Десантно-штурмові війська із 2014 року протидіють ворогу, а з початку повномасштабного вторгнення воюють на всіх напрямках фронту, знищуючи противника. Зокрема, на Олександрівському напрямку десантники з приданими підрозділами штурмових військ звільнили 11 населених пунктів.

Командувач Десантно-штурмових військ ЗСУ, Герой України генерал-майор Олег Апостол вважає, що запорукою успіху його військовослужбовців є хороша підготовка та постійна адаптація до нових викликів війни.

В інтерв’ю Укрінформу командувач розповів про ситуацію на Олександрівському напрямку, зміни в підготовці десантників, навіщо війську нові люди, а також закликав не тішити себе надіями на переговори та швидку перемогу.

НА ОЛЕКСАНДРІВСКОМУ НАПРЯМКУ ЗВІЛЬНИЛИ ВЖЕ 11 НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

- Пане генерале, а яке походження вашого прізвища? Чи відчуваєте, що воно є для вас своєрідним оберегом?

- Щиро кажучи, не знаю. Раніше був Данило Апостол (гетьман Лівобережної України у 1727–1734 роках, – ред.), та чи має моє прізвище з ним прямий зв’язок, не можу сказати. Можливо, у якихось моментах доля відіграє свою роль.

- А який у вас позивний?

- Мій позивний «Формоза», і це відомо навіть противникові. Я його не змінюю з 2014 року. Нехай вони (росіяни, – ред.) знають, хто проти них воює. Свого часу обрав цей позивний, бо він рідкісний. Є острів із такою назвою і спецпідрозділ.

- Повідомлялося, що станом на початок березня на Олександрівському напрямку підрозділи угруповання Десантно-штурмових військ звільнили дев’ять населених пунктів, ще три – зачистили. Нещодавно підрозділи 95 бригади взяли під повний контроль населений пункт Березове в Дніпропетровській області. Завдяки чому вдалося досягнути такого успіху? І яка тепер ситуація на напрямку?

- Уже звільнили не дев’ять, а 11 населених пунктів. Ми цього раніше не анонсували, щоб не наражати людей на небезпеку.

Це вдалося завдяки тиші та скритності операції. Так само було із Курською та Добропільською операціями. Противник не розумів, де ми вистрелимо. Як кажуть, щастя любить тишу.

Успіху сприяло й те, що противник вводить в оману своє керівництво. Його тактика інфільтрації дає якісь успіхи, але не на оперативно-стратегічному рівні. Коли ми заходимо, просто зносимо його, бо він може глибоко сидіти, але не мати жодної підтримки.

У нас на своєму місці командна ланка, повністю налагоджена і відпрацьована взаємодія, що дає результати на полі бою. Наші військовослужбовці добре навчені, вони довіряють командирам підрозділів, а ті впевнені у своїх діях. Кожен підрозділ виконує свою роботу і не відволікається на щось інше.

Також маємо повну підтримку Головнокомандувача та Генерального штабу, зокрема в коригуванні, наданні допомоги.

Тепер на Олександрівському напрямку противник контратакує. Там усе закрито «пташками» – як нашими, так і його.

Якщо побачимо, що вперлися в якісь рубежі, ми будемо дуже виважено і грамотно вносити зміни. Кидати людей у «топку», як це робить противник, не маємо права і не будемо. Коли розуміємо, що щось не виходить, зупиняємося або переходимо на інший напрямок. Саме так було на Добропільському напрямку, де ми мали успіх, перемоловши морську піхоту (російської армії, – ред.), але потім його змінили.

Певні заходи, які ми запланували на Олександрівському напрямку, не одразу дають успіх, але якщо виконувати весь комплекс дій, буде результат.

- Що бачите у звільнених населених пунктах? Чи лишалися там люди, як вони жили в окупації? Чи розповідали вашим бійцям про випадки російських безчинств на цих територіях?

- Спочатку наступав противник, а потім контратакували наші військові й там майже нічого не лишилося. Ці населені пункти розбиті. У подальшому вони будуть непридатні до життя. Цивільних ми там узагалі не зустрічали.

РОСІЯН НА МОТОЦИКЛАХ ДЕСАНТНИКИ ЗНИЩУЮТЬ З АВТОМАТІВ

- ДШВ воюють, зокрема, на Покровському напрямку. Яка там ситуація? Як змінюється тактика росіян? Що можете сказати про те, що ворог використовує у штурмах мотоцикли, квадроцикли?

- На Покровському напрямку є певні підрозділи ДШВ, які стримують противника.

Щодо мотоциклів, то наші хлопці скошують їх у ближньому бою. Здебільшого уражаємо противника FPV-дронами, дронами-«ждунами» на маршрутах його переміщення і логістики.

Бійці навчені й не бояться, тож коли чують звук мотоциклів, висуваються зі своїх укриттів і знищують їх. Наприклад, нещодавно був випадок, коли декілька мотоциклів знищили з автомата.

- Повідомлялося, що РФ чимраз частіше використовує непідготовлених бійців, загалом рівень їхньої підготовки падає. Ви це помічаєте?

- Це дуже помітно. Особливо коли ми беремо їх у полон і запитуємо про підготовку. У них завдання – відправити людей у «топку», що на деяких напрямках працює. Звісно, ми такого собі ніколи не дозволимо. Ми діємо на основі навченості, а вони – кількості.

Тепер підготовка противника дуже слабенька.

Наприклад, коли група наших хлопців йде на групу противника, ми його повністю зносимо і йдемо далі з мінімальними втратами.

- У своїх інтерв’ю ви періодично згадуєте, що на різних напрямках готували сюрпризи для ворога, які суттєво впливали на його боєздатність. Тепер теж їх плануєте чи вже застосовуєте?

- Так, використовуємо їх. Ми дуже швидко адаптуємося і вводимо ті зміни, які нам треба, погоджуючи все з вищим командуванням.

Важливо швидко впроваджувати здобутий бойовий досвід. У нас є ноу-хау для протидії противнику, головне – вчасно ним поділитися та його масштабувати на всіх рівнях і з усіма підрозділами ДШВ.

У НАВЧАЛЬНОМУ ЦЕНТРІ РОБЛЯТЬ АКЦЕНТ НА ТОМУ, ЩО СПРАВДІ ВРЯТУЄ ЖИТТЯ

- Неодноразово 199 навчальний центр ДШВ визнавали одним із найкращих у ЗСУ. Поділіться, чому так?

- Він таким і є. Кажу так не тому, що я командувач ДШВ, а це визнають різні комісії, які туди приїжджають, і представники різних Сил оборони, що їздять по навчальних центрах.

Цього вдається досягати завдяки нашому підходу до бойових дій та рівню підготовки. Є багато випадків, коли хтось планує запроваджувати якийсь підхід, а ми вже його випробували і використовуємо.

Маючи навчених інструкторів, добре підготовлену командну ланку й потужну навчально-матеріальну базу, ви зможете навчити будь-яку армію, незалежно від того, коли почнеться війна. Завдяки цьому армія швидко стає на ноги і воює.

У підготовці ми в основному спираємося на інструкторський склад. Заняття будуються на основі досвіду бойових дій.

Головне – це спілкування, коли ми чуємо одне одного, і командири нижчої ланки не бояться звертатися до вищої, а також спільна робота.

199 навчальний центр пристосований до сучасних бойових дій. Тільки-но щось змінюється на війні, ми одразу на це реагуємо в навчальній програмі.

- Як змінилася підготовка десантника від початку повномасштабного вторгнення?

- Ми постійно аналізуємо те, що тепер потрібно на полі бою. Наразі в нас немає часу розтягувати підготовку, тому навчаємо того, що справді врятує життя. Важливо, щоб у якихось критичних ситуаціях практичні дії з підготовки залишалися в пам’яті, допомагали бійцю вижити і знищити ворога.

- Чи актуальні тепер стрибки з парашутом для десантників?

- Так. Ми від них не відмовляємося, бо вони гартують наш характер. Зрозуміло, що не завжди можемо використати десантування в тил противника парашутним способом. Але це допомагає, коли противник змінює свої дії і треба швидко перекинути ДШВ на утримання чи знищення мосту, наприклад.

У ВОРОГА ТРЕБА ЗАВЖДИ ВЧИТИСЯ

- Який сучасний досвід партнерів чи противника використовуєте під час підготовки курсантів?

- Ми використовуємо методику партнерів. А щодо ворога, то здебільшого засоби, які він ефективно застосовує. У ворога завжди треба вчитися, аналізувати його дії й шукати шляхи протидії.

- Що поліпшилося в навчально-матеріальній базі для підготовки курсантів?

- Багато чого змінилося. Вона вся інтегрована до того, щоб наш солдат почував себе впевнено на полі бою і виконував завдання, які на нього покладають.

Навчально-матеріальна база постійно вдосконалюється. Як тільки з’являється щось нове, що є ефективним, воно одразу надходить у навчальний центр, щоб його вивчали.

- Які умови проживання, харчування та забезпечення курсантів станом на 2026 рік? Чи є перспективи на майбутнє?

- Умови створені досить хороші. Передовсім акцент робимо на безпеці. Ніхто не живе у великих приміщеннях та наметах. Усі живуть під землею, де також розташовані навчальні класи.

Ми тепер звертаємо увагу саме на умови проживання військовослужбовців. Я поставив собі завдання, щоб у приміщеннях не було темних кольорів, які гнітять, адже це впливає на психологічний стан.

Це так само, коли, наприклад, у містах, на вулицях стоять різнокольорові будинки. Які б не були погода чи настрій, коли йдеш, навколишній вигляд тебе не пригнічує.

- Скільки часу триває бойове злагодження людей, які прибувають у бойові бригади після навчального центру, і як воно відбувається?

- Спочатку – реабілітація, потім – 51 день БЗВП і адаптація – до 14 днів, за рішенням командира.

Є таке поняття, як адаптаційний курс. Його запровадили у 2025 році, щоб військовослужбовець, який прийшов після БЗВП, влився в колектив, перейнявся його духом, традиціями, вивчив командира, а він – його. Людину треба підготувати до тактики, в якій буде діяти її підрозділ. Упродовж цього періоду командир вкладає у військовослужбовця максимум навичок.

НЕ ВАРТО ЖИТИ ОЧІКУВАННЯМИ ПЕРЕМИР’Я ТА ПЕРЕМОГИ

- Наскільки рекрутингові центри ЗСУ сприяють поповненню ваших підрозділів новими людьми?

- Тепер набагато менше. Люди живуть в очікуванні перемир’я і перемоги, але треба думати про те, щоб максимально перемолоти противника, і щоб він відмовився від своїх дій. Якщо ворог завтра зупиниться, то це круто. А коли не зупиниться, то ми виявимося не готовими до цього.

Нестача людей впливає, що немає заміни тим, хто стоїть на позиціях, що нема ротації, нормальної відпустки. Хоча щодо останнього, то мій принцип такий, що всі військовослужбовці мають двічі на рік побувати у відпустці.

Люди не до кінця розуміють своєї важливості бути разом із тими хлопцями, які тепер у Збройних Силах України. Для них це було б підтримкою.

Хотілося б, щоб люди розуміли, що таке Десантно-штурмові війська. Коли в них потрапляєш, будеш повністю забезпечений усім, зокрема, матимеш підтримку на полі бою, і тобі нададуть таку підготовку, яка врятує і дасть можливість максимально вижити під час бойових дій.

- На вашу думку, що треба змінити в системі мобілізації?

- Ця система тепер працює, і якщо її поламати, то аби не зробити гірше. Хочу наголосити, що дуже великий відсоток людей, які перебувають на полі бою та воюють і завдяки яким ми тримаємо наші території, з’явилися в ЗСУ завдяки ТЦК та СП. Якщо забрати їх, то на цьому й закінчиться війна, але не на нашу користь.

Розумієте, він (Путін, – ред.) не зупиниться, у нього поїхала кукуха, і йому немає чого втрачати. Він буде воювати, поки не здохне.

Тому ТЦК теж виконують велику роботу. Так, є певні моменти, які треба поправити. Багато людей, з якими я спілкуюся в навчальному центрі, що були «бусифіковані», потім змінюють свою думку. Вони розповідають, що впевнені в своїх діях і можуть «наваляти» противнику. Під час такого спілкування не кажу, хто я.

ДШВ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ НЕОБХІДНИМ ОЗБРОЄННЯМ

- Як оцінюєте запровадження корпусної системи в ДШВ?

- Однозначно добре, тому що кожен корпус, яких у ДШВ два – 7-й та 8-й, має комплект своїх військових частин та підрозділів, бойового та логістичного забезпечення. Тепер трохи важко йде переформатування, бо всі напрямки – головні. Сильну бригаду не поставиш на слабший, бо посиплються території.

У 2023 році противник почав створювати дивізії, армії, що спростило йому управління. Коли керуєш фронтом протяжністю 200 км, а в тебе 15 чи 20 бригад, ти не можеш приділити всім увагу, вивчити обстановку та проаналізувати її. Важко керувати, коли в тебе 2–3 напрямки головного удару і всі важливі, критичні, і десь починаєш провалюватися.

- Яка ситуація із забезпеченням ДШВ озброєнням? Чи вистачає безпілотників, техніки? Чи знаходять десантники протидію дронам на оптоволокні?

- Щодо озброєння, хотілося б, щоб з ним було краще, але ми багато в чому залежимо від партнерів. У противника тепер теж із цим проблеми.

ДШВ забезпечують усім, що потрібно. Якщо якогось озброєння немає, то нам його й не дадуть.

Щодо протидії дронам на оптоволокні, то вона базується на нашій підготовці: облаштуванні укриттів, захисті, розумінні, як вони працюють і як їх можна знищити.

- А людей вистачає?

- Якщо тримаються бригада й ті напрямки, де ми виконуємо завдання, то вистачає.

- Розкажіть про своїх військовослужбовців. Жінки у вас служать чи перебувають на бойових посадах?

- Так, жінки у нас служать, і частина з них – на бойових посадах, наприклад медики, пілоти БПЛА та інші. У нас їх приблизно півтори тисячі.

- Яка ситуація з програмами «Контракт 18–24» і «Контракт 60+»? Чи воюють у ДШВ колишні ув’язнені та іноземці?

- Так, до нас приходять за програмою «Контракт 18–24», і цим військовослужбовцям приділяється увага, щоб вони були максимально ефективні на полі бою. Військовослужбовці віком 60+ теж підписують контракт із ДШВ.

Щодо колишніх ув’язнених, вони воювали з нами на Курщині. Тепер таких військовослужбовців у нас нема.

Іноземців теж немає. Коли ми воювали в найгарячіших точках і були критичні моменти, наприклад, стався прорив, що є великою проблемою, яку потрібно було загасити, іноземці не були готовими до такого. Коли наші хлопці проявляли героїзм, знищуючи противника, вони не витримували таких бойових дій.

НАЙУСПІШНІШІ ОПЕРАЦІЇ ДЕСАНТНО-ШТУРМОВИХ ВІЙСЬК

- Чому б ви порадили тим, хто ще не в ЗСУ, долучатися саме до Десантно-штурмових військ?

- Я бував на різних напрямках і скажу, що в Десантно-штурмових військах ви будете впевнені, що ваш командир про вас подбає: будуть підтримка, розуміння, зв’язок, повага, забезпечення та якісна підготовка. Вона в нас хороша і дає результат на полі бою.

- Які досягнення ДШВ вважаєте найбільшими під час повномасштабної війни? Які з операцій, що провели ваші війська, вважаєте найуспішнішими?

- Найбільше досягнення – це коли старший командир, якому дали в підпорядкування бригаду чи підрозділ ДШВ, упевнений у його діях. Він виконає поставлене перед ним завдання й усі володітимуть достовірною інформацією.

Успішними діями підрозділів ДШВ вважаю оборону міста Вознесенська, наступальні дії на Миколаївщині, Харківщині, Курщині, Добропільскому та Олександрівському напрямках, також стабілізацію критичних ділянок фронту бригадами ДШВ, де всі були задіяні й тепер стоять.

Ірина Чириця, Житомир

Фото надало Командування Десантно-штурмових військ ЗСУ