Чи силою хрестили Київську Русь?

Чи силою хрестили Київську Русь?

Аналітика
2699
Ukrinform
Долати в собі щодня варвара – ось смисл цього свята

Річниця Хрещення викликає сьогодні особливу увагу та стає чутливим подразником: у нас відібрали Крим з мотивом, «бо там хрестився Київський князь». До нас із насильницькими кривавими обіймами суне сусід, бо йому дорогий князь Володимир та наша колиска.

Але з іншого боку, це привід спробувати зазирнути у події тисячолітньої давнини. Як воно була на березі Дніпра? Чи було хрещення насильницьким, як кажуть? Якщо так, то який історичний та богословський зміст у хрещенні цієї країни?

ДОСТОВІРНИХ ДЖЕРЕЛ ПРО НАСИЛЬНИЦЬКЕ ХРЕЩЕННЯ НЕ ЦІСНУЄ

Костянтин Холодов, священик УПЦ КП, засновник українського капеланства:

-Я знаю, що кількох достовірних історичних джерел про насильницьке хрещення Київської Русі не існує. Подумайте, де така кількість очевидців, яка скаже, що це було саме таке. Втім є літописи, які стверджують, що князь Володимир розсилав по місту священиків, які мали готувати киян до хрещення та розповідати їм основи віри.

Історичні джерела пишуть, що в Німеччину, Голандію християнство приходило майже насильницьким способом. Я ж думаю, що у нас воно не було насильницьким, бо християнство вже було вірою еліти. Спочатку хрестилася знать. А тоді бути поза елітою та жити в цій державі було неможливо. Згадайте, що вирішило віче: «Якби нова віра була гірша старої, то князь би її не прийняв».

Київська Русь прийняла хрещення не одномоментно, до цього було хрещення Аскольда, княгині Ольги. І далі вже князь Володимир. Результатом стало те, що Україна- Русь увійшла до Церкви, в цьому головна Божа правда та Божа ласка. І ми приєдналися до сім'ї християнських народів. Я вважаю, що свято Хрещення Русі повинно бути визначено, як державне свято.

НЕОДНОЗНАЧНІ ДІЇ КНЯЗЯ ВСЕ Ж БУЛИ БЛАГОМ

Сергій Бережной, священик УПЦ МП:

-Цей історичний сюжет здається мені дуже зворушливим. У ньому і хрещення самого князя та його ближнього кола, і повалення язичницьких богів (яке, напевно, для багатьох язичників було важким) і підготовча робота для хрещення містян. Думаю, що хрещення було примусовим. Бо коли це було розпорядження князя, то його важко було не послухатися. Та й князь Володимир, хоч і мав християнську свідомість, втім мислив поки ще язичницькими жорсткими політичними диктатурними методами.

Але у цьому був Промисел. Визначення "Промисел Божий - невпинна дія всемогутності, премудрості і благості Божої, яким Бог зберігає буття і сили тварі, направляє їх до благих цілей, всякого добра допомагає, а що виникає через віддалення від добра зло припиняє або виправляє і звертає до добрих наслідків".

Дії князя (хрещення Русі), які сприймалися людьми неоднозначно, хоча і згадуються в історичних зведеннях про велику радість, стали благом.

Бог до останнього удару людського серця піклуватися про нас направляючи нас і наші рішення до благу.

Благо від Хрещення Русі князем Володимиром величезне. Це не лише християнський вибір, але і європейський вибір, бажання щоб його спадкоємці та народ Київської Русі жили і розвивалися в цивілізованому світі.

ЦЕ БУВ ЧАС, КОЛИ НОРМОЮ БУВ ПРИМУС

Кирило Говорун, архімандрит, богослов:

-Необхідно пам'ятати, у яку добу було охрещено Русь. Це була доба Середньовіччя, коли абсолютною нормою навернення до будь-якої релігії що на сході, що на заході був примус.

Це відрізняє Середньовіччя від апостольської доби, коли віра була особистим рішенням людини. Володимир не був винятком для свого часу. Він чинив у той самий спосіб, що й усі володарі у той період.

КОЛИ МИ ПЕРЕТВОРИМОСЯ З ВОЛОДИМИРА НА ВАСИЛЯ, З САВЛА НА ПАВЛА?

Димид Михайло, доктор богослов'я, Українська Греко-Католицька Церква:

-Я не вірю, що після тисячі років існування християнства не було місіонерів, які б не походили по Київській Русі. І я не вірю, що людей хрестили без мінімальних знань та підготовки. Я думаю, що була акція скликання народу, але так само я думаю, що перед тим була місія (мається на увазі, місіонерська робота). Отже,  людям мали представити, як це має бути, що таке скрушне серце. Таїнство не є важливим, якщо воно вчинене насильно проти волі людини. Тоді таїнство залишається магічною зовнішньою дією, але нема внутрішнього благословення. І це важливо. З іншого боку, і в той час і пізніше був відомий латинський вислів: «Релігія володаря - релігія населення» або «Кого володіння, того і релігія».

І це в середньовіччя було нормальним, це не сприймалося як насильство: стежити за прославлянням Бога так, як це робить успішний володар. І, зрештою, третє. Якби християнство насаджувалося силою, то воно б не змогло принести плоди. А плоди були, бо на тодішню Київську Русь потекли ріки благодаті. І далі Київська церква стала матір'ю багатьох церков, які існують не лише в Україні, Росії чи Білорусі.

Коментар про загнаний в Дніпро народ не здається мені достовірним.

Це свято мене завжди приводить до запитання, а яким є вплив християнства на народи, які були християнізовані внаслідок хрещення?  З одного боку, є риторика християнська, є архітектура християнська, але в щоденному житті  і еліта,  і народ діють за варварськими законами.

Моє запитання до себе чи народу таке: коли ми перетворимося з Володимира на Василя, (Василь ім'я князя Володимира у хрещенні), з Савла на Павла? Коли зможемо повірити, що Бог є Бог, і достатньо вірити у нього, щоб здійснити свої найкращі мрії? А для цього треба залишити старі засоби, старі методи варварської країни, в якій око було за око, зуб за зуб. У цьому символізм цього свята. Долати в собі щодня варвара. 

Лана Самохвалова, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-