Ні кроку назад чи ні кроку вперед: кремлівські потуги врятувати свою армію

І хоч російське керівництво продовжує заперечувати ці втрати, запевняючи, що їх немає та маскуючи власні військові провали запевненням, що все іде по плану, та проблеми накопичуються і збільшуються як сніжний ком. Ні бліцкригу, ні перелому на користь росіян не відбулося і не відбудеться – це цілком логічний і зрозумілий перебіг подій у війні, де армія мародерів намагається протистояти армії захисників і патріотів.

Безперечно, кількість втрат з боку росіян буде збільшуватися, як і кількість прорахунків та провалів, за якими неодмінно прийде невдоволення суспільства, задурманеного російською пропагандою. Та й, погодьтеся, якийсь план у путіна щонайменше дивний, коли називати загибель більше 50 тисяч своїх співвітчизників переконанням, що «все йде за планом». Російському війську бракує не лише мотивації і бажання, а й звичайних людських ресурсів. Тут показовим є останній провал російської армії на Харківщині: деморалізовані і перелякані солдати рф просто втекли під натиском та продуманими успішними діями Збройних Сил України.

Експерти прогнозують, що російські вояки, які поповнюють ряди агресора, будуть щодалі, то гіршої «якості» та підготовки: переважно це люди без бойового досвіду, які не мали належної підготовки та не брали участі в навчаннях. Зрозуміло, що такі солдати не вирішують ситуацію на фронті, а можуть хіба додати нових проблем, яких у кремля і так вже через край. Тому путіну та його прибічникам – хочеш не хочеш, – а треба викручуватися з ситуації, що склалася. Ну, наприклад випускаючи вбивць та гвалтівників на вулиці російських міст та поповнюючи ними «міць» своєї армії. Вже зараз можна спрогнозувати, що десь через півроку в рф очікується сплеск крадіжок, пограбувань, зґвалтувань та вбивств, адже багато зеків, відправлених на фронт, виживуть, отримають певну суму грошей, повернутися до росії і займуться звичною справою – вбивствами і крадіжками.

Тож, російські зеки в автозаках вже їдуть на війну в Україну. Так, за даними міжнародної розвідувальної спільноти Inform Napalm, злочинців із виправних колоній та тюрем росії перекидають на військовий аеродром Міллерово. Там їх переодягають і без жодного військового вишколу відправляють у зону бойових дій. Керує цією операцією пригожин – російський мільярдер, засновник російської приватної військової кампанії "Вагнер", який впевнений сам і переконує своїх співвітчизників у тому, що зеки мають бути «щасливими» влитися до лав армії рф. Таку його заяву навіть днями поширили російські пропагандистські ресурси. Пригожин заявив, що якби сам відбував термін у в'язниці, то мріяв би стати частиною колективу російських військових та мати змогу спокутувати борг перед батьківщиною. Відомо, що приховану кампанію з вербування російських в'язнів пригожин впроваджує вже з початку червня. Попри запевнення, що рекрутуються лише ті ув'язнені, які відбувають покарання за не тяжкі порушення, насправді піврічний контракт пропонується всім: убивцям, ґвалтівникам, педофілам, людям із психічними порушеннями. Ув’язненим в обмін на підписання контракту крім грошового забезпечення в Україні дозволяється абсолютно все: мародерство, насильство над місцевими жителями, розбій, алкоголь. Розстріл належить тільки за дезертирство.

Погодьтеся – логічне поповнення для армії, яка і до того славилася своїми злочинами та формувалася з мародерів та гвалтівників. Фактично путін пішов шляхом сталіна та відновив сумнозвісні штрафбати часів Другої світової війни. До речі, зробив він це через 80 років введення в дію наказу кривавого диктатора сталіна. «Ні кроку назад!» – під такою назвою вийшов сталінський наказ від 28 липня 1942 року, яким у червоній армії вводилися штрафні частини і розширювалася діяльність загороджувальних загонів. Хоча штрафбати не були винаходами Другої світової – їх широко використовували більшовики вже в 1917-1921 роках, обґрунтовуючи це революційною необхідністю. Тож, очевидно, «революційна необхідність» в рф триває і до сьогодні. А російські пропагандисти тепер повідомляють про те, що вцілілі на фронті отримають президентське помилування і офіційно стануть звільненими як від несення покарання, так і від служби в армії, що безперечно кардинально змінить криміногенну ситуацію в росії, адже кількість дочасно звільнених ув’язнених обчислюватиметься тисячами.

Ще одним рятівним фінтом від росіян має стати, на думку одіозного лідера Чечні кадирова, план з «самомобілізації» в регіонах рф, що має на меті підготувати по тисячі добровольців для відправки на війну в Україні з кожного регіону рф. Тобто, за задумом кадирова, кожен регіон повинен підготувати, навчити й укомплектувати тисячу добровольців. Таку заяву кадиров зробив в середині вересня на фоні знову тих же провальних дій російської армії на Сході України. А трохи раніше глава Чечні розкритикував стратегію міноборони рф і заявив, що навіть вийде на керівництво країни, щоб роз’яснити ситуацію, якщо у війні не буде змін. Та, думаємо, ситуацію добре розуміють і в кремлі, щоправда приховують це за звичними маніпулятивними заявами своїх пропагандистів та міноборони.

Аналітики Інституту вивчення війни вже повідомляють про об’єднання російських адміністрацій навколо кадирівського заклику до «самомобілізації». Наприклад, повідомляється, що міська адміністрація Владивостока розсилає листи чоловікам віком від 25 до 63 років, які мають досвід військової служби та служби в запасі, а також тим, хто перебуває на військовому обліку в місцевому військовому комісаріаті із запрошенням приєднатися до так званих добровольчих підрозділів. Не стоять осторонь заклику кадирова й інші місцеві лідери, серед яких, наприклад, глави Кіровської, Воронезької, Чуваської та Башкирської областей та глава окупованого Криму – усі вони повідомляли про «активізацію» роботи з набору добровольців. Таким чином російські регіональні лідери реагують на заклик кадирова і, очевидно, підкреслюють його значимість на політичній мапі рф. Варто згадати, що постать кадирова впродовж багатьох років залишається десь приблизно на одній паралелі з путіним, а сам очільник Чечні, очевидно, не проти зайняти місце російського лідера в майбутньому. Відомий факт про їхні дружні стосунки, які мають чимало спільного і засновані на агресії, насильстві, залякуванні та великих грошах. Тож, кадиров не приховує своїх президентських амбіцій та може дозволити собі вказувати на промахи навіть путіну. Тому недавню заяву кадирова про необхідність створення регіональних армій та про потребу самомобілізації можна вважати тривожним сигналом для кремлівського очільника. Безумовно, незаперечним є той факт, що війна в Україні серйозно виснажила російську армію, яка була і є головним козирем та фактором сили російського диктатора. Експерти вже прогнозують ситуацію, за якої, якщо путін втратить свою армію, то саме кадиров буде першим, хто поверне проти нього свою зброю. А вже згодом варто очікувати, що його приклад наслідують також інші регіони рф, як це зараз роблять з закликом до «самомобілізаціїї». Тож, заяву кадирова можна трактувати і як перший прояв автономізації регіонів через стрімке послаблення влади кремля та оптимістичний пролог до втрати путіним монополії на центральну владу.

путін, який мріяв про відродження імперії, впевнено веде свою державу до краху та прірви, перетворюючи на ганебний образ радянського минулого зі своїми штрафбатами та показовою «самомобілізацією». Саме проблеми з армією змушують путіна погодитися на особливі кроки, серед яких і залучення зеків до лав свого війська. Відкритої мобілізації у кремлі бояться, бо це може викликати справжній гнів та непокору росіян. Велика кількість бурятів, тувінців, дагестанців, чеченців, а не росіян, у армії рф – тому підтвердження. І хоч президент країни-агресорки підписав указ про збільшення чисельності збройних сил рф і тепер, відповідно до указу, з 1 січня 2023 року штатна чисельність російського війська збільшиться на 137 тис. осіб, та навряд це йому допоможе, адже варто згадати про те, що патріотизм росіян – виключно удаваний та місцевого розливу. Та й на фоні провалу російської війни в Україні зрозуміло вже навіть росіянам, що все, чим вони хизувалися та залякували, виявилося мильною булькою. Немає ніякої другої армії світу. Є просто великі запаси гарматного м’яса, які кремлівський лідер посилає на вірну загибель. Така армія не має перспектив для перемоги апріорі, хоч скільки б головорізів та зеків туди увіпхали.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства