Регулярні вибухи у тилу РФ: як це впливає на хід війни?
За неповний перший місяць 2024 року ми стали свідками десятків ударів по території країни-агресора – як по прикордонню, так і глибокому тилу. Під найбільшою загрозою українських БПЛА перебувають підприємства, які пов’язані з енергетичною інфраструктурою, зокрема системно і рясно «цвіте бавовна» на російських нафтозаводах, навіть тих, які знаходяться на відстані понад 1000 кілометрів. І хоча після кожного вибухового інциденту ворог традиційно звітує, що «патєрь нет», що все, що летить над їхньою територією – успішно збивається/глушиться засобами РЕБ, втім, відеоролики у соцмережах, на яких палають резервуари з паливом, говорять про протилежне.
Тож, як можна оцінити результати цих ударів, який конкретно ефект або, як зараз модно казати, профіт від цього отримує Україна, а головне – наскільки це реально впливає на хід війни?
Але спершу…
ДЕ ПАЛАЛО В РОСІЇ ПРОТЯГОМ СІЧНЯ 2024-ГО: ДЕВ’ЯТЬ НАЙБІЛЬШ ЯСКРАВИХ ВИБУХОВИХ ІНЦИДЕНТІВ
- Нафтобаза в Орлі
9 січня безпілотники атакували нафтобазу "Орелнафтопродукт" у російському обласному центрі Орлі. За інформацією пропагандистського каналу BAZA, цей об’єкт атакували два дрони.
- Нафтобаза в Санкт-Петербурзі
У ніч проти 18 січня ціллю удару став Петербурзький нафтовий термінал – уламки збитого дрона знайшли на території підприємства АТ "Петербурзький нафтоналивний термінал". Це найбільш північна і найбільш віддалена від України точка атаки – українська влада повідомляла, що дрон, який атакував Петербург, пролетів 1250 кілометрів.
Важливо: Петербурзький нафтовий термінал – це та нафтобаза, яку активно використовують на території Росії, щоб обійти запроваджені санкції за повномасштабну війну проти України. Саме з неї йде постачання, фінансування окупаційних військ в Україні, тому ця ціль закономірно вважається важливою для ураження. Удар по цій нафтобазі допоможе послабити російські сили, які базуються в Україні.
- Тамбовський пороховий завод
У ніч проти 19 січня безпілотники атакували Тамбовський пороховий завод у місті Котовськ.
Цей завод – один із найбільших у Росії виробників порохів для стрілецької зброї та артилерійських боєприпасів. Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну підприємство наростило виробництво на 34%. З січня 2023 року Тамбовський пороховий входить до складу державної корпорації «Ростех».
- Нафтобаза у Клинцях
19 січня, після атаки безпілотника, у місті Клинці (Брянська область), яке розташоване майже за 60 км від крайньої північної точки на кордоні України та за 300 км від Києва, спалахнула потужна пожежа на нафтобазі – горіли чотири резервуари з нафтопродуктами.
Важливо: З цієї нафтобази відправлялися паливно-мастильні матеріали, зокрема для потреб російських окупаційних військ. Насамперед вони призначалися для забезпечення групи військ «Запад» і «Центр». Звідти вже транзитом матеріали йшли безпосередньо в їхню зону відповідальності – у тимчасово окуповану Луганську область.
- Авіаремонтний завод у Смоленській області
21 січня у Смоленській області РФ був атакований авіаремонтний завод. Підприємство займається виробництвом та ремонтом озброєння, авіаційної та військової техніки. Зокрема, там виробляються ракети Х-59 різних модифікацій класу "повітря-поверхня". Цими ракетами росіяни часто обстрілюють Україну.
- Нафтовий термінал в Усть-Лузі
У ніч проти 21 січня в Усть-Лузі (Ленінградська область) внаслідок атаки дронів по морському порту палав нафтовий термінал російської компанії "Новатек", основні власники якої російські олігархи – Леонід Міхельсон та Геннадій Тимченко (обидва перебувають під санкціями ЄС та США).
До слова, Тимченка називають давнім знайомим Путіна та однією із його довірених осіб. Також він є одним з акціонерів банку «Росія», який вважається особистим банком вищих посадовців країни-агресорки. На думку журналу Time, Тимченко входить у вузьке коло «друзів Путіна з дзюдо», поруч із братами Аркадієм та Борисом Ротенбергами. Олігарх також активно відвідував любительські матчі Нічної хокейної ліги в Сочі за участю диктатора. Їхні стосунки тягнуться як мінімум з 90-х років. Тоді Тимченко активно допомагав Путіну приватизувати підприємства Санкт-Петербурга.
За словами очевидців, під час ударів БПЛА по терміналу в Ленінградській області там йшло навантаження на вісім суден, що ходять під прапорами Панами, Мальти, Ліберії, Габону, Греції, Маршаллових островів, Кайманових островів та Гонконгу.
- Завод "Щегловський вал" у Тулі
21 січня безпілотники атакували одне з найбільших підприємств оборонної промисловості Росії – «Щегловський вал», яке розташоване у Тульській області.
На цьому підприємства розробляють керовану зброю для сухопутних військ, систем протиповітряної оборони, швидкострільних гармат та бойової стрілецької зброї. Зокрема у цехах заводу збирають зенітно-ракетні комплекси "Панцир-С" і "Панцир-С1".
Крім цього, підприємство займається модернізацією старої зброї.
Довідка: "Панцир-С1" – це російський самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс. Призначений для прикриття цивільних та військових об'єктів від повітряного, наземного і надводного нападів. Машину розробило тульське конструкторське бюро приладобудування. Комплекс було створено у 1994 році, відтоді його модернізували. Боєкомплект Панцира-С1 – 12 ракет 57Е6-Е, 1400 снарядів. Ракетами можуть вражати цілі на висоті до 15 кілометрів та на відстані до 20 кілометрів. Снаряди можуть долати відстань до 4 кілометрів.
- Туапсинський нафтопереробний завод
24 січня українські безпілотники вразили морський термінал, що належить Туапсинському нафтопереробному заводу. Він є єдиним НПЗ на березі Чорного моря. За інформацією росЗМІ, НПЗ "Роснєфті" нібито був атакований трьома українськими БпЛА "Бобер". Згодом у СБУ зазначили, що саме вони стоять за атакою на російський об'єкт. Чим саме атакували термінал розкривати не стали, однак розповіли, що вогонь пошкодив установку первинної обробки нафтопродуктів, а саме – вакуумну та атмосферну колони.
Пожежу не могли загасити понад 8 годин, повідомлялося, що вогонь охопив 200 квадратних метрів площі. У момент удару на заводі було 100 тонн бензину та 200 тонн мазуту.
Важливо: Цей завод переважно виробляє бензин і мазут, які так потрібні, щоб живити техніку окупантів на Сході та Півдні України. Сировину доставляють із Сибіру, Оренбурга та Ставрополя.
- Нафтопереробний завод у Ярославлі
29 січня безпілотник атакував НПЗ "Славнєфть-ЯНОС" у Ярославлі. БПЛА впав біля установки гідрокрекінгу. Попередньо - без серйозний наслідків. Принаймні, поки що. Адже це перший випадок із початку повномасштабної війни РФ проти України, коли дрон "навідався в гості" до обʼєкту в Ярославській області.
Важливо: НПЗ "Славнєфть-ЯНОС" - це одне із найбільших нафтопереробних підприємств Росії. Середній показник обсягу переробки становить близько 15 млн. тонн вуглеводневої сировини на рік. Асортимент продукції ЯНОСу включає автомобільні бензини та дизельне паливо стандарту Євро-5, авіаційний гас, паливо для реактивних двигунів, мастила, бітуми, парафіно-воскову продукцію, ароматичні вуглеводні, зріджені гази та топковий мазут.
КОЖНА АТАКА ДРОНАМИ ВПЛИВАЄ ТІЄЮ ЧИ ІНШОЮ МІРОЮ НА МОЖЛИВІСТЬ РОСІЇ ПРОДОВЖУВАТИ ВІЙНУ ПРОТИ УКРАЇНИ
В коментарі Укрінформу військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко зазначив, що удари, які останнім часом завдавалися Силами оборони України по території РФ, були переважно орієнтовані саме на підприємства нафтопереробного типу, тобто об’єкти, які пов'язані з енергетичною інфраструктурою країни-агресорки. І не просто так.
Ці підприємства, за його словами, хоч і вважаються комерційними, втім, однак, є невід'ємною частиною забезпечення російських окупаційних військ паливно-мастильними матеріалами, які поставляються безпосередньо в зону бойових дій.
«Ті ж Клинці – це важливий транзитний вузол у Брянській області для транспортування і матеріально-технічного забезпечення паливно-мастильними матеріалами, яке здійснюється в інтересах російського Міноборони. Тож нафтові бази, які стали об’єктами атак БПЛА, є цілком собі законними військовими цілями», – каже військовий експерт.
Якщо раніше ми спостерігали за тим, як ЗСУ системно завдають ударів по ворожих складах з паливно-мастильними матеріалами, по інших об’єктах на тимчасово окупованих територіях України, то зараз уже йдеться про тилову зону самої Росії.
«Причому ту зону, яка знаходиться за 1 тис. кілометрів від кордону з Україною. Атакована нафтобаза у Санкт-Петербурзі – яскравий тому приклад», – додав пан Коваленко.
Такі удари не просто порушують загальний ланцюг постачання паливно-мастильних матеріалів, але й б’ють по експортних можливостях Росії.
«Експорт енергоносіїв також фінансує бюджет РФ, який орієнтований на підтримку війни проти України, – підкреслив наш співрозмовник. – Тому щоразу, коли відбувається ось таке «вибиття» із загальної системи логістики та виробництва паливно-мастильних матеріалів якогось об'єкта, то порушується загально оцей весь ланцюжок, порушується постачання внутрішньо, не тільки в самій зоні бойових дій, а ще глибше».
Коли зупиняється навіть на 2-3 доби або на тиждень подібне підприємство, то це має суттєвий вплив на можливості агресора постачати відповідні матеріали палива до зони БД.
«Якщо раніше ми говорили про те, що дуже важливим є порушення забезпечення та пропорційного розподілення боєкомплекту між російською артилерією, бо, приміром, якщо немає снаряда – гаубиця не стріляє, то в даному разі щодо палива йдеться навіть про більш ефективніший вплив. Адже якщо немає палива, то ворожий танк, БТР не їдуть. Якщо немає палива, то не поїде вантажівка, яка доставляє окупантам у зону бойових дій ті ж снаряди для артилерії, інше озброєння тощо. Тобто за рахунок ударів по таких об’єктах на території РФ відбувається комплексний вплив. І цей вплив дійсно дуже ефективний», – наголошує аналітик.
Кожен такий інцидент впливає не тільки морально-психологічно на росіян, які відчувають на собі те, що війна вже поруч. Але це і більш розгорнутий вплив як військово-технічного, економічного, так і прямого військового характеру. Кожен такий вибух, кожен такий інцидент – це невеличкий внесок у загальну скарбничку здобутків на шляху до перемоги над Росією
Між тим, Олександр Коваленко прогнозує, що з часом “бавовни” на території ворога побільшає.
«Протягом минулих місяців Україна запускала свої дрони по різних напрямках, по різних траєкторіях розосереджувала увагу ворога, щоб у того не було загального розуміння, де концентрувати засоби протиповітряної оборони, а де не треба. Інший момент – це розвідувальна діяльність. Оті всі невеличкі групи дронів, які здійснювали «нальоти» по РФ протягом 2023 року, вони виконували ще й розвідувальну діяльність. Таким чином Сили оборони України створювали мапу засобів протиповітряної оборони ворога, щоб розуміти, де є комплекси, де є захист, а де є якісь прогалини і так далі», – вважає військовий експерт.
І коли зараз цю мапу більш-менш повністю сформували...
“Можна буде ефективніше користуватися прогалинами в повітряному просторі росіян. І робити все для того, аби кількість згаданих інцидентів щоразу збільшувалася. Звісно, поки що масованих атак за допомогою 10–20 дронів не буде. Але через якийсь час, коли виробництво БПЛА посилиться, атаки будуть регулярними. Лише згадайте – спочатку були одиниці, а зараз нам продемонстрували виробництво великої кількості такої зброї. З огляду на те, що ударні українські БПЛА великого радіусу дії довели свою ефективність в останні атаки, в найближчому майбутньому можна очікувати нових ефективних ударів у глибокому тилу ворога та приємних новин у цьому напрямі», – запевняє Олександр Коваленко.
Окрім всього іншого, успішні результати «прильотів» демонструють, який загальний вплив на російську ППО має війна в Україні.
«За майже два роки війна фактично знищила, як мінімум, третину російських комплексів ППО малого та середнього радіуса дії. Це саме ті комплекси, які протидіють малогабаритним об'єктам, таким як БПЛА. Ще третина цих комплексів зараз знаходиться в Україні, на тимчасово окупованих територіях”, – додав оглядач групи “Інформаційний спротив”.
Отже, для самої Росії на сьогодні для забезпечення її повітряного простору із сучасних комплексів малого та середнього радіуса дії є приблизно третина від тієї кількості, яка була станом на 23 лютого 2022 року.
«А цього критично не вистачає, щоб закрити весь повітряний простір Росії. Цього не вистачає навіть, щоб закрити повітряний простір декількох російських областей, не кажучи про всю гігантську територію», – наголосив пан Коваленко.
А це – керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук: «Дальні удари по військово-промисловим цілям можна поділити умовно на дві складові:
- удари по російських підприємствах, які виробляють зброю, компоненти до неї (ракетне паливо, боєголовки, програмне забезпечення для неї) – це "довга рука", частина операції по послабленню потенціалу ворога завдавати ударів по нашим містам і селам;
- удари по об'єктах паливно-енергетичного сектору - крім суто військового значення, а ці нафтозаводи і нафтобази є складовою російської воєнної машини, їх дезорганізація є ударом по спроможностях Росії накопичувати криваві нафтодолари на війну.
Можна говорити, що це такий наш внесок в нафтове ембарго проти держави-агресора: ми не можемо блокувати рух "сірих" і "чорних" танкерів, але можемо ускладнити роботу підприємств, які їх «живлять».
Наприклад, за його словами, після ударів по Усть-Лузі росіяни зазнали не тільки прямих збитків від тимчасової зупинки відвантаження нафти і нафтопродуктів, а й опосередкованих через зростання витрат на перевезення з небезпечних районів.
«Тепер до "потенційно небезпечних" належать не лише російські нафтові порти Чорного моря, а й їх термінали на Балтиці. А вкупі це значить, що 70% російського нафтового експорту потрапляє в зону ризику», – каже пан Лакійчук.
Зрозуміло, що такі дії сил оборони України враз повністю не зупинять "скажену бензоколонку", але в перспективі серйозно вплинуть на її продуктивність.
«Додайте до цього ще й психологічний ефект. Мало того, що пересічні росіяни бідкаються, "а що ж це відбувається - невже війна?" Нервуються і російські олігархи. Всілякі Роттенберги і Тимченки. Підвів їх товариш по кооперативу "Озеро", не того вони від нього очікували», – іронізує військовий експерт.
А загалом удари по паливно-енергетичному комплексу РФ продемонстрували свою ефективність.
«Отже слід очікувати їх ще. Більше і дальше. Ініціатива перейшла до наших рук», – резюмував Павло Лакійчук.
Мирослав Ліскович. Київ
