Художник, який нагадав ООН, що УПА не здається

Художник, який нагадав ООН, що УПА не здається

Аналітика
Укрінформ
У листопаді виповнюється 110 років від дня народження Ніла Хасевича

Його життя сповнене загадок та трагічних моментів, а про версії загибелі історики сперечаються й досі. Він - людина з неймовірним талантом і обмеженими можливостями - міг би жити богемним життям і проводити свої виставки у художніх салонах за кордоном. Натомість обрав шлях повстанського художника, який став творцем візуального образу УПА – саме він розробив ескізи прапорів, печаток, бланків, відзнак підпілля, створив численні листівки та агітки. Через це Хасевич змушений був постійно переходити з криївки до криївки, ховаючись від спецслужб.

Саме графіка Ніла Хасевича свого часу стала ефективною зброєю в руках визвольного підпілля. При житті за ці твори його переслідували, а після смерті вони принесли художнику всесвітнє визнання. Український художник-повстанець, зрештою, поплатився життям за свій вибір — у 47 років він загинув в одній із криївок біля села Сухівці, за 12 кілометрів від Клеваня, що у Рівненській області.

Цьогоріч у листопаді минає 110 років від дня народження Ніла Хасевича. Нещодавно відомий дослідник повстанського руху зі США Петро Содоль надіслав Рівненському обласному краєзнавчому музею 21 гравюру Хасевича, нині до дня народження славетного земляка тут розгорнуто експозицію, присвячену художнику-повстанцю.

УДОЖНЯ САТИРА НА СЛУЖБІ В УПА

Зайшовши до виставкової зали музею, відвідувачі переносяться у часі в роки життя художника-повстанця, адже тут панує незламний дух УПА. Кожна робота — унікальна, має свою історію. Дослідникам відомо, що у період підпілля Ніл Хасевич намалював приблизно 200 робіт, утім донині збереглися дані про менш ніж 100.

Та й сама постать Ніла Хасевича досі викликає інтерес у дослідників. Цей художник-повстанець, також відомий історикам під псевдо «Бей», «Зот», «Левко», «Рибалка», «333», «Старий», «Джміль», народився у селі Дюксин Костопільського повіту (нині Костопільський район Рівненської області) у сім'ї диякона і псаломника місцевої церкви Антона Івановича Хасевича та його дружини Федорії Олексіївни, у сім'ї було троє синів. Двоє з них стали українськими священиками на Волині, згодом трагічно загинули.

Свого часу Ніл Хасевич теж навчався у духовній семінарії, де і брав перші уроки малювання в іконописній майстерні. Коли йому було 13 років, потрапив під потяг і втратив ногу. Протез змайстрував собі сам. Після лікування продовжив навчання у художній майстерні Василя Леня у Рівному. У 1925 році він екстерном закінчує рівненську гімназію і працює помічником іконописця. А в 1926-му продовжує навчання у Варшавській Академії прикладних мистецтв. Ще під час навчання Хасевич листувався з митцями з Австрії, Угорщини, Бельгії, Нідерландів, США, Канади та інших країн, мав чимало міжнародних нагород, а його графічні твори експонувалися майже на 40 виставках у Варшаві, Львові, Празі, Берліні, Чикаго й інших містах світу.

Після навчання Ніл Хасевич повернувся в Україну.

-У 1938 — 1939 роках планує разом із друзями створити свій художній осередок. Вони збирають кошти, щоб купити для цього хатину на Костопільщині, - розповідає завідувач відділу «Інституту дослідів Волині» Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук. - Та не склалося, - коли розпочалася війна, він, паралельно з творчістю, почав займатися громадською і політичною діяльністю, увійшов до Волинського українського об'єднання, а в 1943 році, коли масово формувалися загони УПА, долучився до підпільної роботи. Упродовж 1943-1944 років працював у редакції журналу «До зброї», готував ілюстрації до сатиричних журналів УПА «Український перець» та «Хрін», випускав різні листівки, брошури. Він же розробив ескізи прапорів, печаток, бланків, відзнак підпілля тощо. Також створював дерев'яні кліше, а окремі з них дублював, і вони розходилися по різних областях.»

Дослідники також додають: до нашого часу дійшли дані, що Хасевич навчав мистецтва гравюри молодих художників, адже це особливо цінувалося. А за допомогою типографії його роботи переводилися в друк. Умови для праці у підпіллі були важкими — обмежений побут та фізичні можливості, тому його сила духу вражає. Наприкінці 1940-их років Хасевича було уведено до складу Української визвольної ради (підпільний парламент, — авт.), до якої на початку 1950-их років входило лише четверо українців. Ніл Хасевич був змушений постійно переховуватися, адже оприлюднення його підпільних творів на Заході стало практично смертним вироком для художника.

СРСР ЗАЯВЛЯВ, ЩО УПА ВЖЕ НЕМА, А НА ЗАХОДІ ДРУКУВАЛИ ГРАВЮРИ ХАСЕВИЧА

За інформацією дослідників, творчість Хасевича й досі достеменно не досліджена, існує чимало версій щодо поширення і долі його гравюр.

За однією з версій дослідників, у 1951 році, тоді коли СРСР заявляв, що повстанського руху давно нема, роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі «Графіка в бункерах УПА».

Це стало останньою краплею для радянського керівництва, на художника почалося полювання. Знайшли його в одній із криївок біля села Сухівці, за 12 кілометрів від Клеваня, що у Рівненській області. Там 47-річний Ніл Хасевич і загинув. Дослідники висувають різні версії його смерті. За однією, коли його викрили, живим Хасевич не здався. Він і двоє його охоронців - В’ячеслав Антонюк («Матвій») та Антон Мельничук («Гнат») застрелилися із власної зброї, а перед тим вони спалили всі важливі документи.

-За іншою версією, художник разом із охоронцями загинув внаслідок вибухів гранат, якими радянські службовці закидали їх криївку, - каже Ігор Марчук. - Чесно кажучи, коли я вивчав його посмертне фото в анфас, на обличчі було видно, що воно посічене, це могло статися внаслідок поранення осколками від гранат. Утім, за цим фото достеменно важко сказати, від чого загинув художник.

Нині робіт Ніла Хасевича збереглося не так багато. На художника полювали, його гравюри нищили. У 50-их роках невеликий архів творів виявили у його товариша в Луцьку. На початку 90-их ці роботи передали в тамтешній краєзнавчий музей. А деякі з творів зберігалися у приватних колекціях. Очевидно, ці гравюри походять із надр КДБ, які не знищили, а залишили, можливо, як трофеї.

-У Рівному ж нічого такого не було, - зазначає Ігор Марчук. - Раніше у краєзнавчому музеї влаштовували виставку робіт Ніла Хасевича, але тоді привозили експонати з Луцька. Нещодавно ж відомий дослідник українського визвольного руху Петро Содоль зі США надіслав до Рівненського обласного краєзнавчого музею 21 твір Ніла Хасевича. Ці роботи багато чого пережили. Адже звідси зв'язкові, ризикуючи життям, передавали їх на Львівщину, згодом переправляли в Німеччину, а потім - у США. Українські емігранти використовували твори Хасевича для пропаганди. Саме через це Москва й видала наказ упіймати повстанського художника.

І хоча Ніл Хасевич не воював, але його роботи мали чималий вплив, до того ж, вони були карикатурами на радянську владу.

Гравюри Хасевича тиражували і поширювали серед місцевого населення. Їх друкували по кілька сотень. До нас дійшло небагато цих робіт. Адже тоді існувала традиція нумерувати перші екземпляри тиражу, а також щоб автор їх підписував. Унікальність робіт Хасевича, переданих зі США, якраз і полягає в тому, що на них є його підписи. До 110-тої річниці з дня народження художника Петро Содоль повернув ці твори на Батьківщину. Тепер в Україні можна побачити дереворити повстанського художника.

ЗАГАДКОВА ЖЕНЯ

Повстанська діяльність УПА і Ніла Хасевича закарбована у його роботах, тим часом про особисте життя художника майже нічого не відомо.

Були знайдені портрети, які малював Ніл Хасевич. Очевидно, що на них зображені люди, з якими він був знайомий, але які стосунки їх пов’язували — невідомо. Серед них - і портрет дівчини Жені, намальований олівцем. Дослідники припускають, що Хасевич був закоханий у неї, але підтверджень цьому немає. Є інформація, що Женя була зв'язковою «Мартою», справжнє ім'я - Євгенія Юхимюк. Тоді їй був лише 21 рік.

НА РІВНЕНЩИНІ ЖИВУТЬ ЛЮДИ, ЯКІ ЗНАЛИ ХАСЕВИЧА ОСОБИСТО

До цього часу на Рівненщині проживають люди, які ще підлітками знали повстанського художника Ніла Хасевича особисто.

Так, на подвір'ї батьківської хати Анатолія Стасюка в селі Сухівці Рівненського району була криївка, де жив повстанський художник. Нині Анатолій Стасюк, який відвідав виставку, присвячену Хасевичу в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, ділиться спогадами про те, як тоді він допомагав художнику діставати папір, кальку, пензлі тощо. Каже, що Ніл Хасевич був дуже талановитим і працював у важких умовах підпілля.

Тоді у Сухівцях було три криївки. А та, яку викопали в хаті Стасюків, стала четвертою, і про неї хтось доніс. Анатолій Стасюк пам'ятає, що якось уночі у вікно постукав чоловік, сказав, що він, начебто, бандерівець-зв'язковий, а насправді то був переодягнений КДБіст.

Згодом хату оточили, родину Стасюків почали допитувати... У ту ніч Ніл Хасевич та двоє його охоронців живими не здалися.

Повстанський художник загинув 4 березня 1952 року в криївці біля села Сухівці, за 12 кілометрів від Клеваня, що у Рівненській області. Могили митця, як і двох його побратимів, досі не знайдено.

Вікторія Ричко, Рівне.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-