Кому пощастить із «Золотою Дзигою»: Українська кіноакадемія оголосила номінантів

Кому пощастить із «Золотою Дзигою»: Українська кіноакадемія оголосила номінантів

Укрінформ
Головна українська кінопремія, як і українське кіно загалом, прогресує, обростає традиціями і несподіванками

До однієї з неприємних несподіванок на нинішній «Золотій Дзизі», претендентів на яку оголосила днями Українська національна кіноакадемія, слід віднести відсутність режисера «Кіборгів» Ахтема Сеітаблаєва серед номінантів у відповідній категорії. Звісно, ця практика не нова, вона давно вже побутує, зокрема, на «Оскарі», але від того не стає зрозумілішою. Як на мене, включення тієї чи іншої стрічки у головну категорію «Найкращий фільм» має тягнути за собою автоматичне потрапляння її постановника в режисерську номінацію. Якщо картина претендує на те, аби називатися найкращою, це за логікою означає, що в ній на високому рівні виконано все, і передусім – режисура. І якщо вона не серед найкращих, то й фільм загалом не може претендувати на це. Як, у принципі, і навпаки: якщо є режисер-номінант, а його стрічки немає серед  претендентів на найкращу, це теж буде велике питання.

Винятків, як уже було сказано, тут багато. Одним з найяскравіших для мене залишається «Оскар» 2013 року, коли фільм Бена Аффлека «Операція «Арго» визнали найкращим, а самого Бена навіть не було серед режисерів-номінантів.

Валентин Васянович
Валентин Васянович

Що ж до власне трійки режисерів-претендентів на «Золоту Дзигу», то у ній здивувала присутність Валентина Васяновича, який зняв «Рівень чорного». До речі, цей фільм хоча й справив непогане враження, але, на мою думку, не дотягує  до рівня одного з найкращих, не кажучи вже про те, аби бути представленим від України як номінант на «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Це стало, як на мене, великою помилкою з боку Українського Оскарівського комітету. Як і торік, коли Американській кіноакадемії відправили «Українських шерифів» - стрічку симпатичну, але яка не мала там жодних шансів. Дякувати Богу, місце від України на наступному «Оскарі», хоч і неофіційно, але вже закріплене за «Кіборгами» - ось із ними перспективу в Лос-Анджелесі ми вже маємо.

Щодо інших двох режисерів, то і Сергій Лозниця із переспівом твору Достоєвського «Лагідна» і Аркадій Непиталюк із «Припутнями» цілком заслужили на місце серед номінантів.

Фото: Solar Media Entertainment
Аркадій Непиталюк. Фото: Solar Media Entertainment

До речі, те, що «Припутні» - головний конкурент «Кіборгів» у Другій Національній кінопремії і навіть випередили їх за кількістю номінацій (відповідно 11 і 9), встановивши паралельно новий рекорд "Золотої Дзиги" (торік "Гніздо горлиці" Тараса Ткаченка мало 8 номінацій), стало якраз несподіванкою приємною. Чесно кажучи, не дуже сподівався, що картину Непиталюка гідно оцінять. Але ця його кінодрама з провінційного життя, приправлена елементами гумору, хоча й здається на перший погляд надто простою, навіть спрощеною, насправді дуже глибока за змістом та месиджами. «Припутні» дуже органічно поєднали реалії – це практично хроніка життя одного з багатьох сучасних українських сіл, які цілком можуть бути на місці Припутнів, і водночас художнє кіно високого рівня із непоганим сюжетом і цікавими акторськими роботами. На користь фільму, гадаю, говорять й паралелі з класикою: особисто я під час перегляду не один раз згадав «Кайдашеву сім’ю» Нечуя-Левицького. Це стосується і персонажів, й історії загалом. Хоча й минуло вже більше як століття, багато що у стосунках між людьми відтоді не змінилося – як зі знаком "+", так і "-".

к
«Кіборги»

Загалом до п’ятірки номінантів на найкращий фільм  запитань немає: усі стрічки, за винятком «Рівня чорного», варті найвищих оцінок, хоча змагатися з «Кіборгами» решті буде украй важко. Але, власне, присутність, крім вже згаданих картин, у цьому квінтеті легкої комедії «DzidzioКонтрабас» Олега Борщевського і драми «Стрімголов» про пов’язані з Майданом людські долі Марини Степанської вже є визнанням обох цих проектів, кожен з яких минулоріч став кіноподією в Україні.

Також варто відзначити сильне представництво в усіх чотирьох акторських номінаціях. Боротьба тут буде запеклою. Наприклад, у категорії «Найкращий актор у головній ролі», попри здавалося б, беззаперечні шанси «Серпня» – В’ячеслава Довженка з «Кіборгів», я б не заклався однозначно на його перемогу, адже і Михайло Хома у «Dzidzio Контрабасі», і тим більше Дмитро Хом’як у «Припутнях» зіграли практично на такому ж високому рівні – свої історії та своїх героїв, але менше з тим. А якщо врахувати, що поза номінацією залишилися ще кілька не гірших ролей, зокрема Миколи Берези у «Червоному», то й зовсім сповнюєшся оптимізмом щодо перспектив українського кіно й українського акторства.

Михайло Хома
Михайло Хома

Те ж саме стосується й акторок, хоча основна боротьба за «Золоту Дзигу» тут все ж таки, напевно, точитиметься між Оленою Узлюк («Припутні»), яка окрім потужних акторських робіт, вже багато років відмінно працює  й на дубляжі, ще з часів латиноамериканських серіалів на українському ТВ у 90-і, та Лілею Яценко («Чужа молитва»). Віддати перевагу котрійсь із них наразі складно.

Лілія Яценко
Лілія Яценко та Ахтем Сеітаблаєв

Тішить сильними конкурентами і другий план. У чоловіків знову зійдуться «Припутні» (Яков Ткаченко) та «Кіборги» в особі «Старого» - Віктора Жданова.

У жінок у другому плані, на мій погляд, мають рівні шанси всі троє: Ніна Набока («Припутні»), Лариса Руснак («Стрімголов») та Римма Зюбіна («Межа»). Остання справила на мене набагато сильніше враження, ніж у позаторішньому «Гнізді горлиці», де в неї була головна роль.

Нагороду за найкращу операторську роботу однозначно має забирати Юрій Король за «Кіборгів»: усі плани, ракурси стрічки просто бездоганні!

Не бачу альтернативи перемозі картини Сеітаблаєва й у номінаціях «Найкращий художник–постановник» (Шевкет Сейдаметов), «Найкращий художник із гриму» (Ліліана Хома) та «Найкращий звукорежисер» (Антон Бржестовський).

Лагідна
«Лагідна»

Натомість у категоріях «Найкращий сценарист» і «Найкращий художник із костюмів» «Кіборгам» буде вже важче, адже у першій із них дуже непогано попрацювали той же Сергій Лозниця («Лагідна») та дует Аркадія Непиталюка – Романа Горбика («Припутні»), а у другій варто виокремити Світлану Симонович – за костюми у «Червоному», які багато в чому допомогли глядачеві поринути в ту складну і трагічну добу, краще зрозуміти її.

Стосовно композиторів, то з трьох  представлених у відповідній номінації саундтреків я встиг оцінити лише дуже непогану музику Віктора Моісеєва у стрічці «Стрімголов». Водночас ні «Діксі Ленда», ані «Будинку «Слово» подивитися наразі не довелося, тож тут від оцінок і прогнозів утримаюся.

Як й у категоріях «Найкращий короткометражний фільм» і «Найкращий документальний фільм», де, на жаль, досі не переглянув жодної стрічки: просто бракує часу.

«Причинна»
«Причинна»

Ну і насамкінець про мультфільми. Тут я - однозначно за «Причинну»  Андрія Щербака: дуже цікава й неординарна робота, якій віддали належне вже не на одному міжнародному фестивалі.

Якщо порівняти нинішню «Золоту Дзигу» з минулорічною, то варто відзначити, що побільшало цікавих фільмів й акторських робіт, а конкуренція практично в усіх номінаціях стане ще запеклішою, що піде українському кіно тільки на користь. Тож чекаємо 20 квітня.

Михайло Коронкевич, Київ.   

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-