Ми втішаємося перемогами і хай без світла, але святкуємо звільнення нових територій. Але деякі речі залишаються за кадром. Зокрема, політичні полонені з цих територій, які зараз перебувають у Сімферопольському СІЗО. Розмовляємо з Мариною Запорожець, сестрою ув’язненого військовослужбовця. Жінка зі своєрідної спільноти рідних, чиї брати, сини, чоловіки відмовилися співпрацювати з окупантами і опинилися у застінках СІЗО у Криму.
Увага суспільства насамперед прикута до воїнів ЗСУ та можливостей обміну військових. Але ті, кому вистачило мужності відмовитися від співпраці, ті, хто не встиг виїхати і залишився допомагати ЗСУ, також мають залишатися у полі нашої уваги. У цьому теж є героїзм — не втратити гідності перед очікуванням тортур і не присягнути на вірність чужій державі.
- Марино, що вам відомо про українців, ув’язнених під час вторгнення?
- На сьогоднішній день у СІЗО Сімферополя перебувають чоловіки та жінки з Херсонської, Запорізької областей та з Криму. Є там і освітяни, і керівники міст, селищ, які відмовились працювати з окупаційною владою, є просто ні в чому невинні люди, які тепер мають статус терориста за формулюванням спецслужб росії. Є ті, хто всіма способами та силами допомагали ЗСУ.
Взагалі-то всі історії, які я знаю, різні: хтось у минулому військовослужбовець, хтось працівник поліції, громадський діяч, волонтер, а хтось просто цивільна нічим не примітна особа і, здавалося б, не цікава для працівників фсб. Проте будь-яку справу, за яку беруться їхні спецслужби, вони викручують під ст. 361 КК росії — міжнародний тероризм.
Є випадки, коли людину затримали на території Херсонської області наприкінці липня, а вже на сьогодні, у жовтні, досудове слідство завершено і справу передають до суду, ще два місяці і людина матиме вирок терміном у двадцять років в'язниці і квиток до колонії суворого режиму десь у росії.
Існує дві категорії полонених: хлопці, яких тримали у катівнях Херсону з квітня — травня, а потім у серпні вивезли до півострова, у суді прийняли рішення про арешт, порушили кримінальні справи і впевнено кажуть, що тепер засудять до двадцяти років в'язниці та відправлять до колоній суворого режиму Сибіру. При цьому призначають адвокатів за безоплатною правовою допомогою, які виконують формальну функцію і співпрацюють зі слідчими. А є хлопці, яких також тримали у катівнях Херсону, проте при вивезенні на територію Криму вони потрапили у так звану “сіру зону”, вони стовідсотково перебувають у СІЗО Сімферополя, проте, за відомостями адміністрації СІЗО, не обліковуються у них в картотеці, їм неможливо передати одяг та їжу, всі документи, які вони підписують у слідчого, не мають ані ознак судового процесу, не мають офіційно оформленого арешту, не мають прізвищ слідчих, свідків, адвокатів тощо. Цих людей просто ніде не існує!!!
Умови тримання у полоні херсонців — жахливі: харчування похльобкою раз на день, з камери виходять раз на тиждень на десять хвилин, холодний душ, відсутність елементарної медичної допомоги у разі потреби, коли хлопцям погано після жахливих побоїв та катувань, постійне перебування під наглядом — цілий день мають стояти на ногах з опущеною головою або сидіти на холодній підлозі.
Хлопці всі втратили вагу, хворіють, особливо це стосується тієї категорії полонених (підозрюваних СІЗО), яким родичі, знаючи, що вони знаходяться там, не можуть передати ані їжу, ані одяг!
- Як ви комунікуєте з рідними?
- Через адвоката.
- Розкажіть детально про тих, хто сьогодні в застінках?
- Павло Запорожець, мій брат. фсб росії намагається засудити Павла за ст. 361 "міжнародний тероризм". Його затримали 9 травня у Херсоні на вулиці. Він перестав виходити на зв’язок, а потім в їхнє з дружиною помешкання приїхали військові, провели обшук та повідомили, що його затримано. Ми почали шукати, рідні звернулися до військової комендатури.
Там ми дізнались, що він у катівні на вулиці Електроенергетиків, 3. Там його три місяці тримали, знущалися, катували струмом та вибивали покази проти себе, на початку серпня вивезли до Криму. На півострові суд прийняв рішення про арешт і його помістили до СІЗО Сімферополя. Звідти мамі подзвонив чоловік, як виявилося, адвокат одного із політичних бранців, і передав від Павла, що він живий. Так ми дізналися, що в Криму можлива допомога приватного адвоката.
- А ці адвокати реально допомагають, чи десь так, як Медведчук Стусу?
- Ні. Ми уклали угоду, і бачимо, що він хоче нам допомогти. На відміну від адвоката, якого нам предоставила рф на безоплатній основі: той взагалі відмовлявся співпрацювати із рідними, складалося враження, що він працює на фсб.
Як не дивно це звучить, але існує певна категорія адвокатів Криму — до десяти осіб, які займаються справами політув'язнених та полонених, яких рф звинувачує у міжнародному тероризмі. Родичі розуміють, що робота адвоката не змінить становище чи статус справи, яку вигадують працівники фсб, проте, це є саме тією ниточкою зв'язку з полоненими хлопцями, можливістю дізнатися, що вони живі. На жаль, про хлопців, які допомагали ЗСУ, взагалі нікому нічого невідомо на території України.
Адвокати, які працюють зі справою Павла, кажуть, що у своїй практиці такого не бачили, документи свідчать про те, що злочин проти військових рф ним начебто скоєно у травні, а заарештовано його в серпні у Сімферополі. Тобто, за версією слідства, він сам перетнув кордон і три місяці ходив під будівлею фсб у Сімферополі, просив — заарештуйте мене, будь ласка.
Павло є колишнім військовослужбовцем, у 2014 році сам пішов до військомату, крадькома від рідних отримав повістку і вирушив на фронт, був артилеристом у 27-й Сумській бригаді артилерії, звільнився з лав ЗСУ у 2017 році, а на початку повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, коли зрозумів, що вчасно не виїхав з окупованого міста, а потім то вже було небезпечно — вирішив допомагати нашим військовим на місці, активно працював із ЗСУ. Вірив, що коли наші військові прорвуть фронт з будь-якого боку Херсонщини, він доєднається до них. Складав військові речі, і казав, що сидіти у чотирьох стінах і ховатися ні в якому разі не буде.
Брата тримають зараз у СІЗО номер два, це спільна камера.
Олексій Кисельов, відставний офіцер, екскомандир корабля "Славутич" ВМСУ, волонтер. Він майже все життя прожив у Криму. До 2001 року служив командиром розвідувального корабля "Славутич", був депутатом Севастопольської міськради, займався волонтерством, підтримував Революцію Гідності.
Після окупації Криму виїхав з Севастополя, але перебрався недалеко — на Херсонщину, у Генічеськ, щоб бути ближче до матері, яка не хотіла залишати півострів. На новому місці створив організацію “Переселенець СОС”, продовжив займатися волонтерством та брати участь у місцевих проукраїнських заходах.
Його затримали у Генічеську 25 липня і за два дні вивезли до Криму. фсб росії намагається засудити його за міжнародний тероризм, участь у терористичній операції. Стверджують, що він нібито самостійно перетнув кордон із Кримом. Досудове розслідування завершено, справа передана до суду Сімферополя.
Є ще Олександр Новацький, затриманий у Херсоні в липні і також невдовзі вивезений до Криму, колишній працівник поліції. Сашко не встиг виїхати, а у перші дні боїв за Херсон разом із колегами з поліції вони самоорганізувалися та допомагали забезпечувати в місті порядок. Тоді поліцейські, які не встигли виїхати, поділили місто на периметри, і коли хтось дзвонив та казав про мародерів чи спроби злочинів, то він виїжджав і допомагав. Але всі колишні правоохоронці були під пріцілом росіян. Дружина розповідає, що, шукаючи Сашка, до них з п’ять разів приходили росіяни. Їх обікрали, принижували, а чоловіка зрештою впіймали на базарі. Справа Сашка - випадок, коли людина перебуває у так званій “сірій зоні”, ми стовідсотково знаємо, що Олександр в СІЗО, його бачать і чують там хлопці, проте адміністрація установи заперечує факт тримання його під вартою. фсб росії намагається засудити Сашка за ст. 361 "міжнародний тероризм".
Михайло Чупіль. У 2014-2017 роках служив у ЗСУ (ВМСУ), у 36-й бригаді морскої піхоти (частина дислокувалася в Херсоні). Йому також шиють "міжнародний тероризм".
Ярослав Жук затриманий у Мелітополі у червні, вивезений до Криму у серпні, його серйозно катували і теж роблять з нього терориста.
Нарешті, відомий своєю проукраїнською позицією мер Голої Пристані Олександр Бабич. Він виступав проти окупації і був дуже відомим у місті.
Кожен з цих людей показав неймовірну силу духу, став уособленням України для інших. І маємо зробити все, аби зберегти їхні життя.
МИ БУДЕМО ПОВЕРТАТИ ВСІХ УВ’ЯЗНЕНИХ УКРАЇНЦІВ
Ми попросили прокоментувати ситуацію керівника Кримської правозахисної групи Ольгу Скрипник.
- Ситуація складна, ці люди є жертвами насильницьких зникнень. Їх, по суті, викрадають. Зрозуміло, що жодних офіційних заяв російська федерація не робить, це дуже ускладнює роботу. Тож це відбувається в умовах триваючої агресії. Практика така, що їх затримують, тримають на новоокупованих територіях, Херсон, Запорізька область. Потім багато кого вивезли в СІЗО Сімферополя, і це дає нам можливість знаходити їх саме там.
У нас там вже більше тридцяти таких людей. І ми встановили їхні імена, деякі встановили зв’язок з родичами. Але їх значно більше. Там навіть окремо зроблена будівля для таких людей. Тож відслідковувати їх складно, але можна. І це шанс і для правозахисних організацій, і для родичів. Тому я закликаю родичів максимально активно звертатися в наші організації, в офіси омбудсмана, писати заяви до поліції, робити все, що можна, щоб прізвіща рідних не загубилися. росія не надає інформацію, тож побачити всіх ми не можемо. Родичі, друзі мають бути максимально активними.
Інша проблема у тому, що частину цих людей, яких вивезли з Херсона до Сімферополя, перевозять далі до ростовської області, де хочуть судити за терористичними статтями. Це ще більше ускладнює можливість повернути людей. Але ми ведемо комунікацію з Офісом омбудсмана, знаю, що цим займаються правоохоронні організації, тими людьми опікуються. Люди не будуть забуті.
Коли мене запитують, чому почалося полювання на мирних людей, я кажу: у рф одна мета — нищити Україну, а для цього нищити у тому числі активну частину населення. Це було відпрацьовано в Криму, на окупованій території Донбасу до 2022 року. Плюс, коли готувалося повномасштабне вторгнення рф, разом з фсб та колаборантами на новоокупованих територіях заздалегідь складали списки активістів, учасників АТО, журналістів. рф до цього готувалася — переслідувати саме активну частину населення. Вона не має права переслідувати цивільне населення, навіть якщо ці люди - колишні учасники АТО. Але вона порушує всі міжнародні норми і люди на окупованих територіях — один з головних об’єктів переслідування. І друге, рф знає, що українці не чекають на росію, тому там є серйозний спротив. Там є партизани, рф їх боїться. І, на жаль, частина тих людей була закатована та вбита.
Але я точно знаю, що ми будемо робити все, щоб повернути тих людей. Ми - українці, для нас людська гідність та життя мають значення. Це типова риса українців — боротися за своїх. Українці борються та будуть боротися за всіх громадян, щоб їх повернути. Друге, це офіційна позиція нашої влади: для Президента пріоритет — обміни. І ми маємо багато випадків, коли рф іде на перемовини і є успішні обміни, коли поверталися і військові, і цивільні. Україна змогла повернути сто вісім жінок. І ми, і українська влада на одній позиції, і це дає реальне підґрунтя говорити про те, що людей повертають вже і будуть повертати.
Олена Мігачова, Київ