Олександр Красовицький, український книговидавець - 09.07.2017 09:30 — Новини Укрінформ
Олександр Красовицький, український книговидавець
Українська література постала як самоідентична лише у 1999 році
09.07.2017 09:30 2672

- У нас читаюча країна?

- Так. Але ніхто не знає справжнього обсягу читання, тому що значна частина читачів йде в інтернет, і для того, щоб визначити точну цифру, треба спочатку подолати піратство. Але вже зрозуміло: якщо зіставити, які книги зараз читають в Україні, то це буде швидше європейська картина, ніж азійська або американська. Відповідно, якщо читають ті самі книги, що у Європі, то обсяг читання українців теж пристойний. Подібна статистика в Європі існує. Просто наші люди, усвідомлюючи, що піратство ганебне, воліють у цьому не зізнаватися.

- Усі видавництва орієнтовані на бестселери. А кого з українських авторів можна назвати серед них?

- По-перше, не всі видавництва орієнтовані на бестселери. У нас різна політика. Одні видають вузьку кількість найменувань, воліючи, щоб всі книги, які вони видають, ставали бестселерами. А інші, наприклад, як ми, друкують широкий спектр, який продається не спішно – «потрохи». Але ми, природно, не засмучується, якщо якась наша книга стає бестселером. Втім, видаючи класику, не можна розраховувати, що вона стане хітом продажів. З тих, з ким ми співпрацюємо, до когорти авторів бестселерів входять Андрій Кокотюха та Юрій Винничук. Слідом за ними йдуть Андрій Курков, Лада Лузіна, Ян Валетов. У літературі «нон-фікшн» кожного року теж бувають бестселери. Зараз такими стали книги Наталії Влащенко.

- 20 років тому любов до читання у дітей та підлітків пробудила книга про Гаррі Поттера. А що можна запропонувати сьогодні шанувальникам Поттеріани, які вже виросли?

- Це якраз наші читачі. І чудово, що тоді були видані ці великі об'ємні книги, які давали колосальний простір фантазії. Не секрет, що література потрібна людині для розвитку розумових здібностей і фантазії. І тим, хто виріс на Гаррі Поттері, сьогодні можна запропонувати прочитати Умберто Еко, який теж пропонує інтелектуальну гру, але вже іншого рівня. У першу чергу, його «Маятник Фуко». А якщо з українських авторів, то це – Юрій Винничук, який часто грає з читачем, створюючи в сюжеті таке мереживо, що і не відразу можна здогадатися, що ж має на увазі автор.

Наприклад, в його книзі «Цензор снів» діють два основних героя, які йдуть по життю якимись паралельними шляхами. Дія відбувається у передвоєнній Польщі. І один з цих персонажів доживає свого віку під завісу радянської епохи. Герої тільки двічі зустрічаються, і то мимохідь. Так автор натякає, що один з персонажів насправді – лише сон другого. Але читачеві потрібно дуже добре розібратися в усіх хитросплетіннях сюжету, щоб це зрозуміти.

- Треба починати з того, що українська література постала як самоідентична, а не радянська, лише у 1999 році, а не у 91-му. Це сталося після російського дефолту, коли стало зрозуміло, що наш ринок став розвиватися окремо. Тоді з Росії до нас пішов вал дешевих книг російською мовою, і вітчизняним видавцям стало зрозуміло: розвиток власного бізнесу можливий тільки в рамках україномовної літератури.

Саме тоді, видавши перші книги Сергія Жадана, Ірени Карпи, Наталки Сняданко, ми створили суперлігу для підліткової, а потім і дорослої аудиторії. А Іван Малкович зробив це ж для дитячої літератури. І все ж, розвиваючи дитячу літературу, потрібно бути в десять разів обережнішим – знати психологію юних поколінь та їхні уподобання, щоб робити це якісно. Пройде ще не менше 10 років, поки викристалізується дитяча література в європейській манері, а не в тій, що була в Радянському Союзі.

- Зараз ваше видавництво займається випуском літератури для бібліотек. Які книги потрібні їм зараз, щоб туди пішли люди?

У книговиданні бекграундом освіченої людини ми ще серйозно не зайнялися

- Повинна бути класика українською та російською мовами, щоб бібліотека забезпечила первинні потреби читачів. Адже людина, яка хоче досягти чогось інтелектуально, повинна опанути не тільки шкільну програму. Необхідно розбиратися і в більш складній класичній літературі. І це не обов'язково повинні бути романи Дюма, швидше твори Германа Гессе, Габріеля Гарсіа Маркеса, тобто авторів не шкільного рівня. Тому бекграунд освіченої людини ми ще не починали всерйоз. Але посилено працюємо над тим, щоб у 2018 році започаткувати видання великої серії філософської, політичної, соціологічної, економічної та наукової літератури, яку створило людство за останні 2000 років. Виявилося, що зараз немає практично нічого з цього списку ні в публічних бібліотеках, ні у вишах. А це обов'язково має бути у збірках книг пристойної освіченої людини.

У 40-мільйонної країні має бути не менш 20 авторів, які конкурують між собою, щоб замінити українцям авторів з Росії

Також обов'язково потрібні книги сучасних авторів для масового читача. Це у першу чергу українські письменники, незалежно від мови, якою вони пишуть. Вітчизняні детективи створює Андрій Кокотюха, а ось інших авторів читач відразу і не згадає. А в 40-мільйонної країні має бути не менш 20 авторів, які конкурують між собою, щоб замінити співвітчизникам Донцову, Полякову та інших авторів з Росії. Тому що наш читач хоче читати про українські реалії і те, що його оточує.

Наше завдання – повернути на український книжковий ринок українців, які видаються в Росії

Обов'язково повинна бути також фантастика і фентезі, тому що значна частина цих авторів жили і живуть в Україні, але видавалися в Росії. І наше завдання – повернути їх на український книжковий ринок. Це у першу чергу Сергій та Марина Дяченки. Зараз вийде перша книга з 25-томника їхніх творів українською. Також ми повернули в Україну Яна Валетова. Вже вийшло п'ять його книг, з яких більшість – фантастика. І його новий роман «1917» відразу став бестселером. З вересня ми спробуємо повернути в Україну ще одного нашого популярного раніше автора Андрія Валентинова – харків'янина, який до 2014 року видавався в Росії, але через війну став писати в стіл.

Валентинов вийде на ринок з величезною епопеєю «Аргентина», в якій мова йде зовсім не про Аргентину, а про Європу 30-х років, де представлена альтернативна реальність. Уявіть, там в одному з томів відбувається поділ Швейцарії між Німеччиною та Францією раніше, ніж поділ Польщі між СРСР та Німеччиною. Валентинов – історик, і він насичує свої твори реалістичною інформацією та фактами. Тому його романи – знахідка для українського читача. І за такими письменниками потягнуться нові автори, так як це дуже велика ніша для сучасної фантастики.

- Тому що ніколи не було українського книжкового ринку. Випуск масової літератури завжди був російською прерогативою. Низькі ціни можливі тільки при великих тиражах. А українські видавці працювали тільки з обмеженими випусками. При цьому російський ринок завжди був замкнутим, і увійти туди з-за кордону було складно. Отже, в Україні масова література не могла бути створена з об'єктивних причин. Для того, щоб вона тут з'явилася, нам потрібно ще 2-3 роки. Але цей ринок, безумовно, все одно з'явиться. А поки що масовий попит буде задовольнятися тією ж Юлією Шиловою та Дарією Донцовою.

- Чи є майбутнє у паперової книги? Чи не поступиться вона у своїх позиціях електронній версії? Практично усі знайомі вже придбали «читалки» і завантажують літературу з мережі.

- Усі вони завантажують книги з піратських сайтів. Є дві моделі книжкового ринку – американська, де електронна книга дійшла до 40 відсотків користування, і європейська, де ця цифра коливається від 4 до 7 відсотків. Це голосування читачів за домашню бібліотеку проти файлів у комп'ютері.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>