- Про ім'я поки не знаю, але мене впізнають на вулиці, у кав'ярнях… Підходять, просять дозволу зробити зі мною селфі. Є люди, які ходять на мої вистави, тож поскаржитися на брак уваги глядачів не можу. А щодо прокату, то справді ситуація не найкраща. Я водив друзів на цей фільм, і зали дійсно не були заповнені, хоча картина всім знайомим дуже сподобалася. Можливо, у нас ще не утворилася мода ходити на власне кіно, як це відбувається, наприклад, в Польщі чи Франції. А от на телеекранах українські фільми йдуть досить жваво. Скоро на замовлення каналу ICTV зніматимуть 4-серійний фільм на основі «Правил бою». Тож у кінці місяця у нас ще буде два тижні дозйомок, щоб створити телесеріал.

- То ваші творчі плани - вже на роки вперед?

- Та де тут на роки? Це до літа наступного року, а там як Бог дасть.

- І все ж ситуація змінилася на краще, бо ще два роки тому українські артисти мали роботу лише в російському кіно, а хто не хотів там зніматися, то був безробітним?

- Так, ситуація стала в цьому сенсі кращою. Артисти, які працюють у телесеріалах для українських каналів, досить активно знімаються. Але хтось і цього не має. Комусь везе, іншим - ні.

- Ви починали свою кінокар'єру в російському фільмі «Ми з майбутнього-2», який тепер заборонений. Зараз шкодуєте про цю роботу?

- Ні. Це був мій дебют у повнометражній великій картині. Я тоді дуже про це мріяв, тож коли нарешті отримав повноцінну велику роль, то стрибав від щастя. В той час ще не було такої політизації в суспільстві, не було війни, а картину знімав чудовий режисер, було зайнято багато хороших артистів - Ігор Петренко,  Володимир Яглич, Катерина Клімова, і мій батько - Остап Ступка. Бюджет картини - $2 млн. Для мене, як актора-початківця, це був хороший досвід роботи у великому кіно. І після цього фільму мене почали запрошувати в інші картини. Так складалася моя кар'єра, і чого тепер шкодувати?

- А можете порівняти гонорари, які отримували тоді й тепер? Бо Олексій Горбунов в одному інтерв'ю зізнався, що після повернення в Україну з Росії почувається студентом, який змушений жити на стипендію.

- До війни і в Росії, і в Україні були значно вищі гонорари. Тепер ми отримуємо зарплатню в гривнях -  ту саму, як до здорожчання долара, або й навіть меншу. Тож Олексій Горбунов сказав правду. Але для нього важливіше бути в скрутний час із Батьківщиною, аніж отримувати великі гроші. Ми разом знімалися в «Гвардії» і «Правилі бою». Він дуже класний, і не лише на знімальному майданчику, а й в особистому спілкуванні. От нещодавно після презентації фільму «Правило бою» в Одесі він дав свій концерт для друзів. Чудово провели час.

- Групі було важко працювати, бо всі мерзли, адже картина знімалася взимку. Нас привезли на справжній полігон, одягли в справжні бронежилети з металевими пластинами, а ще начепили наколінники і  налокітники. В усьому цьому важко було пересуватися. Ще й доводилося ходити по багнюці та піску, носити автомат. Звичайно, ми дуже втомлювалися, але ці умови дали змогу відчути, що таке справжня військова підготовка. Звичайно, реальна війна набагато страшніша, але проблеми військових ми таки відчули. Всі мерзли, не врятовували й по три пари шкарпеток на ногах! Починалися зйомки ще затемна, а відпускали нас, коли вже стемніло. Цілий день працювали. Мене рятувала моя машина, де я грівся в перервах між сценами.

- А з кого ви малювали своїх героїв?

- Серіал «Гвардія» розповідає про молодих хлопців, які пішли добровольцями в АТО, тож героїв з великої букви там не було. Ми грали практично самих себе. Мій персонаж втік із дому, бо не міг спокійно спостерігати за подіями по телевізору. Хтось із Майдану прийшов, хтось із барикад, що по інший бік. А героїня Анни Топчій прийшла на війну, бо її хлопця вбили, і вона хоче помститися. Так зібрався спецзагін розвідки. Тобто, це звичайні українці, які виборюють свою свободу.  А в наступних серіях мій герой потрапить до полону, бо братиме участь у порятунку дітей із зони АТО. Отже, події розвиватимуться стрімко.

У Голлівуді ролі продають, це бізнес. Як-от, роль дівчини Бонда, куплена для Ольги Куриленко

- Наскільки важко молодому артистові сьогодні зробити кар'єру?

- Дуже важко. В муніципальних і обласних театрах люди працюють за 3-3,5 тисячі гривень. Як на таке можна жити? Акторові треба мати величезне везіння, щоб його взагалі помітили. Ми повинні постійно ходити на кастинги, пробуватися на різні ролі. Візьмуть - не візьмуть? І так не тільки у нас. В Америці я розмовляв з агентом російських артистів у Голівуді. І він казав, що можна мати талант, але не зніматися, а можна не мати таланту, однак отримувати гарні пропозиції в кіно. Щоб початківцю дали роль у голлівудському фільмі поруч із зіркою, потрібно заплатити мінімум 200-250 тисяч доларів. Тобто, не ти отримуєш гонорар, а ще й сам платиш за те, щоб «засвітитися». Відомий факт, що роль дівчини Бонда для Ольги Куриленко була куплена одним із її шанувальників за кілька мільйонів доларів. І після цього розпочалася її успішна кар'єра в кіно. В Голлівуді ролі продають, це бізнес. Тож не все так просто в нашій роботі - й тут, і за кордоном.

- Ви маєте свого агента?

- Ні, до мене звертаються напряму, робота є - і слава Богу! Інші актори співпрацюють з агентами, віддаючи їм частину гонорару.

- Скільки сьогодні коштує знімальний день актора?

- По-різному: приблизно від 2 тисяч гривень за знімальний день, а в когось із відомих може бути й 5, і 10 тисяч. А раніше ці цифри починалися від $350 до $1 тисячі. 

- Як складається ваша кар'єра в Національному театрі імені Івана Франка? Схоже, що після смерті дідуся, який керував театром, ви ще не отримали жодної нової ролі?

- Ні, я мав нову роботу у виставі «Санація», що йде на камерній сцені. Грав роль молодого архітектора. Це п'єса Вацлава Гавела, тож ми їздили з нею на гастролі в Чехію. Також батько до свого 50-річного ювілею робитиме виставу, і я теж там гратиму. А інші ролі, справді, були зроблені ще при керівництві дідуся. Це спектаклі «Жона є жона», «Одруження», «Чайка», і пізніше Анатолій Хостікоєв поставив спектакль «Моя професія - синьйор з вищого світу», де у мене хороша роль. І це все.