Із життя комах

Із життя комах

Блоги
2204
Ukrinform
Добре все ж таки, що фільм «Людина-мураха та Оса» відправив головного героя на іншу війну, а не у м'ясорубку з Таносом у «Війні Нескінченності».

Ні, звісно, кортіло побачити «войовничу комаху» поруч з іншими Месниками. Передусім у плані дотепних діалогів, які могла б забезпечити його присутність. Мені, наприклад, дуже хотілося побачити Людину-мураху поруч із Пітером Квіллом із «Вартових Галактики».

Фільм
Фільм "Людина-мураха та Оса"
Фільм
Фільм "Вартові Галактики"

Адже в чомусь це споріднені душі, якщо взяти їх легке, навіть легковажне ставлення до життя, іронію та гумор, що подеколи межує зі стьобом. Втім, у Квілла моментами виходить все тонше, красивіше і дошкульніше, а у Мурахи зазвичай усе простіше. Ну, так у Зоряного Лицаря і родовід поважніший: згадайте на секундочку, хто насправді був його батьком.

З іншого боку, за такої високої щільності у «Війні Нескінченності» супергероїв на квадратний метр ризик загубитися для Мурахи був великий, навіть із дотепними діалогами.

Що ж, тепер сподіваймося побачити Квілла та Ленга в заключних «Месниках». Шанси на це є.

У фільмі ж Пейтона Ріда Полл Радд спільно з Еванджелін Ліллі та Майклом Дугласом і Майклом Пеньєю на підхваті вдруге розіграли динамічну пригодницьку феєрію: із карколомними погонями, трюками, бездоганно поставленими сутичками, подорожами в іншу реальність, де відбуваються все нові й нові відкриття. Плюс так само бездоганні спецефекти, що можуть здивують навіть вимогливого сучасного глядача. Вдало стрічка поєднує і жанри. Крім динамічного екшену, в сюжет вміло додані психологічна драма, сентиментальні мотиви і, звичайно, гумор.

Пол Радд знову на «відмінно» виконав роль Людини-мурахи. Всі його «фішки» на кшталт уже згаданої легковажності, а також з біса чарівного недбальства вкупі із шаленою хоробрістю і - що вже зовсім дивно! - сором'язливістю і сентиментальністю. Останню йому забезпечили як непрості стосунки з дочкою Піма, так і власною донькою, яку чудово зіграла юна Еббі Райдер Фортсон, що порозумілася не тільки зі своїм екранним батьком, а й з усіма на знімальному майданчику та не розгубилася у жодній сцені.

Еванджелін Ліллі хочеться подякувати за відмінну фізичну підготовку та професійну роботу на знімальному майданчику. Всі сцени бійок з її участю виглядають майже ... та ні, певна річ, - красивими, настільки відпрацьовано там кожен рух та взаємодію з партнерами. В результаті сутички скидаються майже на танцювальні номери. Інструкторам, які попрацювали і з Ліллі, і з іншими акторами - найвищий бал за професіоналізм!

Однак мене набагато більше вразило, як Еванджелін знову з переконливо передала внутрішній біль та страждання своєї героїні, намагаючись за будь яку ціну не випустити їх назовні, аби не здатися слабкою, незахищеною. Річ у тому, що Ліллі мені наразі довелося побачити, по суті, лише у двох франшизах, а загалом - у п'яти фільмах. Найпершим був «Володар бурі» Кетрін Бігелоу, але й загалом, і конкретно акторськими роботами, в тому числі Ліллі, він мене не вразив, тож його у розрахунок тут не беру.

На «Людину-мураху», як першого, так і другого, я йшов, добре пам'ятаючи Еванджелін у "Гобіті". І її героїні, що там, що там, певною мірою схожі. Так, у Тауріель і Гоуп/Оси - свої історії, вони живуть зовсім у різних світах, але ось ця сама внутрішній біль, розчарування, сум'яття і розгубленість через непрості історій кохання - у них спільна. У «Людині-мурасі» додалася ще й туга від розлуки з мамою. Все це Ліллі під маскою сильної жінки відіграє просто блискуче, втім, емоції все одно прориваються.

Майкл Дуглас - вже давно серед тих акторів, чий талант, авторитет і досвід дозволяє грати в такому напівлегкому жанрі не на межі можливостей і все одно отримувати за своїх персонажів високі оцінки. «Людина-мураха та Оса» - яскравий приклад. Не скажеш, що його доктор Пім надто оригінальний, проте запам'ятовується не гірше за  інших героїв Майкла в кіно. У фільмі, де гуморять геть усі, відповідати за серйозність непросто, але Пім добре із цим впорався, і багато в чому завдяки йому картина вдало балансує на межі кількох жанрів.

А ось серед тих, хто сподобався на другому плані, я б виокремив Майкла Пенью. Його Луїс не може залишити байдужим! Це просто вибухова суміш балакучості, простоти, невимушеності, недбалості та гумору! Аж ніяк не дивує, що вони зі Скоттом Ленгом порозумілися.Без Луїса «Людина-мураха» не мала б й половини тієї енергетики, драйву, що вона їх випромінює у підсумку! Прибрати його з цієї картини - все одно що прибрати цього чудового водія з команди Дедпула: кіно багато втратило б!

Чесно кажучи, перед переглядом вважав, що в контексті другого плану говоритиму передусім про Лоренса Фішберна і Мішель Пфайффер. Однак друга має не так багато екранного часу, якого забракло навіть такій талановитій актрисі, як Мішель. Що ж стосується Фішберна, то він непоганий, як і в більшості тих картин, де грає другий план, просто справді неймовірно грає Пенья!

Із недоліків у стрічці можна назвати хіба що слабенько прописаного лиходія, якого грає Волтон Гоггінс. Він міг би бути харизматичнішим, із більш чіткою та зрозумілою мотивацією.

Сцени після титрів? Як на мене, цілком доречні. Одна з них логічно підвела «Людину-мураху та Осу» до подій «Війни Нескінченності», другу ж більше заточено на гумор, який у «Людині-мурасі» - завжди на перших ролях.

Загалом кіно залишило гарне враження і не розчарувало майже нічим.

Михайло Коронкевич, Київ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>