В'ячеслав Кириленко, гуманітарний віце-прем'єр-міністр України
Дехто очікує, що повернуться «вигнанці» з Москви. Не повернуться 
15.11.2016 14:26 3115

- І за 25 років багато що змінилося, і за два останні роки змінилося, але все це дається з величезними зусиллями, тому що ці тектонічні зрушення слід постійно забезпечувати. Тут мова йде не про якісь економічні показники, а про те, що в людей у головах, у серці, і що вони часто відчувають, а реалізувати не можуть. Тому оці всі почування, емоції, потреби, які закладені в фундамент національної ідентичності, їх треба перекласти на мову законів, постанов, рішень уряду, розпоряджень органів влади тощо. І такої роботи ще треба зробити дуже багато. Ну, остання справа з радіо, українськими квотами, показує, що це реалістично, незважаючи на шалений спротив, який був на перших етапах цієї справи.

- Недавно відбувся цікавий флешмоб. Вікторія Сюмар його розпочала, як контртезу твердженню, що не вистачає української музики. Кожен виставляв у соцмережах свого улюбленого українського виконавця.  За пару годин виявилося, як багато людей слухають українське, раптом винирнуло стільки нових гуртів, про які ніби й не чули. Напевно, як головний автор рішення, ви почувалися тріумфатором?

Мова, національна ідентичність і національна безпека жорстко взаємопов'язані

- Я не для себе це роблю, хоча і для себе також, як для українця і громадянина України. Але це робиться для музикантів, для індустрії, для слухачів і для гуманітарної безпеки. Бо коли в Україні подекуди не почуєш і не побачиш нічого українського, то тоді рано чи пізно у когось виникає питання: а чи Україна взагалі існує? І чи не поставити нам під сумнів її існування, як це неодноразово робив і робить новітній імперіаліст Путін. Мова, національна ідентичність і національна безпека жорстко взаємопов'язані. І я радий тому, що нарешті це починає розуміти значно більша кількість людей, в тому числі й у владі. Це дуже строгі речі, які потім перетворюються на потребу танків, літаків, гармат, набоїв, яких у нас все одно ніколи не буде більше, ніж у Росії, але наша сила в іншому - в нашій культурі, в нашій упевненості, в нашій спроможності та в нашій дієвості. Тому я на своєму місці просто намагаюся всі ці ідеї перетворювати на конкретні урядові рішення. А те, що українських пісень більш, ніж достатньо, так я і до того знав, без флешмобів. І це був один із аргументів радійників, окремі з яких чинили опір цим нововведенням, що, мовляв, немає чого ставити в ротацію. Тепер ставлять, тепер є цілі радіостанції, які перейшли повністю, 100-відсотково на українськомовний контент, і я знаю про наміри й інших мереж переходити на 100 відсотків українськомовний контент. Я знаю, що до багатьох музикантів звертаються тепер уже музичні редактори, продюсери і т.д., що давайте пишіть, або те, що написано,  давайте. Тепер беруть, а раніше казали «не формат», тобто я знав про цю ситуацію, просто потрібна була політична воля і великі зусилля, щоб переконати тих, хто затято чинив опір, добрих місяців вісім у парламенті й поза парламентом, в мас-медіа. Тепер ті самі люди кажуть - як добре, що це прийняли, так чудово виглядає. (Сміється).

- Про український кінематограф. Ви дивилися ці нові українські серіали, що продукують канали? В них українець - алкаш, просто що чистіше вбраний.

Поки що багато серіалів позірно українські, переважно зняті російською мовою або двомовні з перекосом у бік російської

- Якщо так - це продовження гібридної війни. До речі, законом про державну підтримку кінематографії (думаю, що Президент його підпише), буде запроваджено систему державної підтримки телесеріального виробництва. Телеканали можуть отримати через прозорий конкурс 50 відсотків кошторису телесеріалу і 50 відсотків вкладати своїх грошей. Але при цьому законом ставиться умова - це має бути національний фільм, українська мова на 90 відсотків на майданчику, решта - це іншомовні репліки, ну і відповідно культурний текст і система залікових балів. Телеканалам дуже вигідно отримати половину бюджету від Держкіно. Але при цьому Держкіно знатиме, про що має бути фільм. І тоді не буде отих «міжрядочків», як дозволяють собі деякі телеканали для приниження українців. Бо поки що багато серіалів позірно українські, переважно зняті російською мовою або двомовні з перекосом у бік російської. Фінансує це сам телеканал і сам показує. Тобто, як сказав би русский «брат»: «взятки гладки». Тому я, до речі, вважаю, що якомога швидше ми повинні задіяти механізм взаємодії держави і приватного телебізнесу у виробництві телесеріалів. І тоді ті питання, про які ви говорите, і про які я знаю, і про які глядачі пишуть, будуть зняті з порядку денного. Тому що такого роду телесеріали стануть просто ознаками поганого тону, і самі канали їх вилучать. А зараз вони діють так: ви хотіли українське? Ну, будь-ласка, дивіться українське. Дехто так діє, очікуючи, що скоро повернуться ті вигнанці з Москви, і «будет все хорошо». Не буде по такому сценарію «все хорошо». Україна тут буде.

- Президент Америки сказав, що йому все одно - буде Україна чи не буде в НАТО. А враховуючи, що США там перша скрипка, не дуже обнадійливо.

- Я вас запевняю, якщо більшості людей в Україні буде не все одно, то ми будемо в НАТО. І зараз уперше за багато років ведеться реальна робота по інтеграції української мілітарної і цивільно-мілітарної інфраструктури через запровадження стандартів НАТО до організації Північноатлантичного договору. Раніше було багато гасел, навіть при владі, яка підтримала вступ до НАТО, але при цьому все буксувало насправді. Зараз може менше слів на цю тему, але рухається, це я можу точно сказати. Тому ми набагато ближче до НАТО, ніж це думає хтось у будь-якій країні світу.

- Питання про українську мову. Якою мовою говорять чиновники за дверима вашого кабінету? Чи не потрібна інституція - щось на кшталт «Інституту української мови», наприклад, з широкими повноваженнями, просто, щоб слідкувати за рекламою, за міською топонімікою, за публічним вживанням та використанням мови?

- За дверима мого кабінету, коридорами Кабміну говорять різними мовами, але здебільшого українською. У парламенті відсоток української мови значно вищий, ніж в усіх попередніх скликаннях, в уряді - так само, відповідно і в суспільстві. Але ми здійснили багато зусиль, щоб оцю мовну політику укорінити в конкретних рішеннях. Моє ж особисте бачення полягає в тому, що всі ці складні питання ніколи не повинні більше стати жертвою політичної кон'юнктури.

- Тобто?

- Не дай Бог, звичайно, але уявімо, приходять якісь помірковані чи радикальні реваншисти до влади, зрозуміло, що на базі де-юре чинного закону Колесніченка-Ківалова все те, що ми будуємо, тут же знищується. То ж ми повинні поставити такі перепони і так провести політику в найближчі 5-10 років, щоб потім ні в кого не виникало питань щодо національної ідентичності, характеру мовної політики тощо. Для цього потрібен час, для цього потрібно консолідоване бачення влади, розуміння усієї влади, що такі питання не десяті в порядку денному, а перші насправді. І події від 2014 року і дотепер лише підтвердили це.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-