Таємниці й мандри печатки Святослава Хороброго
12 вересня в обласному краєзнавчому музеї Херсона керівник Всеукраїнського проекту «Пам’ять Нації», науковий співробітник Інституту історії Національної академії наук України, кандидат історичних наук Олександр Алфьоров презентував печатку найбільш войовничого князя Київської Русі Святослава Хороброго. Князя, який у Х сторіччі успішними військовими походами відчутно збільшив територію своєї держави, зміцнив її й зробив однією з наймогутніших на теренах тогочасної Європи.
Печатка Великого князя київського Святослава Хороброго – це маленький шматочок свинцю, вагою 12 грамів і розміром 22 міліметри. Її вартість (з огляду на метал, з якого зроблена) – мізерна, чого не скажеш про її історичну цінність. Адже вона дійшла до нас через більш ніж тисячу років, і є єдиною на даний час матеріальною річчю, що має безпосереднє відношення до князя Святослава. Тож це є реліквія не лише всеукраїнського, а й світового масштабу. До того ж, цей музейний експонат має цікаву не лише стародавню, а й новітню історію.
МАЛА ШТУЧКА ЧЕРВІНЧИК, А ЦІНА ВЕЛИКА
У 1982 році столиця України місто Київ відзначив своє 1500-річчя. У межах підготовки до нього проводилося багато робіт з упорядкування міста. У тому числі й земляних робіт. Працювали у Києві тоді, звичайно ж, і археологи. «Один із археологів скуповував у робітників, які копали поряд якісь каналізаційні системи у центрі міста, різні предмети, знайдені у позаархаїчному шарі. Він викуповував всілякі монетки, пряжечки, все, що там піднімалось (із землі – авт.). І зокрема, за якийсь там дріб’язок викупив цю печатку й відвіз її потім до Росії, звідки сам походив», – розповів Алфьоров.
Археолог із Росії як спеціаліст у своїй галузі знав – що саме він придбав і яка справжня ціна цієї реліквії. Адже від епохи князя Святослава Хороброго, крім історичних оповідей про нього, до новітніх часів фактично нічого не дійшло. Правда, була ще одна печатка цього князя, знайдена до 1917 року в Києві у підмурках Десятинної церкви. Проте її доля, зазначив Алфьоров, достатньо сумна – у Другій світовій війні під час евакуації у 1941 році печатка зникла, і більше про її існування немає жодної згадки.
Як наголосив науковець, придбану російським археологом особисту печатку Святослава знайшли на території, де розташовувався свого часу князівський палац. «Святослав її, очевидно, відіслав з Болгарії з документом або до матері Ольги, або ж до свого старшого сина Ярополка, який тоді керував Руссю разом із Володимиром і Олегом. І якщо вона знайдена на території княжого палацу, то це могла бути або копія договору з Візантією, яка була привезена, або послання князя з приводу якоїсь глобальної системи змін у державі», – припускає Алфьоров.
ДИПЛОМАТІЮ КИЇВСЬКОЇ РУСІ – НА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РІВЕНЬ
Дана печатка князя Святослава Великого, якою скріплювали офіційні документи, зокрема й міжнародні договори, засвідчує зміни у дипломатії Київської Русі у Х сторіччі.
«Святослав почав використовувати печатки за візантійським зразком. На його печатці – дві мови: грецька, а це була – як сьогодні англійська – офіційна мова того світу, і мова княжого знаку – наша мова, мова Київської Русі. Княжі знаки – поряд із написами грецькою мовою, мовою дипломатії того часу, візантійської. Наша дипломатія виходить на світову арену, поєднуючи княжий знак із написами. До цього інститут печаток був не відомий у Київській Русі, бо тоді було Княже слово. Все йшло через Княже слово – усний наказ. А печатка – це письмовий документ, і це означає, що ми увійшли в систему тодішньої візантійської дипломатичної цивілізації», – наголосив Алфьоров.
За його словами, дана печатка з’явилася близько 969 – 971 років. На одній її стороні зображений княжий знак – двозуб. І є залишки напису грецькою мовою «архо», тобто «архонт» – князь. На іншій стороні також зображений двозуб і написано грецькою мовою «Свендослав» (Святослав). Така комбінація літер існує тільки в цьому імені, підкреслив науковець. Княжі знаки Великого князя київського Святослава Хороброго виконані один – у парадній формі, інший – у звичайній.
ПОВЕРНЕННЯ НА БАТЬКІВЩИНУ
Як же повернулась ця печатка до України? Коли археолог, який вивіз реліквію до Росії й довгий час зберігав її у своїй приватній колекції, помер, то його нащадки вирішили продати печатку. Почалися консультації з істориками, і згодом дана інформація просочилася в Україну.
«Відповідно, дійшла ця інформація і до мене, бо я є професійним істориком, який займається Київською Руссю. У нас був гіркий досвід, коли з України в 2011 -2012 роках вивезли понад 200 печаток Володимира Мономаха, Ярослава Мудрого, інших князів. І ці печатки купив Новгородський музей, і потім їх показав світові, сказав, що це печатки, які були знайдені в Росії. Доля цієї печатки мала бути такою самою», – розповів Алфьоров.
Отримавши дану інформацію, він звернувся до екс-командира полку «Азов» , де раніше служив – тепер народного депутата Андрія Білецького.
«І я тоді сказав Андрієві, що треба рятувати цей предмет. Андрій Білецький, сам будучи істориком за фахом, за освітою, погодився, що цей предмет має бути повернутий в Україну. Розробили детальну двотижневу операцію з порятунку печатки, і повернули її. Поки що деталі цієї операції не розголошуються», – каже науковець.
ІЗ РОСІЇ В УКРАЇНУ – ЧЕРЕЗ ТРЕТІ КРАЇНИ
У розмові з кореспондентом Укрінформу після завершення презентації Олександр Алфьоров повідомив причину, чому деталі даної операції, проведеної ще у 2016 році, досі тримаються у секреті.
«Справа в тому, що для її (печатки – ред.) повернення залучили дуже багато людей, задіяли коридори. У Росії та по всьому світу є патріоти України. І серед людей, які були залучені, є також і росіяни. У поверненні печатки немає ніякого кривавого сліду чи чогось такого. Просто ситуація, яка зараз є між Україною і Росією, не дозволяє нам відкрити всі карти. І хочу ще сказати, що ця печатка не перетинала кордон Росії з Україною. В Україну вона потрапила іншими шляхами – через треті країни», – сказав науковець.
За його словами, у поверненні печатки князя Святослава Хороброго в Україну справу вирішували не гроші. Люди, які взялись за цю справу, діяли за домовленістю: слово на слово. «Тут справа була не в грошах. Це справа честі», – підкреслив Алфьоров.
Як він повідомив, щоб вийти на місце знаходження печатки на території Росії було проведено велику пошукову роботу. «Спочатку ми довго намагались знайти сліди печатки, у кого саме вона в Росії», – заявив науковець.
ДУХ СВЯТОСЛАВА – ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Не секрет, що печатка князя-воїна сьогодні для України – у першу чергу, річ не тільки історична, а й сакральна. Україна переживає непрості часи, відстоює свою незалежність, веде боротьбу за свої території. І цей маленький шматочок свинцю таки сильніший за той, який використовують для виготовлення куль.
«Після того, як печатку повернули в Україну, особливо раділи хлопці на Сході й учасники війни. Раділи тому, що печатка була повернута з Росії, яка в той час уже стала відкритим агресором. І було дуже приємно, що вона вплинула на емоційний стан хлопців, на їх заряд», – повідомив Алфьоров у розмові з кореспондентом агентства.
Він підкреслив, що важливість повернення цієї печатки для України та її захисників полягала також і в тому, що це печатка саме Святослава Хороброго. «А культ Святослава зараз піднімається, поширюється в Україні, адже це культ воїнський. Тому цінність її ще й у цьому», – заявив науковець.
ВІД ПЕЧАТКИ СВЯТОСЛАВА ДО ПЕЧАТКИ ПРЕЗИДЕНТА
Після загибелі Святослава Хороброго у битві з печенігами його сини Ярополк, Володимир і Олег, які княжили на Русі, печаток не використовували, розповів Алфьоров.
Вони повернулися до руської традиції вірчих знаків. Це так звані підвіски з княжим знаком, які роздавалися посадникам князя, і ці посадники, користуючись цим княжим знаком, говорили від імені князя. Але після князя Володимира Великого його нащадки знову почали використовувати печатки. І після цього печатка стає вже традиційною на Русі.
Загалом на землях Київської Русі, як повідомив Алфьоров, було знайдено, за підрахунками істориків, до 15 тис. печаток, які датуються Х-ХІІІ століттями. Але практично не залишилося документів, які скріплювали цими печатками. Усі вони зникли через ту руйнацію, якої зазнала Русь у часи монгольської навали. Залишився, на превеликий жаль, лише один документ із печаткою. Це так звана Мстиславова грамота.
«Тому ми рахуємо від Святослава до сьогодення, а це понад тисячу років, коли наша держава використовує печатку. І через неї йде історія – печатки князів, гетьманів, печатки воєводські, козацькі, цехові, міщанські, дворянські, печатки Української Народної Республіки, Української повстанської армії, печатки незалежної України», – констатує науковець.
РЕЛІКВІЯ МАНДРУЄ УКРАЇНОЮ
Олександр Алфьоров згадує: після того, як печатку Святослава Хороброго повернули в Україну й привезли до Києва, її у травні 2016 року представили науковцям. Згодом для неї зробили спеціальну виставку в музеї «Золотих воріт». Вона діяла майже рік, і 70 тис. киян і гостей столиці ознайомилися з нею. А нині реліквія мандрує містами України у межах проекту «Пам’ять нації».
Крім Києва й Херсона вона побувала вже у Вінниці, Чернігові, Запоріжжі. А 21 вересня її презентуватимуть на одноденній виставці у Львові. І далі – в інших містах України.
Науковець підкреслив, що після цих презентацій та організації більш тривалих експозицій печатка київського князя Святослава Хороброго буде передана до Державного фонду і посяде своє місце в одному з державних музеїв. «Можливо в Херсон ми повернемось ще раз, ближче вже до холоднішого періоду, щоб ми її трохи довше проекспонували», – сказав Алфьоров.
Крім того, як зазначив науковець, під час презентацій печатки, що відбуваються у межах акції «Пам’ять нації», потроху набирається і команда однодумців, які могли б долучитися до цього проекту.
Валерій Староселець, Херсон
Фото Олександра Корнякова
