Шевченківська премія-2023: розбір скандалу
Пізно ввечері 12 березня стало відомо, що Юрій Макаров пішов у відставку з посади голови Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка, на якій перебував з грудня 2019 року.
Ми намагалися розібратися, чому це сталося, і що стало причиною відставки голови Шевченківського комітету.
9 БЕРЕЗНЯ КОМІТЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ НЕ ОГОЛОСИВ ПЕРЕМОЖЦІВ
9 березня - в день, коли традиційно з 1962 року оголошують переможців - не було опубліковано Указ Президента про оголошення лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка.
На сайті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка теж була повна тиша.
Натомість увечері того дня на сайті Президента з’явилася новина, що у 209-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка Президент Володимир Зеленський зустрівся з діячами культури та мистецтва. У заході, що проходив у форматі офлайн та онлайн, взяли участь відомі артисти, актори театру та кіно, художники, журналісти, продюсери, керівники культурних інституцій та профільних державних установ.
Повідомлялося, що під час зустрічі йшлося й про присудження Шевченківської премії 2023 року. Зокрема, йшлося в повідомленні пресслужби Президента, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Юрій Макаров акцентував, що за час агресії Росії проти України, особливо з початку повномасштабного вторгнення, з’явилася велика кількість літературних творів та іншого культурного продукту про війну, тож Комітет запропонував передбачити номінації саме для творів, створених під час війни й на воєнну тему. І таку пропозицію цілковито підтримав Володимир Зеленський: «Я повністю підтримую. Важливо не втратити людей, які стільки всього зробили в час війни. Важливо показати цим людям, що всі бачать і відзначають твори, створені під час війни, а також їхніх авторів».
Пізніше в Telegram міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, який теж брав участь в цій зустрічі, розповів про подію, додавши, що важливий її результат – «погодження додаткових номінацій Шевченківської премії для творів, створених під час війни».
ІСНУЮЧІ НОМІНАЦІЇ ВИРІШИЛИ ДОПОВНИТИ ДОДАТКОВИМ КОНКУРСОМ «ЗА ВНЕСОК У ПЕРЕМОГУ»
Вранці 10 березня Макаров опублікував на своїй сторінці у Facebook пост з поясненням, зокрема, про те, що існуючі номінації вирішили доповнити додатковим конкурсом «За внесок у перемогу» і оголосити раніше визначених лауреатів та нових разом 22 травня, в день перепоховання Кобзаря.
Його коментар того ж дня оприлюднено і на сайті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка про те, що: цьогоріч Комітет з Національної премії постав перед очевидною для всіх проблемою: за офіційним Положенням, в змаганні мають право брати участь твори, оприлюднені не пізніше, ніж за півроку до подання. Таким чином, у конкурсі представлені роботи, створені до початку повномасштабної війни. Виходить, головна премія країни не повною мірою виконує своє основне призначення: фіксувати тенденції розвитку національної культури, служити орієнтиром мистецькій спільноті щодо актуальних напрямків креативного пошуку.
За словами Макарова, він звернувся до Президента з проханням доповнити існуючі номінації додатковим конкурсом «За внесок у перемогу» і президент погодився.
Найближчим часом Комітет разом із Міністерством культури та Офісом Президента розробить зміни до положення про премію та оголосить прийом заявок на участь у додатковому конкурсі. Переможці додаткового конкурсу разом із цьогорічними переможцями третього туру, будуть оголошені всі разом 22 травня, в день перепоховання Кобзаря.
Однак, через відсутність оголошення лауреатів Шевченківської премії в день народження Кобзаря на Комітет і його голову Макарова обрушився шквал критики.
Комітет закликали негайно оприлюднити лауреатів премії.
Зокрема, громадський діяч та філософ Олексій Панич наголосив, що "у 2018-2021 роках Комітет сам оголошував своє рішення про переможців, за кілька тижнів чи навіть місяців (!) до виходу указу Президента. Юрію Макарову це прекрасно відомо. Виняток - коли Комітет чекав на указ - стався лише 2022 року".
За його словами, “ні ідея "нової номінації", ні затримка з підписанням указу Президента не є ні поясненням, ні підставою для неоприлюднення Комітетом власного рішення.
Тому, на переконання Панича, "Комітет зараз може і мусить негайно оприлюднити своє рішення від 15 лютого. А з указом Президента і новою номінацією розберемося потім”.
ЛАУРЕАТІВ ОПРИЛЮДНИЛИ 11 БЕРЕЗНЯ. У ДВОХ НОМІНАЦІЯХ ПЕРЕМОЖЦІВ НЕ НАЗВАЛИ
11 березня на сайті Комітету було оголошено лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка 2023 року. Однак у двох номінаціях – «Театральне мистецтво» та «Візуальні мистецтва» – переможців не оголосили і Комітет ніяк це не пояснив.
У оприлюдненій заяві Комітету йшлося, що ще 15 лютого було проведено засідання та голосування, на якому визначено переможців у п'яти номінаціях: «Література», «Публіцистика, журналістика», «Літературознавство і мистецтвознавство», «Музичне мистецтво», «Кіномистецтво».
«За результатами конкурсу Комітет вчасно підготував і вніс Президентові України подання про присудження Національної премії та проєкт відповідного Указу Президента України», - зазначено в заяві.
Лауреатами премії стали:
Калитко Катерина Олександрівна, поетеса – за книгу поезій «Орден мовчальниць»;
Компаніченко Тарас Вікторович, Бережнюк Максим Павлович; Данилейко Северин Володимирович, Крисько Ярослав Андрійович, Охрімчук Сергій Михайлович, виконавці гурту «Хорея Козацька» – за аудіоальбом «Пісні Української революції»;
Назаренко Михайло Йосипович, літературознавець – за книгу «Крім «Кобзаря». Антологія української літератури. 1792-1883» у двох частинах;
Портніков Віталій Едуардович, журналіст – за публіцистичні статті та виступи останніх років;
Цілик Ірина Андріївна, режисерка – за документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин».
Здавалося б, конфлікт вичерпано. Але…
12 БЕРЕЗНЯ МАКАРОВ СКЛАВ ПОВНОВАЖЕННЯ ГОЛОВИ КОМІТЕТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ ШЕВЧЕНКА
Пояснюючи це рішення, Макаров на своїй сторінці у Facebook написав:
«… в якості голови Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка я виступив з ініціативою доповнити список номінацій додатковими преміями «За внесок у перемогу». Я виходив із того, що цьогоріч комітет не визнав за можливе присудити нагороду в двох номінаціях, а тим часом від початку повномасштабної війни з’явилася неймовірна, неуявна кількість вартісних мистецьких творів, проєктів і явищ, які робляться на ентузіазмі й у буквальному сенсі наближають нашу перемогу».
Макаров висловив жаль, що бажання віддати шану митцям, які підіймають українську культуру на принципово новий рівень, залучають до неї героїчних вояків і мешканців звільнених територій, просувають країну в світі, наштовхнулося на агресивне нерозуміння.
«Чимало шанованих представників мистецької спільноти й небайдужих громадян сприйняли цей крок як політичну спекуляцію, намагання влади призначити «своїх» висуванців, або применшити вагу вже визначених лавреатів», - написав Макаров.
Він додав, що його особистий вчинок не знайшов підтримки серед колег, членів Комітету з Національної премії, які вважають, що він призведе до девальвації найвищої державної нагороди, підірве довіру до неї. «Не всі, але більшість не схвалює цієї ідеї. Хоча мені вона здавалась цілком простою й очевидною – давайте нагородимо тих, хто на це дійсно заслуговує», — уточнив він 13 березня у коментарі «Детектору медіа».
Він пояснив, що «міг би стримувати хвилю хейту, якби був з командою. Однак члени комітету, які є чудовими людьми за своїми принципами та кваліфікаціями, дотримуються тут іншої думки».
«Вийшло, що я в цій ситуації сам-один. Не те щоб я не витримав тиску, просто хочу припинити чи хоча б зменшити градус дискусій та скандалу», — сказав Макаров.
ЗВИНУВАЧЕННЯ ТРИВАЮТЬ НАВІТЬ ПІСЛЯ ВІДСТАВКИ
Народний депутат України з фракції "Європейська Солідарність", член парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микола Княжицький привітав рішення Макарова про відставку, подякував йому за роботу, але водночас зазначив, що саме за головування Макарова комітет нібито почав погоджувати кандидатів з Офісом Президента.
“Я хочу подякувати Юрію Макарову за роботу. Саме він докладав зусиль, щоб лауреатами цьогоріч стали гідні і достойні митці.
Разом з тим, саме у час керівництва комітетом Юрієм Макаровим список лауреатів почав попередньо узгоджуватися з офісом президента…”, - написав Княжицький у "Фейсбуці".
На такий закид Макаров відповів Княжицькому (у коментарі під постом):
"Пане Миколо, Ви краще за будь-кого іншого знаєте, як на мене можна тиснути або впливати… Можна погоджуватися, можна сперечатися, залишаючись у раціональному полі. Більшість звинувачень, які я чув за останні дні, навпаки, перебуває в рамках параної. Так от. Жодного разу, підкреслюю, жодного разу ані я, ані будь-хто з членів Комітету за весь час поточної (для мене минулої) каденції не отримали жодного натяку згори щодо бажаності або небажаності того чи іншого кандидата, не кажучи про прямі вказівки. Навпаки, був випадок, коли одна впливова представниця Офісу (не називаю імені, бо не маю на те повноважень) прямим текстом мені сказала: «Якщо ви отримаєте сигнал від будь-кого, що номінант NN є небажаним… просто не зважайте, дійте так, як вам підказує сумління». Я в ту мить був розчулений і досі розчулений. Кажуть про окремих цьогорічних лавреатів, які нібито не влаштовують Офіс, і заради них, виявляється, була влаштована спецоперація. Просто нагадую, що офіційно зареєстровані кандидати були оприлюднені в листопаді минулого року, список переможців другого туру й відповідно номінантів — 19 січня ц.р. Досвідчені інтригани за цей час могли би реалізувати будь-яку тиху диверсію, аби не доводити до нинішнього конфлікту. Я не вважаю пильність, ба навіть підозрілість однозначно шкідливими, враховуючи наш попередній досвід. Закликаю лише до адекватності. І ні, я не є членом фан-клубу Зеленського".
13 березня на своєму "Фейсбуці" Юрій Макаров написав постскриптум:
"P.S. Навздогін дозволю собі зовсім особисте визнання. Щодо «тиску», «бажання вислужитися» тощо. Я вже в тому віці, коли важко купитися на будь-що: гроші, престиж, відзнаки, кар’єра, увага з боку протилежної статі… Що там ще? Давайте по порядку. Гроші? Досі не маю власної квартири, крім тієї, яку моя мама отримала на масиві року Божого 1962-го. Натомість мав задоволення або винаймати помешкання, або жити в приймах у моїх дружин. Їжджу найдешевшим Renault і, чесно, не маю потреби в чомусь крутішому. Престиж? Маю певну кількість відзнак, кубків і медальок, частково я їх розгубив у переїздах, частково їх колись понесуть за моєю домовиною, ось і все. Шкідливі звички? Не помічений. Кар’єра? Маю досі роботу, яка мене поглинає, друзів і колег, з якими мені цікаво, комфортно й надійно, простір для реалізації, якому можна позаздрити. Жінки? У мене є одна жінка, якою я захоплююся, яку я кохаю без тями. Підозри й звинувачення, яких я наслухався за останніх кілька днів, я сприймаю переважно як наслідки стресу, що ми всі їх пережили й переживаємо. Як і раніше, я люблю свою країну, щасливий, що не проміняв її на якусь іншу, коли випадали такі спокуси. Люблю своїх співвітчизників попри подеколи брак взаємності. Єдине, що мене не влаштовує в моєму житті, - це розлука з дружиною й стан здоров’я, але з цим останнім треба поступово навчитися миритися. Якщо винести за дужки війну й горе, яке нам принесли гуманоїди, я щаслива людина".
***
Більше додати до анатомії цього скандалу важко.
На нашу думку, його буде вичерпано, коли буде оприлюднено відповідний Указ Президента і вручено премії лауреатам 22 травня на Чернечій горі.
Водночас, під час підготовки цього матеріалу зібрали чимало цікавих фактів про Шевченківську премію. Хочемо познайомити з ними і наших читачів.
В ПЕРШИЙ І ДРУГИЙ РІК ІСНУВАННЯ, ПРЕМІЯ МАЛА ТІЛЬКИ ДВІ НОМІНАЦІЇ
Поки ще до кінця не зрозуміло, коли чекати відповідного Указу Президента (можемо припустити, що це станеться після оголошення переможців у новій номінації за додатковим конкурсом «За внесок у перемогу», тобто, після 22 травня), пропонуємо подивитися, які і коли з’являлися та видозмінювалися номінації Шевченківської премії, адже спочатку їх була зовсім невеличка кількість. А потім, навіть, за здобутки в галузі архітектури нагороджували.
Предтечею сучасної Національної Шевченківської премії, яку зараз присуджують в семи номінаціях, була Республіканська премія імені Т.Г. Шевченка, заснована 20 травня 1961 року постановою Ради Міністрів УРСР. Вона присуджувалася Урядовим республіканським комітетом за видатні досягнення в галузі літератури і мистецтва.
Першими диплом і почесний знак лауреата Шевченка 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар «у галузі літератури» й Платон Майборода «у галузі музичного мистецтва». В перший і другий рік існування, премія мала тільки ці дві номінації.
У 1964 році в переліку номінацій додалася «галузь образотворчого мистецтва» (наразі вона називається «візуальне мистецтво»). В історії Національної премії Шевченка є випадок, коли цією державною нагородою було двічі відзначено художника Георгія Якутовича. Перший раз - у 1983 році, удруге - у 1991 році, обидва рази в номінації «візуальне мистецтво».
В 1965 – перелік поповнився «галуззю концертно-виконавської діяльності». У 1966 році формулювання у постанові комітету виглядало чи не єдиний раз в первозданному визначенні: за здобутки «в галузі літератури і мистецтва».
В 1967 додалася галузь «кінематографії», у 68-му – «концертно-виконавська діяльність».
Нагородження премією «в галузі театрального мистецтва» вперше відбулося у 1970 році. Впродовж існування премії театральне мистецтво часно поєднували в одну номінацію. Так з 1971 року митців почали відзначати «в галузі оперно-театрального мистецтва».
«АРХІТЕКТУРНА» НОМІНАЦІЯ ПРОІСНУВАЛА 19 РОКІВ
Також у 1971 році перелік поповнився нагородженням «в галузі архітектури», оскільки з 1969 року Премія носила назву «Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, мистецтва і архітектури». «Архітектурна» номінація проіснувала 19 років, у 1988 році її вилучили з шевченківських премій, оскільки заснували окрему: «Державну премію УРСР по архітектурі».
У 1977 році вперше присудили премію за здобутки в журналістиці.
1978 – додалася номінація «в галузі теорії та історії літератури».
З 1979 року – «в галузі журналістики і публіцистики».
З 1982-го – «в галузі теорії та історії мистецтва».
У 1983 році вперше була присуджена премія «за кращий твір літератури й мистецтва для дітей і юнацтва» і надалі доволі тривалий період щорічно письменників відзначали в цій номінації.
У 1992 році постанову «Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка» ухвалював вже Кабінет Міністрів України за поданням Комітету по Державних преміях України імені Т. Шевченка.
З 1993 року – рішення про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка своїм Указом ухвалює Президент України.
Зокрема, в 1993 році було присуджено 13 премій (чи не більша кількість за всю історію) у восьми номінаціях, які є майже тотожними і до сьогодні: література; журналістика і публіцистика; теорія та історія літератури і мистецтва (зараз: літературознавство і мистецтвознавство); образотворче мистецтво (зараз: візуальне мистецтво); театральне мистецтво: концертно-виконавська діяльність (зараз: музичне мистецтво); кінемотографія (зараз: кіномистецтво); за кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва (зараз такої окремої номінації немає).
ВІД 500 МЛН КАРБОВАНЦІВ ДО 397 ТИС. ГРИВЕНЬ - РОЗМІР ПРЕМІЇ ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА В РІЗНІ ЧАСИ
Про розмір Державної премії України імені Шевченка в грошовому еквіваленті вперше згадується в указі 1993 року, її розмір - 200 тисяч карбованців, а в 1996 році – її сума становила 500 млн. карбованців на кожного лауреата.
Після переходу на гривні в 1997 році – це було вже 5 тисяч гривень і поступово цифра росла: у 2000 – 25 тисяч гривень, у 2004 – 100 тисяч гривень, у 2012-13 роках – вона сягнула 260 тисяч гривень, потім поступово зменшилася до 240 тисяч гривень у 2021 році. Максимальна сума премії станом на зараз була встановлена 2022 року – 397 тисяч гривень на кожного лауреата.
«Національною» Державна премія Шевченка стала в 2000 році – з метою піднесення ролі й престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні мистецької нагороди, премія стала називатися «Національна премія України імені Тараса Шевченка». Було встановлено, що статус лавреата Державної премії України імені Тараса Шевченка прирівнюється до статусу лавреата Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Відповідно з Положенням, Національна премія присуджується творцям (авторам, виконавцям) нових оригінальних творів, опублікованих (випущених у світ) протягом останніх п'яти років.
Щорічно може бути присуджено не більше семи Національних премій.
Щороку на Шевченківську премію подається близько 60 робіт.
Упродовж 1962-2022 років Шевченківською премією відзначено понад 670 осіб і близько 20 великих і малих колективів.
Любов Базів. Київ
