З наближенням зими українці змушені активніше обговорювати тему збільшення ракетних атак, кількості смертельної зброї, яку накопичив ворог, і «звідки летітиме» – з моря чи з неба. Тож Укрінформ розпитав у речника Військово-морських сил Збройних сил України капітана 3 рангу Дмитра Плетенчука, чи вплинуть шторми на кількість російських обстрілів з Чорного моря, коли нарешті «доб’ють» Керченський міст, чи заходять у Маріуполь російські військові кораблі, та що зараз відбувається поблизу острова Зміїний і «Вишок Бойка».

ШТОРМОВА ПОГОДА СУТТЄВО НЕ ВПЛИНЕ НА ПУСКИ РАКЕТОНОСІЇВ

- Як впливатиме штормова погода в осінньо-зимовий період на активність російських кораблів у Чорному морі? Якщо кораблів буде менше, чи означає це, що росіяни більше використовуватимуть літаки для ракетних атак?

- Штормова погода, звісно, впливає на вихід кораблів у море, але залежить від того, який клас шторму. Більшість із тих штормів, які є в Чорному морі, в принципі, для таких платформ не є дуже серйозною перепоною, щоб відпрацювати запуск. Окрім того, не слід забувати, що для того, щоб здійснити запуск крилатих ракет, наприклад «Калібрів», не обов’язково виходити у відкрите море. Можна просто вийти на зовнішній рейд, або навіть із гавані можна запустити при наявності великого на це бажання. Тобто суто технічно це можливо.

Що стосується питання авіації, я так розумію, його слід розглядати в контексті нещодавніх заяв так званого президента так званої РФ щодо розміщення носіїв аеробалістичних ракет типу «Кинджал» на МіГах-31, що вони тепер будуть патрулювати акваторію Чорного моря. Для нас особливо нічого не змінюється в цій ситуації. Від суми доданків сума не змінюється. Ці заяви, на нашу думку, адресовані взагалі не нам, а нашим західним партнерам через події, які зараз відбуваються на Близькому Сході, через присутність корабельного угрупування країн-членів НАТО в Середземномор’ї. До речі, там також перебуває і російське угрупування, яке базується в Тартусі (Сирія), і це більше схоже на погрозу в їхній бік. Хоча, звісно, всі ми розуміємо чудово, що навряд чи так звана РФ наважиться запускати ці ракети через повітряний простір Туреччини, яка є членом НАТО. Адже це може розглядатися, як напад.

Однак ви не згадали ще одну важливу складову: є море, є небо, а є і суходіл. І ворог періодично з території тимчасово окупованого Криму використовує протикорабельні комплекси «Бал» та «Бастіон» у режимі поверхня-поверхня, щоб обстрілювати протикорабельними ракетами типу «Онікс» Одещину і Миколаївщину. Тому ця загроза так само залишається. Ми не очікуємо якоїсь докорінної зміни в цьому сенсі, тим більше ви бачите, вони мають деякі проблеми з кількістю ракет, і це стосується фактично усіх комплексів озброєння. Ось із «Калібрами» вони мають тримати довгі паузи, щоб накопичити хоч якийсь їх запас. Наприклад, днями був носій крилатих ракет в акваторії Чорного моря, проте він виходив не зарядженим, за нашими даними. Тому вони мають із цим проблеми. «Кинджал» – так само штучний товар. Звичайно, можна перемістити десь 4 одиниці цих «кинджалів», щоб підвищити рівень залякування, щоб намагатися впливати на настрої, наприклад, страхувальників цивільного судноплавства. Але всі ці заяви Росії – це чергове підвищення ставок.

- Якщо повернутись до теми наявності ракет у росіян, був період, коли нам казали, ніби ракети закінчуються, потім казали, що вони наростили їх виробництво, тепер є інформація, що з Північної Кореї в Краснодарський край перекинуті контейнери з ракетами. Яка ситуація з наявністю ракет різного типу саме в Криму?

- Це питання краще адресувати Головному управлінню розвідки і Повітряним силам. Я можу зі своєї позиції ВМС відзначити, що в нашому напрямі діяльності основна загроза, звісно, – це крилаті керовані ракети типу «Калібр». Зараз їх виробляють не в тій кількості, в якій їх звикла застосовувати російська воєнщина. Вони застосовують їх завжди масово для того, щоб прорвати наше ППО. Водночас сказати зараз, що росіяни мають великі обсяги виробництва, складно. В першу чергу через те, що в цих ракетах залишається велика частка іноземних компонентів. У кожній такій ракеті – це від 40 до 60 деталей іноземного виробництва. Хоча, звісно, вони можуть зараз намагатись замінити щось якимись аналогами, проте мікроелектроніка – це завжди була слабка ланка в російського ВПК. Тож про загальне постачання ракет у Росії не можу сказати, але щодо нашого напрямку, ті самі «Калібри» – не в тій кількості у росіян, як вони хотіли б.

Водночас зауважу, що зараз, дійсно, «Калібри» фактично не застосовуються, тож накопичення ракет триває.

БОЙОВИМ ЯДРОМ ЧФ РФ Є 30 КОРАБЛІВ, ЗАГАЛОМ У КРИМУ ЇХ НАЛІЧУЄТЬСЯ 80 ОДИНИЦЬ РІЗНОГО ТИПУ

- Скільки суден РФ наразі тримає в кримських портах (надводних, підводних)? Яка ситуація в Азовському морі?

- Тут треба розділити, і сказати першочергово про ракетоносії. Їхня кількість коливається в районі 10. Ця цифра періодично змінюється, тому що якісь кораблі заходять, якісь виходять на обслуговування. В середньому 10, плюс-мінус 1-2 одиниці в Азово-Чорноморському регіоні, й цей басейн слід розглядати як єдиний, оскільки він більш-менш замкнений. Іноді вони перекидають ракетоносії в Азов, що в принципі ні на що не впливає.

Що стосується кількості загалом, Росія має більше 30 бойових одиниць, куди входять як носії крилатих ракет (підводні, надводні), там теж коливається їхня кількість – підводних 5-6 постійно. Також сюди входять сторожові, патрульні, ракетні катери, які мають протикорабельні системи для запуску. Тобто більше 30 потужних одиниць, які є бойовим ядром Чорноморського флоту.

Окрім того, є ще менші одиниці – це різноманітні каркасні катери меншого розміру, меншого значення, наприклад, катери типу «Серна» або «Раптор». Це теж бойові одиниці, вони озброєні, це патрульні катери, але вони дійсно не мають спроможностей, які мають великі одиниці. Окрім того, існує ще допоміжний флот, який виконує різноманітні логістичні задачі – це військові буксири, вони озброєні так само, але у них зразки озброєння – більше для самооборони. Відповідно це танкери, це різноманітні судна, які забезпечують життєдіяльність ЧФ.

Окрім того, в Азово-Чорноморській акваторії ще присутня морська охорона ФСБ РФ. Там можна нарахувати до 20 одиниць корабельно-катерного складу, 10 з яких постійно в морі охороняють так званий Кримській міст. Тож загальну кількість можна прикинути в районі 80 одиниць.

Наразі з Криму з основної військово-морської бази росіяни вивели в першу чергу носії, тому що намагаються зберегти їх, а також деякі зразки патрульних сторожових кораблів. Вони їх розосередили здебільшого в Новоросійську, Феодосії й може ще будуть в Керчі. Адже не вистачає причального фронту, «свєрхдєржава» не набудувала в достатній кількості пірсів для того, щоб свій «свєрхфлот» десь швартувати. Тому деякі одиниці вони вимушені, навпаки, в Севастополь перекинути, наприклад, буксири і катери «Серна». Таким чином, у Криму лишається досить велика кількість одиниць, але пріоритети різні й тому вони їх розосереджують. Навіть, як ви знаєте, йшли розмови щодо відновлення базування цих кораблів на окупованій частині Грузії в Сухумі. Вони там раніше базувались колись і в принципі така вірогідність теж є, тому що для Росії це, як завжди, створення чергової точки напруження, як вони це люблять. Це збільшує дистанцію, яка дозволяє мати більшу кількість часу на реагування в разі небезпеки.

- Раніше повідомлялось, що в Маріуполі ворог поглиблює порт, аби туди могло заходити більше кораблів, і дійсно, є інформація, що російські цивільні судна заходять для вивезення награбованого майна. Чи фіксувались заходи військових кораблів у порт Маріуполя?

- Там постійно присутня якась кількість, зазвичай там один корабель. Але Азовське море не дозволяє так вільно маневрувати, як Чорне. Росіяни навіть намагались створити там штаб, який відповідав би за азовське угрупування, але особливого сенсу в цьому немає. Тому що зараз, на жаль, Азов вони перетворили на своє внутрішнє море, окупувавши Крим, частину Херсонської, Запорізької, Донецької областей. Відповідно, там вони не відчувають небезпеки. До того ж в Азовському морі – невеликі глибини, максимально 15 метрів, і відповідно – підводним човном туди не дуже зручно заходити, вони не зможуть маневрувати нормально.

Однак зауважу, що знаходячись в основних азовських портах Бердянськ, Маріуполь, російські кораблі так само залишаються в зоні ризику. Ви пам’ятаєте, що в березні 2022 року «Саратов» пішов на дно в Бердянську, це великий десантний корабель. Ще 2 отримали суттєві пошкодження, навіть загинув командир одного із кораблів.

Все, що вони там роблять, схоже більше на продовження логістичного забезпечення угрупування та на розкрадання збіжжя й металу. І для цього у них є цілий тіньовий флот, який із вимкненою системою ідентифікації туди заходить, щось вивозить, потім перекидає на свої внутрішні порти, які є на східному узбережжі самого Азовського моря і в Новоросійську. Встановити достеменно це досить складно, іноді, як ви знаєте, з’являються новини про те, що десь знову експертиза показала, що збіжжя, яке поставляли з Новоросійська, є з окупованих територій півдня України. Адже аналіз дозволяє достеменно з’ясувати, з якого регіону це зерно в принципі. І періодично такі скандали виникають. Здається, були арешти якихось суден.

В АЗОВСЬКОМУ МОРІ ВАЖКО ЗАСТОСОВУВАТИ ДРОНИ SEA BABY І В ЦЬОМУ НЕМАЄ СЕНСУ

- Чи можуть наші морські дрони Sea baby застосовуватись в Азовському морі, чи це недоцільно?

- В Азовському морі їх важко використати, тому що це закрита акваторія, як я казав. Тому що у нас нема зараз доступу до Азовського моря, окрім як через Керченську протоку, яка дуже щільно охороняється. І який сенс туди проходити, щоб потім вдарити по якимось локаціям в Азовському морі або на узбережжі, коли ми туди можемо дістати в інший спосіб. Та й там таких цілей немає. Основні цілі закінчуються в Керченській протоці – це сам міст і це ті одиниці, які перебувають в акваторії Чорного моря.

ПРОХІД БІЛЯ КЕРЧЕНСЬКОГО МОСТУ ДОСТАТНІЙ, ЩОБ ТУДИ ПРОШМИГНУВ НАШ МАЛЕНЬКИЙ ДРОН

- Яка ситуація зараз із роботою Керченського мосту? Раніше ви казали, що його охороняють чотири кораблі та п’ять катерів противника. Чи змінилась їх кількість станом на сьогодні, чи збільшується кількість бонових загороджень, застосовуються димові шашки? Що з охороною моста?

- Їм ще треба «силове електромагнітне поле» та загнати туди бронепоїзд – це вже буде повний комплект. Там уже й бойові дельфіни є, я не знаю, кого ще треба до цієї системи охорони додати. Тому що ми бачимо: у них там різноманітні способи застосовуються – бонові загородження на притоплених баржах вони розтягнули проти наших надводних та підводних дронів, але прохід-то залишається. І звісно, прохід достатній для того, щоб туди прошмигнув наш маленький дрон. Угрупування там росіяни зараз тримають десь 10 одиниць кораблів і катерів, які періодично змінюють один одного. І тактика ворога проста – звузити максимально цей прохід, щоб там чекати на можливі цілі й їх розстрілювати. Тобто вони намагаються зменшити ризик у такий спосіб. Що стосується захисту з повітря, як ви бачите, там постійно чергують хімвійська російські, у них є диммашини спеціальні, які розпорошують аерозоль, що має спантеличити системи наведення крилатих ракет іноземного виробництва.

- А такі аерозольні системи дійсно ефективні?

- Залежить від системи наведення. Допомагає чи ні, ми побачимо, коли почнеться застосування. Тому що теоретично цей аерозоль має спантеличити систему лазерних далекомірів, які вимірюють відстань до безпосередньо поверхні, призначеної для ураження. Там же ж можуть використовуватись тандемні заряди, і відповідно, наприклад, коли ракета має підходити, вона повинна спочатку знищити перший бар’єр, який є неважливим, і підірвати основну бойову частину вже на якійсь іншій ділянці, яка є важливою і вразливою. Тому звісно, що ця голова самонаведення має порахувати. Щоб порахувати, вона має їх побачити і виміряти рівень. Але все це – в теорії, на практиці побачимо.

Зараз ми бачимо, що у разі будь-якої загрози, коли будь-що піднімається в повітря, росіяни відразу перекривають міст, вони його задимлюють, тобто ставляться до цього питання дуже прискіпливо, але як ви бачили, вже кілька разів знаходились різноманітні способи обійти їхні системи захисту і впевнений – знайдуться ще.

- Чи правильно я розумію, що зараз Керченський міст у робочому стані?

- Функціонально він нібито робочий, мається на увазі фізично. Але треба розуміти, що основна його мета існування – це логістичне забезпечення угрупування військ як у самому Криму – там офіційно тільки гарнізон складає під 25 тисяч, так ще й угрупування, яке знаходиться на південному напрямку – лівий берег, Токмак і далі туди. Тобто вони забезпечують це угрупування в такий спосіб.

- Ось ця кількість російських військ у 25 тисяч в Криму стабільна чи вона змінювалась?

- Не готовий відповісти на це питання, але сам гарнізон мав складатись із близько 25 тисяч осіб. Звісно, що зараз ця цифра може відрізнятись, але у мене такої інформації 100-відсоткової немає.

КЕРЧЕНСЬКИЙ МІСТ БУДЕ ЗРУЙНОВАНИЙ ТОДІ, КОЛИ ЦЬОГО ВИМАГАТИМЕ СИТУАЦІЯ

- Оскільки цей міст є одним із головних логістичних шляхів забезпечення ворога, чому його не зруйнують остаточно?

- Ми не страждаємо, на відміну від росіян, символізмом. Це дуже допомагає при веденні бойових дій обмеженим ресурсом. Якщо умовно на день народження так званого президента РФ у них стоїть завдання щось десь взяти, то у нас такого нема. І відповідно це нам полегшує трохи завдання. Тому цей міст звісно буде зруйнований, але він буде зруйнований тоді, коли цього буде вимагати ситуація. Руйнувати міст, щоб підняти настрій, немає сенсу. Коли треба буде обрізати логістичні хвости Криму і зробити його островом, обов’язково це буде зроблено. Тому чекати слід слушного моменту. Як ви бачите, нанесення вогневого ураження по території тимчасово окупованого українського Криму не є чимось символічним, воно вкладається в загальний план звільнення нашої окупованої території, і планомірне винищення складів зберігання, пунктів управління, штабів тощо є елементами однієї великої операції. Звісно, у нас дуже часто вимірюють контрнаступ квадратними кілометрами, але це не дуже правильно, тому що будь-які такі операції є багатоскладовими, багатошаровими, там є багато елементів, які мають виконуватися у відповідній послідовності.

- У перехопленнях розвідки ми чули про те, що на Херсонщині окупанти скаржаться на брак човнів. Що вам відомо про це?

- Я не готовий зараз коментувати Херсонщину. Зі свого досвіду роботи на тому напрямку, я там пів року працював, можу зазначити, що в той період вони просто забирали у місцевих човни, російське угрупування човнами не забезпечували. Тому вони використовували те, що просто могли вкрасти. У місцевих громадян дуже багато човнів було, адже на Херсонщині кожен другий – рибалка, Дніпро – велика ріка і там люди мали в достатній кількості човни. Там що на лівому, що на правому березі – багато є невеличких причалів, кооперативів, дач, де у людей ці катери знаходились. Ось їх ворог і викрадав. Але враховуючи, що ми майже рік постійно завдаємо вогневе ураження по ворогу, коли він переміщується річкою, очевидно, що цей запас човнів у них може вичерпатися. Також треба розуміти, що не всі човни, які вони пограбували, пішли у справу. Багато з них просто поїхало в Росію, їх банально викрали і відправили додому.

- Скільки заводів у Криму, які здійснюють ремонт ворожої техніки та кораблів, зараз є законними цілями для Сил оборони?

- Принаймні можемо говорити про завод «Залив» у Керчі, який побудував і спустив на воду новий ракетний корабель класу «Каракурт» з назвою «Циклон». Побудували вони його трошки, як завжди, коряво, протягом 2 років він не міг пройти випробування щодо запуску крилатих ракет. Була інформація, що навіть завантажили вже ракети, але запуски він так і не зробив. Цей корабель уже скоро півроку як у строю без державних випробувань. Зараз у росіян на випробуваннях ще один такий корабель, його так само там побудували і спустили, але він не прийнятий до складу. Крім того, добудовують третій такий корабель. Тож, як бачите, виробництво у них там триває, і використовують наші потужності, які виявилися навіть технологічнішими за російські. Є ще Феодосія, інші локації, там не один суднобудівний та ремонтний завод у Криму. Вони всі є на мапі, у Вікіпедії, і звичайно – ворог їх усі використовує. Тому такі підприємства залишаються законними цілями, адже це ворожа логістика, ворожа інфраструктура і по факту вони входять до складу ВПК так званої РФ, працюють в інтересах російської армії. Всі ці цілі є законними для України.

ОСТРІВ ЗМІЇНИЙ ТА «ВИШКИ БОЙКА» – В НАШІЙ АКВАТОРІЇ ТА ПІД НАШИМ ВОГНЕВИМ КОНТРОЛЕМ

- Давно нічого не чули про острів Зміїний та про «вишки Бойка». Яка там зараз ситуація?

- Усі ці об’єкти знаходяться в нашій акваторії, яку ми контролюємо у вогневий спосіб. Тобто 25 тис. кв.км більше року тому ми звільнили від присутності російських кораблів і відповідно – й «вишки Бойка» так звані, й острів Зміїний знаходяться в цій акваторії. Підійти на цю відстань росіяни не можуть, бо ми їх знищимо, а це приблизно на відстані 100 морських миль. Водночас ця зона залишається «сірою» через присутність російської військової авіації в цьому секторі, яку вони використовують для ведення розвідки та нанесення вогневого ураження. І відповідно є така проблема, це не секрет, тут ми покладаємося на наших колег із Повітряних сил і на наших іноземних партнерів у надії отримати новітні зразки льотно-авіаційної техніки, такі як F-16, для того, щоб перекрити це питання – і тоді можна буде говорити про повний контроль цієї акваторії.

Думаю, тоді стало б трохи легше з російською авіацією, яка досі там працює. Росіяни продовжують завдавати вогневе ураження по острову Зміїний. Яка військова доцільність цього – зрозуміти важко, у них там своя логіка, можливо – щоб залякувати представників цивільного судноплавства, може для того, щоб не дати нам закріпитись. Може вони вишукують якісь системи, сподіваючись що вони там є, і б’ють по них. Але, звісно, острів Зміїний перебуває під українським контролем. Ну, «вишки Бойка» вони не обстрілюють, тому що чудово розуміють, скільки заробили грошей за той період, поки вони їх утримували з 2014 року.

Хоч як би там було, поки що й біля острова, і біля «вишок» і далі залишається мінна небезпека, небезпека ракетних обстрілів та застосування дронів-камікадзе.

Ірина Кожухар