Наступ на Харків — непосильне завдання для ворога

Уже декілька тижнів поспіль Мережею активно розганяють “прогнози”: ворог, мовляв, розмірковує над планами чергового наступу на Харків. Тож, наскільки серйозна загроза для міста?

Давайте зразу розставимо крапки над “і”.

По-перше, загроза для Харкова та області була, є і буде поки не закінчиться війна. Це ж саме стосується й інших регіонів України, а особливо прикордонних, причому не тільки тих, які межують з РФ, але й Білоруссю, поки там є «президентом» самопроголошений Лукашенко.

По-друге, про загрозу чергового наступу окупантів на Харків періодично говорять ще з жовтня 2022 року: це почалося одразу після успішного слобожанського контрнаступу ЗСУ.

Чому про це заговорили тепер, а головне — хто є першоджерелом?

“Таке «припущення» було вкинуте через «Медузу», яку хоч і вважають умовно-опозиційною, але це російський інформаційний ресурс, а все російське — це діагноз. Якщо хто цього ще не зрозумів на 10-й рік війни, то нагадую”, - коментує військово-політичний експерт групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

По-третє, будь-яку загрозу слід оцінювати раціонально і розсудливо, а не панічно і нерозважливо.

По-четверте, це поки що максимум задум ворога, який далеко не факт, що буде реалізований. Адже наше військово-політичне керівництво теж має свій задум, який зовсім не збігається з “хотєлками” Путіна і його генералів.

По-п’яте, Сили оборони давно готові до подібних загроз.

В інтерв’ю Укрінформу головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що Україна, звісно, не ігнорує будь-яку інформацію про підготовку ворога до наступальних дій на Харків, а тому “вживає всіх заходів для адекватного реагування на таку ймовірність”. Зокрема, як наголосив генерал, на сьогодні проводиться великий комплекс робіт із фортифікаційного обладнання територій і позицій, встановлюється комплексна система загороджень, проводиться планування застосування наших військ у разі таких дій.

“Ми вже маємо досвід бойових дій у Харківській області, нам вдалося «прорахувати» противника та звільнити значну частину Харківщини. Саме тоді відбувся масштабний обвал російського фронту. Якщо росіяни рушать туди знову, Харків стане для них фатальним містом”, - наголосив генерал-полковник Сирський.

А тепер конкретніше — мовою логіки та цифр.

Олександр Коваленко, оцінюючи загрозу для Харкова, щонайперше навів недавній приклад.

“Під час наступу на Авдіївку російські окупаційні війська задіяли в піковій фазі 80 тис. осіб. У резерві було близько 15 тисяч. Компенсація безповоротних втрат (200-х) перевищила 20 тисяч. Таким чином, у п’ятимісячному наступі на Авдіївку, на площі 29 км² було задіяно близько 120 тисяч людського ресурсу. І це я навіть не став підраховувати компенсацію санітарних втрат (300-х) протягом усього наступу”, - каже оглядач групи “Інформаційний спротив”.

А яке потрібне угруповання військ, щоб почати наступ, оточити й розгорнути міські бої в Харкові? І чи присутнє воно зараз або буде присутнє в осяжному майбутньому поблизу кордону з Харківською областю?

“Відповідь проста. Щонайменше 500 тис. війська, повністю штатно укомплектованого технікою, і такого, що має резерв щонайменше 100−150 тис.”, - додав він.

Тобто за умови формування саме такого ударного угруповання можна буде говорити про зростання небезпеки для Харкова, але от у тому-то й річ, що такої кількості російських окупаційних військ немає навіть на тимчасово окупованих територіях у зоні воєнних дій. Ба більше, РФ не має змоги забезпечити таке угруповання в короткі терміни, це дуже тривалий і абсолютно «не непомітний» процес, на який буде відповідна реакція.

“Між Луганщиною та Харківщиною, тобто на Лимано-Куп’янському напрямку, сьогодні знаходяться дві групи ворожих військ — “Захід” та “Центр”. Чисельність групи “Захід”, яка наступає саме на Куп’янському напрямку — 80 тис. особового складу.  До того ж наступає вона вже майже рік. Її наступ почався наприкінці травня – на початку червня минулого року. І весь цей час ця вся група військ здебільшого топчеться в районі укріпрайону Сил оборони України в районі маленького села Синьківка, яке є вхідною брамою на Куп’янськ. Весь час це 80-тисячне угруповання «б’ється головою» об наш укріпрайон, - акцентує пан Коваленко. - Щодо групи військ “Центр”, яка діє на Лиманському напрямку, то її чисельність — 87 тис. особового складу. Тобто разом виходить — 167 тис. Але! Зараз підпорядкування групи військ “Центр” частково розподілено між ГВ “Захід” та ГВ “Південь”, яка діє в Донецькій області. Тому йдеться не про 167 тис. особового складу, а істотно меншу цифру”.    

Втім, через Куп’янськ наступати на Харків далеченько — це понад 100 км. Набагато ближче з Бєлгородської області. Що нині там?

“Там зараз зосереджено приблизно 17,5 тис. особового складу групи військ “Бєлгород”. Трохи більше ніж 100 танків, десь 300-350 ББМ, 450 артилерійських систем, а також 50 РСЗВ, - розповідає військовий експерт. -  І ці майже 17,5 тис. зможуть прорватися до міста-мільйонника через наші лінії оборони, які там уже були сформовані після деокупації? Харків значно більше і професійніше угруповання (елітні підрозділи) не змогло ні захопити, ні оточити на самому початку повномасштабного вторгнення до України. Тут діяла російська 1-ша танкова армія, повністю укомплектована по техніці. І вони нічого не змогли. Я не думаю, що 17,5-тисячному недоукомплектованому угрупованню, яке призначене винятково для прикриття кордону і вчинення диверсійних терористичних актів у прикордонній зоні, достатньо для цього сил”.

Щоб щось схоже на ударне угруповання там почало формуватися, потрібен час. Потрібно виставити хоча б 80 тис. особового складу. Це неможливо зробити непомітно і надто швидко.

“Якщо ми говоримо про загрозу для Харкова з території Російської Федерації, то група військ “Бєлгород” на сьогодні навіть і близько не ударне угруповання ”, - додав оглядач. А щоб наступати, росіянам необхідно реалізувати певну черговість дії: передислокуватися, перегрупуватися, підготувати ударне угруповання тощо. «Це неможливо зробити буквально по клацанню пальців» - наполягає експерт.

“Так не робиться. Щойно почнуться такі процеси, вони одразу потраплять під приціл уваги як української розвідки, так і розвідки наших партнерів. Це неможливо зробити непомітно. І щойно, скажімо, група військ “Бєлгород” збільшиться з 17,5 тис. до 25 тис., до цього напрямку одразу ж буде підвищена увага. Не йдеться про те, що одразу туди буде передислоковано наші сили та засоби. Але в міру того, як вороже угруповання збільшуватиметься, там проводитиметься концентрація наших сил для попередження загрозливих сценаріїв”, — зазначив він.

А це — військовий експерт Денис Попович: “Чи є у росіян плани наступати? Безумовно, є. Але між планами та їхнім втіленням може бути відстань як від Землі до Сонця. Чи буде такий наступ найближчим часом. Ні, не буде. Щоб кудись наступати, потрібна концентрація військ, наприклад, як 23.02.2022. А чи помітять ті, кому треба, що це угрупування ворога накопичується? Звісно ж помітять! Кілька сотень тисяч не помітити складно. Це більша частина від загальної кількості всіх військ, що Москва тримає зараз на нашій суверенній території. І майже вдвічі більше, ніж вони концентрували перед великим нападом. Помітять! Тобто, у росіян зараз немає кілька сотень тисяч особового складу, щоб піти на Харків. І найближчим часом не буде”.

Чи можуть вони з'явитись? За словами експерта, можуть. Шляхом додаткової мобілізації. А хіба вони зараз не проводять мобілізацію?

“Ні, це рекрутинг контрактників. Він забезпечує поповнення, але не здатен різко збільшити чисельність ЗС РФ. Тут тільки мобілізація, подібна до тої, яку вони проводили у 2022 році. Чи проведуть вони її зараз? Цілком можливо”, - додав пан Попович.

Втім, навіть якщо мобілізацію проведуть — одразу наступу не буде.

“Спочатку місяць мобілізації, потім місяць підготовки, місяць розгортання. Це в найкращому випадку, а може й довше. І приблизно в серпні може щось і буде, а може й ні, тому що взяття Харкова — це нетривіальне завдання для нинішньої російської армії через величезні організаційні та матеріально-технічні труднощі, які там існують. Тоді чого нам чекати? Ракетних ударів, обстрілів прифронтових та прикордонних територій, тиску та спроб наступальних дій на тих напрямках, що вже є — Часів Яр, Куп'янськ, Вугледар”, - резюмував військовий експерт.

Мирослав Ліскович. Київ