НАЙВИЩА НАСТУПАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ВОРОГА ФІКСУВАЛАСЬ У ГРУДНІ 2024 РОКУ

- Хотілося б розпочати нашу розмову з оцінювання ситуації на полі бою і того, як змінилась тактика бойових дій за ці три роки.

- У принципі, це питання більше стосується військового керівництва Збройних сил України, Головнокомандувача, але від себе можу сказати, що важкий період і найвища наступальна активність ворога фіксувались у кінці 2024 року, у грудні. У певні періоди була рекордна кількість бойових зіткнень – понад 250 щодоби. Найбільша інтенсивність – 292 зіткнення – зафіксована 15 грудня. Це дуже багато! Відповідно, величезне навантаження було на наші Сили оборони, наших захисників.

Хочу нагадати, що кожного дня російська авіація скидає на позиції наших захисників та прифронтові міста у середньому сотню КАБів. Не менш ніж третину із цієї кількості, а деколи близько половини ворог застосовує на Курщині, намагаючись у такий спосіб витіснити наші війська. Масоване застосування КАБів є одним з основних інструментів просування їхньої піхоти. До речі, впродовж 2024 року російська авіація скинула на позиції наших воїнів та прифронтові міста близько 40 тисяч керованих авіаційних бомб.

Водночас підрозділи Сил оборони України завдають військам РФ відчутних втрат у живій силі. Зокрема, у січні російська армія втратила 48240 солдатів. У грудні 2024 року – рекордну кількість за весь період широкомасштабного вторгнення РФ – 48670 військових.

Але тут я хочу наголосити, що Росії не вдалося досягти стратегічної мети на жодній з ділянок фронту, попри шалений тиск, перевагу в особовому складі, у багатьох зразках ОВТ та домінуванні в небі.

- Як змінився характер бойових дій, і чи можна говорити, що всі підручники з військової справи треба переписувати під сучасні реалії війни?

- Війну не варто розглядати виключно в академічному контексті, як усталене зведення певних аксіом. Із появою на полі бою нових засобів ураження досить динамічно змінюється характер війни. Ми бачимо, як останнім часом стрімко зростає роль новітніх інструментів війни – безпілотних комплексів різних типів, видів і призначення. Ми бачимо, як змінилися форми і способи бойових дій залежно від зміни засобів збройної боротьби. Фактично з другої половини 2023 року фіксується активне застосування безпілотних літальних апаратів як засобів ураження. У 2024 році це набуло масованого застосування як з нашого боку, так і з боку російських військ. Воднораз майже щоквартально, а то й частіше доводиться вносити зміни до технічних вимог того чи іншого безпілотного літального апарата з огляду на ТТХ засобів протидії ворога, які застосовуються на полі бою. Тобто це постійний динамічний процес удосконалення засобів ураження та засобів протидії. Хто цю роботу виконуватиме швидше, хто більше вкладатиметься у розвиток технологій, той матиме перевагу.

СЕРЕД УСІХ КОДИФІКОВАНИХ ЗРАЗКІВ ОВТ НАЙБІЛЬШУ ГРУПУ СТАНОВЛЯТЬ БпАК ТА БОЄПРИПАСИ ДО НИХ 

- Чи коректне твердження, що Україна тепер переважає ворога в кількісному та якісному виробництві дронів?

- Якщо говорити про виготовлення FPV-дронів, то Україна на сьогодні переважає Російську Федерацію. Сфера безпілотників в Україні розвивається проривними темпами. Як розроблення, так і виробництво. Із 24 лютого 2022 року для потреб Сил оборони кодифіковано понад 1300 нових зразків озброєння та військової техніки виробництва українських підприємств. З них найбільша група – це БпАК та боєприпаси до них. Лише торік до використання у підрозділах Сил оборони було допущено понад 250 нових зразків БПЛА різних типів та призначення. Але треба розуміти, що визначальним фактором є не лише кількість розроблених та виготовлених безпілотників.

Надважливо – це ефективність їхнього застосування та швидкість, із якою розробники можуть реагувати на зміни. Можна мати сотні тисяч дронів, але вони будуть безсилими перед засобами протидії ворога, про що я казав вище. У кластері дронів – місяць-три, і ефективність того чи іншого зразка знижується. Потрібно шукати нові способи утримання ефективності. Технологічна «дуель» між виробниками дронів та засобів радіоелектронної боротьби це яскраво ілюструє. І тут перевага на боці того, чиї інженери швидше запропонують технологічне рішення, на яке у противника не буде готової відповіді. Згадайте дрони з використанням елементів штучного інтелекту. Або все частіше застосування дронів на оптоволокні як відповідь на домінування РЕБ-технологій.

ТОРІК ДОПУЩЕНО ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ 65 ЗРАЗКІВ НАЗЕМНИХ РОБОТИЗОВАНИХ КОМПЛЕКСІВ

- Ви раніше розповідали про роботизовані системи, яка ситуація з їх виробництвом? І загалом скільки кодифіковано нових видів озброєння останнім часом?

- Торік було кодифіковано і допущено до експлуатації близько 65 зразків наземних роботизованих комплексів різних типів та призначення. Майже усі вони – українського виробництва.

Реалії такі, що, з огляду на переваги російської армії, воювати з нею «лоб в лоб» не можна. Важливо знаходити асиметричні відповіді на їхню перевагу. Маю на увазі, наприклад, масове застосування НРК.

Сьогодні на фронті наземні роботи допомагають виконувати широкий спектр завдань: проводять розвідку, доставляють боєприпаси, евакуйовують поранених, мінують або розміновують території.

Там, де це можливо, нашого солдата має замінити робот – кулеметник, сапер, логіст.

Минулого року ми активно працювали над інноваційним проєктом, який передбачає комплексне застосування наземних і повітряних роботизованих та безпілотних систем для виконання певних бойових завдань у загальній системі бойових порядків військ. Йдеться, приміром, про роботизовані опорні пункти. Це унікальний досвід українських зброярів та фахівців ІТ-сфери.

Уже є приклади практичної реалізації на полі бою роботизованих підрозділів.

Крім того, щоб підготувати фахівців для керування роботизованими комплексами, у 2024 році був організований спеціальний полігон, на якому проводилося застосування роботизованих наземних комплексів з бойовими модулями, логістичних, інженерних та інших, у взаємодії з безпілотними літальними апаратами, призначеними для ураження об'єктів противника і ведення розвідки.

- Без міжнародної допомоги Україна так довго не могла б триматися і боротися з ворогом. Як обсяги допомоги змінювались за ці три роки?

- З квітня 2022 року я очолював групу України в Координаційному штабі у німецькому Вісбадені. Вже на той час допомогу нам надавали понад 40 країн, і серед них були не тільки країни-члени НАТО.

Обсяг допомоги, яка надходила тоді Україні, не можна порівняти з тими обсягами, які ми отримували у 2023–2024 роках. Маю на увазі, зокрема, артилерійські боєприпаси, різні зразки засобів ураження. Якщо говорити про бронетехніку, більшість її була поставлена для Сил оборони України в 2023 році.

Як ви пам’ятаєте, багато наших партнерів вагалися, чи давати Україні той чи інший вид озброєння. Але ми змогли переконати їх, що будемо битися і що здатні швидко опанувати їхні зразки озброєнь. Згодом наші воїни під час навчання за кордоном на конкретних зразках озброєння це підтвердили.

Перелік зразків озброєння та техніки від союзників, які Сили оборони використовують тепер на полі бою, досить широкий.

БЛИЗЬКО 70% ТОГО, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ НА ПОЛІ БОЮ, – МІЖНАРОДНА ДОПОМОГА

- Ми можемо назвати цифру, на скільки відсотків від потреби Україна отримала ОВТ від міжнародних партнерів?

- Є поняття повної потреби для ведення бойових дій максимальної інтенсивності. Є поняття мінімально необхідної потреби для ведення, наприклад, оборонних дій. Повна потреба не забезпечувалась ніколи. Приблизно відсотків 70 того, що використовувалось на полі бою Силами оборони, становить міжнародна військова допомога.

І тепер ми потребуємо допомоги від наших партнерів, особливо у постачанні тих номенклатур озброєння, які не виробляємо самі або виробляємо у недостатній кількості. Приміром, систем ППО, важкої бронетехніки, артбоєприпасів калібрів НАТО тощо.

Але водночас нарощують обсяги виробництва й наші вітчизняні виробники ОВТ, освоюють випуск нових зразків зброї та техніки. Державне замовлення все більше орієнтується на внутрішнього виробника. Наприклад, торік на закупівлю ОВТ для ЗСУ майже 2/3 контрактів було укладено з українськими зброярами. Нам вдалося зменшити залежність від імпорту, зокрема спеціальних бронеавтомобілів, а у виробництві безпілотників Україна наближається до самозабезпечення.

Дуже хочу відзначити виробництво далекобійних дронів. Думаю, ви регулярно бачите в новинах результати ударів по військових об’єктах агресора. Ударні дрони дальнього радіусу дії на сьогодні є певною заміною для далекобійних ракет.

Сьогодні особлива увага у державі приділяється якнайшвидшій реалізації вітчизняних програм виробництва далекобійної зброї – ракет, БПЛА. Це та зброя, яка буде серйозним аргументом України. Нам потрібна зброя захисту та стримування.

РОСІЯ ДОСІ МАЄ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА МАЙЖЕ УСІХ ОСНОВНИХ НОМЕНКЛАТУР ОЗБРОЄННЯ

- Інформацію про реальний стан справ у російському військово-промисловому комплексі (ВПК) дуже складно знайти зі зрозумілих причин. Можливо, у вас є такі відомості від розвідки?

- На момент початку широкомасштабної агресії в Росії функціонувало понад 1300 різних об'єктів оборонної індустрії з майже двома мільйонами працівників. Це потужний механізм для забезпечення війни. Росія досі має можливості для виробництва майже усіх основних номенклатур озброєння. Хоча є інформація про те, що підприємствам військово-промислового комплексу Росії сьогодні не вистачає сотні тисяч фахових працівників. Цей дефіцит виник через те, що Росія почала масштабувати виробництво зброї, і досить суттєво. За деякими номенклатурами озброєння обсяги виробництва зросли від 3 до 6 разів. Сьогодні Росія залишається лідером у виробництві, зокрема артилерійських боєприпасів радянських калібрів.

Водночас ми бачимо, що навіть їхній ВПК не задовольняє всі потреби і запити, які йдуть із фронту. Через те вони змушені співпрацювати із Північною Кореєю та Іраном.

Окрема тема – виробництво Росією дронів. Наш ворог оцінив можливості цього озброєння у сучасній війні. Розвиткові цього виду озброєння надається адресний пріоритет. Росія використовує свої сильні сторони тоталітарної держави – щедре фінансування та широкі можливості швидкого розгортання виробництва. Наприклад, для виготовлення копій іранських «шахедів» вони за короткі терміни налагодили масове виробництво в певній економічній зоні.

Крім того, росіяни постійно шукають нові способи удосконалити вже наявні моделі власних БПЛА. Йдеться не лише про ударні дрони. Акцент робиться на масовості.

- Чи правда, що вони вже спустошили свої склади техніки, які були ще з радянських часів, чи це теж ілюзія?

- Що там тепер на складах, я відповісти не можу, але  скажу одне: значна частина озброєння і військової техніки армії Радянського Союзу, які були на території Європи наприкінці 1980-х – початку 1990-х років (це і західна, і південна групи військ), переміщалися на склади в Російську Федерацію. І там вона зберігалась. Частково, можливо, певна її кількість поставлялася чи продавалася в інші країни, але запас там дуже великий.

Тепер ми спостерігаємо певні ознаки того, що РФ має проблеми з основними номенклатурами озброєнь. Замість сучасних танків на фронт відправляються здебільшого машини радянської розробки. Те саме стосується артилерії, реактивних систем залпового вогню. Але навіть стара зброя – все одно зброя. Навіть Т- 62 чи Т-55 – це теж танки. Логіка агресора проста – не витрачатися на те, що можна на певному етапі поповнити зі старих запасів. Головне – кількість.

До того ж застарілі зразки техніки не потребують такої ретельної підготовки бойових розрахунків та екіпажів. Електроніки там або немає зовсім, або вона дуже проста, яку легко опанувати у стислі терміни.

У 2024 РОЦІ ДО РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ НА КОНТРАКТ НАБРАЛИ ЩОНАЙМЕНШЕ 427 ТИС. ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

- Ширяться чутки, що в березні в Росії начебто буде загальна мобілізація, це правда?

- В Росії мобілізація в принципі ніколи і не зупинялась, і не зупиняється, просто вона переведена, так би мовити, на контрактну форму. Російська Федерація перейшла на військові рейки, вона мобілізувала всю свою економіку, створила рамку для інформування і зомбування свого населення, і ця рамка на сьогодні дуже ефективна. Тут потрібна величезна робота всієї світової спільноти на політичному, дипломатичному рівні.

Ми бачимо, що Путін намагається більше затягувати у своє військо ув’язнених, мешканців тимчасово окупованих територій, солдатів із Північної Кореї, найманців із багатьох країн світу.

У 2024 році до російської армії на контракт набрали щонайменше 427 тисяч військовослужбовців. Тобто щомісяця армія РФ поповнювалась приблизно на 36 тисяч військових. А впродовж останнього кварталу 2024 року та січня 2025 року агресор щомісяця втрачав понад 40 тисяч солдатів на полі бою в Україні. Тобто російська армія – у мінусі, якщо не враховувати найманців, солдатів із Північної Кореї… Проте в Росії залишається величезний мобілізаційний ресурс усередині країни. Наразі чимало з них поповнюють армію, і неважливо, що більше спрацьовує – фінансовий стимул чи пропаганда.

Якщо світова спільнота проявить нерішучість чи слабкість у спільних діях проти агресії Російської Федерації, Кремль обов’язково спробує цим скористатись у реалізації своїх цілей в інформаційному просторі, на дипломатичному рівні й на полі бою.

РОЗШУКУВАТИ УХИЛЯНТІВ МАЮТЬ МІСЦЕВА ВЛАДА І ПОЛІЦІЯ, ЦЕ НЕ ФУНКЦІЯ ТЦК

- Плавно перейдемо до чутливої теми мобілізації в Україні. Уся відповідальність за неї тепер покладена на ТЦК та СП, однак, згідно із законодавством, її мають забезпечувати й інші державні структури.

- Проблематика мобілізації ґрунтується на тих реаліях, в яких живе українське суспільство в цілому. Що я маю на увазі? Наш інформаційний простір зосереджений на негативі, суспільству нав’язують наративи про «бусифікацію», про поганих «ТЦКашників». Ми бачимо більше негативу, ніж позитиву щодо необхідності захисту країни і держави.

Значна кількість українців упевнена, що за мобілізацію відповідають виключно ТЦК. Це не так. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначає всіх учасників процесу, їхні завдання та зону відповідальності.

Велика частина завдань з мобілізаційних заходів покладена на органи влади та поліцію. Наприклад, якщо військовозобов’язані громадяни України під час дії правового режиму воєнного стану не з’являються до ТЦК, то забезпечити їхнє доставляння мають місцеві органи влади та поліція. Для цього вони наділені достатніми повноваженнями.

- Але вони кажуть, що не мають таких повноважень.

- У Законі чітко вказані повноваження органів місцевої влади і поліції. Вони чітко знають, що доставлення до ТЦК військовозобов'язаних – це завдання органів влади і Національної поліції. Завдання посадових осіб Територіальних центрів комплектування – ведення обліку і відбору громадян для поповнення лав Сил оборони України.

Наголошую ще раз, у комплексі заходів мобілізації ТЦК відповідає лише за певний перелік завдань. Підрозділи ТЦК не наділені повноваженнями розшуку ухилянтів. Це – завдання місцевих органів влади і поліції.

Якщо хтось з місцевої влади не справляється зі своїми обов’язками, ніхто їм не заважає взяти ручку і написати заяву на звільнення. Важливо провести і відповідну інформаційну роботу в громадах, щоб донести людям важливість захисту країни. Ви ж розумієте, що без мобілізації ми втратимо країну. Скільки б у нас не було роботизованих комплексів, засобів ураження, озброєння і військової техніки, – усім цим керує людина.

- У грудні ви казали, що готується реформа ТЦК та СП, у чому її суть?

- Що стосується реформування, то ми плануємо розділити функції і завдання, які покладаються на Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, на їхні складники. Наприклад, перший складник – соціальні питання – мають бути відокремлені. Другий складник – власне ТЦК. Вони і надалі займатимуться обліком резервістів і всіх військовозобов'язаних, призиватимуть їх на курси перепідготовки, направлятимуть на відповідні збори. І третій складник – це питання підготовки населення до проходження служби в Збройних силах чи підрозділах Сил безпеки і оборони. Цю функцію також плануємо відокремити.

- На питанні демобілізації тепер дуже часто піаряться депутати. Який ваш погляд на цю проблему?

- На годині запитань до уряду у Верховній Раді депутати постійно ставлять це питання. Відповім ще раз.

Згідно з чинним законодавством, демобілізація проводиться лише після завершення дії правового режиму воєнного стану. Демобілізація охоплює цілу низку заходів. Для того щоб визначити чіткі терміни служби, замінити людей, які тепер виконують завдання на передовій, необхідно створити підготовлений резерв.

Війна має просту математику: потребує нових солдатів, які мають заміняти тих, хто тривалий час на «нулі», поранених чи загиблих. Ми нікуди від цього не дінемося. Ніхто за нас воювати не буде. Треба поміняти на фронті родича, однокласника, сусіда, колегу… Усі мають це розуміти.

Ірина Кожухар
Фото Павла Багмута й ті, що надав автор