Непочутий ще крик…

Може, той «Крик» був пересторогою нелюдського чину, який проявився через три десятки літ?!

Може, він був посланням хліборобу про диявольський задум – знищити його, відібравши в нього хліб?!

«...до цього згорьованого крику нема що додати», – писав 1 жовтня 1933 року консул Королівства Італії в Харкові Серджо Граденіго про жахіття Голодомору.

Та й не треба додавати, а – пам’ятати. І не лише запаленою раз у рік свічкою, а дією, солідарним голосом світу, аби не повторилася колись подібна катастрофа.

І визнанням Голодомору геноцидом. Без страху, а з усвідомленням морального обов’язку.

Бо, на переконання Вільяма Генрі Чемберлина, «не було в історії людства катастрофи таких величезних розмірів, яка би привернула таку малу увагу міжнародного світу».

Посол Василь Кирилич