Доктрина України-переможниці: яскраво і вчасно

Президент Зеленський, виступаючи у Верховній Раді з нагоди 27-ї річниці прийняття Конституції України, запропонував до загальнонаціонального обговорення основні орієнтири майбутньої Української доктрини.

“Як Конституція закладає основи, ми потребуємо Доктрини для нашої держави. Ясної, не розмитої, сміливої Доктрини. Для України, яка йде до перемоги. Та для України-переможниці”, - сказав він.

За словами Президента, ця доктрина має відповідати на всі фундаментальні питання про Україну та майбутнє українців “і нам самим, і нашим сусідам, і кожному у світі. Ми потребуємо нової системи, нових правил, нових можливостей”.

На думку Глави держави, в усіх своїх намаганнях Росія програє і це вже не мрія, це реальність. Він додав, що, попри війну, українці продовжують йти шляхом змін: "Я впевнений, що перший день миру після цієї війни, перший день нашої заслуженої перемоги стане і першим днем подальшої швидкої трансформації України. Основ нашого з вами життя, наших інституцій, економічних практик, соціальних звичок, політик та повсякденності. (…) Ми створимо нову і набагато сильнішу Україну", - констатував президент.

ХТО ВИЗНАЧАТИМЕ, ЯКОЮ БУДЕ ДОКТРИНА ДЛЯ УКРАЇНИ

Президент вважає, що якою бути Україні-переможниці "визначимо всі разом, так само як разом захищаємо свободу і незалежність".

Зеленський пропонує на загальнонаціональному рівні обговорити основні орієнтири майбутньої Української доктрини.

“Нам потрібне спільне бачення того, якою бути Україні після перемоги. Давайте разом це визначимо. Попереду у нас День державності, потім – День незалежності, і я вважаю правильним, щоб ці дні розглядалися як етапи для напрацювання пунктів Української доктрини. Як результат дискусій тут, у Верховній Раді України, в кожній нашій громаді, у медіа, на освітніх, громадських та різних бізнесових майданчиках України ми розробимо і потім затвердимо на засіданні РНБО текст Української доктрини”, - пропонує він.

Що ж, виходячи з слів Глави держави, відлік обговорення та напрацювання тексту доктрини розпочався 28 червня, а завершиться — 24 серпня. Тобто на все про все — менше двох місяців.

П'ЯТЬ ОРІЄНТИРІВ МАЙБУТНЬОЇ ДОКТРИНИ: БАЧЕННЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО

Президент запропонував до обговорення п'ять основних орієнтирів —  “напрямків, які можуть бути розкриті тими чи іншими конкретними пунктами, які нація визначить як важливі”.

“Перше — філософія нашої перемоги, друге — глобальність української безпеки, третє — політика героїв, четверте — політика справедливості, п'яте — політика трансформації за десять років, а саме нова зовнішня політика, нова економіка, нові відносини між державою та суспільством, розвиток всіх наших територій, освіта та наука, культура, як передумова і підсумок трансформації — рівень безпеки та свободи в Україні”, - зазначив Володимир Зеленський.

Далі — коротко про те, що включає кожен пункт:

• Філософія перемоги України:
  • Звільнення від російської окупації всієї нашої території;
  • Повернення в Україну всіх наших людей, які були захоплені в російський полон, або силою депортовані;
  • Відновлення суверенітету в межах міжнародно визнаних кордонів без будь-яких обмежень суверенних прав України;
  • Україна сама обиратиме альянси для себе та своє майбутнє – очевидно, в Європейському Союзі, очевидно, в НАТО.

• Українська безпека:
  • Глобальна, європейська та регіональна безпеки неможливі без участі України. Україна має бути і буде співтворцем, учасником та гарантом такої безпеки.
  • Україна вже є захисником і буде гарантом міжнародного порядку, заснованого на правилах.
  • Світ тепер знає, що Україна – це глобально важливий гарант продовольчої безпеки. 
  • Україна ніколи не погодиться на жоден із варіантів “замороженого конфлікту. Україна допоможе нашою Формулою миру усім народам світу, які прагнуть справедливого миру.
  • Україна запропонувала Формулу миру – єдиний всеохопний та чесний план подолання як самої російської агресії, так і усіх її наслідків.
  • Євросоюз – це економічна та інституційна безпека для України. А Україна для Євросоюзу – це фактор єднання.
  • НАТО гарантуватиме безпеку для України, а наші Сили оборони та безпеки гарантуватимуть безпеку та захист для інших членів НАТО.
  • Україна матиме достатню чисельність та якість армії та загалом Сил оборони та безпеки, щоб захистити свій суверенітет, свою територію, своїх людей, своїх союзників.
  • Україна матиме достатньо потужний оборонно-промисловий комплекс, який буде забезпечувати потреби нашої армії, нашого флоту, наш повітряний щит та нашу безпеку в кіберпросторі.

• Політика героїв:
  • Воїни, які захочуть продовжити служити Україні та українському народу, мають бути впевнені, що в держави буде такий запит.
  • Україна – єдина держава в світі, яка має досвід ефективного захисту від повномасштабної агресії. «Ми розробляємо платформу для експорту українських оборонних знань, практик, досвіду наших героїв, участь українців і українок у миротворчих місіях, зокрема під егідою ООН».
  • Україна потребує принципово нової системи військової освіти.
  • інтерес світових лідерів до навчання в Україні військовій справі своїх військових робитиме український безпековий вплив дійсно глобальним і світовим.
  • Україна потребує інтеграції ветеранів у суспільне та економічне життя. Герої нашої перемоги мають отримати змогу проявити себе як герої нашої трансформації.
  • Головним принципом соціальної роботи з ветеранами перемоги має бути: «рівний із рівним».
  • українська політика Героїв потребує реального національного стандарту безбар‘єрності. Це нові вимоги для містобудування, інфраструктури, публічного і соціального простору, освітньої системи, бізнес-середовища.
  • Україна має створити найсильнішу в Європі галузь реабілітації.
  • Ветерани на державній службі в Україні, в радах різного... Це честь брати на роботу ветеранів.
  • Культура Героїв. Меморалізація війни та досвіду нашої Перемоги, створення Пантеону героїв та Національного військового кладовища, створення Музею російсько-української війни та системи музеїв, які збережуть досвід Перемоги для наступних поколінь.

• Політика справедливості:
  • Державні інституції, зокрема судові, правоохоронні, повинні пройти таку трансформацію, яка убезпечить наше суспільство від несправедливості.
  • Пропонуємо зробити жорсткішими правила перевірки доброчесності суддів. Маємо надати й вагоме значення суду присяжних, як одному з елементів народовладдя.
  • Маємо розглядати політику справедливості на одному рівні з політикою української перемоги, з політикою безпеки та з політикою наших героїв.
  • Всі російські вбивці, терористи і кати повинні відповідати за скоєне проти українців і українок.
  • Політичне та військове керівництво Росії не має уникнути правосуддя.
  • кожен актив, який належить державі-терористу або особам, які повʼязані із чинною в Росії системою, має піти на компенсацію збитків тим, для кого вся ця війна обернулась спаленими містами і селами, втратами рідних та близьких.
  • Україна зробить все можливе, щоб Спеціальний трибунал щодо злочину агресії Росії був створений і запрацював реально – зі злочинцями на лаві підсудних.

• Трансформація за 10 років:
  • Конкретна мета для ВВП України – трильйон доларів.
  • Оплата праці має визначитися за формулою “сусіди в Євросоюзі плюс 30%”.
  • Нація, яка хоче бути лідером, робить освіту лідером. І робить освіту чесною.
  • В сучасному світі мовою співпраці є англійська, Україна Перемоги потребує поширення англійської мови.
  • Трансформація економіки, соціальної практики та усіх сфер державного управління повинна відповідати на питання – скільки нових робочих місць дасть Україні конкретне рішення, конкретна ініціатива.
  • Україна потребує нової політики підтримки батьківства і дитинства.
  • Україна Перемоги має бути країною бізнесу та країною праці. Ми потребуємо осучаснення законодавства про працю.
  • Україні Перемоги потрібен новий раціональний податковий договір між державою та суспільством та реальна легалізація майна.
  • Україна Перемоги стане найбільшим в Європі будівельним майданчиком. Це дасть поштовх економіці.
  • У нас нікого не назвеш олігархом, всі субʼєкти є рівними перед законом. Ми будемо розвивати співпрацю з усіма глобальними гравцями. Зокрема, з Індією, Африкою, Латинською Америкою, арабським світом, з Китаєм...
  • Потенціал дозволяє Україні перемоги бути одним із гарантів енергетичної безпеки Європи. Наша генерація, зокрема атомна, потрібна всьому континенту. Масовий пріоритет в нашій країні  – зелена генерація та масштабні можливості накопичення енергії.
  • Україна перемоги – це держава, яка реалізувала пенсійну реформу, гарантує усім, хто працює сьогодні, достойну підтримку в майбутньому.
  • Українська культура – це експортна галузь. Вона генерує до України перемоги постійну увагу світу.
  • Україна потребує нової політики територій. Для кожного звільненого від російської окупації регіону потрібна своя, детальна і одночасно цілісна політика трансформації.
  • Російська агресія показала, які безпекові стандарти для життя потрібні. Доступність укриттів – максимальна. Школа – з укриттям. Лікарня – з укриттям. Будинки – з укриттям.
  • Політика сусідства. Успішним сусідством ми можемо підсумувати будь-які інші наші успіхи в своїй країні, в своєму регіоні та в глобальних відносинах.

ПРАВИЛЬНА І СВОЄЧАСНА: ОЦІНКА ІНІЦІАТИВИ ПРЕЗИДЕНТА

Ми поцікавилися в експертів, що вони про все це думають, як загалом можуть охарактеризувати ініціативу Глави держави, які ключові моменти можуть виділити і чому, а також — як бачать організацію дискусії з напрацювання доктрини, чи достатньо для цього часу менше двох місяців?

Політолог Ігор Рейтерович: “Загалом — це правильна ініціатива. Тому що сьогоднішні реалії диктують інші правила. І без розуміння нашого майбутнього, без розуміння того, як ми його бачимо, цю війну буде складно перемогти”.

Відтак поява такої ідеї, оформленої у вигляді української доктрини, насправді дуже позитивний крок.

“Що саме із запропонованого Зеленським найбільше запам'яталося? Ну, крім абсолютно стандартних речей, які, однак, 100% мали прозвучати, - вступ до Євросоюзу, НАТО і так далі - мені ще дуже сподобалася пропозиція щодо Політики героїв. Я б тут, навіть, дещо розширив: Політика героїв і пам'яті. Цю тему не те, що взагалі обходили, але не надто підіймали в середовищі влади, нерідко замовчували. Але помилку визнали. І це абсолютно правильний хід ”.

З об'єктивних причин, Україна з цим викликом, адже після перемоги буде велика кількість демобілізованих громадян, які заслужили до себе особливого ставлення.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко називає ініціативу Зеленського і правильною, і своєчасною: “Сама промова цікава, красива і візіонерська. Особливо відзначу саме акцент на візії і стратегічних орієнтирах майбутнього. Вже зараз в українському суспільстві починається дискусія про те, як має розвиватися країна в післявоєнний період. В президентській команда це відчули і вирішили задати напрям і зміст цієї дискусії, фактично взяти ініціативу у власні руки”.

За словами пана Фесенка, ми маємо думати про майбутнє вже зараз, щоб виграти не лише у війні проти Росії, а й в післявоєнному розвитку країни.

Правильним є і запрошення суспільства до дискусії. Стратегія післявоєнного розвитку країни має бути спільним продуктом – і команди Зеленського, і суспільства - експертного середовища; впливових груп інтересів; частини політичних сил, які готові долучитись до такої роботи; громадських активістів і просто небайдужих громадян.

“Багатьом дуже сподобалась формула «митниця без митників, податкова без податківців». Але щоб ця формула не стала лише популістичним гаслом, її треба наповнити конкретним змістом і дати відповідь на запитання — а як це буде зроблено? Те саме стосується й багатьох інших яскравих орієнтирів, зазначених у виступі Президента ”, - каже Володимир Фесенко.

Особливий акцент політолог зробив не на якихось окремих моментах виступу, а на спрямованості цієї стратегії на модернізацію країни, зокрема на цифрову модернізацію. Також він відзначив, що особлива увага приділяється майбутній роботі з учасниками нинішньої війни та їх активному залученню до післявоєнному розвитку країни.

“Але для цього ще треба знайти правильних і ефективних менеджерів”, - підкреслив політолог.

Дипломат Вадим Трюхан вважає, що це був дуже неординарний хід у виконанні Володимира Зеленського.

“Що таке доктрина? Доктрина, як правило, стосується якоїсь сфери знань, наприклад, міжнародного права, якихось природничих наук. Або ж — вона застосовується суто з ідеологічних міркувань, як, наприклад, доктрина Брежнєва чи доктрина Трумена. Для Зеленського, скоріш за все, це спроба ввійти в історію не лише як президент війни, як Верховний головнокомандувач армії, яка фактично врятувала державу від окупації, від знищення рашистськими загарбниками, а як президент творець, який творить нову Українську державу, сприяє формуванню нової української нації, - розмірковує пан Трюхан. - Мені здається, що це його особиста амбіція. І за допомогою команди, яка в нього теж амбіційна, він намагається цю амбіцію реалізувати”.

“Українцям потрібен погляд в майбутнє, українцям потрібно зрозуміти, а що далі? – продовжує пан Трюхан -  Тому що протягом останніх місяців вже культивується дискурс на тему: ну от, ми переможемо, а потім знову корупціонери будуть користуватися всіма благами, які здобули наші захисники…. Зеленський хоче перебити цей дискурс і показати, що перемога буде нічим іншим, як точкою відліку для побудови нової української держави”, - каже дипломат.

Це буде держава рівних можливостей, держава для людей, держава, в якій поважатимуть героїв, які врятували Україну, держава, в якій пануватиме справедливість.

“Цю ініціативу безумовно слід вітати. І ті пункти, які Президент озвучив — вони чіпляють. Він говорить про те, що болить людям”, - підсумував Вадим Трюхан.

ДВА МІСЯЦІ – БАГАТО ЧИ МАЛО

Що стосується організації дискусії про майбутню доктрину та часу, який на все це виділяється...

Володимир Фесенко вважає, що форсувати цю роботу є недоцільним. Два місяці може бути замало. Але неправильним було б також її надмірне затягування. Головна проблема – ми ще не знаємо, коли і як завершиться війна. А від цього залежатиме і стратегія післявоєнного розвитку.

“Зараз дуже важливою є правильна організація дискусії навколо пропозицій Президента. Дискусія не має бути формальною (суто для галочки) і поспішною. Її треба структурувати по окремих напрямах. Варто створити окремі майданчики для змістовної дискусії – в спілкуванні з експертним середовищем, впливовими цільовими групами (бізнес, громадські організації, наукові установи), мас-медіа. По окремих складних питаннях потрібні справжні мозкові штурми. В Офісі Президента треба визначити модераторів по окремих напрямах, які б організовували дискусії на окремих майданчиках, збирали і відбирали конкретні пропозиції”.

Тобто важливо, щоб ця дискусія була не для піару, щоб це був реальний і змістовний процес. 

“Для формування подібної доктрини не буде достатньо ні двох, ні трьох місяців, ба, навіть року буде замало. Адже чимало часу піде лише на організацію круглих столів, конференцій тощо”, - акцентує Ігор Рейтерович.

На цьому ж наголошує Вадим Трюхан: “Двох місяців явно недостатньо. Для того, щоби повноцінно провести публічне обговорення на рівні держави, на рівні областей, на рівні територіальних громад, а в нас їх сотні, - знадобляться, як мінімум, декілька років. Мені здається, Президент поспішає в розрахунку на те, що війна невдовзі завершиться, що чорні лебеді, які почали прилітати в Росію, вони її зруйнують”.

“Чи вплине поспіх на якість документа? Можливо. Але питання в іншому: чи буде документ максимально інклюзивний, хто буде залучений до обговорення і так далі? Оце якраз ключове. Про це поки нічого невідомо, однак якщо оцінювати саму по собі ідею, то вона дуже правильна”, - підкреслив пан Трюхан.

Як бачимо, наші експерти доволі обережні. Але ж ми, не відкидаючи їхніх аргументів, скажемо так: надто довга процедура обговорення може дещо притлумити, забалакати яскраву ідею. Уявіть собі, що вона обговорюється декілька років, перетворюється на таку собі деталь повсякденності… Цього теж не можна допустити. Час нині спресований – і в Україні, і в світі. Тож Українську доктрину – бодай концептуальній її варіант з відкритими опціями для подальшого уточнення – чому б не підготувати до головного свята України, Дня Незалежності 24 серпня 2023 року? На наш погляд, враховуючи інтелектуальний потенціал України та спільне прагнення «прочинити завісу» майбутнього, така задача є цілком реальною.

НЕ БЕЗ АЛЕ: ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЗАУВАЖЕННЯ

Ми також запитали в наших спікерів, чи мають вони якісь пропозиції з цього приводу, можливо, якісь зауваження?

Володимир Фесенко відзначив дві речі.

“По-перше, це назва. Мені не дуже подобається термін «доктрина». Цей термін більше використовується для визначення воєнних, безпекових або зовнішньополітичних стратегій. На жаль, він має негативні конотації з догматичністю і схоластичністю. Я розумію, такі поняття як «стратегія» і «план» вже так «заюзали», що вони сильно девальвували і сприймаються зі скепсисом. Але варто пошукати іншу назву. У варіантів – «візія майбутнього», «дороговказ», тощо, є свої недоліки. В даному випадку також потрібний мозковий штурм”, - каже політолог.

По-друге, на думку пана Фесенка, не можна обмежитись лише формулюванням красивих цілей на майбутнє.

“Можна і треба ставити амбітні цілі. Але вони мають бути реалістичними. І по кожній меті треба прописати чіткий план з конкретними засобами реалізації”, - додав пан Фесенко. 

Ігор Рейтерович звернув увагу на те, що в доктрину хочуть помістити дуже багато всього: “Добре це чи погано? Скоріше, добре. Але не без "але". Останній пункт про 10 років економічної трансформації — не безперечний, на мою думку. Зрозуміло, що про якісь речі ми не можемо говорити без економічного підґрунтя, але, все ж таки, ці речі треба розводити. Якщо це буде більше про філософію нашої перемоги, політику безпеки, інтеграції, героїв, пам'яті та справедливості - це логічно з точки зору саме доктрини. А економічні питання, може, варто сформулювати в окремому документі ”.

Пан Рейтерович побоюється, що економічна частина може на себе перетягнути основну увагу та інтелектуальні ресурси. Водночас про якісь ключові постулати, як от зменшення податків, цифровізацію держави тощо, сказати можна.

А ще важливо те, яким чином ця доктрина впроваджуватиметься в життя, себто хто буде відповідальним, наскільки високим буде рівень її легітимності. Політолог наголошує, що якщо доктрину затверджуватиме РНБО, як сказав Президент, то, при всій повазі до цього органу, це не той, все-таки, рівень легітимності.

“Тому що РНБО -  орган, який є не представницьким, а консультаційно-дорадчим. Тож було б логічно, щоб ця доктрина пройшла також апробацію на рівні Верховної Ради, щоб за неї проголосували народні депутати. Тоді в доктрини буде небагато вищий рівень легітимності й вона дійсно стане тим документом, який поряд з нашим Основним законом - Конституцією - буде визначати наше життя на найближчі 5-10 років”, - акцентує Ігор Рейтерович.

…Дозволимо й собі кілька ремарок.

Що до назви президентської ініціативи, то це питання, схоже, не принципове. Якщо будуть інші достойні пропозиції – можна розглянути, а не буде – то й Доктрина прекрасно виконує свою функцію. Не варто витрачати на це час.

Не варто, також, на нашу думку, відділяти й економіку від тіла такого документа. Адже одна із його примітних та яскравих ознак: саме ця всеохопність, універсальність. А виносити економіку в якусь окрему «бульбашку» - це значить і «паперотворчість» стимулювати (хіба мало у нас за роки незалежності проголошувалося усіляких амбітних планів, які так і залишилися папірцями?), по-друге, - і це головне – розбавляти силу впливу єдиної Доктрини на українське суспільство.

І ще. Це насправді яскрава і вчасна пропозиція, і виділяється вона тим, що в ній прозвучало багато того, що раніше перебувало на периферії суспільної уваги. А дарма. Наприклад, спеціальний розділ про «експортну направленість культури» - це дуже важливо. Україні треба ставати впізнаваною у світі не лише у військових обладунках, в образі «Давида, який переміг Голіафа». Це дуже тішить самолюбство нації, звісно, але у нас мають бути (і будуть!) і власні Нобелівські лауреати, і володарі Оскарів. А шлях до цього лише один – поширення української літератури, кіно, музики – світової якості. Це і мета найвищого рівня амбітності, а точка докладання зусиль та ресурсів.

Втім, те саме можна сказати й про всю Українську Доктрину загалом.

Мирослав Ліскович, Мар’яна Рабченюк. Київ