Кіносічень: Черчілль проти Гітлера, Хрущов проти Берії
У перші дні нового року, які покликані надихнути нас у наших надіях на зміни на краще у власному житті і в долі своєї країни, український кінопрокат насичений прем'єрами фільмів, у яких переосмислюються поворотні історичні миті і які нагадують про тісний зв'язок доль світу з моральним вибором окремої людини.
З 18 січня
Темні часи / Darkest Hour
Джо Райт, який відомий екранізаціями літературної класики, що неоднозначно сприймаються, звернувся до образу одного з найвидатніших політичних діячів минулого століття, чиї дії допомогли його батьківщині перетворити найтемніший час своєї історії на зоряний час.
Напад нацистської Німеччини на Польщу постає виконанням найбільш похмурих пророцтв Уінстона Черчілля і звертає до нього надії співгромадян, переконаних, що Британія покликана підняти свої війська на захист європейської цивілізації. Між тим, у дні загальної розгубленості та хаосу особливо сильною є позиція тих, хто вважає за необхідне піти на поступки Третьому рейху, який безкарно орудує на континенті. Черчіллю необхідно докласти чималих зусиль, щоб переконати політичну еліту Сполученого Королівства, що у відносинах з виплодками Пекла хороша війна краще за поганий мир.
У ролі Черчілля виступив Гері Олдмен, удостоєний особливо захоплених відгуків критиків, які сприйняли стрічку вельми доброзичливо.
Форма води / The Shape of Water
У картині, яка стала переможцем Венеціанського кінофестивалю, фатальні хвилини людства набувають стилістичної форми страшної казки, що ріднить новий фільм Гільєрмо дель Торо з найбільш відомим його твором, «Лабіринтом фавна». Дія «Форми води» розгортається у середині 60-х на секретній військовій базі, де вчені, які працюють на Пентагон, ставлять експерименти на загадковій істоті, іхтіандрові.
Співчуттям до скорботної долі бранця переймається прибиральниця диявольської лабораторії, яка вирішує врятувати нещасного. У цій похмурій та зворушливій фантазії, наповненій насильством і співчуттям, критики побачили притчу про здатність до любові й самопожертви, яку тільки посилює жорстокість ідеологічних установок.
Крім «Золотого лева» стрічка отримала дві сотні нагород і номінацій, включаючи сім номінацій на «Золотий глобус».
Останній портрет / Final Portrait
Третє звернення до режисури відомого британського актора Стенлі Туччі було високо оцінено завсідниками Берлінського МКФ, де відбулася прем'єра картини. Критики хвалили стрічку за жвавість діалогів, виразність акторського виконання і переконливе зображення нерозривного зв'язку творчих пошуків й особистих взаємин.
Дія фільму, яка розгортається у 1964-му році в Парижі, присвячена зустрічі відомого швейцарського художника Альберто Джакометті (Джеффрі Раш) та його приятеля з Америки, письменника і мистецтвознавця Лорда Джеймса (Армі Гаммер). Оповідання будується на діалогах героїв, які складаються переважно з бурхливих суперечок про мистецтво. За напруженням полеміки вгадується щось більше – приховане інтелектуальне суперництво, змішане з дружньою прихильністю та ревнощами до муз.
З 25 січня
Смерть Сталіна / The Death of Stalin
Картина британського постановника Армандо Януччі, яка стала екранізацією графічного роману французьких авторів Фаб'єна Нурі і Тьєррі Робена, присвячена не смерті радянського вождя, а подіям, які відбувалися після неї – боротьбі за владу, яка точилася між Берією, Хрущовим, Маленковим, Жуковим та іншими більшовицькими сановниками.
Відверто гротескна інтонація розповіді про війну за спадок «культу особи», що відбувалася у вищих ешелонах СРСР, збила з пантелику багатьох коментаторів, розділивши їх відповідно до ідеологічних переконань на тих, хто звинуватив творців у профанації історії та русофобській пропаганді, і тих, хто висловив захоплення їхньою творчою зухвалістю, готовністю перетворити поважних масових вбивць на учасників балаганного дійства.
Водночас у західній пресі фільм отримав особливо високі оцінки за зображення механізмів функціонування тоталітарної влади, які не надто залежать від конкретної історичної доби, психології людей, які втратили зв'язок з реальністю через багаторічне існування в просторі ідеологічних міфів.
Казка про гроші
Фільм дебютантки Олесі Моргунець-Ісаєнко відноситься до числа тих довгобудів вітчизняного кінематографа, чиє виробництво було запущено ще до революції. Втім, затримка з виходом на екрани, швидше за все, не тільки не зашкодить сприйняттю стрічки, але і надасть їй в очах аудиторії більшої актуальності, оскільки її сюжет, заснований на опублікованому у 1890-му році творі видатного київського письменника Володимира Короленка, видається в наші дні своєрідною метафорою особливостей вітчизняних політичних реалій.
У «Судному дні» Короленка відображено українське повір'я, ніби в ніч на Йом-Кіпур єврейський чорт-Хапун викрадає одного з юдеїв. Нещасливою жертвою Хапуна виявляється шинкар і лихвар з невеликого села. Його земляк, молодий мельник-українець, який закидав єврею здирство, купляє спорожнілий шинок і сам починає давати гроші в ріст, проявляючи куди більше жадібності та жорстокосердя, ніж викрадений нечистою силою колишній власник.
Оповідання, яке засвідчує, що наші вади (як і наші чесноти) аніскільки не залежать від етнічної належності, сприймається і як нагадування, що нерідко люди, які приходять на зміну безжальним і безпринципним правителям, вміло переймають методи правління попередників.
До примітних особливостей «Казки про гроші» можна віднести ту обставину, що фільм став першим після картини Віталія Потруха «Загублене місто» (треба визнати, на рідкість невдалої), що вийшла восени 2015-го року, повнометражним кінополотном, створеним на кіностудії імені Довженка, при цьому продюсером стрічки Моргунець-Ісаєнко виступив директор студії Олесь Янчук. Таким чином, картина стане рідкісною можливістю оцінити творчий потенціал колись головної кіностудії України, про доцільність існування якої тепер ведеться стільки суперечок.
Фестивалі місяця
Фестиваль «Британський театр кіно» продовжиться 9-го січня представленою на сцені «Шекспірівського театру Глобус» «Дванадцятою ніччю» Вільяма Шекспіра, найбільш прославленою у світовому мистецтві комедією про двійників. Ця вистава є однією з найпопулярніших постановок театру, незважаючи на її особливість, що відтворює прикру традицію єлизаветинських часів – усі ролі виконують чоловіки.
16-го січня відбудеться показ вистави театру Янг Вік «Йєрма» за п'єсою Федеріко Гарсіа Лорки, яка досліджує відповідність материнського інстинкту законам сучасної цивілізації.
23-го січня буде показана «Свята Іоанна» за п'єсою Бернарда Шоу, одна з найвідоміших літературних інтерпретацій образу Жанни д'Арк. Постановка здійснена на сцені театру «Донмар» режисером Джозі Рурк, відомим українському глядачеві за чудовими виставами «Коріолан» і «Небезпечні зв'язки». Роль Орлеанської діви виконала Джемма Артертон.
24-го січня стартує 13-й фестиваль «Вечори французького кіно», організований компанією «Артхаус Трафік» і Французьким інститутом. До його програми увійшли чотири картини, які представляють жанрову та стилістичну різноманітність провідної європейської кінематографії.
Відкриє фестиваль стрічка Мішеля Хазанавічуса «Молодий Годар», присвячена взаєминам прославленого режисера і юної актриси Анни Вяземські, яка зіграла головну роль у картині «Китаянка», що розгорталися у розпал молодіжних виступів 1968-го.
Іншому французькому генію присвячений фільм Жака Дуайона «Роден», в якому творчість героя також виявляється нерозривно пов'язаною з його любовними взаєминами.
Нова стрічка Міхаеля Ханеке «Хеппі-енд» (брала участь разом з «Молодим Годаром» і «Роденом» у конкурсі Каннського МКФ) розповідає про начебто цілком щасливу буржуазну сім'ю, чия повсякденність виявляється своєрідною метафорою конфліктів і протиріч, які хвилюють сучасну Європу.
Комедійне відображення злободенних тем представлено у картині Со Абаді «Шукайте жінку» про роман мусульманки і християнина, якому намагається покласти край брат дівчини.
25-го січня Довженко-Центр і Британська Рада представлять ексклюзивний показ одного з останніх «німих» шедеврів українського авангарду, «Турксиб» Віктора Туріна 1929-го року, присвяченого будівництву залізничної магістралі, яка покликана з'єднати Азію та Сибір. Відвідувачам заходу буде знову (після прем'єрного показу у 2012-му році) представлена версія картини, відреставрована Британським кіноінститутом і досі майже невідома вітчизняним сінемафілам, знайомим з більш коротким «радянським» варіантом, який зазнав цензурних спотворень.
Показ буде супроводжувати виконання бристольської групи Bronnt Industries Kapital.
Більш детальна інформація представлена на ФБ-сторінці заходу.
Олександр Гусєв. Київ
