Юрій Дрогобич. 2. Сіль землі у сяйві небесних сфер

Юрій Дрогобич. 2. Сіль землі у сяйві небесних сфер

Укрінформ
Завершуємо, в рамках проєкту "КАЛИНОВИЙ К@ТЯГ", розповідь про русинського вченого епохи Відродження Юрія Доната-Котермака

У п’ятницю, 7 лютого 1483 р. в Римі було видано його трактат “Прогностична оцінка поточного 1483 року” (“Iudicium pronosticon Anni MCCCCLXXX III”). Думаю, то глибоко символічно, що у першій відомій книзі українця йшлося про… майбутнє. Ні, піонером футурології Джорджо да Леополі не став.

Справа в тому, що у Болонському університеті, як і в інших провідних університетах тодішньої Європи, аби на практиці та письмово підтверджувати кваліфікацію, викладачі астрології й астрономії мали щороку складати власний Прогностик і помісячний календар-альманах руху планет, визначаючи їхній вплив на можливі події на землі. “Прогностична оцінка поточного 1483 року” виявився не розлогим трактатом, а ґрунтовною аналітикою – десять аркушів формату 18,5 x 13 см, утворених шляхом згинання вчетверо паперових аркушів формату малого фоліо (forma mediana, forma communis), задрукованих сторінок 19, зворот останнього аркуша чистий.

Разом із тим, в авторському баченні, із точністю до годин і хвилин, Юрій Дрогобич визначив час двох майбутніх місячних затемнень, розрахував фази Місяця впродовж поточного року, описав рух відомих планет, навів відомості з метеорології, друкуючи прогноз погоди на 12 місяців. І в цьому не було нічого виняткового – ніякого там видобування золота зі свинцю та іншої побутової алхімії.

*   *   *

У період пізнього Середньовіччя майже не розрізняли астрологію та астрономію, а в епоху Ренесансу інтерес до тих дисциплін лише зміцнів. По-справжньому наукових інструментів осмислення дійсності бракувало, і на допомогу поспішала астрологія, де засноване на аналітиці віщування претендувало на прогностичне осмислення людського буття. Не тільки на Заході, а й на Сході та Далекому Сході в ті історичні часи доля людини ставилась у залежність від природних явищ, положення планет і промислу Божого. Видатні особистості доби Ренесансу – Джордано Бруно, Джіроламо Кардано, Френсіс Бекон, Йоганн Кеплер, П’єтро Помпонацці, Аґріппа Неттесгеймський, інші – цікавились астрологією, вважалися вправними астрономами, чиї прогнози справджувалися.

Деякий час астрономія та астрологія входили в обов’язковий курс семи вільних наук, нарівні з граматикою, риторикою, діалектикою, арифметикою, геометрією та музикою, – викладання яких було запроваджено від 1580-х рр. й у нашій Острозькій академії, що вважалася “тримовною ґімназією” (Trilingue Gymnasium Ostrogianum) і де започаткувалося саме формування української філософської традиції.

Під цим кутом зору й слід розглядати трактат “Прогностична оцінка поточного 1483 року” Юрія Дрогобича, як предтечі, котрий за століття до виникнення Острозької академії поклав початок письмовому осмисленню українцями майбутнього.

Юрий Дрогобич 777777777
Юрий Дрогобич

*   *   *

Ясна річ, без офіційного етикету не минулося.

За традицією Середньовіччя, належало дякувати не батькам, дружині, тещі та її чихуахуа, а Всемогутньому Богу, славетній Діві Марії та Папі. Отож довершеною латиною трактат відкривала віршована присвята із 15 елегійних дистихів (30 віршових рядків), адресована понтифіку Сікстові IV.

Окрім обізнаності на духовних правилах і світських манерах, про що це свідчило? У такий спосіб “Джорджо да Леополі” римував власний погляд вченого (у перекладі В.Литвинова):

- Більшість тепер виставляє напоказ свої праці, святотче, / Дбаючи щонайпильніш про честолюбство та зиск. / Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням: / Хай буде користь від них роду людському в житті. / Ні, не даремні вони й не для реготу писані мною; / Виплід Мінерви цей труд, родом з надхмарних країв. / Знаю: для тебе нема таїни у підмісячним світі, / Нині ти, бачу, спізнав силу могутню зірок. / Обшири неба для наших очей незбагненно великі, / Розумом легко, проте, можемо їх осягнуть. / Наслідки ми за причинами і навпаки визначаєм, / Так відкривається шлях, що до ефіру веде.

Окрім химерних дистихів про небесні емпіреї, у тім трактаті, поряд з астрологічними прогнозами, магістр і доктор філософії університету Болоньї подав потрібні для викладу матеріалу відомості з географії, астрономії, метеорології і філософії. Вчений навів визначені ним координати міст: Вільно (нині – Вільнюс), Львова, рідного Дрогобича, Кафи (Феодосія), Москви, низки міст Італії та Німеччини, чим виявляв ґрунтовну обізнаність на географії цілої Європи, принагідно згадуючи Дамаск, Персію та Малу Азію. Демонструвалися широкі знання у різних науках, про що свідчили посилання на трактати Аристотеля, Клавдія Птолемея, Аль-Бумазара – “De revolutionibus annorum iriundi” і “Liber florum”, що мали величезний вплив на розвиток астрономії у XV-XVI століттях. І то не було самоціллю для українського енциклопедиста – натомість факти наводилися на підтвердження власних прогнозів щодо політичних подій, які відбудуться в Європі, Єгипті, Туреччині, Аравії та навіть Індії.

За велінням душі посередник у культурах, посол рідного краю втаємничено виконував і патріотичний обов’язок: знайомив європейського читача із країнами Східної Європи взагалі й русинськими землями зокрема. Уже тому слід нащадкам завжди пам’ятати ім’я Юрія Дрогобича, бо він уперше в європейському друкованому вигляді подав інформацію про Україну-Русь!

У розділі “про становище Польщі” прогностик наголосив: Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою автор розумів “Руське Королівство” – колишні володіння галицько-волинського короля Данила, а тепер – Руське воєводство Королівства Польща. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи переконувала, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Руське воєводство, Русь, під якою розумів насамперед Галичину, хоча вона – він вірив, що тимчасово ­– й залишається поки що у складі Королівства Польща.

У своїй розвідці “Юрій з Дрогобича” дослідник теми, академік Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України Ярослав Ісаєвич (1936-2010) стверджував:

- Латиномовна “Прогностична оцінка поточного 1483 року» вважається великою рідкістю і не була зареєстрована у виданих в XIX – на початку XX ст. бібліографіях інкунабул. Лише в 1938 р. лейпціґський “Зведений каталог інкунабул” подав відомості про два примірники книги Юрія Дрогобича, одна з яких зберігалася в бібліотеці Чарторийських у Кракові, тоді як друга належала Штутгартській краєвій бібліотеці. Про тираж видання ніде прямих вказівок знайдено не було. Як зазначають автори спеціальних досліджень з інкунабуліетики, видання накладом, меншим ста примірників, – невідомі, з другого ж боку, тираж понад тисячу примірників зустрічався вкрай рідко.

*   *   *

Зірки зірками, просвіта просвітою, та кошти на життя заробляти доводилося приватним чином. Вижити у Болоньї на професорську ставку та ректорські гонорари було теж нереально. Тому доктор філософії та медицини повернувся у… приватні астрологи, опинившись у Фессарі при дворі Ерколе I д’Есте (Ercole I d’Еste; 1431-1505), герцога Модени (1471), Феррари і Реджо-нель-Емілія. Наступні кілька років за запрошенням відомих в Італії дворянських родів українець служив фамільним звіздарем, підтверджуючи репутацію одного із кращих астрологів свого часу.

Коли урвався терпець, Джорджо Дроґобіч де Русса залишив гостинну Італію та у 1486 р. повернувся до Кракова. Це нам здається, що вшанованого в Болоньї науковця, – доктора астрономії й доктора медицини – колишнього ректора найстарішого в Європі університету радо вітали квітами й вербами, а красуні у вишиванках у супроводі троїстих музик винесли хлібину на рушнику та ключі від міста. Геть ілюзії! Аби здобути посаду професора медицини Яґеллонського університету, довелося 37-річному вченому… складати іспити. У добу Відродження всі – нехай ти геній чи премудра голова – були рівними перед статутами університету та перед законами маґістрату.

Маючи колосальний педагогічний досвід, відтепер викладацьку діяльність Юрій Дрогобич спрямував не стільки на поширення гуманістичних ідей Відродження, скільки на виховання саме національної еліти. Так, він вважав, що ідеал доброчестя – Господь, до якого завдяки самовдосконаленню людина може наблизитися, але без повсякденних зусиль ви не змусите рухатися планети за вашими орбітами.

- Все у підмісячнім світлі живе за законами неба, / Нами керують також (хто заперечить!) зірки. / Правлять без примусу, а як, бува, настрашать випадково, / Розум підкаже, проте, як ту біду відвернуть. / Ти досягнув завдяки своїй зірці найбільшої цноти – / З тої причини усі мають за Бога тебе. / Певно, любов’ю Венери й Юпітера стиснене, Сонце / Правити світом тебе настановило колись.

Звісно, сам 37-річний Юрій син Михайла Доната став популярним викладачем серед краківського студентства. Про це свідчать факти. Зокрема лекції доктор медицини Юрій Дрогобич читав для курсу в найбільшому аудиторіумі університету. Такого професора хотілося слухати! На відміну від інших колег, він коментував юнацтву трактати Гіппократа, Теофраста, Ґалена, Діоскорида, канонізованих і Церквою, але… звертався викладач і до арабських цілителів тіла та духу – Аль-Біруні, Аль-Масіхі, Аль-Разі, Ібн–Сіни (Авіценни), Костянтина Африканця.

вам’ятник Юрію Дрогобичу, м.Краків
Пам’ятник Юрію Дрогобичу, м.Краків

*   *   *

За десять років, проведених в Італії, Джорджо Дроґобіч де Русса багато про що довідався, багато що на власні очі побачив. Зокрема, як працюють медичні школи не лише при монастирях, а й цивільні (!!!) медичні школи. Наприклад, у містечку Салерно, що неподалік Неаполя, де перша лікарська школа – Scuola Medica Salernitana – виникла в 820 р. Потім були Болонья (1156), Париж (1180), Падуя (1222).

Тим часом і в Королівстві Польща життя виявило чимало плюсів.

Так, Юрій Дрогобич познайомився з талановитими колегами-українцями, які також викладали в Краківському університеті. Досить швидко вони заприязніли із православним князем Андрієм Свірським (1488-1489), доктором філософії, котрий захоплено розповідав студентам про Аристотеля.

Отже, життя справді пішло вгору – у прямому й переносному значенні того слова.

*   *   *

Знайшовся вільний час, і професор Юрій Дрогобич повернувся до наукової праці. Зокрема у Кракові русин написав на 24 аркушах ґрунтовний трактат на шість розділів “Оцінка затемнень лікаря Ґеорґія з Русі” (“Georgii Medici de Russia de significatione ecclipsium”; 1490), яким одразу зацікавилися колеги з Італії, Франції, Німеччини та Угорщини. На відміну від інших авторських творів, де для передбачення певних подій вчений застосовував закони астрології, в новому рукописі звіздар виклав… загальну теорію визначення ефектів затемнень.

Від Високого Двору і цього разу не пощастило відкараскатися. Спочатку його покликали до Вавельського замку у Кракові (Zamek Królewski na Wawelu) – на консиліум до хворого правителя, а 31 липня 1492 р. і взагалі – призначили лейб-медиком Великого Князя Литовського і короля Польщі Казимира IV Яґеллончика (Kazimierz IV Jagiellończyk; 1427-1492).

До речі, королівським лікарем Юрій Дрогобич залишався і при дворі наступного короля – Яна I Ольбрахта (Jan I Olbracht; 1459-1501).

- З ласки Господньої все ти вже маєш, от тільки хай Зірка / Роки подовжить тобі, – Рим цього зичить також. / Будь же прихильним до книги: вона допоможе пізнати / Те, що невдовзі гряде, – знати яке вже пора: / Отже, в які саме дні тобі доля ласкава всміхнеться, / І, навпаки, у які – лиха незнаного жди. / Дні, коли Марс запанує, коли буде мир, ти побачиш, / Де, у якому краю треба чекати чуму. / Місяця й Сонця затемнення – знак для державця / Зловісний. / Ції та инші дива хочемо тут показать.

*   *   *

Чи давала якісь преференції посада лейб-медика Королівського двору? Ясна річ. Буквально кілька років на посаді професора Юрій Донат-Котермак читав лекції з астрології та медицини студентам Яґеллонського університету, але 1492 р. королівського лікаря обрали… деканом кафедри медицини. Утім, і при чиновницькій посаді гуманіст не забронзовів.

Збереглися відомості, що Юрій Дрогобич, навіть на посаді декана, практикував так звані демократичні ресумпції (resumptio; “відновлення”, “лікування”) – платні для студентства лекції. То не було заробітчанство в сучасному його розумінні, до якого вдаються нужденні репетитори. Мета ресумпцій була іншою. Аби уникнути контролю з боку духівництва, викладачі-гуманісти користувалися цією формою навчання, яка відбувалася не в університетських колеґіумах, а саме в бурсах, де годиться вільно тлумачити античних авторів, принаймні – у версії, відмінній від офіційно схваленої. Чи мали подібні заняття попит, стверджувати не беруся, але скажу, що до нас дійшли імена двох студеїв ресумпцій з астрології – бакалавра мистецтв Павла з Фриштата, Всхови й Андрія з містечка Сібіу, Трансільванія.

Чи любили знаменитого прогностика студенти? Саме у доктора Юрія Дрогобича у 1488-1489 рр. упродовж двох семестрів слухав лекції з астрології та медицини відомий німецький поет-гуманіст Конрад Цельтіс (Conrad Celtis; 1459-1508), котрого імператор Фрідріх III уже назвав поетом-лауреатом (заслужений віршар країни).

Прибувши із Нюрнберга, у Королівстві Польща шанований удома літератор вразив місцеве цнотливе студентство новою формою світогляду. Конрад Цельтіс був підкреслено “закоханий в Любов”. За правилом мандрівних трубадурів, у мандрах Європою він дотримувався високої вимоги: “інше містечко – інша дівчина” (“Ein anderes Staedchen, ein anderes Maedchen ”).

*   *   *

Добропорядна alma mater шарілася, але допитливо читала наявні чотири збірки лірики Конрада Цельтіса – чи то фривольної, чи то непристойної, чи то еротичної, проте присвяченої чотирьом різним дамам серця. Як і багато інших поетів-гуманістів, за особистого знайомства Конрад Цельтіс виявився різнобічно освіченою та глибоко ерудованою людиною. Він сумлінно навчався в Німеччині (університети Кельна і м.Гейдельберґа), потім епізодично викладав у різних університетах, подорожував (Ерфурт, Росток, Лейпціґ), ніде більше півроку не затримуючись, поглиблював знання в Італії, аж поки не опинився у Кракові.

У цьому місті почалося, як стверджував дослідник Ренесансу, професор філології Ерланґерського університету Людвіґ Ґейґер (Ludwig Geiger; 1848-1919), “апостольське служіння” Конрада Цельтіса: роз'їжджаючи країною, він поширював ідеї гуманізму, налагоджував дружні зв’язки з однодумцями, об'єднував споріднені душі у спільноти – “неформальні об’єднання творчої інтелігенції”. Узявшись за розум наприкінці життя, зрештою, поет пустив коріння у Відні, де став душею спільноти Дунайських гуманістів, головою Колегії поетів і математиків.

Проте, саме у Кракові, 1488 р. поет-гуманіст заснував освітнє товариство, збудоване на прадавніх засадах Римських академій, а польську філію товариства назвав Sodalitas Litterarum Vistulana (“Літературне товариство на Віслі”). Це стисло – про одного із вихованців Юрія Дрогобича, який у Кракові горнувся до бувалого звіздаря.

Микола Коперник
Микола Коперник

*   *   *

Серед студентів Яґеллонського університету лекції з астрології та медицини професора Юрія Дрогобича в 1491-1494 рр. слухав і Миколай Коперник (Mikołaj Kopernik; 1473-1543). Адже викладання тут, як по цілій Європі, велося за методою “сім вільних мистецтв”: trivium – граматика, логіка, риторика, та quadrivium – музика, арифметика, геометрія, астрономія. Світ тісний... Із рідним дядьком (за материнською лінією) Коперника, майбутнім єпископом Лукашем Ваценроде, Юрій Дрогобич зустрічався під час свого навчання в Болоньї.

Та й викладала у Кракові ціла плеяда відомих у Старому Світі педагогів-гуманістів. Зокрема, роздратувавши духівництво та викликавши гнів самого Папи Римського Павла II, до Кракова втік італійський дипломат, історик, мислитель Філіпп Буонаккорсі (Filippo Buonaccorsi; 1447-1496). У Яґеллонському університеті він читав лекції, перекладав і коментував Вергілія, Цицерона, Сенеку, інших латинських авторів, підтримуючи листування з Марсіліо Фічино, Піко делла Мірандола і Лоренцо Медічі.

Саме на факультеті вільних мистецтв Яґеллонського університету син рудокопа Миколай Коперник зацікавився астрономією, яку на першому курсі вивчав у астронома, математика, богослова і філософа професора Альберта Брудзевського (Albertus de Brudzewo; 1445-1497), якого колеги вважали сліпучою зіркою Краківського університету. Його твір “Корисні коментарі на теорію планет” (“Commentaria utilissima in theoricis planetarum”) слугував за підручник, навіть – в італійських школах.

Хоча, хтозна, чи не Джорджо Дроґобіч де Русса зронив у душу 20-річного студента Миколая Коперника, автора трактату “Про обертання небесних сфер” (“De revolutionibus orbium coelestium”; 1543), першозерно ідеї геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи?

Точно відомо інше. За кілька років по тому, уже навчаючись в університеті Кельна (Universität zu Köln), у листі до іншого професора, німецького поета-гуманіста Конрада Цельтіса, котрий кілька семестрів також викладав у Яґеллонському університеті, колишній студент М.Коперник відверто скаржився на якість освіти й німецьку модель “семи вільних мистецтв”:

- Ніхто тут не викладає латинської граматики, не тлумачить стародавніх авторів, математика зовсім куца. Найжахливіше, ніхто не досліджує рух зірок.

остання сторінка “Осьмогласника”, 1491 р.
Остання сторінка “Осьмогласника”

*   *   *

Маючи можливість повністю віддатися науковій творчості, Юрій Дрогобич дбав не про небесне, а про земне. Зокрема декан медичного факультету рухав поступ народної освіти. За тієї причини він став одним із ініціаторів друку перших книжок давньоруською мовою, виданих у друкарні краківського міщанина, українського першодрукаря русино-німецького походження Фіоля Швайпольта (Sweipolt Fiol; 1460-1526). Маю на увазі чотири історичні видання – “Тріодь Цвітна” (1491), “Осьмогласник” (1491), “Часословець” (1491) і “Тріодь Пісна” (не датована).

Особливо цікавою є “Часословець”, написаний кирилицею, майже чистою українською народною мовою, що викликало шалений спротив католицького кліру через буллу Папи Інокентія VIII від 1487 р. щодо боротьби з єретиками, а такими визнавались усі, хто не молився так, як молився Інокентій, – тож мав “удавану святість”, принаджував овець істинної пастви.

Часослов, Швайпольта Фіоля
Часослов, Швайпольта Фіоля

Деякі дослідники українських старожитностей тримаються думки, що коректорами й редакторами отих чотирьох книжок, виданих церковнослов’янською мовою Фіолем Швайпольтом коштом “правдивого гірничого короля Угорщини” Яна Тужона, стали… Юрій Дрогобич та український латиномовний поет Павло Русин з Кросна (1470-1517), котрий виховав цілу плеяду польських поетів, кого сучасники називали “окрасою руських мужів та гордістю земель сурмацьких”. За ті вольності видавця, до речі, ні, не спалили на багатті – але у 1492 р. до буцегарні на два місяці запроторили.

розворот богослужбової книги “Тріодь Цвітна”, 1491 р.
Розворот богослужбової книги “Тріодь Цвітна”, 1491 р.

*   *   *

Справа була варта заходу. Знаєте, з якої причини? У народній освіті було здійснено просто революційний технологічний прорив. Зокрема для книжки на 172 сторінки – “Часословця” (1491), перше складання якого приписують преподобному Саві Освяченому, котрий включив до збірки найважливіші чинопослідування щоденних церковних служб, – німецький студент факультету астрології та медицини Яґеллонського університету Рудольф Борсдорф (Rudolf Borsdorf/Borchtorp; 1465-1492) відлив 230 літер, надрядкових значків та кліше надписних іконок.

Перший старословянський шрифт, що потрапив у друкарню Фіоля Швайпольта

Перший старословянський шрифт,

що потрапив у друкарню Фіоля

Швайпольта

Поясню. Аби почалася широка просвіта, мали з’явитися книги народною мовою. Аби книги могли з’явитися, слід було створити самі шрифти. У середньовічній Україні, а згодом – і Гетьманщині, “Часослівець” витримав безліч видань і перетворився спочатку – на абетку, а потім – на читанку. Адже більшість текстів із найпопулярнішої церковної книги при навчанні грамоти малі українці вчили напам'ять. Все це почалося із… 230 літер і надрядкових значків, відлитих для видань українського першодрукаря русино-німецького походження Фіоля Швайпольта вихованцем професора Юрія Дрогобича, німецьким студентом Рудольфом Борсдорфом із Брауншвейга.

Історія повчальна: поступу просвіти й науки Юрій Дрогобич потужно сприяв, тоді як сам диплом Яґеллонського університету так і не дістав. Регули університетські, правила, статути – обов’язкові для всіх.

Так, вам для загальної освіти.

Освічені русини-українці для народу книжки уже видавали, а бундючний Санкт-Петербург із його царями-імператорами лише через 210 років… почав будуватися. Ті реліквії – “Тріодь Цвітна”, “Осьмогласник”, “Часословець”, “Тріодь Пісна” – як потрапили до російських бібліотек? Після захоплення у 1792 г., 1793 р. і в 1795 р. та розчленування Речі Посполитої Росією й Пруссією. Сумно, проте безцінні фоліанти, награбовані в уніатів, північні варвари не знищили лише тому, що вони складали… антикварну рідкість, бо були інкунабулами, виданнями до 1500 р.

сторінка трактату“Осьмогласник”, Краків, 1491 р.
Сторінка трактату“Осьмогласник”, Краків, 1491 р.

*   *   *

За час перебування Юрія Дрогобича на посаді декана кафедри медицини Краківського університету гуманістичні ідеї почали набирати популярності серед професорів та студентів наукового закладу. Так стали зорі, й саме син солевара – Джорджо да Леополі, став першим українським вченим, який почав просувати високі ідеї Просвітництва в Україну. З плином часу він знайшов багато послідовників серед українських науковців та студентів, які навчалися в Італії та Польщі й які поширювали такі ідеї, повернувшись на батьківщину. У середині XV століття через відсутність внутрішніх та зовнішніх стимулів система освіти України занепала.

Саме Юрій Дрогобич та його численні послідовники створили інтелектуальну нішу, яка допомогла зберегти, підтримувати та розвивати соціально-культурні й філософські ідеї. Саме вони згодом лягли в основу відродження України, що тривало до XVІІ століття. Схоже на те, що ті зерна освіти відіграли важливу роль у збереженні національної ідентичності у лихі час, коли тодішні українські землі гуляли по рукам інших правителів.

На превеликий жаль, творчий спадок українського енциклопедиста Юрія Дрогобича виявився не такий великий, як хотілося б. Час – сеньйор Невблаганний. У бібліотеках Парижа знайдено копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені зберігається його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом, медиком та істориком Ґартманом Шеделем (Hartmann Schedel; 1440-1514), відомим як творець Нюрнберзької хроніки (“Liber Chronicarum”; “Світові хроніки”).

Лише деяким дослідникам пощастило познайомитися з авторськими манускриптами, що зберігаються в бібліотеці старовинної української шляхетської родини Чарторийських у Кракові (саме там опинився оригінал трактату “Прогностична оцінка поточного 1483 року”) чи в Паризькій національній бібліотеці.

Але ті щасливці одноголосно стверджують: наукові праці Джорджо да Леополі свідчать про ґрунтовну обізнаність вченого на античній і середньовічній літературі, потребують інтелектуальної підготовки читача та давно чекають на українських дослідників нового покоління.

пам'ятник Юрію Дрогобичу, м.Дрогобич, 7
Пам'ятник Юрію Дрогобичу, м.Дрогобич

*   *   *

Сучасних дослідників здивували нещодавно віднайдені документи, що свідчать про нагородження професора Юрія Дрогобича схоластерією (право бути схоластиком, вчителем Закону Божого). Йому також було надано право на пребенду (prebenda; дохід з церковної посади) у селі Зимна Вода (нині – Пустомитівський район Львівської області).

Тут знову слід пояснити. За вислугу років більшість професорів університету Кракова одержувала винагороду у формі… церковних бенефіцій. Їх висвячували на дрібний сан (парох), зводили на право на прибутки з різних церковних посад, переважно – каноників і парохів прибуткових парафій.

Отож, отримавши від ради професорів Яґеллонського університету ділянку землі за дев’ять кілометрів од Львова, Юрій Дрогобич зблизився з місцевою удовицею Катериною Вайсґанушовою, поставив у селі Зимна Вода будинок і розкошував під зорями, які він знав, любив і розумів.

*   *   *

Майбутнє звіздареві було відоме, минуле – теж.

Тож тихими земними радощами професор насолоджувався у сьогоденні: викладав, виховував, щось собі писав, кохав, нажив сина Томаша.

- Більшість тепер виставляє напоказ свої праці, святотче, / Дбаючи щонайпильніш про честолюбство та зиск. / Я ж мої книги у світ випускаю з єдиним бажанням: / Хай буде користь від них роду людському в житті.

Русинський Нострадамус, один із перших українських інтелектуалів, невтомний поборник просвіти й науки прожив лише 43 роки. Помер Юрій Дрогобич близько 23-ї години, 4 лютого 1494 р. в Кракові. Ймовірно, поховали сина солевара з почестями на тодішньому міському кладовищі.

Де саме знаходиться могила звіздаря із Дрогобича, ніхто тепер не знає.

- Обшири неба для наших очей незбагненно великі, / Розумом легко, проте, можемо їх осягнуть.

За тодішніми законами і правилами університетських статутів, збудований на казенній землі будинок у селі Зимна Вода після смерті доктора медицини перетворився на привітний гуртожиток для викладачів його рідного медичного факультету. Зорі й зіроньки мають бути разом, на те воно й дане Богом, оте Небо.

Олександр Рудяченко

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-