Андрій Палатний, куратор театральної частини фестивалю Startup ГогольFest
Маріуполь може швидко вписатися в актуальну карту європейського, і навіть світового мистецтва
13.04.2019 09:30

Поки українців масово лихоманить в передвиборчому психозі, і лише найлінивіший не пересварився з цілим світом через політичні погляди, мистецтво займається своєю справою – об’єднує, творить і перетворює.

Зараз у Маріуполі триває активна підготовка до фестивалю Startup ГогольFest, який пройде там з 26 квітня по 1 травня вже вдруге поспіль.

Фестивальна програма вщерть насичена контентом різних мистецьких напрямків та проектами сучасної незалежної сцени. Про родзинки, якими частуватимуть своїх гостей організатори, ми поговорили з куратором театральної частини фестивалю Андрієм Палатним.

- Андрію, наскільки я знаю, цього разу на фестивалі буде кілька спецпроектів, котрі створюватимуться безпосередньо на місці й саме в цьому є їхня «фішка». А в перспективі вони можуть стати повноцінними самостійними виставами?

Фестиваль ГогольFest не лише презентує, а й виробляє, ми – завод з мистецтва

- Так, це те, що ми називаємо продакшн. Тобто, фестиваль не лише презентує, а й виробляє, створює мистецтво, такий собі завод з мистецтва.

Наш Startup ГогольFest – це не щось, що привозиться просто для того, щоб показати і забути. Місцеві артисти обов’язково візьмуть щось для себе, а мистецькі команди, які приїдуть, побачать перспективи, що є в Маріуполі.

Важлива складова – це унікальні великі події, в даному випадку – гранд-опера «Νερό», яка відбудеться 27 квітня на території АСРЗ (Азовський судноремонтний завод). До участі у створенні вистави залучені різні соціальні прошарки населення Маріуполя – свої зусилля доклала і влада, і містяни, й активісти.

На платформах із локомотивом буде імпровізована сцена, що супроводжуватиме глядачів до місця, де відбуватиметься опера. На жаль, на подію зможуть потрапити лише 600 осіб, тому опера буде транслюватися в прямому ефірі на головну сцену в Міському саду, де з величезного LED екрана всі охочі зможуть спостерігати за дійством.

Тобто, люди так само будуть все бачити: цей ландшафт і цей завод, який щодня щось робить, але більшість маріупольців ніколи не мала досвіду візиту туди.

Розумієте, тут є відкриття чогось знайомого, але з зовсім іншого кута зору. І це, можливо, внесе свіжий подих, нове бачення, перезапуск безпосередньо як заводу, так і міста, в якому ми це робимо.

- Влад Троїцький розповідав, що опера «Νερό» розпочнеться з балету портових кранів. А керуватимуть металевими танцівниками співробітники заводу, які вже вивчають балетні па. Їм вдається?

- Це, власне, і є соціалізація, коли мистецтво залучає людей інших, абсолютно не мистецьких спеціальностей – і перетворює їх на частину себе.

Балет кранів – не лише фізична дія, це також звуковий ряд, тому що, коли кран рухається, він дає певний звук, плюс весь ландшафт навколо… Якщо зосередити увагу, то для нас відкриється зовсім магічна навіть, чарівна площина дійства.

Я пам’ятаю, як у дитинстві я дивився на цю велетенську конструкцію і на ту малесеньку людину, яка управляє нею на висоті. Про що вона міркує? Яким життям живе? Що, власне вона робить?

Тобто, це, скажімо так, певний гімн людині, яка зуміла побудувати таку машину, яка може рухатися і створює ще щось більше. Можливо, ми побачимо абсолютно нові змісти в чомусь буденному.

- Ви говорите, що будете активно залучати маріупольських митців та активних людей до ваших проектів. Які саме це проекти і наскільки маріупольчани готові з вами співпрацювати?

- Насправді, одна з місій фестивалю – максимальне залучення місцевих митців різного профілю, тобто художників, акторів, сценографів.

В Маріуполі це досить непроста ситуація, тому що, з одного боку, там не так багато людей, які займаються мистецтвом. А з іншого боку, потрібен певний час на вибудовування діалогу, який допоможе всіх об’єднати.

Наразі, оскільки це наш другий фестиваль, ми вже маємо певний досвід і запропонували одному з передових незалежних театрів Маріуполя «Театроманія» увійти в основну програму фестивалю.

Зараз розглядаємо ще кілька місцевих вистав. Можливо, долучимо їх, або створимо щось спільне і покажемо результати цієї взаємодії під час фестивалю.

Така співпраця створює перспективу на майбутнє. Завдяки таким спільним проектам, на наступний рік ми вже матимемо більше місцевого контенту.

- Хто з міжнародних гостей буде на цьогорічному фестивалі?

З тих, що я можу оголосити, це один із найцікавіших театрів Литви – Low Air Urban Dance Theatre. Ми запрошуємо їх у Маріуполь з двома проектами. Перший – це «The Rite of Spring» («Весна священна») за музикою Ігоря Стравінського – 27 квітня о 19:00 на великій сцені ПК Молодіжний.

Проект, який буде гратися в театральному сквері, називається «Rainbow» («Веселка»). Його ми покажемо 29 квітня о 13:00. Це 25-хвилинний вуличний перфоманс з інтерактивним залученням громадян, і де використовується музика Мередіт Монк. Дуже цікавий перфоманс, який працює з темою спадщини минулого. Цей проект став дуже відомим у всій Литві. Він багато гастролює світом. Ми раді, що зможемо показати його, це надзвичайно цікавий досвід.

Друга вистава, яку я б відзначив – постановка від провідного берлінського театру «Deutsches Theater», який має відділення JungesDТ. Умовно кажучи, це частина театру, яка займається дітьми та підлітками і, відповідно, проектами для цієї аудиторії. Ми привозимо виставу «Мій дивний друг Вальтер». Це п’єса – історія про хлопчика, його школу, клас. Плануємо покази в двох різних школах – одна презентація для дітей, батьків педагогів. Друга – для фестивальної аудиторії.

У Німеччині її грають, в основному, у школах, де вчаться діти різних національностей, оскільки вона порушує такі гострі теми, як шкільний булінг та соціальний булінг.

- Вистава буде йти німецькою мовою?

- Так, вона грається німецькою, але є субтитри, і дуже якісний переклад. Ми вже мали досвід її показу в Києві в рамках проекту «Театр – Діалог культур: співробітництво з країнами Східної Європи».

Відповідно, це буде різна аудиторія. На сцені – більш фестивальна: гості й місцеві жителі. А в школі – така більш сімейна історія: батьки, діти, педагоги. Вони подивляться, а далі ми організуємо обговорення: чи може бути театр одним з інструментів, який ставить питання і озвучує їх, та чи взагалі є такі запити у суспільства. Запитаємо у тих же батьків, чи потрібен нам такий театр в Україні.

- Крім створення культурного контенту, ви взялися й за цілком конкретну справу – реконструкцію будинку культури «Молодіжний». На якому етапі зараз перевтілення старої будівлі на сучасний центр?

- Ми справді переконані, що Маріуполь у майбутньому стане осередком сучасного мистецтва. Рік тому ми почали досліджувати місто, а зараз – почали вже втілювати реальні проекти.

Проведення фестивалю в БК «Молодіжний» – це його реальний тест-драйв як центру, на який він може перетворитися в перспективі. Там буде 2 майданчики, оснащені сучасним освітленням та проекцією, плануються також суттєві зміни в самій сцені.

6 фестивальних днів покажуть потужну здатність цього простору формувати нові сенси і бути місцем реальної зустрічі людей для діалогу.

Ми відпрацювали архітектурний план з командою архітекторів. Є повністю розроблена архітектурна стратегія і аналіз: в якому стані перебуває будівля, які артефакти вона має, і як у перспективі може виглядати.

Далі йдуть юридичні і «паперові» процеси, що мають перевірити можливість такої реконструкції, отримати дозволи, і далі вже безпосередньо буде реалізація.

Але, форма вже зрозуміла і визначена. Фестиваль буде зосереджений навколо формування змісту та визначення, який культурний, актуальний, сучасний контент може створюватися в такого типу центрах.

Це достатньо амбітна історія.

- За який кошт здійснюватиметься реконструкція?

- Це спільна робота і плідна взаємодія з місцевою владою. Є пошук інвесторів, є певна дотація низки процесів, оскільки все це перетворення розбито на певні кроки, які відбуватимуться впродовж 3 років.

Ми зараз в дорозі, деякі речі зрозумілі, деякі – ще потребують часу та пошуку рішення.

За кілька років це стане візитівкою Маріуполя, не лише в межах України, а й для зовнішнього ринку – створиться потужний мистецький центр, куди приїздитимуть митці, аби в форматі резиденції проводити, досліджувати, створювати проекти.

Відповідно, почне генеруватися копродукція, і регіонального типу, і міжнародна. Маріуполь дуже швидко може бути вписаний в актуальну карту європейського мистецтва, а можливо і світового. Це вже питання стратегії і рухів.

- Скільки театральних проектів ви встигнете показати на Startup ГогольFest за шість фестивальних днів?

ГогольFest у Маріуполі починатиметься зранку і закінчуватиметься нічною сценою

- Ми плануємо орієнтовно 12 вистав. Але на фестивальний період з 26 квітня по 1 травня припадають великодні свята та день пам’яті Чорнобильської катастрофи, тому кожен день ми вибудовуємо особливим чином.

Наша програма починатиметься зранку і закінчуватиметься вночі, оскільки ще є нічна сцена. Є дитячий напрямок, є освітня програма. Театральна і музична відкриті сцени, і музична електронна нічна, плюс візуальна програма, яка постійно буде діяти.

Окрім цих 12 вистав є ще кілька спецпроектів, відповідно, вся театральна програма – близько 15 подій.

- Андрію, у вас планується справді багато проектів, ви запрошуєте іноземних гостей, напевно, це все коштує дорого. Але, наскільки я знаю, майже на всі події вхід або безкоштовний, або якась невелика вартість. За рахунок чого це досягається?

Фестиваль не бізнес-проект, що має на меті отримання прибутку. Це – створення можливостей

- Є підтримка влади. В даному випадку – це Маріупольська міська влада на чолі з мером, який, насправді, – дуже відкрита і далекоглядна людина. Він і його команда мають дуже чітку стратегію розвитку міста.

Також ми маємо грантову історію: подаємося на гранти Українського культурного фонду, дуже серйозно співпрацюємо і взаємодіємо з окремими грантовими інституціями, які працюють в Україні та реалізують різні проекти соціального і культурного типу.

Це не бізнес-проект, не щось, що має на меті заробіток чи отримання прибутку. Це – створення можливостей, і вся команда працює над цим.

Розвиток подібних культурних центрів у регіонах – це розвиток туризму, інфраструктури, локального бізнесу, залучення інвестицій. Тобто, це достатньо серйозні речі, і, якщо їх правильно і спільно робити, вони дієві, і міста в результаті зміняться на краще.

- Маєте статистику, який приток туристів до Маріуполя забезпечуєте на період проведення Startup ГогольFest?

- У перший день фестивалю минулого року на великій сцені у нас було близько тисячі відвідувачів. На останній, 5-й день – їх було близько 6 тисяч.

Те саме з Вінницею, там за два дні – було майже 7 тисяч людей. І це в листопаді, коли вже було холодно.

Відповідно, ми можемо сказати, що така кількість людей дає чіткий меседж про те, що це реальні проекти, в які дійсно включається суспільство – активні громадяни, які готові будувати нову Україну для себе, для своїх дітей, брати відповідальність за те, що відбувається навколо.

Фестиваль, певною мірою, є територією, де ці сенси звучать, і вони йдуть не зверху вниз, чи знизу вгору, вони – в горизонтальній площині. Це щось, що люди беруть від інших – таких же людей, як вони. Тому ми часто й говоримо про соціальну значущість фестивалю і про те, що він є потужним соціальним експериментом.

- Власне, до експерименту. Це тому ви застосували у назві фестивалю термін «startup»?

- Все дуже просто. Ми беремо «стартап» як термін: культурний стартап. А яким він буде завтра, що взагалі таке – перебувати в позиції стартапу? (Стартап (startup) – нещодавно створена компанія, яка будує свій бізнес на основі інновацій або інноваційних технологій, ще не вийшла на ринок або почала на нього виходити, володіє обмеженими ресурсами – ред.). 

Це дійсно щось, що пов’язане з ризиком, з одного боку, а з іншого – це певна інновація, створення чогось нового. Ще рік тому ідея з реконструкцією БК «Молодіжний» лише народилася, а зараз це вже стає конкретикою.

Так само – це відкриття гранд-опери на судноремонтному заводі. Ми насправді дивилися всі заводи, які були навколо, і «Азовсталь», й Ілліча. Це дуже цікаві для нас, як для митців, території. Проте ми шукали завод як декорацію.

- Я ще хотіла розпитати про «Гоголь-трейн», який повезе людей на фестиваль до Маріуполя. Це справді перший в Європі арт-потяг?

– Так, цей потяг символізує культурну мобільність. Він виїжджає 26 квітня і приїде до Маріуполя 27-го, саме в день, коли ввечері стартує гранд-опера «Νερό».

В «Гоголь-трейні» будуть їхати і митці, й глядачі. Головна ідея полягає у тому, що фестиваль почнеться насправді в Києві. Це робиться свідомо, щоб працювати з реальними живими енергіями. Це – візуалізація ідеї культурних мостів між людьми, між містами, між регіонами. Потяг їде в конкретному напрямку, відповідно вся увага від показу буде зосереджена у цьому напрямку, і найважливіше – це комунікативна складова, яка відбуватиметься.

Це буде чартерний фестивальний потяг, який складатиметься з 10 вагонів, там будуть постійні перфоманси, музика, він буде розмальований всередині й ззовні. Це спільний проект з Укрзалізницею та Міністерством інфраструктури, і вони дуже нам в усьому сприяють.

- Ви сказали, що реконструкція БК «Молодіжний» покроково розписана на три роки. То я роблю висновок, що й наступного року Startup ГогольFest пройде в Маріуполі?

Це вже чіткий фестивальний менеджмент. Це те, що ми зараз маємо зробити в кожному місті країни

- Ми також сподіваємося зробити такий висновок, але все-таки з точки зору проектів, ми це розділяємо. Перетворення БК «Молодіжний» – є проектом, де ми виступаємо більше консультаційною стороною з менеджменту. Ми створюємо команду, яка здатна працювати з таким центром і системно вибудовувати перспективу. У певному сенсі, ми запускаємо той самий потяг, який вже поїде і його вже не можна буде зупинити.

Наш фестиваль – це не щось, що привозиться просто для того, щоб показати і забути. Місцеві артисти обов’язково візьмуть максимум користі для себе, а мистецькі команди, які приїдуть, побачать перспективи, які є в Маріуполі.

Це вже чіткий фестивальний менеджмент, де фестиваль виступає як плацдарм для ведення переговорів і створення конкретних перспектив на наступні роки.

Це те, що ми зараз маємо зробити в кожному місті країни. Але в даному випадку, Маріуполь є стартапом. Лідирує в цьому: і за масштабом проведення, і за кількістю подій.

Любов Базів. Київ

Фото: Юлія Овсяннікова, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-