Творення писанок – чарівне дійство

Великодні свята в Україні не уявити без писанки. Скільки себе пам’ятаю, завжди в нашій родині, як і в інших волинських родинах, готуючись до Паски, фарбували, розписували яйця, і вони – у пасхальних кошиках, на святкових столах, у подарунках (волочилнах) хресних батьків – були окрасою Великодня. А скільки радісних емоцій викликали змагання, в кого битка міцніша!

Як  не намагалася радянська влада викорінити і саме Великоднє торжество,  і пов’язані з цим традиції, але все було марно. Де тепер та влада? А Паска була й залишається найвеличнішим нашим святом радості й віри у Воскресіння Ісуса Христа, і писанка – один із яскравих його символів.

Ніхто й ніколи не встановлював якихось канонів у творенні писанок. Це дійство було й залишається народною творчістю. Тут кожен може виявити і свій хист, і свою фантазію. Скажімо, на Гуцульщині малюнок писанки дрібний, а от по-сусідськи, на Закарпатті, як, до речі, й на Київщині, він великий. На Волинському Поліссі із давніх-давен дійшов до нас знак «павуки» – його вважали знаком благополуччя і щастя. Часто на писанках зображувалося Сонце, і це пов’язувалося із весняним пробудженням природи, символізувало світло і життя, самого Бога.

Як не радіти тому, що традиції українського писанкарства не забуті, не знищені антихристами, а живуть і розвиваються у наших часах! У цьому я ще раз переконалася в один з нинішніх пасхальних днів, коли у світлиці Міжнародного громадського об’єднання «Волинське братство» відбувся майстер-клас, присвячений цій прадавній таїні – розфарбовуванню писанок. Його блискуче провела член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Оксана Хмілевська.

Можна довго описувати цю подію. Але краще буде, якщо своїми враженнями від неї поділяться її учасники. 

Олександра Перова: «Ми сьогодні розписували писанки! Вірніше сказати, розписувала Оля, а я тільки вчилася цій чарівній справі... Позитив від такого заняття просто зашкалює, а розповіді Оксани Хмілевської, яка проводила майстер-клас для своїх землячок-волинянок і на який люб'язно запросили й Бойових Швачок, про походження видів малюнків і орнаментів для розпису писанок  тільки доповнив той позитив, який ми отримали від участі в цьому чарівному дійстві".

Інна Александрова: «При розписуванні писанки відчуваєш велику відповідальність за нанесення символів і знаків, які несуть код української нації. Мені хотілося намалювати символи сонця, води, рослин, відобразити Всесвіт! Ця робота захоплює! Якщо хоч раз розмалював писанку і тим самим доторкнувся до народного мистецтва, то обов'язково захочеш повторити  це знов. Дякую « Волинському Братству» за гостинність, Оксані Хмілевський за майстер-клас і за популяризацію нематеріальної культурної спадщини.

Галина Бідношей: «Оксано, ти впоралась на славу! Так багато людей, дітей було... І ти всім дала раду! Мої дівчата теж велике задоволення отримали! А яку красу всі витворили!»

Валентина Слободян: «Оксаночко, щиро вдячна за майстер-клас. Внучка моя цілу дорогу додому розказувала, що її писанка не така і ще й не завершена, бо вона перший раз це робила. «От наступного разу в мене буде краща! – сказала внучка.  І я зрозуміла, що маю в майбутньому продовження традицій України. Ми поверталися стомлені, але  щасливі. Ще раз дякую!»

Алла Семенюк: «Це мій перший досвід створення української автентичної писанки. Хвилювання було надзвичайне. Воно не дозволяло мені довго визначитись з орнаментом. Було таке відчуття, ніби я складаю важливий для мене іспит. Щиро дякую майстру Оксані Хмілевській, яка допомогла мені обрати орнамент і справитися з хвилюванням. Сподіваюся на продовження таких зустрічей і дійств».

Як бачимо, ця подія не залишила байдужим жодного з її свідків і учасників. А головне – дітей. Вони, я переконана, запам’ятають цей майстер-клас, свій доторк до таїни мистецтва писанки і стануть не тільки його прихильниками, а й продовжувачами традицій українського писанкарства.

Жанна Шнуренко, заступник голови МГО «Волинське братство»

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства