Із Фомою – Сергієм Фоменком, лідером гурту “Мандри”, креативним директором фесту “Твоя Країна Fest” – зустрічаємося в Мукачеві. Містечко вже вдруге прийняло фестиваль. Зі слів Сергія, цьогоріч відіграли уже три із семи запланованих червневих концертів, на черзі — Шостка та український південь: містечка Бердянськ, Скадовськ і Чорноморськ.

Власне, фест проходить у звичному форматі: прикордонне містечко, культові українські артисти на сцені впродовж чотирьох годин концерту, виставка українських книг. Ідея та мета заходу — також незмінні: об’єднувати українською піснею громадян країни.

Фестиваль безкоштовний, відбувається за підтримки Міністерства інформполітики. Завдяки йому невеликі містечка України мають нагоду почути якісну українську музику. Цього року до фестивалю долучилися такі відомі українські гурти, як Вася Club, Друга ріка, С.К.А.Й., співачка Оксана Муха. Продовжують виступати в межах фесту гурт “Мандри” та Іванка Червінська.

НАША ПОЛІТИКА — ЦЕ КУЛЬТУРА, І ВОНА ЗАЛИШАЄТЬСЯ В ПРІОРИТЕТІ

- Як так сталося, що ви утрапили вдруге в одне й те ж місто: маю на увазі Мукачево – чи не єдине з міст, у якому фест проходив попереднього року і де він відбувся й цьогоріч?

- Спочатку Мукачева, справді, у списку не було, у нас зірвався концерт у Сумах, тому ми провели його тут. Був варіант обрати Ужгород чи Берегове — але в Ужгороді нам запропонували погане місце, там майже немає людей, у Берегові не змогли домовитися, а в Мукачеві торік видався крутий концерт, тож цього року вирішили повторити. Певно, треба сказати, що й наступного року фестиваль тут пройде, нам хотілося б, аби це був центр міста, аби захопити більшу аудиторію. Це я кажу з упевненістю, бо знаю, що наступного року фест відбудеться будь-що, незважаючи на ту позицію, яку займе щодо нього нова влада. Ми маємо концепцію, відтак розширюватимемося, представляючи надалі не тільки українську музику.

- В інтерв'ю торік ви мені казали, що маєте у планах привозити й кіно, й виставки...

- ... і навіть танці! Наступного року хочемо долучити українських діджеїв і окремо зробити сет із сучасною українською танцювальною музикою. Кіно здалося би вже й цього року — ми маємо нового учасника фестивалю Валерія Харчишина (фронтмен гурту “Друга Ріка”), який торік дебютував як кіноактор у фільмі “Довбуш”. Хай там цей фільм отримав трохи критики, але варто показувати його, бо це український продукт. Крім того, це фільм, який відбувся, незважаючи на те, що держава не вклала у нього грошей, його знімала власним коштом ініціативна група. Але поки що кіно ми не показуємо.

Крім того, у нас минулого року в співпраці з Мінінформполітики відбувся ще один проект — це серія різдвяних концертів для дітей у містах, де йде війна. Ми зробили 13 концертів у грудні в таких містечках як Золоте, Курахове, Мар’їнка, Торецьк. За останні 5 років туди ніхто до дітей не приїздив. Цей проект ми також продовжуватимемо.

Плани у нас великі, і ми їх втілюватимемо – попри те, що відбуватиметься на політичній арені. Бо наша політика — це культура, і вона залишається в пріоритеті.

- Цьогоріч у вас оновлення — маєте нових артистів у складі.

- Так, цього року маємо ширший склад за рахунок, зокрема, ще однієї учасниці “Голосу країни” — це Оксана Муха. Я слідкую за цим проектом, виявляється, що український «Голос» — найкращий у світі за талантами, голосами артистів. Я дивився англійський, кілька європейських проектів, жоден із них не має стількох талантів, як у нас!

- Ви от, коли говорите “ми” щодо команди “Твоя Країна Fest”, кого маєте на увазі?

- Це івент-агенції, які працюють із нами, Міністерство інформполітики, продюсери, я — креативний директор. Загалом це понад 200 людей.

- Що, за вашими спостереженнями, дає цей проект, у який ви вкладаєтесь?

- Це зерна, які ми засіяли, а паростки уже пішли. Ми отримуємо відгуки і виявляється, що дуже сильно бракує фестивалю саме такого формату в Україні. Є чимало розкручених музичних фестів — але вони локальні, скажімо, Захід-фест, це класні події, але наша відмінність від них полягає у тому, що ми приїжджаємо у маленькі містечка (бо, як правило, артисти приїжджають у великі міста), крім того, ці локації не повторюються. Узагалі, я би хотів захоплювати 20-30 міст за сезон! Ця історія виглядає так: живе собі маленьке провінційне місто, і от у якийсь день приїздить класний фестиваль із крутим звуком, українським контентом. Це об'єднання нас, українців, завдяки тій культурній історії, якою є “Твоя Країна Fest”. Той же Вася Club — це гурт, де зібрані представники різних національностей: там кримські татари, казахські татари, євреї, болгари. От на Закарпатті я би дуже хотів зіграти на одній сцені ще й із “Гудаками” — це унікальний гурт. Дуже важливо для нас мати у складі знакових українських артистів, які багато років уже лупають сю скалу. Як-от “Друга Ріка”, гурт, який за 20 з гаком років написав хітів трохи хіба менше, аніж “Океан Ельзи”.

ЩО Б ТАМ ДАЛІ НЕ БУЛО, МИ ЗАЛИШАЄМОСЯ В ГРІ

- Скажіть, колеги вам у спину не плюють, мовляв, от їх із проектом держава підтримує, а ми тут никаємось, нам коштів не дають, нас не бачать і не чують — ну, така, знаєте, традиційна “українська пісня”...

- Розумієте, до держави, до Міністерства ми прийшли з ідеєю та концепцією фесту торік — вона виявилася потужною, її підтримали. Як буде далі — сказати не можу. Але знаю одне, що ми в будь-якому випадку продовжуватимемо цей фест наступного року, навіть якщо не буде підтримки держави. Історія нашого успіху — це ідея, яка з'явилася в народі й була підтримана державою.

Щодо нашої позиції як музикантів — ми, зокрема от “Мандри”, незважаючи на те, що є “піонерами” української музики — зараз маємо чудову форму. Ми далі граємо українську музику, не втрачаємо форми — ми звучимо нарівні з молодими артистами. Он бачите — у мене на футболці надпис: “Stay in the game”. Ми не здаємося, ми залишаємося у грі.

НЕ ВСІ УКРАЇНСЬКІ АРТИСТИ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ВИГОДА В ТІМ, АБИ БУТИ СОБОЮ

- А зважаючи на те, що фесту уже другий рік — просяться до вашої когорти нові артисти?

- Так, звертаються, але ми обираємо за таким принципом, щоб це були відомі артисти або, як у випадку із фіналістками “Голосу”, — дуже-дуже талановиті. Це не зовсім шоу-бізнес, це скоріше культурна експансія така, внутрішній мейнстрім, який ми самі ж створюємо. Нам потрібно виховувати свого слухача — і ми це робимо. Поки що разом із державою, а ні, не буде цієї підтримки — то будемо самі, нам, у принципі, не звикати.

Хоча в цьому й сенс виховання свого слухача — у нас є ще інша підтримка держави.

- Квоти — маєте на увазі?

- Так, квоти. Я свого часу був в ініціативній групі, яка розробляла проект введення квот на радіо, я – один із лобістів квот. І коли зараз дивлюся, як Настя Каменських і Потап роблять українські хіти, мене це неабияк тішить. Хоча спочатку той же Потап приходив до нас, до групи, мовляв, “зачем нам этот закон, я и так много денег плачу в качестве налогов”. А в результаті той же Потап українізується, у нього завдяки квотам з'явилася пісня, яка стала мегахітом, – і це добре.

Не всі українські артисти розуміють, що вигода в тім, аби бути собою. Ми це розуміємо. Ну, й іншим допомагаємо.

Єдине, що нам зараз потрібно, – це вчитися маркетингу, нових технологій — аби вміло надалі проводити цю культурну експансію.

У МЕНЕ НЕМАЄ НІЯКИХ РЕФЛЕКСІЙ ІЗ ПРИВОДУ ЗМІНИ ВЛАДИ

- Щодо напису на вашій футболці “Stay in the game”. Зараз, очевидно, правила цієї гри змінюються — як ви на це реагуєте?

- У мене немає ніяких рефлексій із цього прикладу. У-за-га-лі. Як громадянин я свій вибір зробив, усе, що мав сказати, – сказав, і надалі залишаюся при цій точці зору.

Знаєте, я колись співав на вулиці, у 16 років, треба було себе утримувати, то заробляв цим на життя. Щодня у мене був список — пачка цигарок, пів хлібини, пляшка вина, пачка гречки і сало — на це треба було заробити, і я, поки не зароблю, стою собі на вулиці й граю. Але грав тільки те, що мені подобалося — наприклад, Челентано, але мене слухали, бо я був щирим зі слухачами. А це вимагало чимало роботи! Коли ти хочеш людей заохотити, мусиш викладатися. Тому й кажу, що життя, як бокс, — постійно треба бути напоготові. Я маю досвід чималий у такій боротьбі. Часом, знаєте, таке враження, що українські артисти – як коти, у яких кілька життів, період несприятливий змінюється якимось позитивом, потім знову – і так далі...

МРІЮ, ЩОБ ЗА КІЛЬКА РОКІВ НАШ ФЕСТ БУВ ІЗ КОНЦЕРТАМИ НА ГОЛОВНІЙ ПЛОЩІ ДОНЕЦЬКА І ЛУГАНСЬКА

- Мушу сказати, що тішить ваша така незламна позиція — працювати хай там що! Спасибі вам!

- Ми, насправді, тільки починаємо. Це всього другий фестиваль, і ми дійсно хочемо, щоб він жив довго і став одним із важливих фестів у країні. А це нелегко, бо Україна станом на зараз має чимало класних артистів і крутих фестів.

- Є у вас планка — от рівня якого з цих фестів хочете досягти? Може, стати тим, чим колись була для українців “Країна мрій” Олега Скрипки?

- Це був мій улюблений фест, ми справді надихаємося цим прикладом. Я навіть казав Олегові, що хотів би, аби Твоя Країна Fest досяг цього рівня. Треба сказати взагалі, що фестиваль — це фантастична річ, це свято Святого Духа, коли усі отримують задоволення від того, що зібралися тут разом. Це дуже важливо. А ми об'єднуємо громадян навколо нашої країни. Вона зараз — у борні, в конвульсіях — але стає собою, і це прекрасно. Нам треба їй допомагати.

- Яким ви бачите фестиваль за кілька років?

- Напевно, це Донецьк, Луганськ — і концерт у межах “Твоя Країна Fest” на головній площі цих міст.

Тетяна Когутич, Ужгород–Мукачево
Фото Сергія Гудака