно виглядає як реакція на надзвичайну ситуацію.

- На сьогодні, коли йдеться про зміни до бюджету у зв’язку з пандемією коронавірусу, називаються попередні цифри: на Держкіно – 463,5 мільйона гривень, на УКФ – 250,8 мільйона. Хоча це не остаточно.

- Цього вкрай недостатньо! У цьому році на Держкіно планувалося 850 мільйонів гривень. Майже до мільярда – на Український культурний фонд. Це приблизно така ж сума, як торік.

- А скільки коштів передбачалося на «Молодість-2020»?

- Планувалося 12 мільйонів гривень. Але ж ви знаєте, що кожна запланована сума затверджується Радою з державної підтримки кінематографії при Держкіно. І на цей момент ця сума не затверджена. Зараз ми консультуємося з представниками кіноіндустрії, нашими продюсерами – і визначили суму у 8 мільйонів. Крім того, подали проєкт до Українського культурного фонду. Чекаємо.

За моїми передчуттями, цього року вистачило б коштів, якби бюджет був скорочений на третину. Бо якщо багато заходів, запланованих на першу половину року, – як Docudays, як «Молодість», – пересуваються на третій квартал, то якісь із них об’єктивно не відбудуться. Скажімо, із запланованих за кордоном. Наприклад, кінофестиваль «Молодість» відповідав за проведення у квітні Днів українського кіно в Лондоні. У квітні вони не відбудуться, а чи будемо їх пересувати, скажімо, на жовтень – це питання. Бо далі за кордоном заплановано декілька інших подій, тож ми просто не зможемо встигнути все, навіть за наявності грошей.

- І в світі, й в Україні призупинено прем’єри, вихід у прокат вже відзнятих стрічок. Наприклад, так і не стартував прокат фільму «Толока» Михайла Іллєнка. Чекали на Джеймса Бонда з «Не час помирати» у квітні, а тепер прем’єра запланована на листопад…

- Дзеркальна ситуація і з кіновиробництвом. У нас все зсувається на півроку, як мінімум. Будуть перенесені на шість місяців терміни здачі фільмів і кіновиробництва. Це якраз розумна пропозиція Держкіно, яку наша Рада з підтримки кінематографії має підтримати. Майже всі зйомки призупинилися і будуть перенесені не тільки на осінь, а й на наступний рік.

Зупинена промоція українських фільмів. Кінотеатри не працюють, тож і всі прем’єри, що планувалися впродовж року, просто фізично не зможуть відбутися у другій його половині. Все це автоматично суттєво відкоригує бюджет.

Але надзвичайно важливо зробити так, щоб ситуація з коронавірусом і скороченням бюджету не поставила українське кіно на коліна, як у 1990-ті роки! Навіть за такої загрози епідемії треба знаходити інші важелі. І ніколи не можна ставити на одні ваги медицину і культуру, вони однаково важливі!

АКТИВНЕ ЖИТТЯ СВІТУ ПЕРЕНОСИТЬСЯ ЯК МІНІМУМ НА ПІВРОКУ

- Послухайте, це ж ваш майже ювілейний фестиваль! Ви наголошуєте, що маєте 50-й сезон, 50 років існування «Молодості» – і в той же час це має бути 49-ий фестиваль. Чому так?

- «Молодість» була започаткована у 1970 році – і тому 50 років. Але одного року – в часи перебудови – фестиваль не відбувся. Тобто це не завжди збігається з роками. А ще, ви ж пам’ятаєте, коли ми пересунули «Молодість» з осені на весну, то зробили перехідний фестиваль «Молодість. Пролог–47». І, до речі, з нагоди круглої дати ми планували знову повернутися до Палацу «Україна». Але це надзвичайно дорога оренда. Тож у нашому економ-варіанті церемонії відкриття і закриття – під аркою Дружби народів.

- Якщо тільки погода не втручатиметься. Та, зрештою, навіть дощ – то дрібниці порівняно із загрозою поширення епідемії коронавірусу, що взагалі може скасувати подію. Наприклад, Каннський кінофестиваль, який мав проходити у ці дні, перенесено на кінець червня – початок липня, але й це не остаточно. Чи можливо, що його скасують?

- Усі кінофестивалі якось намагаються пристосуватися до цієї ситуації. Скажімо, Visions du Réel у Ніоні в Швейцарії буде проходити в квітні онлайн. Не відбувся Софійський фестиваль у березні. Не відбувся наш Docudays, його пересунуто щонайменше на другу половину квітня, як і багато фестивалів. Ті, що мають бути у липні-серпні, ще мовчать.

Але, безумовно, якісь фестивалі взагалі цього року не відбудуться. Як і чимало інших масових заходів. Як Олімпіада, Євро-2020, чемпіонат світу з фігурного катання, тенісні турніри, що скасовані до 6 червня... Є оптимістичні, є песимістичні прогнози. Одні кажуть, що карантин може тривати до осені, інші – що країни ЄС закриють кордони на 2 роки.

Щодо Канн, то новий термін – червень-липень – від початку був сумнівним. Бо навіть якщо карантин буде офіційно скасовано, – що малоймовірно, – люди об’єктивно боятимуться їхати до країни, яка на сьогодні стала світовим лідером за кількістю жертв цієї епідемії. Нам написали з Каннського кіноринку, що найближчими днями буде якесь нове повідомлення. Але я не думаю, що фестиваль відбудеться навіть у ці терміни.

- Ми бачимо, що пандемія коронавірусу позначається глобально – на економіці, освіті, культурі…

- Зрештою, це загроза життю планети. Всьому, що складає наше життя, є його нормами…

- А скажіть, Андрію Яковичу, як ви самі переживаєте карантин. Чи ви його дотримуєтесь?

- Намагаюся дотримуватися. Незважаючи на те, що казав вже колишній міністр охорони здоров’я: люди, яким за 70, мовляв, – це трупи і ніхто їх не буде рятувати. До речі, хотілося б його запитати: а як же клятва Гіппократа?..

Тож ми з дружиною намагаємося бути вдома. Раніше раз на тиждень заходили в магазин, а нині намагаємося шукати доставку в інтернеті. Моя дружина виходить до парку – раніше двічі на день, зараз один – у неї діабет і їй потрібне фізичне навантаження. Я працюю вдома. Якщо треба, буваю в офісі, днями був у банку, бо треба було відкрити окремий рахунок, щоб оформити грант в Українському культурному фонді, на гроші якого розраховуємо. Та заразом заїхав у супермаркет. Був у масці, в медичних рукавичках. Я вважаю, що треба дотримуватися балансу, бути обережними, але не переходити на психоз. Тож тримаймося, будьмо оптимістами і не панікуймо!

Валентина Пащенко. Київ

Фото: Укрінформ, Molodist Filmfes