Херсон повертається під контроль України. На черзі – Луганськ?

Херсон — єдиний обласний центр України, який рашисти захопили на початку березня 2022 року. Але Херсон не переходив на бік окупанта і продовжував берегти синьо-жовті прапори. Він боровся, чинив спротив, чекав довгі 254 дні. І дочекався: 11.11.22 Херсон повертається під контроль України, до міста зайшли спецпідрозділи, основні сили — на підступах.

“Наші. Наш. Херсон”, - написав президент Володимир Зеленський, опублікувавши відео, на якому херсонці вийшли на вулиці, запалили багаття та скандували “ЗСУ”.

Це — справді історична мить. Україна здобула дуже знакову перемогу. Але що це все означає у політичному, військовому та дипломатичному планах? Які подальші очікування та перспективи? Зрештою, чи стане звільнення Херсону переломом у Великій війні й чи призведе до повного краху путіна і рф?

“Завдання вищого політичного керівництва максимально правильно капіталізувати херсонський успіх”

В коментарі Укрінформу дипломат Вадим Трюхан заявив, що Херсон міг стати точкою неповернення для путінського режиму й особисто воєнного злочинця путіна, якби відступ звідти відбувався так же хаотично, як раніше Харківщини. Більше того, з хаотичного відступу міг запуститися процес падіння режиму по принципу ефекту доміно. Проте, вважає експерт, цього не станеться.

“Вочевидь наш ворог навчається на власних поразках. З Херсонщини їм вдалося більш-менш впорядковано вивести основну масу своїх військ. З одного боку, це погано, адже вони їх перекинуть на інші ділянки фронту. Водночас і якоїсь зради шукати всій ситуації не слід, - стверджує дипломат. - Адже військове командування ЗСУ зуміло мінімізувати втрати особового складу і техніки. А головне — Україні вдалося безпрецедентно швидко і ефективно змусити росіян забратися з правого берега Дніпра. Думаю, херсонську наступальну операцію ЗСУ протягом багатьох десятиліть вивчатимуть у багатьох військових навчальних закладах світу ”.

Тепер завдання вищого політичного керівництва максимально правильно капіталізувати херсонський успіх.

По-перше, вважає експерт, президенту Зеленському варто взяти участь у саміті G20 на Балі. Хай його і не зустрічатимуть там, як тріумфатора, адже війна ще далека від завершення, проте сильним лідером непереможної нації його сприймуть всі учасники без виключень.

“Під час перебування в Індонезії він міг би провести серйозну зустріч з президентом США Байденом. А також, нарешті, з президентом Китаю Сі Цзіньпіном і прем‘єром Індії Моді, адже їх слід вже поступово відривати від росії. Крім того, на часі зустріч з президентом Південної Кореї, яка - це стало відомо на цьому тижні, - вперше продала боєприпаси нашим американським партнерам, щоб вони поставили їх нам. Враховуючи потужний військово-технічний потенціал цієї країни, з нею слід працювати, і зустріч лідерів могла б стати дуже доречною у цьому плані”, - наголошує пан Трюхан.

По-друге, перед українською дипломатією постає серйозний виклик. Херсонський успіх не залишиться не поміченим у жодній столиці тих держав, які є нашими партнерами. Навряд чи в когось залишаться сумніви в тому, що Україна здатна перемогти у цій війні. Проте й поразки путінської росії хочуть далеко не всі.

“Відтак українським дипломатам слід переконати наших партнерів у тому, що поразка нацистської російської держави не лише в інтересах України, а й в інтересах всього демократичного вільного світу”, - додав він.

По-третє, невдовзі відбудеться чергове засідання групи країн «Рамштайн». В ході підготовки до нього Україні варто суттєво оновити свої запити про допомогу, з огляду на витіснення росіян з правого берега Дніпра і планування зимових компаній.

“Але погоджуватися на будь-які паузи у проведенні наступальних операцій не слід за жодних обставин. Стратегічна ініціатива на боці ЗСУ, від цього слід відштовхуватися на всіх переговорах з нашими західними партнерами”, - акцентує дипломат.

І ще одне — росіяни не збираються забиратися з України. Скоріш за все, вони тепер сконцентруються на Донбасі і спробах знищити нашу енергетичну та й загалом комунальну інфраструктуру. Тож, каже Вадим Трюхан, нам слід бути готовими до цього, відкинути ейфорію й на випередження вживати відповідні заходи.

Чи стане ця подія переломом у війні та чи призведе до повної поразки путіна? Експерт вважає, що насправді перелом почався ще з програшу рашистських військ у битвах за Київ і Харків. Водночас агонія нинішньої росії стане неминучою лише після того, як ЗСУ увійдуть в тимчасово окупований український Севастополь.

“Мало хто звернув на це увагу, проте в російських пабліках вже на повну розганяється прогноз такого собі «політолога»-втікача з України Ростислава Іщенка, який вважає, що ЗСУ запросто може провести кинджальне проникнення в глибину росії своїм експедиційним корпусом, і навіть захопити кремль. При цьому практично не зустрічаючи опору на своєму шляху”.

На перший погляд, такий прогноз абсолютно утопічний. Проте, вважає дипломат, утопічний він лише на перший погляд.

“Анонсів звичайно не буде. Це лиш росіяни вміють анонсувати захоплення Києва за 3 дні, а потім тікають за “порєбрик” з усіх ніг. Або заявляють, що «росія в Херсоні назавжди», а потім по-тихому забираються з нього. Українцям гучні анонси не притаманні. Проте виключати не можна будь-якого сценарію”, - підкреслив Вадим Трюхан.

“рф виснажена настільки, що не зможе відновити свій потенціал протягом найближчих десятиліть. А коли ворог виснажений — він неминуче прогрАє”

Військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко каже, що у військовому плані звільнення Херсону — це створення буфера безпеки по Дніпру.

“російські окупаційні війська більше не становлять загрози для Миколаєва, Кривого Рогу, Запоріжжя саме з правобережжя. А на лівобережжі вони перебувають у стані блокади”, - додав він.

Маючи недостатньо ефективне постачання через Кримський міст, внаслідок його пошкодження, рашисти будуть змушені тримати на лівому березі достатнє угруповання, побоюючись форсування Дніпра ЗСУ.

“Але їхнє угруповання буде знаходитися на лівобережжі, як на долоні, а це означає – рутинне знищення їхнього потенціалу українською далекобійною артилерією”, - підкреслив пан Коваленко.

В іншому ж росія отримала від України черговий ляпас. путін, який оголосив Херсон “частиною рф” і заявляв, що “российская армия отступать не будет”, “мы здесь навсегда” — був укотре принижений. Привселюдно і глобально.

“У питаннях дипломатії зараз лунають заклики до переговорів, але це лише демонстрація слабкої позиції росіян. Нам ці переговори не потрібні, поки ми не звільнимо всі свої території, а ось рефлексії росії дуже показові”, - каже військовий експерт.

Що стосується перспектив... Олександр Коваленко вважає, що ЗСУ не форсуватимуть Дніпро.

“Це моє бачення найближчої перспективи. Частину ресурсу, що звільнився, буде передислоковано на інші, перспективні напрямки. Я не виключаю, що до кінця 2022 року ми ще почуємо хороші новини і з Луганської області”, - прогнозує оглядач групи “Інформаційний спротив”.

До речі, щодо прогнозів. Відзначимо, що на початку червня пан Коваленко, коментуючи Укрінформу розвиток ситуації на фронті, сказав, що контрнаступу ЗСУ на Харківщині слід чекати наприкінці серпня — на початку вересня. Так і сталося. А по Херсону — що українські війська можуть зайти у місто десь наприкінці осені — на початку грудня. Насправді, трішки раніше, але тим не менш...

“Нині на правому березі головне завдання – це розмінування, зачистка та створення умов для ефективної контрбатарейної боротьби”, - додав експерт.

Що стосується перелому...

“росія не може вести зараз не лише масштабні наступальні окупаційні дії, але навіть утримувати тривалу оборону. І Херсонщина, після битви за Київ і Північ, острова Зміїний та Харківщини - черговий тому доказ. Війна на виснаження дала свої результати. рф виснажена настільки, що відновити свій потенціал вже не зможе протягом найближчих десятиліть. А коли ворог виснажений, він неминуче прогрАє”, - резюмував Олександр Коваленко.

Мирослав Ліскович. Київ