Псевдовибори у РФ: як не стати свідками повторення «бенефісу Гітлера»
Напередодні голосування у Росії, Верховна Рада та МЗС України закликали уряди та парламенти іноземних держав, міжнародні організації, парламентські асамблеї не визнавати результати фіктивних «виборів» президента РФ на тимчасово окупованих територіях України. Щобільше, українські парламентарії пропонують не визнавати Путіна легітимним президентом взагалі. Щодо першого – невизнання виборів на ТОТ – США і Євросоюз уже зробили відповідні заяви, а от щодо легітимності Путіна…
24 лютого 2022 року стало точкою неповернення не лише для України, але й для всього демократичного світу, який остаточно змінився. То, може, настав уже час ставити питання жорсткіше, тобто не визнати ці «вибори» в цілому, оголосити їх фейковими, а самого Путіна – іменувати самозванцем, як Лукашенка? Це було б правильно, це б відповідало дійсності. Та чи піде на це Захід, чи готовий? А втім, якщо Путіна таки почнуть називати «так званим» – то як це змінить дипломатичну атмосферу та практику у світі, відносини країн Заходу із РФ?
Відзначимо, що наші експерти мають багато у чому протилежні погляди на це питання.
Путін готується до більш серйозного протистояння із Заходом, тому чхати він хотів на те – визнають його легітимним чи ні
«Західні лідери бояться, як чорт ладану, розпаду Росії й початку низки громадянських війн на цій території», - заявив в коментарі Укрінформу дипломат Вадим Трюхан.
Відтак, вони знову обирають із двох зол менше.
«Для них краще вже Путін, який є воєнним злочинцем №1, на арешт якого МКС видав ордер, який уже є певною мірою неповноцінним президентом, бо проти Росії, проти багатьох його поплічників введено санкції, а він сам фактично не може вільно подорожувати світом, - вважає експерт.
Втім, не можна виключати того, що деякі західні країни дійсно почнуть вести себе щодо Путіна, як щодо Лукашенка: «Загалом же, не ризикне Захід за результатами цих «виборів» заявити, що Путін втратив легітимність. На жаль, такі реалії. Це «реал-політік 2.0» у дії».
Дипломат нагадує, що й раніше, коли проходили «вибори» на території тимчасово окупованих територіях Криму, а також Донецької, Луганської областей, Захід також не визнавав їхні результати.
«Тим не менше, це не спричинювало невизнання загалом виборів у Росії. Це не спричинювало невизнання легітимності обраних депутатів, мається на увазі тих, що обирались саме на визнаній міжнародним правом території Росії. Відтак, мені здається, що й цього разу історія повториться. Захід знову скаже, що вибори, які пройшли на тимчасово окупованих територіях України, зокрема Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей, а також в Криму, є нелегітимними. І все. Тобто, не буде якогось жорсткішого рішення. Можливо, будуть ще якісь «засудження» фальсифікацій, нечесності через недопущення альтернативних кандидатів і таке інше. Проте очікувати невизнання як такого, на жаль, точно не слід», - переконує наш співрозмовник.
Втім, якщо раптом, суто гіпотетично, лідери вільного світу - Байден, Макрон, Сунак, Шольц - приймуть рішення, що настав час X і що пора уже не вважати Путіним легітимним президентом: «Це було б фантастично. Але все одно нічого б не змінило по суті. Чому? А тому, що Путін чхати хотів на їхню думку. Визнають його легітимним чи ні – він жодним чином не змінить свою позицію. І те, як останнім часом він поводиться у публічному полі, зокрема, сказане ним у щорічному зверненні до Федеральних зборів, в останньому інтерв'ю Кисельову, на так званому Міжнародному молодіжному форумі в Сочі – все це показово й вказує на одне: Путін готується до більш серйозного протистояння із Заходом, він готує до цього свою політичну еліту, якою б вона не була, і свій зомбований плебс».
На думку Вадима Трюхана, ми фактично зараз є свідками повторення «бенефісу Гітлера», коли той збирав стадіони підданих, які кричали «Heil Hitler!».
«Поки що росіяни не кричать «Heil Putin!», а лишень - «Путін – це наш президент, це наш світоч!», «Росії без Путіна не буде!». Відтак, треба бути готовими до того, що зовсім скоро світ постане перед якісно новою й набагато жахливішою стадією протистояння по лінії «авторитаризм-демократія». Путін збирається розпочати наступний серйозний етап у так званій «сво».
«Як він назве цей новий етап, поки що невідомо, але, скоріш за все, протягом цього року ми станемо свідками дуже серйозних провокацій, спрямованих на розв’язування ще декількох локальних війн. Іншого виходу в нього немає, він спалив усі мости”, - коментує пан Трюхан.
«2024 рік буде не тільки роком вирішальних боїв на українському фронті, не виключено, що Путін відкриє другий, третій, четвертий, п'ятий фронти з іншими державами. Путін усіляко намагатиметься видати свої злочини за «необхідну самооборону», за якісь «превентивні заходи». І для цього будуть провокації а-ля Гляйвиц, яка поклала початок Другій світовій війні. Йому потрібен тріумф і він зараз на нього налаштований, як ніколи раніше», - підкреслив Вадим Трюхан.
Ну, що ж, а ми побажаємо йому щоби він остаточно звернув собі шию на цих авантюрах. Україна і ЗСУ постараються йому у цьому допомогти.
Міжнародно-політичні підстави для визнання нелегітимними результати «виборів» є. Путіна слід називати «самопроголошеним»
Політолог Олег Постернак називає визнання/невизнання Путіна легітимним показником реальної спроможності Заходу до зміни своєї обережно-гнучкої стратегії стосовно нинішньої Росії - на більш принципову і справедливу.
«Це б могло стати дуже важливим сигналом міцної політичної солідарності з Україною, яка потерпає від кривавих обстрілів та жорстоких бойових дій на своїй території від росіян та їх очільника – воєнного злочинця Путіна», - підбирає найбільш дипломатичні вирази експерт.
Невизнання легітимності Путіна, голоси за якого з окупованих територій України будуть враховані у підсумковому протоколі ЦВК РФ, могло б бути рубіжним кроком в усвідомленні західними елітами того, що із Росією «назад дороги вже немає» і потрібні адекватні та реалістичні кроки.
«Брак жорстких дій на кшталт ордера на арешт з боку МКС – давно вже є свідченням слабкості Заходу, схильності до паліативних маневрів, продиктованих страхом ядерної ескалації, дестабілізаційних операцій впливу по усьому світу тощо. Тому зараз ми й побачимо: готовий Захід чи не готовий запустити абсолютно справедливий етап невизнання легітимності воєнного злочинця Путіна», - каже пан Постернак.
Міжнародно-політичні підстави для визнання нелегітимним результату Путіна є. Ці так звані «вибори» будуть проходити на більшій за обсягом окупованій території, ніж попередні президентські у 2018 році. Не лише в Криму, як тоді, а ще й на Донбасі, на півдні Херсонської та Запорізької областей утворені російські «виборчі комісії».
«Людей примушують ставити «хрестики» напроти прізвища воєнного злочинця. Україна мала б зайняти більш проактивну позицію у донесенні до громадської думки західних країн проблеми легітимності Путіна через зарахування голосів з окупованих територій. Треба підштовхнути світ демократії до справедливого найменування його після процедури інаугурації «самопроголошеним президентом» за аналогією із Лукашенком. Або «особою, яка виконує обов'язки президента РФ».
Нарешті, відповідаючи на питання, як невизнання президентства Путіна змінило б дипломатичну ситуацію у світі, пан Постернак відповів: «Головне питання – наскільки країни Євросоюзу готові піти на незворотність своїх нових відносин із РФ, адже це буде означати суттєве погіршення контактів на всіх рівнях – торгово-економічних, політичних, культурних».
Свого часу, нагадує він, Євросоюз не визнав інавгурацію Лукашенка і фактично перестав визнавати його легітимність після 5 листопада 2020 року. Але є одне «але»: Білорусь для країн Європи не є стратегічною загрозою чи важливим партнером.
«Там були й інші, особливі підстави, однак, безвідносно до них, українська влада повинна налагодити системну інформаційну роботу у цьому напрямку. Звісно, деякі ключові гравці не підуть на невизнання легітимності Путіна. Мова про Індію, КНР, ПАР, Бразилію, Іран, Туреччину, Саудівську Аравію, ОАЕ тощо. Путіну будуть надіслані привітальні телеграми, це очевидно», - стверджує Олег Постернак.
Втім, треба ж колись починати…
Умов для світової дипломатичної революції щодо Росії поки немає, вони лише визрівають
Олег Саакян, політолог, співзасновник Національної платформи стійкості та згуртованості, вважає, що, найімовірніше, більшість країн не визнають результати російських «виборів» на тимчасово окупованих територіях, але «відмовчаться» щодо їх результатів загалом.
«Потрібно розуміти, що невизнання виборів матиме не лише символічне значення. Воно потягне за собою низку наслідків, зокрема, нікчемність документів, підписаних російським диктатором. Крім того, це може привести до паралічу дипломатичних відносин, аж до розриву. Є великі сумніви, що багато країн готові піти на такі кроки», - каже він.
На противагу цій більшості буде два менших табори. В один з них увійдуть диктаторські та авторитарні режими. Вони визнають вибори в цілому, хоча й частина з них може окремо теж обмовитися щодо невизнання на окупованих територіях.
«Важливо взяти на олівець ці країни й спокійно, без істерик, працювати методами дипломатії, щоб їх ставало все менше, щоб позиція щодо визнання «виборів» на тимчасово окупованих територіях була неприємним виключенням, навіть дикістю. Ці країни точно не наші друзі, вони поле дипломатичної та інформаційної битви з РФ», - додав політолог.
Ще один табір складатимуть країни, які солідаризуються з нами й не визнаватимуть результатів російських президентських «виборів» в цілому. Правда, їх буде не так багато, як нам би хотілося.
«Це ті, хто й зараз усвідомлюють всі ризики російської агресії для європейської та світової системи безпеки й готові до сміливих кроків, внаслідок якого може відбутися зміна російського політичного режиму», - підкреслив пан Саакян.
Втім, навіть якщо Путіна таки не визнають легітимним, то Олег Саакян не очікує суттєвих змін дипломатичної ситуації найближчим часом. Хоча вона загострюється - згадати хоча б останні публічні заяви французького президента.
«На Заході вже заявила себе нова парадигма сприйняття російсько-української війни. Проблемою ідентифікується не сама війна, як це було раніше, а агресор, який є загрозою для європейської безпеки. Це разюча зміна, що відкриває нові можливості для підтримки України. Підважена легальність Путіна безумовно сприятиме цьому процесу. Але умов для світової дипломатичної революції щодо Росії поки немає, вони лише визрівають», - переконує політолог.
треба переконливо, з цифрами й фактами, доводити до відома всіх урядів і парламентів абсурдність визнання цих «виборів»
А це – експерт інституту демократії ім.Пилипа Орлика Наталія Беліцер: «За всіма можливими параметрами, стандартами та критеріями, Путіна – у статусі кримінального злочинця, ордер на арешт якого був виданий рік тому МКС, – не можна визнавати легітимним президентом. На превеликий жаль, навіть деякі країни-члени ЄС, як-от Угорщина і Словаччина, можуть піти проти очевидного і продовжувати називати Путіна «президентом» без додавання «так званий» або «самопроголошений».
У цій ситуації багато залежить від активності та спроможності України.
«Треба переконливо, з цифрами й фактами, доводити до відома всіх урядів і парламентів абсурдність визнання цих «виборів» і самого інституту президентства у РФ, де беззастережно панує авторитарний (чи вже тоталітарний?) кремлівський режим», - каже політолог.
Водночас, у питанні невизнання виборів на окупованих територіях дійти консенсусу значно легше.
Втім, «небажаність подібного «половинчастого» рішення для України полягає у тому, що воно начебто виправдовує легітимність виборів у кордонах РФ до 2014 року, і таким чином дозволяє «зберегти обличчя» фактичним прихильникам диктатора й узурпатора влади, а також тим, хто все ще боїться «надмірно дратувати» Путіна і серйозно сприймає його численні загрози, які насправді є всього лише шантажем. Таке позиціювання негативно позначається на підтримці України», - вважає пані Беліцер.
А от якби Путіна все ж визнали самозванцем, то це значно послабило б позицію РФ на міжнародній арені. Щобільше – для України це було б дуже важливим, по-перше, як сильний аргумент для відмови від невигідних для нас т. зв. «мирних переговорів» з Росією або за участі РФ, по-друге, для успішного просування української «Формули миру», презентованої Президентом Зеленським на зустрічі G7 в листопаді 2022 року.
Мирослав Ліскович. Київ
