Париж. Український світ під витинанками
Днями у Парижі закінчив роботу Міжнародний Паризький книжковий салон, визнаний однією з найбільш значущих подій літературного світу в Європі. Цього року після тривалої перерви на салоні було представлено український стенд. Інших подивитися і себе показати завітали й уже відомі в Україні та за її межами, і молоді письменники. Про підготовку салону. Його головні події, про сприйняття України та українського питання в інтелектуальному середовищі Франції, тенденції світової та української літератури Укрінформу розповіли організатори українського стенду та учасники програми в рамках Паризького салону.
«УЧАСТЬ У КНИЖКОВОМУ САЛОНІ – ПРИКЛАД ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ»
Олег Шамшур, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції:
- Наша участь у цьому книжковому салоні – приклад публічної дипломатії в дії, можливість показати у Франції та гостям з інших країн здобутки української літератури, культури, показати Україну як сучасну країну, яка не тільки захищає свою територіальну цілісність і суверенітет, а й здійснює глибокі реформи, змінюється. Це також приклад успішного співробітництва між державою, українськими видавництвами, вітчизняними письменниками, українською громадою у Франції.
Дуже важливо, що в українському розділі репрезентовано не лише відомих у світі, а й нових для іноземного читача українських літераторів. Важливо, що тут можна знайти книги, які правдиво розповідають про ситуацію на Донбасі, нашу боротьбу проти агресора. Важливо, що одна з таких книг – збірка творів авторів із Донбасу «Антологія Донбасу» була перекладена французькою мовою завдяки допомозі української держави й таким чином стала доступною для французького читача, так само як і книги з історії України.
Дуже приємно, що держава виділила кошти для того, щоби наша українська експозиція на цьому салоні відбулася. Ми також вдячні посольству Франції в Україні за підтримку участі українських письменників в книжковому салоні в Парижі.
«КНИГА ОПОВІДАНЬ ОЛЕГА СЕНЦОВА БУЛА ПРЕДСТАВЛЕНА ЕММАНУЕЛЮ МАКРОНУ»
Наталія Кочубей, радник Посольства України у Франції, директор Культурно-інформаційного центру:
- Ідея участі України у Паризькому книжковому салоні виношувалася вже давно. Ясно, що це не дуже нормально, що Україна раніше не була представлена на такому значному міжнародному форумі, присвяченому книжковій індустрії та літературі. Цього року нам вдалося це зробити.
Зараз сучасна українська література – це потужна галузь, яка привертає увагу. Дуже багато є цікавих авторів. У нас були здебільшого представлені сучасні твори і книги про культуру, мистецтво, різноманітні цікавинки.
Є низка авторів, які визнані у світі, мають свою читацьку аудиторію у Франції. Наприклад, Андрій Курков – знаний у Франції та любимий французами письменник. Ми представляли книгу Ярослава Мельника «Далекий простір», який став переможцем літературної нагороди «Книга року ВВС-2013». Сучасний український письменник-белетрист Андрій Кокотюха був почесним гостем на фестивалі творів детективного жанру в Ліоні минулого року. Софія Андрухович номінована на премію Моне, що теж підвищує зацікавлення. Ми представили у себе твір Сергія Жадана «Інтернат», він також номінований на європейські премії.
На вечір відкриття до нас завітала голова групи дружби Франція-Україна Валерія фон Мунтян. Книга оповідань Олега Сенцова була представлена президентові Франції Еммануелю Макрону.
«НАШ СТЕНД СТАВ КРУТИМ ДИСКУСІЙНИМ МАЙДАНЧИКОМ»
Ірена Карпа, письменниця, перший секретар з питань культури посольства України у Франції
- Наш стенд – це місце на виставці, де нон-стоп були люди, що нас дуже порадувало. У нас кожної години відбувалася якась презентація, стенд не був просто книжковою крамницею, а перетворився на крутий дискусійний майданчик. Ми мали майстер-класи для дітей, як презентацію окремих книжок, так і дискусії з авторами, піднімали гострі теми.
Наприклад, мені було цікаво подивитися на те, як француженки реагували на нашу дискусію з Гасею Шиян про жіноче письмо – вони проходили й коли краєм вуха чули про що йде розмова, зупинялися й лишалися.
Особливу увагу й компліменти отримав дизайн нашого стенду – французька архітекторка українського походження Надін Айро-Кобилко. Ми мали не лише чудовий стенд, а ще й оригінальну, стильну фотозону. На стенді, на екрані постійно відбувався показ фототворів фотографа Юрія Білака й це теж привертало увагу.
Звичайно, нам хотілося бути трошки більшими, хоча б на 10 метрів, бо відвідувачів дуже багато було й не всім вистачало місця.
Щодо загальної тенденції, можу відзначити велику кількість підлітків та літератури для них, що дуже добре. Цікаво, що до деяких авторів за автографом вишиковуються черги і читачі готові годинами вистоювати в них, аби отримати автограф.
Дуже цікавий стенд зробили ОАЕ – вони запросили на медійну прогулянку по Шаржу. Мрію, щоб і ми колись могли таке зробити на своєму стенді, думаю, багатьом було б цікаво «прогулятися» Чорнобилем.
Щодо можливості стати запрошеним гостем на виставці, то не стільки питання довіри, скільки грошей, бо лише такий статус коштує 1 млн євро плюс витрати на стенд і все інше.
«ТУТ ПРЕДСТАВЛЕНІ ДУЖЕ БАГАТО ДИТЯЧИХ ВИДАВНИЦТВ – ЦЕ ТЕНДЕНЦІЯ»
Андрій Курков, письменник, сценарист:
- Чи була зацікавленість нашими презентаціями, дискусіями? Коли тема була специфічна, драматична, така як, наприклад, тема книги Гульнари Бекірової про історію спротиву і повернення кримських татар до Криму, то публіки, можливо, було дещо менше, аніж на презентації белетристики, але вся публіка – це люди, які цікавляться ситуацією, і це можна було зрозуміти за їхніми конкретним запитанням про історію кримськотатарського спротиву, і сьогоднішню ситуацію в Криму, і ситуацію з кримськими татарами, які не можуть повернутися до себе на Батьківщину.
Буду відвертим, Паризький книжковий салон переживає не найкращі свої часи. Я не один помітив, що стало менше навіть французьких видавців, які беруть участь в салоні. Хоча всі великі видавництва присутні.
Щодо загальної тенденції, то можу відзначити, що тут представлені дуже багато дитячих видавництв. Це кидається в очі. Дуже багато дітей та підлітків завітали на салон. Тут працює авторська майстерня, на якій вчать і дітей, і дорослих писати оповідання, казки, вчать розуміти наукову фантастику. Простежується тенденція – наблизити процес книговидання до виховного і до освітнього процесу.
«МОЯ КНИГА ПРО ТЕ, ЯК БОРОВСЯ ЦІЛИЙ НАРОД»
Гульнара Бекірова, історик, член українського ПЕН-клубу:
- Моя книга – про історію кримськотатарського народу і про боротьбу кримських татар за повернення на історичну батьківщину, її хронологічний період 1941-91рр. Справа в тому, що існує поширена, але не дуже точна думка, що кримські татари у вигнанні жили, мало не вкоренилися, а потім добрий Горбачов повернув їх своєю владою на історичну батьківщину. Але це зовсім не так і досвід ненасильницької боротьби кримських татар зовсім не відомий в Європі. Досвід, коли цілий народ, не проливши жодної краплі крові, по суті, цього тоталітарного монстра переміг. Найважливіше, що в цій боротьбі брав участь цілий народ. І моя книга про це.
Величезна кількість політичних в'язнів була серед кримських татар. Це був дуже важливий не тільки для кримських татар, а й для України, для всього світу, досвід опору тоталітарному монстру.
Велике значення має те, що книга вийшла французькою мовою, оскільки Франція є впливовим політичним гравцем і для мене це дуже важливо – тримати цю книгу в руках у річницю анексії. Чотири роки тому Крим де-факто став російським, де-юре він як і раніше український, і кримські татари кожен день переживають дуже серйозні випробування.
Практично ніхто з моїх знайомих в неділю не пішов на вибори, по Криму пройшов флеш-моб – татари смажили чебуреки і вели їх підрахунок – у нас свій «центрвиборчком» по підрахунку чебуреків.
Кримські татари проігнорували і референдум 4 роки тому, і вибори Путіна.
Те, що відбувається зараз в Криму, дуже тривожно, бо страждають і кримські татари, і по-українському налаштовані активісти. Тому ми повинні знати історію. І ця історія та результати боротьби кримських татар в минулому дає нам надію сьогодні, незважаючи на те, що в книзі описані сумні сторінки: депортація, масова загибель кримських татар, нерозуміння влади, їх небажання вступати в діалог з репресованим народом багато років, велика кількість арештів, величезна кількість жертв, зламані долі… Але кримським татарам вдалося знайти свою батьківщину, і в цьому сенсі, вважаю, що книга оптимістична. І, сподіваюся, в цьому плані вона ще й буде пророчою.
«МИ ТУТ НЕ ЗАГУБИЛИСЯ»
Володимир Єрмоленко, філософ, письменник:
- На цій виставці ми презентували дві книги на тему війни – це збірка оповідань ветеранів АТО, а також книга «Слова і війни», яка розповідає про досвід української боротьби проти російської пропаганди, яку маємо намір найближчим часом презентувати в Лондоні та Берліні.
Сам салон – це грандіозна подія і для нас головне – це побачити, наскільки потужною є ця культурна книжкова комунікації у Франції, наскільки потужними є видавництва. Тут сотні тисяч назв, імен, але ми тут не загубилися. Українські видавництва по креативності, по образності часто ідуть попереду європейських, але є і чого повчитися.
«ПРИЄМНО СПОСТЕРІГАТИ ЗАЦІКАВЛЕННЯ ЛЮДЕЙ»
Софія Андрухович, українська письменниця, перекладачка й публіцистка:
- А я сьогодні представляла свій роман «Фелікс Австрія», який вийшов у французькому перекладі буквально місяців два тому. Мені страшенно приємно, що ця книжка з'явилася і ще більш приємно спостерігати тут на Паризькому книжковому салоні зацікавлення людей українським стендом. Україна цікавить, цікавлять українські автори і українськи книжки. Нехай так триває і надалі.
«ОСНОВНІ УКРАЇНСЬКІ АВТОРИ ВЖЕ ПЕРЕКЛАДЕНІ ФРАНЦУЗЬКОЮ»
Ірина Дмитришин, перекладачка, завідувач кафедри українських студій у Національному інституті східних мов і культур у Парижі:
- Деякі з книжок, представлених на стенді, були перекладені мною. Ця робота триває вже протягом 10 років. Першим моїм перекладом був Роман Юрія Андруховича, далі перекладала Сергія Жадана, Софію Андрухович, Марію Матіос, Оксану Забужко. Різні видавці, різні періоди, зацікавлення, різні автори, теми. Зараз я працюю над книжкою Юрія Андруховича.
Думаю, що сьогодні можна сказати про те, що українська література представлена у Франції, тобто основні автори вже перекладені французькою, і тепер будемо сподіватися, що цей рух не припиниться, оскільки маємо дуже багато хороших авторів, які були цікавими французькому читачеві. Наразі беззаперечне лідерство по популярності серед французів тримає Андрій Курков.
Українська громада у Франції вдячна за те, що в непростий для держави час були знайдені кошти, МЗС зміг профінансувати участь України у цьому салоні.
«ФРАНЦУЗИ ДУЖЕ БАГАТО ЧИТАЮТЬ»
Олена Ящук-Коде, художниця та письменниця:
- Представляю на салоні три книжки. Одна з них, де я є єдиним автором, – «Париж і Лондон – столиці мого життя», також я взяла участь у збірці Євгенії Кононенко «Париж, такий як є, і іншого немає», а також мою невелику збірка оповідань про Паризьке метро.
Живу в Парижі вже близько 14,5 років, ще 4 роки жила в Лондоні. Вперше до Франції потрапила ще в 1996-у році і записувала свої враження. Пізніше, коли вже прожила в країні 3-4 роки, записала короткі оповідання про стиль життя, який спостерігала навколо себе.
В Парижі звикаєш до того, що це велике місто, де живуть люди з усіх куточків світу. Те, що в Україні мало іноземців, робить наше суспільство закритим і досить нетолерантним, а коли ти живеш поруч з представниками всіх рас і всіх кольорів, різних культур, різних мов, то ти й до себе ставишся інакше.
Щодо культури читання у Франції, то про неї можна судити з кількості людей на цій виставці – французи дуже багато читають, але лишаються консервативними у цьому питанні і віддають перевагу паперовому варіанту книг перед електронним.
Ольга Будник, Париж.
