Артемій Троїцький, журналіст, музичний критик

Росіяни в Прибалтиці під зав'язку накачані пропагандою

23.07.2016 09:00

Вже два роки, як відомий російський діяч демократичних поглядів Артемій Троїцький постійно живе в Естонії. Недавно пройшла інформація про те, що він має намір запустити в Таллінні радіо російською мовою під назвою «Сталкер». Кореспонденти Укрінформу розпитали Троїцького про плани, Таллінн, а також про Росію, до якої Артемій час від часу навідується.

РОСІЯНИ В ПРИБАЛТИЦІ ПІД ЗАВ'ЯЗКУ НАКАЧАНІ ПРОПАГАНДОЮ

- Якийсь час тому в одному інтерв'ю ви дали таку характеристику росіянам, які живуть в Естонії: «вони, напевно, більші путіністи, ніж росіяни в Росії». І досі так вважаєте? Не змінилася думка?

- Ні, не змінилася. І ситуація не змінилася. Дуже багато російських людей в Естонії, так і в Латвії теж, і в інших країнах знають про ситуацію в Росії за передачами Першого Балтійського каналу, "НТВ Мир", "Россия-Планета", які вкладають їм в голову різноманітний пропагандистський компост. Сперечатися з цими людьми марно. Знайти спільний знаменник, точки дотику дуже складно. З росіянами в Росії, навіть якщо є якісь предмети для суперечки, приміром, Крим, Путін або щось ще, я напевно зійдуся у поглядах на жахливий стан сучасного соціального забезпечення, плачевний стан освіти та медицини, а також у поглядах з приводу судів та корупції в Росії, з приводу свавілля чиновників. В даному випадку у мене буде повний консенсус з громадянами Росії, незалежно від їхніх політичних поглядів. А в Естонії цього немає просто тому, що люди під зав'язку накачані пропагандою, і вони всерйоз упевнені, що в Росії все прекрасно, а якщо хтось це заперечує - той ворог і Батьківщину оббріхує. У суперечки я з такими людьми не вступаю, оскільки самостійно вичистити з їхніх голів те, що туди десятиліттями вдовбувалося телеканалами, не в змозі.

- Тим не менш, ви збираєтеся відкрити в Таллінні радіо «Сталкер», яке мовитиме для цих людей. Як же ви будете до них пробиватися?

- Але я до цих людей пробиватися зовсім не маю наміру! Ми збираємося вести мовлення для тих, хто хоче нас зрозуміти і в змозі нас зрозуміти. А обертати, образно кажучи, мусульман в християнство - невдячне заняття. Ми ставимо перед собою реальні позитивні цілі - в першу чергу, хочемо допомогти російським людям за кордоном зорієнтуватися в тому, що відбувається.

- Недавно я брала інтерв'ю у голови правління Національної телерадіомовної корпорації Естонії Маргуса Аллікмаа. Так ось він вважає, що вам буде дуже важко «розкрутити» своє радіо, - репутація опозиціонера налаштує проти вас місцевих росіян.

- Те, що він сказав, з одного боку, вірно, відображає настрій значної частини російської публіки, і ми про це вже говорили. З іншого боку, мене це абсолютно не бентежить, оскільки ми будемо апелювати до інших людей. Повторю, я не збираюся звертатися до глухих стін. Наш радіоколектив спілкуватиметься з нормальними, адекватними людьми, які в змозі критично мислити і налаштовані не агресивно-негативно, а позитивно і виявляють інтерес до сучасного життя. З пенсіонерами, які сплять і бачать повернення до Радянського Союзу, я не збираюся працювати взагалі ніяк.

- Яким буде формат «Сталкера»?

- Розмовно-розважальне радіо. Там буде багато розмов, особливо вранці і в прайм-тайм, але також буде багато музики і всього веселого. Я не хотів би, наприклад, щоб це радіо копіювало формат «Эхо Москвы», де відбуваються практично самі розмови, а те, що веселіше і культурніше, засунуто на дуже пізні години.

БАТАЛЬЙОНИ НАТО - ХОРОШИЙ ЗАСПОКІЙЛИВИЙ ЗАХІД

- Як ви вважаєте, чому в Естонії не відключають російські телеканали? Чому вони досі мовлять і продовжують промивати мізки громадянам - фактично налаштовують людей проти тієї держави, в якій вони живуть?

- Багато хто вважає, що пронесло. По-справжньому серйозна ситуація була в 2014 році, і тоді дійсно йшлося про відключення каналів тощо. Тепер настрої вже дещо інші, агресивно налаштовані громадяни підібгали хвіст, два роки тому вони вважали: вчора Крим, сьогодні - Естонія, чекали на команду зустрічати російські танки на вулицях Таллінна, а зараз таких настроїв немає. Ось тому естонська влада і не сприймає драматично той факт, що Росія продовжує безперешкодно мовити. Можливо, даремно, я не знаю. Майбутнє покаже. Я особисто прихильник спокійних цивілізованих дій, тобто - не забороняти, не перекривати, але надавати альтернативу. Те, чим я збираюся займатися, і є в першу чергу альтернатива.

- А як би ви оцінили діяльність російськомовного Радіо 4, яке давно вже працює в Естонії, і нового російськомовного телеканалу ETV+? Чи пропонують вони альтернативу?

- Певною мірою. І ETV+, і Радіо 4 - громадські, але фактично державні естонські російськомовні ЗМІ дотримуються дуже половинчастої політики. З одного боку, оскільки державні, вони висловлюють державну точку зору. З іншого, вони панічно бояться образити свою публіку, і тому все у них дуже компромісно, на напівзігнутих, піддається всіляким замовчуванням, зрізанням гострих кутів. Тобто це максимально м'яка альтернатива. Думаю, наша буде жорсткішою.

- Ви вели програму «Нова музика для дорослих» на естонськоомовному Радіо 2. Чому не на російськомовному Радіо 4?

- Так, моя програма була єдиною російськомовною музичною програмою на естонському радіо. А Радіо 4 побоялося ставити мене в свою сітку, наскільки я розумію. Тобто, це вимовлено не було, але здогадатися неважко.

- Крім «Сталкера», що ще у творчих планах?

- Нічна розмовна передача під назвою «Незнайко на Місяці» на ETV+. Що стосується лекцій в Університетах Таллінна та Гельсінкі, їх поки що припиню. Зосереджу увагу на медійній роботі.

- Багато шуму викликало недавнє рішення розмістити додаткові батальйони НАТО в країнах Балтії та Польщі. Оцінки були, зрозуміло, прямо протилежними. А ви - як житель Естонії - якої точки зору дотримуєтеся?

- Думаю, це корисно для країн Балтії. Тут важлива не кількість, а якість. Не так вже багато бійців у батальйоні. Важливо те, що це будуть канадці, британці, американці, німці, голландці тощо. І фактично це гарантія того, що в країнах Балтії не можуть раптом з'явитися якісь «зелені чоловічки». Вважаю, це корисно, це дуже хороший заспокійливий захід, і дай Бог, щоб натовським батальйонам не довелося насправді воювати.

Я ВІРЮ В УКРАЇНУ ТА УКРАЇНЦІВ

- Коли ви востаннє були в Києві?

- Наприкінці травня цього року. Місто чудове. І з людьми спілкувався чудовими, здебільшого молодими. Але можу сказати, що, за моїм враженням, люди в Україні зараз дуже розчаровані тим, що відбувається, і погрожують третім Майданом. По-моєму, вони не дуже задоволені тим, що робить Порошенко і його команда, - бачать, що реформи буксують, олігархат, як і раніше, при владі, країна продовжує страждати від корупції і поганого менеджменту. Загалом, поки що люди не отримали змін, на які розраховували. Але тут варто уточнити, що попереднього разу я був у Києві наприкінці 2013 року, виступав на Майдані 15 грудня. І ось тоді було, звичайно, повне захоплення - справжня народна революція. І були величезні очікування. Зараз же, наскільки я розумію, ці очікування не повністю виправдовуються. Але - будемо сподіватися! У всякому разі, я вірю в Україну та українців, в те, що вони вже навчилися правильному поводженню з владними структурами - не бояться повстати за свої права і влаштувати велике народне віче з серйозними наслідками. Якщо знадобиться Майдан номер три, то, я думаю, його зроблять. Інша справа, що жити в епоху вічних, що не припиняються, Майданів теж не дуже правильно. Все-таки дуже хочеться вірити, що правляча еліта України знайде в собі сміливість, рішучість і чесність для того, щоб провести всі необхідні реформи.

- А в росіян - вірите?

- Можливість народно-демократичної революції в Росії? Ні. Мені здається, що народ у нас дуже терплячий, апатичний і занадто п'яний. І дуже боїться якихось змін. Є два набагато імовірніші варіанти розвитку подій: збереження Росією статусу-кво, при якому вона все більше і більше відстає від решти світу, а в перспективі просто розвалюється. І другий сценарій - щось на кшталт державного перевороту або якихось серйозних реформ зверху. Досвід і того, й іншого у Росії є. На відміну від багатьох людей, які вважають, що в результаті другого варіанту може стати ще гірше, я вважаю, що гірше, ніж зараз, вже не буде.

- У червні ви приїжджали в Москву. І якою її знайшли?

- Такої розрухи не бачив ще ніколи. Те, що відбувається з московськими вулицями і площами у центрі міста, то, наскільки вони понівечені і розриті, - жахливо. Причому все це відбувається під постійний стогін уряду про те, що «грошей не вистачає». І видно, що на охорону здоров'я, освіту, соціальне забезпечення їх дійсно не вистачає. Однак на якісь помпезні заходи, на перекладання плитки і бордюрів кожного року - будь ласка. Москвичам, звичайно, не звикати до такого бандитизму. Але пригнічує те, що масштаби розгулу - замість того, щоб ставати скромніше під час кризи, - стають дедалі більше, це вже зовсім дивно.

- Як ви думаєте, хоч якимось пристойним людям - представникам опозиції - вдасться восени перемогти на виборах до російської Держдуми?

- Я не виключаю такої можливості на сто відсотків і тому вважаю: треба робити все, що залежить від активних і думаючих людей, для того, щоб хоч якийсь здоровий глузд у Державній думі з'явився. Я категорично проти ідеї бойкоту виборів. Думаю, на вибори треба обов'язково приходити і голосувати за тих людей, які відстоюють свободу та демократію.

- Схоже, російська влада сподівається на те, що Путін вічний. Про майбутні вибори президента США в російських ЗМІ говорять більше, ніж про вибори свого власного. Розмірковують про те, як нові лідери будуватимуть відносини з незамінним ВВП!..

- Що стосується переговорів з Путіним, я на місці будь-яких західних лідерів з ним у жодні переговори взагалі не вступав би. З однієї простої причини: Путін весь час бреше. Я вважаю, немає сенсу сідати за гру - хоч карткову, хоч шахову - з явним шулером. А про Путіна відомо, що він шулер. Він ним був, залишається і буде завжди. Не бачу сенсу взагалі вести з ним якісь серйозні переговори. Локальні домовленості ще можуть бути. Але, загалом і в цілому, нинішнє російське керівництво - це компанія, якій не можна довіряти абсолютно. По-моєму, на Заході це вже зрозуміли, хоча є там деякі люди, яких жадібність штовхає на нові поступки Росії. Але жадібність, як відомо, фраєра згубила.

Рита Болотська, Євгенія Богоявленська. Таллінн-Київ.

Фото: Мартін Дремлюга/ERR, Арне Хольм, Raadio 2.