"Таємний щоденник Симона Петлюри" або Чому гібридна війна – явище не нове

"Таємний щоденник Симона Петлюри" або Чому гібридна війна – явище не нове

2441
Ukrinform
Історична картина про Петлюру – це й ще один крок до міжнародної відповідальності Росії за злочини, брехню і вкрадену історію

Потуги Москви позбавити Україну незалежності в період УНР були настільки схожими з тим, що відбувається зараз, що визначення "гібридна війна" можна вважати далеко не новим явищем, як його описують політики сьогодні. Хазяйнування російських збройних формувань на українській землі, переслідування й знищення українських патріотів, спроби підкупів іноземних урядів, пропаганда й наклепи міжнародного масштабу – все це було інструментами брудної політики Кремля ще сторіччя тому.

Тоді українська незалежність проіснувала лише кілька років, і Європа, на жаль, не підтримала її, закривши очі на звірства, катування й брехню московитів. Але правду важко сховати, й рано чи пізно кати мають понести відповідальність.

Саме така уява й історичні паралелі виникають, якщо подивитися художню стрічку "Таємний щоденник Симона Петлюри", зняту за архівними документами. Дебютний показ картини в Сполучених Штатах відбувся в понеділок у Посольстві України у Вашингтоні.

У фільмі є майже все, що нагадує сьогоднішні реалії – криваві загони Котовського, що чинили "червоний терор" на українській землі; таємні домовленості російських послів з урядами країн Європи; російські агенти, що проводили спецоперації за кордоном з метою ліквідації Симона Петлюри. Тут є і елементи кремлівської пропаганди, і продажні чиновники, і куплене мовчання Європи. У результаті – викривлена історія української незалежності, якою Москва годувала світ протягом багатьох десятиліть. Завдяки цьому Кремль зберігав свої імперські амбіції аж до сьогодні, і завдяки цьому розв'язав свою агресію проти Грузії й України у ХХІ столітті майже без жодного міжнародного опору.

Водночас, стрічка розкриває правду про життя, любов, боротьбу, а також нав'язаний Москвою брудний політичний процес над постаттю Симона Петлюри вже після його загибелі. Головний отаман Української Народної Республіки, який намагався вибороти в збройному протистоянні незалежність України, зрештою не отримав достатньої підтримки з боку Європи та залишився емігрантом у Франції. Він був підступно вбитий у 1926 році "за планом Фелікса Едмундовича", після чого безпідставно звинувачений у єврейських погромах.

Саме тема антисемітизму стала головним і водночас чи не найбільш цинічним інструментом Москви для того, щоб дискредитувати як власне отамана, так і всю українську боротьбу за незалежність у часи УНР. А суд у Франції над вбивцею Петлюри завдяки брудним кремлівським грошам перетворився на політичний процес проти самого українського отамана. Зрештою вбивця був виправданий, а на Симона Петлюру – накладене клеймо бандита й ворога єврейського народу, яке досі багато людей сприймають за чисту монету, хоч і викарбовану радянськими катами.

Саме такі акценти в головній сюжетній лінії картини "Таємний щоденник Симона Петлюри" виділив у коментарі Укрінформу режисер фільму Олесь Янчук. "Свого часу радянська пропаганда дуже спаплюжила постать Петлюри, зробивши з нього погромника й антисеміта. І в це вірили люди впродовж багатьох десятирічь, починаючи від 1926 року, коли він був убитий в Парижі", – нагадав він. Це була спланована операція кремлівських чекістів, але зараз, як підкреслив режисер, світ має дізнатися правду.

Водночас, за його словами, стрічка розкриває причини, чому незалежність України на початку минулого століття проіснувала дуже короткий час, й лише через 65 років після загибелі Симона Петлюри українці знову здобули її.

В Україні картина "Таємний щоденник Симона Петлюри" стала одним із лідерів кінопрокату – її демонстрували 155 кінотеатрів. Тим часом, фільм несе й просвітницьку місію, впевнений режисер, а для закордонного глядача він додає корисної інформації про Україну.

Кадр з фільму
Кадр із фільму

Демонстрація у Вашингтоні стала не першим зарубіжним показом фільму. Дебют відбувся в Грузії, під час міжнародного кінофестивалю в Батумі у вересні. Картина була запрошена для участі в рубриці "Special Screening". У майбутньому заплановані покази фільму в країнах Європи. Зокрема, в листопаді фільм очікують в Італії, а в грудні – в Іспанії. Крім того, зараз стрічка проходить відбірковий етап для участі в міжнародних кінофестивалях.

Втім, що не менш важливо – створення фільму про Симона Петлюру підтримали, в тому числі фінансово, закордонні українці. Зокрема, Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) виступив спів-продюсером картини, виділивши також частину фінансування для зйомок.

За словами директора Української національної інформаційної служби УККА Михайла Савківа, це не єдиний проект, який відбувся за підтримки української громади Америки. "УККА не вперше допомагає робити фільми про окремі сторінки української історії. Попередньою такою картиною був "Владика Андрій" про життя митрополита Андрія Шептицького", – зазначив він.

Що ж стосується картини про Симона Петлюру, символічно вона приурочена до 100-ї річниці Української революції. Як зауважив Михайло Савків, зараз потрібно побачити правдиву історію про життя головного отамана УНР, про створення Української Народної Республіки, про те, як у ті часи відбувалося державотворення. І це є відповіддю на гібридні спроби Кремля переінакшити історичні події.

Історія повторюється, і в ній легко розгледіти паралелі між "подвигами" Котовського й звірствами Мотороли. Явна схожість проступає у змові радянського посла Хрістіана Раковського з французами, коли він схилив їх до політичного процесу над Петлюрою, з подібними підривними діями російського МЗС у багатьох країнах сьогодні. До того ж, ми продовжуємо бути свідками замовних вбивств за вказівкою Кремля, як у випадку з Петлюрою, так і в справі Литвиненка чи, скажімо, останніх подій у Солсбері. А головне – це прагнення московитів тоді й сьогодні розхитати й зруйнувати державність України, обмежити й очорнити всіх, хто протистоїть його імперським амбіціям та нав'язати світу свою "правду".

Кадр із фільму
Кадр із фільму
Тому історична картина про Петлюру – це не просто відновлення істини про справжнього борця за вільну Україну, а ще один крок до міжнародної відповідальності Росії за злочини, брехню і вкрадену історію.

Ярослав Довгопол, Вашингтон

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-