Володимир В'ятрович, голова Українського інституту національної пам'яті
Україна сама ініціюватиме перепоховання своїх визначних особистостей у Національному пантеоні               
05.01.2017 13:52 5633

Несподівана примусова ексгумація 3 січня решток відомого письменника Олександра Олеся в Чехії актуалізувала проблему українських поховань за кордоном. Уряд ініціював створення спеціальної міжвідомчої комісії, яка опікуватиметься перевезенням і перепохованням праху Олеся в Україні, а також займатиметься питанням перепоховань видатних українців. Де відбуватимуться ці поховання, і що чекає на могили менш відомих колишніх наших співвітчизників, розкиданих по світу, - в інтерв'ю Укрінформу голови Українського інституту національної пам'яті Володимира В'ятровича.                                                          

 СИТУАЦІЯ З ЕКСГУМАЦІЄЮ ПРАХУ ОЛЕСЯ В ЧЕХІЇ НАГАДУЄ ТЕАТР АБСУРДУ

- Володимире Михайловичу, отже, в Канаді віднайшли спадкоємців Олександра Олеся, і вони дали згоду на перепоховання праху свого відомого предка та його дружини в Україні. Що далі?

- Наступне завдання тепер - підготувати перепоховання в Києві. Пропозиція Інституту національної пам'яті  - щоб це було зроблено на Лук'янівському кладовищі, де якраз створюється алея почесних поховань. Вона фактично створена, отже, це можна робити вже і зразу.

Олександр Олесь - постать всеукраїнського рівня, яка заслуговує на те, аби його вшановували в столиці України

 - Вже стало відомо, що прах Олеся готові перепоховати на малій батьківщині письменника - в Білопіллі на Сумщині, що мерія Тернополя теж готова профінансувати перевезення та перепоховання. Ви ж наполягаєте на перепохованні в Києві.

- Це безумовно має бути Київ, тому що Олександр Олесь - постать всеукраїнського рівня, яка заслуговує на те, аби його вшановували в столиці України.

- Ви думаєте, що прецедент з ексгумацією праху Олександра Олеся, який збурив громадськість в Україні, пришвидшить створення алеї пам'яті?

- Я дуже на це сподіваюся, тому що цей випадок чітко показав, наскільки брутально може обернутися ця проблема. Але треба зрозуміти, що ситуація саме з Олесем до певної міри неординарна, адже ця могила була проплачена ще на кілька років вперед. Проблема виникла тільки тому, що людина, яка проплачувала, померла, і її нащадок - син - чомусь вирішив переховати свого батька саме в це місце. Це мало не театр абсурду, коли смерть людини, яка опікувалася могилою, стала причиною для плюндрування цієї могили! На жаль, син абсолютно не готовий був дослухатися до думки ані української громади, ані українського дипломатичного представництва, що й призвело до екстраординарної ситуації. Але якби не було цієї передчасної смерті, то очевидно, що проблеми з могилою Олександра Олеся не виникло би.

- Коли, ви думаєте, можливе перепоховання? Чи не затягнеться ця процедура на рік чи й більше?

- Ще рано говорити. Це, мабуть, питання тижнів, максимум кількох місяців. Але точно не року.       

ПІД ЗАГРОЗОЮ - ПОХОВАННЯ УКРАЇНЦІВ У БАГАТЬОХ КРАЇНАХ СВІТУ     

- Інститут національної пам'яті вже давно говорив про загрозу могилам українських діячів у Європі. Під час круглого столу в Укрінформі торік у червні йшлося про те, що величезна кількість - 3 тисячі - українських поховань є в Польщі, що негайного втручання потребують 40 поховань у Чехії... 

Гостро постала проблема, щоб саме Україна як держава перехопила цю ініціативу - заопікувалася могилами знаних українців

- Вони є й у Франції, Канаді, США, Південній Америці. Проблема якраз із тими країнами, де поступово зникають громадські ініціативи, які опікувалися похованнями. Українська політична еміграція в післявоєнній Європі мала дуже активні громади, які дбали про ці могили. Минуло вже понад півстоліття, часто ці люди самі помирають, як це сталося у випадку з Олександром Олесем. Відповідно гостро постала проблема, щоб саме Україна як держава перехопила цю ініціативу і через свої дипломатичні представництва, - можливо, де є змога, й при співпраці з українськими місцевими громадськими організаціями, - заопікувалася цими могилами.

- Наскільки Україна поінформована про ситуацію з похованнями українців за кордоном? Інститут національної пам'яті здійснює моніторинг?

- Було би великим перебільшенням говорити, що ми моніторимо. Насправді, той круглий стіл в Укрінформі став першим, коли ми взагалі сформулювали цю проблему. Ми зараз поступово починаємо її вирішувати. Зокрема, збираючи інформацію про могили, про їх стан, про загрозу їхнього знищення. Ми намагаємося створити об'єднану базу даних. Бо такі проблеми назрівають у різних місцях, і очевидно, що нам треба бути готовими до їх вирішення.

- Ви говорили про те, що є низка могил, статус яких досі ще не з'ясований, що вже є втрачені могили.

- Звичайно, є. І ми намагаємося чимшвидше зібрати максимум інформації для того, щоб потім приймати виважені рішення, які з цих могил утримуватимуться за рахунок Української держави там, на місці, де вони є. Оскільки очевидно, що не всіх треба перепоховувати.

За попередніми підрахунками, це майже 250 тисяч могил, і не може йтися про переховання всіх. Частина має бути перепохована в Україні з міркувань почесності цих людей, їхнього внеску в українську історію, частина - через те, що могили можуть бути під загрозою і немає інших можливостей для вирішення проблеми. До прикладу, можливі випадки, коли просто ліквідовують цвинтар і, відповідно, жодна доплата і опіка не допоможуть.

КОНОВАЛЕЦЬ ЗАСЛУГОВУЄ НА ПЕРЕПОХОВАННЯ В КИЄВІ

- Ви говорили про алею почесних поховань. Вже кілька років також ідеться про створення Національного пантеону. Це різні речі? Хто і де має бути увічнений?

- Це дві різні речі, два способи вирішення проблеми з похованнями визначних українців. У пантеоні, на нашу пропозицію, мали би бути перепоховані найвизначніші діячі української історії, військово-політичні, культурні й так далі. Відповідно, їх не повинно бути багато.

Натомість алея почесних поховань - це інший рівень, де теж могли би бути перепоховані визначні для української історії люди, могили яких під загрозою десь за кордоном. Є й третій спосіб вирішення проблеми - частину з цих визначних діячів української історії та культури пропонується перепоховувати на їхній батьківщині.

І якщо говорити про пантеон українських героїв, то це питання, принаймні, ще кількох років. Спочатку треба допрацювати його концепцію, визначити його місце - і тоді вже сформулювати критерії, хто би мав бути там похований. Треба це законодавчо закріпляти - ми вважаємо, що має бути рішення парламенту, - і тоді вже починати роботу з повернення на батьківщину праху людей, які можуть бути поховані в пантеоні.

Тобто створення пантеону - це робота на дальшу перспективу, і ситуація, яка склалася з могилою Олександра Олеся, активізувала цю проблему і нагадала про неї.          

Якщо зараз почнемо називати прізвища, то збуриться передовсім дискусія довкола персоналій і їхнього місця в історії, а не довкола втілення самої ідеї

- Ви сказали, що Україна сама ініціюватиме перепоховання деяких визначних особистостей  в національному пантеоні. Хто це все ж таки може бути?

- Я не хотів би починати з прізвищ, щоб не завести в дискусію про прізвища. В першу чергу, як я говорив, маємо опрацювати - і зараз намагаємося цим займатися - критерії тих, хто мав би бути похований в пантеоні. І вже виходячи з цих критеріїв переходити до конкретних прізвищ. Ми прекрасно розуміємо, що якщо зараз почнемо називати прізвища, то збуриться дискусія довкола персоналій і їхнього місця в історії, а не довкола втілення самої ідеї. Найпростіший тут приклад - це дуже гарячі дискусії в Україні стосовно постаті Симона Петлюри.

- Так само, як і Степана Бандери або Євгена Коновальця. За даними першого заступника голови Держкомтелерадіо і одночасно голови ОУН Богдана Червака, могила першого голови ОУН Євгена Коновальця у Роттердамі в Нідерландах під загрозою. Чи це конкретне питання може бути відкладене до моменту створення національного пантеону?

- Ми знаємо інформацію про те, що робиться зараз у Роттердамі. Я вважаю, що Євген Коновалець - фігура загальноукраїнського масштабу, його прах мав би бути похований у Києві. На мою особисту думку, він міг би бути перепохований у пантеоні.

ОДИН ІЗ ВАРІАНТІВ МІСЦЯ ДЛЯ ПАНТЕОНУ - ПІД АРКОЮ ДРУЖБИ НАРОДІВ                                

- Ще торік, власне більш ніж півроку тому, ви очікували, що збереться оргкомітет зі створення пантеону і визначить конкретне місце його розташування. Він так і не збирався?

- У 2015 році був указ Президента про створення меморіалу українських героїв, який, на думку Інституту національної пам'яті, мав стати основою для розробки українського національного пантеону. Відповідно Адміністрація Президента мала би зібрати цей оргкомітет. Ми періодично нагадуємо про цю потребу. Сподіваюся, що нинішня, не дуже приємна, на жаль, актуалізація цього питання стане слушним нагадуванням про те, що цю роботу не варто відкладати. 

- Так що навіть орієнтовної дати ще не визначено?

- Ні. Наразі, як відомо, рішенням прем'єр-міністра Володимира Гройсмана створено робочу групу при Міністерстві культури, яка займається в першу чергу конкретним питанням перепоховання Олександра Олеся. Очевидно, що ми будемо виходити і на якісь подальші перспективи. Але поки що це - не оргкомітет зі створення національного пантеону.

- А де ви, Володимире Михайловичу, конкретно бачите пантеон героїв? Яким він має бути?

- Ці питання ще потребують обговорення. На кількох громадських обговореннях в Інституті національної пам'яті йшлося про місце десь у центрі Києва. Як один із варіантів розглядалося місце на пагорбі над Дніпром - під так званою аркою Дружби народів, про демонтаж якої вже так довго говорять.

- Ми вже маємо на схилах Дніпра калиновий гай з чорними хрестами пам'яті жертв Голодомору.

- Пантеон однозначно не означає чорні хрести, і це місце не стільки жалю, скільки пам'яті. Це взагалі не має бути траурне місце. Це місце для проведення якихось найвищих державних урочистостей. Це протокольне місце, і це абсолютно нормально. У центрі Лондона, у Вестмінстерському абатстві, є пантеон. У Кракові на Вавелі є пантеон. В Парижі є окреме приміщення пантеону, на території колишнього храму. Також є у Варшаві на території королівського палацу. Так що ми будемо створювати такий пантеон, які є в Західній Європі.

Валентина Пащенко, Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-