Гра в чотири руки. Кіно дня - 10.08.2018 09:30 — Новини Укрінформ
Гра в чотири руки. Кіно дня

Гра в чотири руки. Кіно дня

793
Ukrinform
Американсько-китайський фільм став компіляцією всіх жанрів, разом узятих – трилера, фантастики, мелодрами, пригод і комедії 

В український прокат вийшов блокбастер «Мег» – дорогий і масштабний атракціон, створений для заробляння грошей одночасно двома найбільшими учасниками ринку кіно на планеті – Китаєм і Сполученими Штатами Америки.

«Мег» – приклад сучасної роботи кіноіндустрії – настільки багатий на деталі, що годі очікувати кращого. Це колос, який прозоро і чітко «розказує» про систему виробництва, кінематографічні потуги і культурні відмінності. Співпраця двох протилежних за вектором розвитку країн, що в поєднанні нагадують істоту з анімаційного серіалу телеканалу Nickelodion «КітПес», дають концентрований результат неймовірної сили. Тим цікавіше розібратися в умовах її існування.

На відміну від часів Холодної війни, коли США протистояла імперії зла – СРСР, зараз дві супердержави, США і Китай, хоч і політично обидві тримають дулі в кишені, – економічно залежать одна від одної. Майже півторамільярдний Китай парадоксально – винятково в межах власного виживання – спромігся породити квазікапіталістичну систему з широким діапазоном особистої власності та індивідуального збагачення на основі розвитку бізнесу, залишаючись при цьому комуністичним і тоталітарним. Натомість перманентна капіталістична система США, якій для існування давно потрібні інші ринки, може надати Китаю свою пансвітову інфраструктуру, систему поширення власного продукту. Але в обмін на потрапляння до китайського ринку...

Ситуація повторюється, бо так само і того ж самого весь світ хотів на початку XIX сторіччя, вбачаючи закритий Китай найбільш ласим шматочком, імператору якого не було нічого потрібно з іншого світу – «бо я і так все маю». Тоді англійці нав'язали китайцям свої бажання, шляхом контрабандного насичення країни опіумом і подальшими так званими «опіумними війнами». Зараз так не вийде, зважаючи на військову, економічну та геополітичну силу Китаю. Натомість є звична система «ти мені – я тобі», адже кожний має туза в рукаві.

Китай володіє наразі найбільшою у світі кінотеатральною системою, обсягом в понад 54 тисячі кінозалів (щодня будується в середньому по 20 залів). За першу половину 2018 року ця система зібрала 4,83 мільярда доларів, що на 17,8% більше за показники минулого року. І в даному випадку, причиною таких зборів і такого росту є й кількість якісних для масової аудиторії стрічок, і збільшення кількості кінотеатрів, і ставлення населення до кіно (до власного зокрема, адже цього року 80% зборів дали національні фільми, а показник відвідуваності зріс до того рівня, коли кожний десятий китаєць відвідує кінотеатр хоча б один раз на рік).

Китай має гроші (ще два роки тому кількість китайських мільярдерів стала більша за кількість мільярдерів американських), США ж потрібні ринки збуту продукції. Тому й відбувається поєднання того з іншим: Китай дозволяє трохи відкритися і допустити американські фільми і компанії до свого неозорого прокату і території (ще 2011 студії Disney дозволили почати будівництво в Шанхаї найбільшого «Діснейленду» у світі, і щороку збільшувати квоту на присутність голлівудських фільмів у китайському прокаті – цього року, 19-го липня, цензорна комісія збільшила квоту з 34 фільмів на рік до 44), а США дозволяє китайцям купувати компанії та кінотеатри у себе (корпорація Dalian Wanda group ще 2012 року купила одну з найбільших мереж кінотеатрів Північної Америки AMC Entertainment за 2,6 мільярда, а в січні 2016-го – за 3,5 мільярда – контрольний пакет акцій голлівудської кіностудії Legendary Pictures).

Натомість, гроші й продукт не обов'язково витікають одне з одного. Тільки нещодавно Китай зміг показати, що здатний робити кіно таким, як його робить Голлівуд – не тільки дорогим, а й якісним і прибутковим. «Велика стіна» Чжана Імоу стала таким показовим прикладом, демонстрацією індустріальної могутності китайських кіновиробників, що в підсумку забезпечило фільмові 335 мільйонів доларів світових зборів. «Warcraft: Початок» Дункана Джонса цю планку підняв ще вище – фільм зібрав вже 434 мільйони.

Але важливіше, що він був вироблений вже на купленій китайцями голлівудській компанії Legendery Pictures, і таким чином легітимізував «свого» серед «чужих». І тут не мав значення ледь-ледь можливий вихід фільму «в нуль». Китаю важливіше стратегічно просувати себе у світі. А гроші вони і без США зберуть, як у випадку з минулорічними «Вовками-воїнами-2», які принесли неймовірні, захмарні 870 мільйонів доларів, і це за бюджету в 30 мільйонів!

Фінансовий провал сіквела «Тихоокеанського рубежу» (незважаючи на присутність серед акторів величної української актриси Іванни Сахно) так само не є знаковим. Головне – вектор розвитку. І всі три згадані американсько-китайські стрічки його визначають без зайвої підказки: вектор – на розмір.

Фраза «розмір має значення», колись так вдало придумана в якості слогану до фільму Роланда Еммеріха 1998 року «Годзілла» про гігантську ящірку-мутанта, тепер практично втілюється у життя. Голлівуд, сам хворий на гігантоманію, в свій час, до речі, притаманну гітлерівській Німеччині, пішов шляхом годзілл віддавна. Але темп цієї ходи суттєво збільшився. Лише за перше півріччя вийшли один за одним «Тихоокеанський рубіж» про гігантських роботів і ще більших монстрів, «Ремпейдж» – про гігантську горилу, вовка і крокодила, а тепер «Мег» – про гігантську акулу-мегалодона.

Певно, велика тварюка і великий бюджет – сучасний вибір великого бізнесу. Проблема лише в тому, що крупні речі не завжди так тішать, як на це деякі сподіваються. «Великий добрий велетень» Стівена Спілберга провалився в прокаті, «Хмарочос» з великим Дуейном Джонсоном – провалився, великі «Трансформери» врешті дійшли до ідейного провалу. То що ж штовхає виробників до такого штучного збільшення своїх можливостей? Винятково розмір амбіцій: показати, що ти можеш... чи хоча б просто показати.

«Мег» це робить в усі можливі способи, але, за законами сучасної співпраці Китаю зі США, маємо поєднання в одному обох різних культурно-матеріальних ознак.

За сюжетом, підводна база, куди вклав мільярд доларів американський мільярдер, перебуває під керівництвом китайського вченого, що й знайшов під дном Маріанської западини ще одне дно – місце можливого проживання досі небачених істот. Аби допомогти з рятувальною операцією горе-дослідників, викликають крутого мачо у виконанні крутого мачо Джейсона Стейтема. Який, так чи інак, закохується в доньку вченого, втілену Бінгбінг Лі, модну актрису в Китаї й більш-менш знану в США (це вона грала в «Оселі зла: Відплата» і «Трансформерах: Час вимирання»).

Далі. Станція насичена суперсучасними технологіями, і героїня Бінгбінг в них розбирається швидко і категорично. При цьому вона має 8-річну доньку, таку ж милу, як і розумну та кмітливу. І саме вона слугує зв'язком між потенційною парою Стейтем-Лі, таким собі ідеалістичним союзом Китаю та Америки (чи не тому на роль взяли Бінгбінг, аби вона відтінила і стерла собою іншого китайського Лі, Джета, з яким Стейтем 11 років тому мав «Війну»?).

Аби дружба між двома сучасними імперіями сприймалася не як пропаганда і тим паче не як ідіотський вибрик знахабнілих фінансистів, «Мег» упакована в упізнавані сюжетні обставини. Наприклад, початок фільму з аварією підводного човна американського ВМФ максимально нагадує «Безодню» Джеймса Кемерона, а продовження – з пропливом акули вздовж узбережжя з масою людей у воді – це ледь не покадрове «запозичення» з класичних «Щелеп» Спілберга. Зв'язок красивої жінки з красивим чоловіком, котрий захищає і рятує жінку – це вже може бути і «Ласкаво просимо до раю!» 2005 року, або, швидше, «Глибоким синім морем» 1999 року, де ребра сюжету схожі – підводна станція, монстр на глибині й порятунок у фіналі.

Надання фільму жорсткості – відгризені руки, кров, загибель членів екіпажу, смертовбивство на пляжі – це данина актуальним смакам публіки, котра все ж любить гарячіше, аніж раніше. А рейтинг «R» у прокаті США, який, взагалі-то, може поставити хрест на доброму прокаті, повертає нас до першого пункту цього бізнесового задуму – аби бізнес у принципі був, спочатку треба вкинути чимало дровеняк у багаття і чекати, коли воно розгориться, а поки воно десь там у світі розгорятиметься, Китай собі надолужить власним прокатом, як і траплялося з усіма попередніми американсько-китайськими фільмами – дві третини їхніх зборів забезпечувалися кінотеатрами саме Китаю.

Жанрово «Мег» є компіляцією всіх жанрів, разом узятих – трилера, фантастики, мелодрами, пригод і комедії – мабуть, щоб сильно не напружити тих, хто не любить напружуватися, але дати напругу тим, хто все ж для цього і прийшов до кінотеатру. І треба сказати, цей паритет жанрів дивним чином працює.

У певні хвилини ти сіпаєшся від навмисно несподіваних сцен, регочеш від клішованих дотепних жартів, впадаєш у тривогу через затягування драматичних пауз... і криво посміхаєшся від абсурду всього в цілому. Як ця каша позитивно впливає на шлунок – не відомо, але моменту відторгнення не виникає. Це величезне Чортове колесо у поєднанні з Американськими гірками, а на додачу – з кімнатою привидів та ток-шоу на телебаченні. Як бонус – оголений торс Стейтема (на прес-показі жінки, як і було задумано сценаристами-режисерами, із задоволенням хіхікали). Те, що він традиційно не б'є нікому морди, – очевидний мінус для любителів бойовиків, – компенсувала прибита ним акула, і це не спойлер – ви ж насправді не думали, що акулі вдасться вижити?

Ця 150-мільйонна конструкція відбиває положення речей у великому бізнесі, коли, аби не втратити хоч когось із глядачів, придумується неорганічна, але політкоректна, толерантна і всеохопна конструкція – що б це не означало. Життя в цьому – немає ані на грам, та світовий порядок – саме такий. З посмішкою у 33 зуби виробники шкіряться, незважаючи ні на мармуровий блиск обличчя, ні на недоречність посмішки: головне – показати впевненість! Адже, здається, догодили всім і не забули ні про гендерне питання (жінка в головній ролі), ні про національні складності (ніякого расизму), ні про секс-меншини (в одній із ролей знімалася Рубі Роуз, лезбійка). І кинули гачок до можливого продовження. В разі успішного прокату. Але чи це можливо за такого розкладу?

Починаючи з Індонезії 8-го серпня, «Мег» розписана на весь світ, закінчуючи Японією 7 вересня.

Фільм вироблений компаніями Apelles Entertainment, Di Bonaventura Pictures, Flagship Entertainment Group, Gravity Pictures і Maeday Productions. В Україні його дистриб'ютором є компанія «Кіноманія», офіційний представник – Warner Bos.

Ярослав Підгора-Гвяздовський. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>