Кому пощастить із «Золотою Дзигою»: Українська кіноакадемія оголосила номінантів

Кому пощастить із «Золотою Дзигою»: Українська кіноакадемія оголосила номінантів

893
Ukrinform
Головна українська кінопремія, як і українське кіно загалом, прогресує, обростає традиціями і несподіванками

До однієї з неприємних несподіванок на нинішній «Золотій Дзизі», претендентів на яку оголосила днями Українська національна кіноакадемія, слід віднести відсутність режисера «Кіборгів» Ахтема Сеітаблаєва серед номінантів у відповідній категорії. Звісно, ця практика не нова, вона давно вже побутує, зокрема, на «Оскарі», але від того не стає зрозумілішою. Як на мене, включення тієї чи іншої стрічки у головну категорію «Найкращий фільм» має тягнути за собою автоматичне потрапляння її постановника в режисерську номінацію. Якщо картина претендує на те, аби називатися найкращою, це за логікою означає, що в ній на високому рівні виконано все, і передусім – режисура. І якщо вона не серед найкращих, то й фільм загалом не може претендувати на це. Як, у принципі, і навпаки: якщо є режисер-номінант, а його стрічки немає серед  претендентів на найкращу, це теж буде велике питання.

Винятків, як уже було сказано, тут багато. Одним з найяскравіших для мене залишається «Оскар» 2013 року, коли фільм Бена Аффлека «Операція «Арго» визнали найкращим, а самого Бена навіть не було серед режисерів-номінантів.

Валентин Васянович
Валентин Васянович

Що ж до власне трійки режисерів-претендентів на «Золоту Дзигу», то у ній здивувала присутність Валентина Васяновича, який зняв «Рівень чорного». До речі, цей фільм хоча й справив непогане враження, але, на мою думку, не дотягує  до рівня одного з найкращих, не кажучи вже про те, аби бути представленим від України як номінант на «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Це стало, як на мене, великою помилкою з боку Українського Оскарівського комітету. Як і торік, коли Американській кіноакадемії відправили «Українських шерифів» - стрічку симпатичну, але яка не мала там жодних шансів. Дякувати Богу, місце від України на наступному «Оскарі», хоч і неофіційно, але вже закріплене за «Кіборгами» - ось із ними перспективу в Лос-Анджелесі ми вже маємо.

Щодо інших двох режисерів, то і Сергій Лозниця із переспівом твору Достоєвського «Лагідна» і Аркадій Непиталюк із «Припутнями» цілком заслужили на місце серед номінантів.

Фото: Solar Media Entertainment
Аркадій Непиталюк. Фото: Solar Media Entertainment

До речі, те, що «Припутні» - головний конкурент «Кіборгів» у Другій Національній кінопремії і навіть випередили їх за кількістю номінацій (відповідно 11 і 9), встановивши паралельно новий рекорд "Золотої Дзиги" (торік "Гніздо горлиці" Тараса Ткаченка мало 8 номінацій), стало якраз несподіванкою приємною. Чесно кажучи, не дуже сподівався, що картину Непиталюка гідно оцінять. Але ця його кінодрама з провінційного життя, приправлена елементами гумору, хоча й здається на перший погляд надто простою, навіть спрощеною, насправді дуже глибока за змістом та месиджами. «Припутні» дуже органічно поєднали реалії – це практично хроніка життя одного з багатьох сучасних українських сіл, які цілком можуть бути на місці Припутнів, і водночас художнє кіно високого рівня із непоганим сюжетом і цікавими акторськими роботами. На користь фільму, гадаю, говорять й паралелі з класикою: особисто я під час перегляду не один раз згадав «Кайдашеву сім’ю» Нечуя-Левицького. Це стосується і персонажів, й історії загалом. Хоча й минуло вже більше як століття, багато що у стосунках між людьми відтоді не змінилося – як зі знаком "+", так і "-".

к
«Кіборги»

Загалом до п’ятірки номінантів на найкращий фільм  запитань немає: усі стрічки, за винятком «Рівня чорного», варті найвищих оцінок, хоча змагатися з «Кіборгами» решті буде украй важко. Але, власне, присутність, крім вже згаданих картин, у цьому квінтеті легкої комедії «DzidzioКонтрабас» Олега Борщевського і драми «Стрімголов» про пов’язані з Майданом людські долі Марини Степанської вже є визнанням обох цих проектів, кожен з яких минулоріч став кіноподією в Україні.

Також варто відзначити сильне представництво в усіх чотирьох акторських номінаціях. Боротьба тут буде запеклою. Наприклад, у категорії «Найкращий актор у головній ролі», попри здавалося б, беззаперечні шанси «Серпня» – В’ячеслава Довженка з «Кіборгів», я б не заклався однозначно на його перемогу, адже і Михайло Хома у «Dzidzio Контрабасі», і тим більше Дмитро Хом’як у «Припутнях» зіграли практично на такому ж високому рівні – свої історії та своїх героїв, але менше з тим. А якщо врахувати, що поза номінацією залишилися ще кілька не гірших ролей, зокрема Миколи Берези у «Червоному», то й зовсім сповнюєшся оптимізмом щодо перспектив українського кіно й українського акторства.

Михайло Хома
Михайло Хома

Те ж саме стосується й акторок, хоча основна боротьба за «Золоту Дзигу» тут все ж таки, напевно, точитиметься між Оленою Узлюк («Припутні»), яка окрім потужних акторських робіт, вже багато років відмінно працює  й на дубляжі, ще з часів латиноамериканських серіалів на українському ТВ у 90-і, та Лілею Яценко («Чужа молитва»). Віддати перевагу котрійсь із них наразі складно.

Лілія Яценко
Лілія Яценко та Ахтем Сеітаблаєв

Тішить сильними конкурентами і другий план. У чоловіків знову зійдуться «Припутні» (Яков Ткаченко) та «Кіборги» в особі «Старого» - Віктора Жданова.

У жінок у другому плані, на мій погляд, мають рівні шанси всі троє: Ніна Набока («Припутні»), Лариса Руснак («Стрімголов») та Римма Зюбіна («Межа»). Остання справила на мене набагато сильніше враження, ніж у позаторішньому «Гнізді горлиці», де в неї була головна роль.

Нагороду за найкращу операторську роботу однозначно має забирати Юрій Король за «Кіборгів»: усі плани, ракурси стрічки просто бездоганні!

Не бачу альтернативи перемозі картини Сеітаблаєва й у номінаціях «Найкращий художник–постановник» (Шевкет Сейдаметов), «Найкращий художник із гриму» (Ліліана Хома) та «Найкращий звукорежисер» (Антон Бржестовський).

Лагідна
«Лагідна»

Натомість у категоріях «Найкращий сценарист» і «Найкращий художник із костюмів» «Кіборгам» буде вже важче, адже у першій із них дуже непогано попрацювали той же Сергій Лозниця («Лагідна») та дует Аркадія Непиталюка – Романа Горбика («Припутні»), а у другій варто виокремити Світлану Симонович – за костюми у «Червоному», які багато в чому допомогли глядачеві поринути в ту складну і трагічну добу, краще зрозуміти її.

Стосовно композиторів, то з трьох  представлених у відповідній номінації саундтреків я встиг оцінити лише дуже непогану музику Віктора Моісеєва у стрічці «Стрімголов». Водночас ні «Діксі Ленда», ані «Будинку «Слово» подивитися наразі не довелося, тож тут від оцінок і прогнозів утримаюся.

Як й у категоріях «Найкращий короткометражний фільм» і «Найкращий документальний фільм», де, на жаль, досі не переглянув жодної стрічки: просто бракує часу.

«Причинна»
«Причинна»

Ну і насамкінець про мультфільми. Тут я - однозначно за «Причинну»  Андрія Щербака: дуже цікава й неординарна робота, якій віддали належне вже не на одному міжнародному фестивалі.

Якщо порівняти нинішню «Золоту Дзигу» з минулорічною, то варто відзначити, що побільшало цікавих фільмів й акторських робіт, а конкуренція практично в усіх номінаціях стане ще запеклішою, що піде українському кіно тільки на користь. Тож чекаємо 20 квітня.

Михайло Коронкевич, Київ.   


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-