Швидке посилення української ППО: що для цього треба?
Після масованого ракетного терору росії 10-11 жовтня по території України, президент Сполучених Штатів Джо Байден пообіцяв у найкоротші терміни забезпечити нашу державу передовими системами протиповітряної оборони. Йдеться про дві ЗРК NASAMS.
Між тим, стало відомо, що Німеччина нарешті передала Україні першу систему ППО Iris-T (в народі – іриска, - Ред.). Процес передачі відбувся неподалік від польско-українського кордону. І це добре. На думку спеціалістів, ця ЗРК значно полегшить роботу з протидії таким ракетам, як Х-22 чи Х-101 – їх наші радари погано бачать.
Але цього все одно мало.
6 жовтня видання Politico повідомило, що нещодавно українська сторона змінила перелік пріоритетної зброї для отримання в Сполучених Штатів із наближенням зими. Тепер перші місця там посідають системи ППО, які потрібно для захисту об’єктів інфраструктури. В цьому ж ключі – устиг висловитися речник командування Повітряних сил ЗС України Юрій Ігнат: «Систем ППО, обіцяних Заходом раніше, не вистачить для того, щоб закрити небо над усією територією України – треба набагато більше комплексів».
Зрештою, як прогнозують експерти, центральною темою зустрічі у форматі «Рамштайн», що призначена на 12 жовтня в Брюсселі – будуть системи ППО.
Найперше, для кращого розуміння ситуації, хочемо звернути увагу на те, як змінилася українська протиповітряна оборона за останні 7,5 місяців війни.
Друге «24 лютого»: порівняння масованих ракетних ударів по Україні 10 жовтня та в перший день вторгнення
Уранці 10 жовтня у Києві тривога була оголошена о 6:47 і тривала майже шість годин (в інших регіонах країни оповіщення надійшло плюс-мінус у цей же час). На початку повномасштабного вторгнення механізм оголошення повітряної тривоги ще не був до кінця відпрацьований – оповіщення були точковими, іноді запізнілими, інформація про відбій приходила не відразу. Зараз же – ледь не у кожного українця встановлено на смартфон відповідний застосунок. Крім того, від ДСНС на мобільні телефони нарешті почали надходити тривожні повідомлення.
Станом на вечір 10 жовтня було відомо, що росія випустила по Україні понад 80 ракет. Загалом – система ППО знищила, за даними Генштабу, 58 повітряних цілей: 45 крилатих ракет та 13 іранських дронів-камікадзе.
Удари 10 жовтня були завдані по Києву, Харкову, Львову, Дніпру, а також Хмельницькій, Кіровоградській, Тернопільській, Житомирській, Сумській та іншим областям. Водночас 24 лютого росія випустила по Україні більше 160 ракет. Тоді, як і тепер, удари накрили фактично всю територію нашої держави – критичну та цивільну інфраструктуру.
В обох випадках росія запускала ракети з акваторії Чорного моря та Каспійського регіону.
Але рівень збиття повітряних цілей у перший день Великої війни становив лише близько 10%. І нас тоді врятувало лише те, що наше військове керівництво встигло вивести війська та техніку з позицій, по яких невдовзі були удари росіян.
24 лютого в результаті ракетних ударів загинуло 57 цивільних і 169 було поранено. 10 жовтня загинули 23 мирні жителі, ще 100 отримали поранення.
Ймовірно, хтось запитає: до чого всі це порівняння? А до того, щоб краще розуміти, наскільки в Україні за цих 7,5 місяців покращилася ситуація з ефективністю ППО.
На сьогодні, за повідомленнями військових, близько від 50 до 60% ракет під час масованих атак навіть з кількох напрямків, наші ППО відбивають стабільно. Це багато чи мало? Скажемо так, жодна з існуючих систем ППО не дає 100% гарантії. Але якщо ми отримаємо посилення, то, звичайно, цю цифру можна буде довести й до 70, й до 80%. Тобто небо над Україною стане безпечнішим.
Інше питання: що для цього треба та скільки на це часу може піти?
Мусимо дотиснути союзників: «Нам не треба, щоб замість нас воювали натівці – нам треба набагато більше систем ППО»
Україна, звісно, могли б зайнятися розробкою власних систем. Зокрема, конструкторське бюро «Південне» ще до Великої війни розробило проект зенітного ракетного комплексу під назвою «Кільчень».
«До складу системи «Кільчень» входить 6 одиниць ЗРК. Кожен комплекс здатен одночасно проводити стрільбу по 12 цілях: система зможе вражати дозвукові цілі на відстані до 280 кілометрів, винищувачі на дальності близько 130 кілометрів, балістичні цілі – до 44 кілометрів», - розповідав у листопаді минулого керівник групи проектного відділу КБ «Південне» Валерій Перьков.
Окрім КБ «Південне» про готовність розробити і потім поставити у військо ЗРК заявляло також КБ «Луч». У 2021 році бюро представило макет ракети «Корал» для комплексу ППО дальністю до 30 кілометрів. Також підприємство захистило аванпроєкт ЗРК дальністю до 100 кілометрів. Назва проекту не повідомляється. Лише відомо, що багато чого дослідники планують запозичити зі свого працюючого дітища – берегового комплексу РК-360МЦ «Нептун».
Але на все це потрібен час – близько 2-2,5 років, яких у нас немає, наголошують експерти. Тому що російські агресори завдають ударів по українських містах, цивільній та критичній інфраструктурі вже і зараз.
«Нам треба щось якомога швидше. А щось якомога швидше - це те, що знаходиться на озброєнні інших армій, тобто армій наших союзників, в їх арсеналах. Це можна використати, - коментує Укрінформу військовий журналіст, головред Цензор.НЕТ Юрій Бутусов. - Я не кажу, що нам не потрібно створювати щось своє. Звісно, що потрібно. Але усе впирається в час. Основна наша проблема на сьогодні - це швидкість поставки в Україну того озброєння, яке вже є готовим до застосування».
Країни НАТО нам дають новітні зенітно-ракетні системи NASAMS та IRIS-T. Але наразі заплановано загалом до 13 таких систем, причому поставки будуть йти повільно.
«У нас нема часу чекати, нам треба посилення зараз. Настав час для США надати Україні зенітно-ракетні системи Patriot. На озброєнні армії США близько 500 систем Patriot, і ще близько 300 систем першої модифікації знаходиться на збереженні. Це далекобійні ракети, більш ефективні ніж радянські С-300. Вони нам потрібні, хоч старих модифікацій, бо нам треба зараз створити кільце ЗРС навколо ключових міст для боротьби з достатньо простими цілями – російськими бомбардувальниками, штурмовиками та крилатими ракетами, - розповідає пан Бутусов. - Все у це є у Америки, і США мають можливість поставити 10-20 Patriot. Хоча б передостанньої модифікації SM2 зі складу ЗС США та ще 20-30 систем першої модифікації з баз зберігання після ремонту».
Все це, наголошує головред Цензор.НЕТ, не призведе до проблем з боєздатністю в армії США.
«Patriot може вражати також балістичні ракети, тобто кілька таких комплексів могли б захистити хоча б ключові міста», - додає він.
«Зараз протиповітряна оборона України має справу з вкрай складними цілями, які можуть летіти непередбачуваним маршрутом з будь-якого напряму. І робить це на давно застарілій техніці часів СРСР. І те, що в цих умовах українським зенітникам вдається знищувати крилаті ракети – прояв величезної майстерності», - каже військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
Але тепер питання із застарілою технікою можливо вирішити завдяки ленд-лізу, за допомогою якого можливо почати розгортання потужнішої протиповітряної оборони: «Звісно, вона має бути багатоешелонованою, але необхідність убезпечити країну від таких ударів у мінімально можливий час є вкрай важливим фактором».
Окрім поставок Patriot та NASAMS, які пан Згурець називає «лінійним шляхом», він також згадав про «прагматичний Avenger» - зенітно-ракетну систему малого радіусу.
«У арсеналі армії США є відносно простий у використанні та масовий ЗРК ближньої дії - AN/TWQ-1 Avenger. У американській армії їх понад 700 одиниць. Фактично це машини на шасі всюдихода Humvee, на яких змонтований модуль з вісьмома ракетами FIM-92 Stinger та радаром управління вогнем», - підкреслює військовий експерт.
Наявність радару дозволяє різко збільшити ефективність Stinger та дозволяє гарантовано збивати цілі групи крилатих ракет та безпілотників: «Варто зазначити, що збиття крилатої ракети з ПЗРК вже доведено на практиці (наприклад, солдат зенітно-ракетного взводу 57-го окремого радіотехнічного батальйону Дмитро Шумський 10 жовтня збив за допомогою Stinger дві крилаті ракети окупантів, - Ред.). Тим паче, що Stinger має достатньо велику зону ураження цілей - 5-7 км в залежності від версії».
ЗСУ потрібно як мінімум сто систем Avenger.
А ще – наше військо гостро потребує постачання винищувачів F-16.
«F-16 з далекобійними ракетами AMRAAM та керованими бомбами JDAM, з підвіскою сучасних прицільних комплексів та комплексів РЕБ. Це дозволило б бити російську авіацію та завдавати удари по наземним цілям з безпечної відстані. Хоча б одна ескадрилья (12-16 одиниць) F-16 могла значно посилити безпольотну зону над Україною», - запевняє Юрій Бутусов.
Тим часом керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук нагадує: 12 жовтня в Брюсселі пройде черговий «Рамштайн», а 13 жовтня збиратимуться міністри оборони НАТО.
«Процитую заяву посла США при НАТО Джуліани Сміт: «Ми чітко й голосно почули ці (про зброю) українські запити. Ми докладемо всіх зусиль, щоб задовольнити ці вимоги через контактну групу. Але я думаю, що, якщо історія нам щось і показує, так це те, що це – лише постійний процес, що розвивається». Зрозуміло, що питання постачання систем ППО, про які так наполегливо і довго просила Україна, буде вирішуватися на цих самітах», - вважає пан Лакійчук.
За його словами, масовані ракетні атаки окупантів 10 жовтня засвідчили, що питання постачання систем ППО – «перезріло».
«Що нам «світить»? Навряд чи йтиметься про термінову передачу нам комплексів Patriot. Це було б здорово, але таке рішення малоймовірне. Швидше за все, будуть переглянуті строки поставки вже анонсованих комплексів – NASAMS, IRIS-T, можливо, італійських Spada».
До сьогодні обіцяні поставки ЗРК NASAMS мали включати близько восьми комплексів до осені 2024 року. Десяток німецьких IRIS-T вироблятимуть теж декілька років.
Що робити?
«Союзники можуть домовитися між собою про «переуступку». Простіше кажучи, країни, які стоять у черзі на отримання комплексів першими, можуть поступитися своєю чергою на користь України. Інший варіант – «кільцевий обмін»: країни, які вже мають на озброєнні комплекси – передадуть їх ЗСУ, а згодом отримають нові законтрактовані для України системи», - каже Павло Лакійчук.
Такі схеми, стверджує він, дозволили б пришвидшити насичення наших ППО з термінів «через два-три роки» до «два-три місяці».
Крім того, може йтися і про прискорення передачі інших ЗРК. Наприклад, іспанських Skyguard Aspide (варіант італійської Spada), про підготовку яких вже повідомляли ЗМІ.
«А також інших комплексів середнього радіусу дії. Гадаю, все вирішуватиметься найближчими днями», - резюмував Павло Лакійчук.
Мирослав Ліскович. Київ
