Повітряні, наземні, морські: грудневий асортимент знищених «аналоговнетов»
Дванадцятий місяць 2025 року зібрав неабиякий урожай винищеної ворожої техніки та озброєння. Горіли орчі літаки, спопелялися і виходили з чату радіолокаційні станції, металом у вогні розліталися на друзки зенітні ракетні комплекси. У морях – Чорному та Каспійському – з особливостями демілітаризації у виконанні українських дронів знайомилися плавучі корита, приміряючи на себе курс ракетного крейсера «Москва».
У черговому огляді Укрінформу – «найжирніші» втрати озброєння і військової техніки, яких ворог зазнав наприкінці минулого року.
ОСТАТОЧНИЙ ДІАГНОЗ: КАТАПУЛЬТОФОБІЯ
Грудень минулого року гарно позначився на чисельності популяції краснольотів на ворожих летовищах.
4 грудня 2025 року на території військового аеродрому «Кача» в Криму воїни ГУР МО України уразили російський багатоцільовий винищувач МіГ-29. Бойові літаки цього типу, звісно, не найновіші у ВКС країни-агресорки, проте втрата кожної одиниці бойової авіації для ворога є досить відчутною. Щодо фінансової складової втрати МіГа, то вона залежить від віку, типу, моделі й рівня модернізації літака. Вартість старих винищувачів, таких як-от МіГ-29СМТ становить 20–30 млн доларів США, а більш сучасні, модернізовані версії можуть коштувати понад 30 млн доларів США.
Не минуло й тижня, як знову в Криму, внаслідок наступного удару українських розвідників, «отріцатєльний взльот» здійснив багатоцільовий військово-транспортний літак Ан-26.
Екіпаж і пасажири транспортника – пілоти гелікоптерів-мисливців на українські дрони (що особливо тішить) отримали колективну контрамарку на концерт відомого в пеклі виконавця. Щоб вже «нє думать а мгнавєньях с висока».
У середині місяця Служба безпеки України на авіабазі Єйськ вивела з ладу російський протичовновий літак, морський літак-розвідник Іл-38Н.
Це повітряне судно призначалося для морської розвідки, пошуку підводних човнів, контролю акваторій, встановлення мінних загороджень і нанесення торпедних ударів по надводних цілях. Уражений борт активно протидіяв роботі українських морських дронів. Орієнтовна вартість літака становить 24 млн доларів США.
Як зазначили в СБУ, в Чорному морі росіяни втратили єдине повітряне судно цього класу, здатне виявляти підводні дрони типу «Sub Sea Baby» під час їхнього руху до цілі.
Для ураження Іл-38Н СБУ застосувала сучасний дрон із бойовою частиною надземного підриву, оснащеною двома тисячами уражальних елементів, спрямованих донизу. Підрив відбувся безпосередньо над відсіком з основним обладнанням і радарами, пошкодивши один із двигунів.
Згодом, у ніч на 18 грудня, далекобійні безпілотники Центру спецоперацій «Альфа» СБУ успішно відпрацювали по військовому аеродрому Бельбек у тимчасово окупованому Криму, де був уражений носій «Кинджалів», літак МіГ-31 із повним боєкомплектом. Орієнтовна вартість винищувача – 30–50 млн доларів США, залежно від комплектації та озброєння.
На зробленому спецпризначенцеві СБУ вирішили не зупинятися, і вже 20 грудня на тому самому аеродромі зашкварили дронами ще два російські літаки, цього разу – винищувачі Су-27. Далекобійні БПЛА навідалися до окупантів тоді, коли один із літаків, споряджений боєкомплектом, перебував на руліжній доріжці, в готовності до бойового вильоту. Цього стерв’ятника було знищено повністю, звісно, разом із горе-пілотом.
Орієнтовна вартість обох літаків – близько 70 млн доларів США.
Аеродромний літакоцид, який влаштували загарбникам українські «Альфівці», підтримали колеги з Головного управління розвідки МО України і теж видали дубль-страйк.
У ніч із 20 на 21 грудня 2025 року на російському військовому летовищі під Липєцьком спалахнула пожежа: «раптово» загорілися два винищувачі Су-30.
За повідомленням ГУР, планування спецоперації зайняло два тижні. Були вивчені маршрути патрулювання та графік зміни вартових, ураховано інші важливі особливості охорони й оборони об’єкта. У підсумку українським розвідникам вдалося непомітно проникнути на територію авіабази й улаштувати фаєр-шоу прямо в захисному авіаційному ангарі, а потім – безперешкодно покинути згарище.
Орієнтовна сумарна вартість «підсмажених» винищувачів, які Росія використовувала в геноцидній війні проти України, може складати до 100 мільйонів доларів США.
До речі, після оприлюднення подробиць операції з українського боку в середовищі z‑блогерів заволали про те, що штатний підрозділ охорони летовища раніше було відправлено на фронт у м’ясні штурми, а замість них аеродром охороняла якась вохрівська ватага.
Вишенькою на тістечку літачкової теми можна зарахувати самоутилізацію військового транспортника Ан-22 МО РФ.
9 грудня цей борт утомився літати й, розламавшись навпіл у повітрі, звалився в Уводське водосховище (Івановська область РФ) – це мінус 10–20 млн доларів США.
Бонусне: пілоти чомусь не катапультувалися. Причини суїцидального рішення всіх сімох членів екіпажу встановлюють.
Однією з версій дивної групової поведінки летючих орків розглядають катапультофобію, оскільки за день до авіатрощі в одному з полків ВКС РФ, у бомбардувальнику, який стояв у ангарі, таки спрацювала проукраїнськи налаштована система катапультування, і штурмана з пілотом, які перебували в кабіні літака, розплющило об бетонну стелю укриття
Показово, що принаймні у двох випадках ворожі літаки були знищені фактично перед вильотом, на злітній смузі. Це означає, що ворожі радари не виявили або запізно помітили українські повітряні засоби враження. Отже, методичне викошування радіолокаційних засобів окупаційної армії, зрештою, починає даватися взнаки. Російська ППО сліпне, а «оборонка» не встигає відновлювати втрачені внаслідок українських ударів дороговартісні високотехнологічні РЛС і ЗРК.
УКРАЇНСЬКІ ДРОНИ, ЗВІСНО, НЕ «СТЕЛС»
4 грудня 2025 року під удар СОУ потрапив аеродромний радіолокаційний комплекс «Іртиш» поблизу тимчасово окупованого Сімферополя.
АРЛК «Іртиш» – це російська спеціалізована система, призначена для виявлення та супроводження повітряних об'єктів у районі аеродромів.
Комплекси типу «Іртиш» призначені для огляду аеродромної зони, виявлення літаків, гелікоптерів та безпілотників на підступах до летовища. Окрім цього, їх використовують для управління повітряним рухом – надання координатної інформації для диспетчерських служб аеродрому.
У військовому контексті комплекси інтегруються в загальну систему протиповітряної оборони для раннього попередження про загрози.
Знищення цього комплексу стало частиною системної роботи з послаблення системи ППО та радіолокаційного контролю окупаційних військ над Кримом.
Наразі точну вартість аеродромного радіолокаційного комплексу «Іртиш» у відкритих джерелах не публікували. Однак можна зробити приблизну оцінку, враховуючи, що «Іртиш» є спеціалізованим військовим обладнанням, його вартість, імовірно, в діапазоні від декількох до десятків мільйонів доларів.
10–11 грудня 2025 року також у Криму припинили існування одразу дві дороговартісні радіолокаційні системи – РЛС 55Ж6М «Небо-М» та захована в купол РЛС 64Н6Е, яка слугувала «очима» ворожим комплексам С-300/С-400.
Орієнтовна вартість російського багатофункціонального мобільного радіолокаційного комплексу 55Ж6М «Небо-М» становить понад 100 млн доларів США за одиницю.
Висока ціна комплексу пояснюється його тактико-технічними характеристиками та призначенням. Слугує він для виявлення та супроводу аеродинамічних (літаки, дрони) і балістичних цілей на середніх та великих висотах.
Дальність виявлення складає до 600 км у режимі кругового огляду. Із особливостей, за заявами виробника (АТ «Нижньогородський науково-дослідний інститут радіотехніки» (ННДІРТ), 55Ж6М «Небо-М» здатний виявляти малопомітні цілі, виконані за технологією «стелс», наприклад, літаки F-22 та F-35.
13 грудня 2025 року страждання російської ППО у Криму продовжилися. Знову були спалені ще дві ворожі дороговартісні радіолокаційні системи – РЛС 39Н6 «Каста-2Е2» та 96Л6, яка входить до складу зенітно-ракетного комплексу С-400 «Тріумф».
Радіолокаційна станція 39Н6 «Каста-2Е2» – це мобільна двокоординатна станція дециметрового діапазону кругового огляду. Вона призначена для контролю повітряного простору, визначення координат та ідентифікації повітряних цілей, зокрема на гранично малих висотах.
Станція здатна визначати трасові характеристики цілей і висоту польоту, виявляючи їх у нижньому, верхньому або обох променях. Інформація про координати та параметри руху передається до систем управління ППО, ВКС та армійської ППО через радіоканали або кабельну лінію зв’язку з можливістю цифро-аналогового сполучення.
Також цю РЛС використовують для управління повітряним рухом і контролю повітряного простору в аеродромних зонах.
Вартість РЛС 39Н6 «Каста-2Е2» становить приблизно 60 млн доларів США.
Із особливостей другої знищеної РЛС варто зазначити, що 96Л6 (або 96Л6Е) – це всевисотний виявитель, мобільна радіолокаційна станція кругового огляду та цілевказання, яка працює в C-діапазоні частот і призначена для використання у складі зенітно-ракетних комплексів С-300 та С-400.
Основна функція РЛС 96Л6 – виявлення та супровід аеродинамічних і балістичних цілей на малих, середніх і великих висотах. Вона може працювати як в автономному режимі, так і в інтегрованій системі протиповітряної оборони.
Станція забезпечує виявлення цілей на висотах до 100 км та дальності до 300 км.
Водночас вона класифікує чотири різні типи цілей: літаки, вертольоти, безпілотні літальні апарати та ракети. Також відомо, що РЛС використовує технологію стрибкоподібної зміни частоти для захисту від активних перешкод та сильних нерухомих цілей.
Серійне виробництво цього комплексу провадить Ліанозовський електромеханічний завод (входить до концерну ППО «Алмаз-Антей») щонайменше із 2007 року. Орієнтовна вартість радіолокаційної станції 96Л6Е (або її модифікацій) становить понад 5 млн доларів США за одну одиницю.
14 грудня ГШ ЗС України повідомив про ураження на ТОТ Донецької області радіолокаційної станції «Імбир» – самохідної РЛС зі складу зенітно-ракетного комплексу «С-300В».
Станція здатна виявляти балістичні цілі на дальності від 75 до 175 кілометрів.
Точну вартість окремої машини 9С19 «Імбир» офіційно не публікують. Однак, враховуючи, що повний дивізіон С-300В може коштувати понад 150–200 млн доларів США, вартість однієї такої високотехнологічної РЛС становить приблизно 10–20 млн доларів США, залежно від стану модернізації та комплектації.
Зазначмо, що ураження дороговартісних і рідкісних ворожих РЛС типу «Небо» Сили оборони здійснюють з напрочуд обнадійливою регулярністю. Одну з перших станцій цього типу було знищено ще в серпні 2022 року на південному напрямку, й відтоді захисники України спалювали неодноразово цих радіотехнічних монстрів.
Фахівці вказують на важливість винищення цієї радіолокаційної техніки, оскільки різні види РЛС класу «Небо», використовують антени із фразованими решітками й працюють у метровому діапазоні хвиль. Останнє, як декларують, дає їм змогу виявляти літаки, вироблені за технологією «стелс» й оглядати повітряний простір, виявляючи повітряні цілі на значних відстанях, передавати цілевказання на інші засоби ППО, працюючи в єдиній інформаційній системі.
Перша РЛС сімейства «Небо» 55Ж6, з'явилася в радянській армії ще 1986 року. Фактично існує дві «гілки» цих станцій – для повітряних сил у малорухомому варіанті. Це перша, «Небо», «Небо-У», «Небо-УМ» та «Небо-Т», яка з'явилася на початку 2020-х років. Одна від одної вони відрізняються насамперед рівнем цифровізації, чутливості та стійкості до завад.
Водночас РЛС «Небо-СВ» 1Л13 та її модернізація «Небо-СВУ» 1Л119 – це радіолокаційні станції, які призначені для організації протиповітряної оборони сухопутних військ. Умова входження їх до сухопутних військ означала підвищення вимог щодо мобільності, разом із логічним зменшенням вимог щодо тактико-технічних характеристик за основним призначенням.
І тут варто зауважити, що тієї ж ночі на 18 грудня на аеродромі Бельбек нашим воїнам вдалося поцілити одразу у два комплекси радіолокаційного виявлення «Небо-СВУ».
Те, що окупанти вже змушені використовувати в Криму РЛС цього типу для оборони стратегічних об’єктів, що, м’яко кажучи, є не зовсім призначенням, – показово й відверто втішає, оскільки засвідчує суттєвий дефіцит стаціонарних модифікацій «Неба», що збільшує прогалини в ППО півострова.
Тож те, що ціна однієї «Небо-СВУ» коливається в межах 60–100 млн доларів США, сприймається хіба що як приємне доповнення.
Тим паче, що разом із двома «Небо-СВУ» під удар наших дронів потрапила ще й РЛС 92Н6, яка є складовою зенітно-ракетного комплексу С-400 «Тріумф» (орієнтовна ціна для внутрішнього ринку 30 млн доларів США, експортна – 60 млн доларів США).
Зрештою, у ніч на 26 грудня Сили безпілотних систем ЗСУ була знищили чергову РЛС «Небо-СВУ» зі складу кримського угруповання російських окупаційних військ.
ЩО ВИБУХАЄ ЕФЕКТНІШЕ: ПАНЦИР, БУК ЧИ ТОР?
Разом із радіолокаційною складовою російської протиповітряної оборони суттєві втрати у грудні понесла й інша її компонента – зенітні ракетні підрозділи.
Тож уже 6 грудня 2025 року з нагоди Дня Збройних сил України був утилізований зенітно-ракетний комплекс «Бук-М3».
Чергову дороговартісну систему ППО російських загарбників наші воїни спалили на тимчасово окупованій території Запорізької області, поблизу населеного пункту Святотроїцьке.
10 грудня СБС ліквідували дві одиниці самохідного зенітного ракетного комплексу ЗРК «Тор-М1» та ще один ЗРК «Бук-М3».
14 грудня на тимчасово окупованих територіях Запорізької області під удар потрапив зенітний ракетний комплекс «Тор-М2», а в районі населеного пункту Раєвка Бєлгородської області РФ, воїни 15 окремої бригади артилерійської розвідки «Чорний ліс» перетворили на брухт дві пускові установки ЗРК С-400 з боєкомплектом.
Що стосується «Тор-М2», то варто відзначити, що це ЗРК малої дальності, призначений для протиповітряної оборони на рівні дивізії. Станом на 2026 рік у російській армії він залишається одним із основних засобів боротьби з високоточною зброєю, БпЛА та авіацією.
Ключовою особливістю комплексу є те, що він здатний вести вогонь ракетами під час руху, що є унікальною характеристикою для ЗРК такого класу.
«Тор-М2» оснащується 16 зенітними ракетами 9М338, які мають розширену зону ураження та підвищену точність. Здатний одночасно обстрілювати до чотирьох цілей, виявляючи їх на відстані до 32 км.
Орієнтовна вартість одного зенітного ракетного комплексу «Тор-М2» станом на 2025–2026 роки становить близько 25–27 млн доларів США. Ця ціна робить «Тор-М2» одним із найдорожчих засобів ППО малого радіуса дії, що пояснює високу пріоритетність його знищення на полі бою за допомогою відносно дешевих FPV‑дронів.
18 грудня на аеродромі Бельбек палали не тільки ворожі РЛС і винищувач МіГ-31, а й зенітно-ракетний комплекс «Панцир-С2» (орієнтовна ціна для внутрішнього ринку 12 млн доларів США, експортна – 19 млн доларів США).
Звісно, в перший місяць зими українські захисники святкували не тільки День Збройних сил України. Напередодні Різдва Христового в тимчасово окупованому Криму колядники із Сил оборони відспівали ворожу пускову установку комплексу С‑300В, а 31 грудня, під ялинку на Гуляйпільському та Оріхівському напрямках спопелили один за одним два зенітні ракетні комплекси – Бук -М3 і Тор-М2.
Прикметно, що Бук-М3 (індекс ГРАУ - 9К317М) – це російський самохідний зенітно-ракетний комплекс середньої дальності, взятий на озброєння відносно недавно, у 2016 році. Станом на 2026-й він залишається однією з найсучасніших систем ППО сухопутних військ РФ.
Цей засіб ППО має дальність ураження до 70 км (для літаків та маневрених цілей), на висотах від 15 метрів до 35 км. Швидкість польоту ракети до 1550 м/с (ракета 9М317М).
Комплекс здатний обстрілювати водночас до 36 цілей. Об'єкти ураження: літаки, вертольоти, крилаті ракети, тактичні балістичні ракети, а також наземні та надводні цілі.
На відміну від попередніх версій ЗРК цього типу, в Бук-М3 ракети розміщуються у транспортно-пускових контейнерах, що захищає їх від зовнішнього середовища.
При цьому, самохідна вогнева установка (СВУ) несе 6 ракет, а пуско-зарядна установка – 12 ракет.
Орієнтовна вартість одного дивізіону складає близько 40–50 млн доларів США.
КУРСОМ РОСІЙСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО КОРАБЛЯ
15 грудня Служба безпеки України провела чергову унікальну спецоперацію та влаштувала морську «бавовну» в порту Новоросійська. Вперше в історії підводні дрони «Sub Sea Baby» підірвали російський підводний човен класу 636.3 «Варшавянка» (за класифікацією НАТО – Kilo). Унаслідок вибуху субмарина зазнала критичних пошкоджень і фактично виведена з ладу.
На борту підводного човна розміщувалися чотири пускові установки крилатих ракет «Калібр», які ворог використовує для ударів по території України.
Це була спільна операція 13-го Головного управління військової контррозвідки СБУ та Військово-морських сил України.
Вартість підводного човна класу «Варшавянка» становить близько 400 млн доларів США. З огляду на запроваджені міжнародні санкції, будівництво аналогічної субмарини наразі може коштувати до 500 млн доларів США. Цей клас підводних човнів також відомий під назвою «Чорна діра» через здатність корпусу поглинати звуки та залишатися малопомітним для сонарів.
Нагадаємо, підірваний човен вимушено перебував у порту Новоросійськ через успішні спецоперації надводних морських дронів «Sea Baby», які витіснили російські кораблі та субмарини із Севастопольської бухти в тимчасово окупованому Криму.
Пізніше СБУ повідомила, що одним із ключових етапів цієї спецоперації стало виведення з ладу російського протичовнового літака Іл-38Н, який міг перешкодити ураженню ворожої субмарини, і про ураження якого ми згадували раніше.
У ніч на 19 грудня 2025 року Сили спеціальних операцій (ССО) ЗС України за допомогою ударних дронів успішно уразили патрульний корабель «Расул Гамзатов» проєкту 22460 «Охотник» (бортовий номер 511).
Атакований ворожий плавзасіб перебував в акваторії Каспійського моря, неподалік нафтогазовидобувної платформи, і належав до БОХР ПС ФСБ по Республіці Дагестан.
Відомо, що кораблі проєкту 22460 призначені для охорони державного кордону, проведення рятувальних робіт та екологічного контролю.
Їхня водотоннажність становить близько 630 тонн, максимальна швидкість – до 30 вузлів.
Озброєння: 30-мм автоматична артилерійська установка АК-630 та два кулемети «Корд» калібра 12,7 мм.
Із особливостей – корабель має злітно-посадковий майданчик для легкого гелікоптера (наприклад, Ка-226) або безпілотника, а також сліп у кормовій частині для швидкісного катера.
Також із цікавого: на перших «Охотниках» встановлювали німецькі двигуни MTU, проте після 2015 року через санкції росіяни змушені були перейти на китайські аналоги CHD622V20.
Згідно з державними закупівлями РФ, вартість одного корабля проєкту 22460 в межах контрактів 2014–2017 років становила від 2,45 млрд до 2,57 млрд рублів. У доларовому еквіваленті (за курсом на момент будівництва) це становило приблизно 35 млн доларів США.
Іван Ступак, Київ
Фото з відкритих джерел
