- Але спочатку розкажіть все ж про роботу над "Байками Сєвєра".

- О, це дуже цікава робота! За рік до прем'єри ми тут були, у нас був маленький фестиваль. Ми ходили з колегами по Сєверодонецьку, і це місце сильно впливало на нас. Ну, добре, я - здалеку. Але колеги з Києва, були колеги з Польщі, зі Львова - ніхто цього регіону не знає. У Сєверодонецьку ходиш вулицями, знайомишся з людьми, слухаєш, що вони тобі розповідають, і те, що читаєш в новинах. Контакти на людському рівні! Коли людина тобі розповідає, як вона втекла зі своєї батьківщини - це залишає дуже сильне враження і впливає на твоє мислення.

А ми тут були кілька днів із режисером з Києва Андрієм Маєм, дуже багато провели розмов. І він, і я - ми відчували, що в Сєверодонецьку хочеться працювати. Тому що... Ну, тому що для нас це було важливо. Не просто приїхати щось показати й поїхати, але трішки глибше потрапити в цю тематику. Потім ми там, у нас, зустрілися з Андрієм, і виникла ідея створити тут документальний спектакль, попрацювати з акторами Луганського драматичного театру, які, частково, теж звідти... Ми з режисером, із драматургами кілька разів приїжджали сюди. Була дуже інтенсивна така робота у форматі «тандем»: один драматург працює з одним актором. І на основі того великого матеріалу, який вдалося зібрати протягом декількох тижнів, драматурги написали п'єсу «Байки Сєвєра». Репетирували, а потім показали в ДК будівельників (сьогодні - Міський палац культури, - ред.).

- І біля фонтану можна поставити одну зі сцен...

- Так-так-так, цей майданчик теж може бути використано в нашому проекті. Невідомо тільки, скільки часу триватиме ремонт. Сцена - це відкрите питання, над яким ми працюємо.

- Виконавців уже підібрали?

- Ні, але кільком артистам уже запропонували готуватися до прослуховування. Вісім основних виконавців та хор. Ми дуже хочемо працювати з хором музичного училища (Сєверодонецького обласного, ім. Сергія Прокоф'єва, - ред.). Це важливо - зв'язок з молодими людьми, які займаються музикою. Для них це цікаво, новий досвід, робота з професіоналами, робота в міжнародному проекті. І для нас буде цікавим спілкування з місцевими людьми.

До речі, я був вражений будівлею училища. Сєверодонецьк не таке величезне місто, але училище... Великий будинок, у хорошому стані. Дуже багато приміщень. Коли ходиш по коридорах, то з кожних дверей чуєш музику. Грають на скрипці, флейті… Живий процес.