То чи може Захід вбити Путіна?
Мала нагоду поставити запитання відносно хаосу (якщо відсторонити чи вбити Путіна - автор) декільком аналітикам з західних політичних кіл.
Там виявляється також в "товарищах согласия нет". Грубо кажучи, в питаннях тиску на варваров є дві школи.
Перша школа - чисельніша- це так звані "перестороги" (risk-averse). Незалежно від того, що вони вивчають вони зробили свій науково-експертний капітал на генерації негативних сценаріїв. Серед них вже класичні тези: "не треба спротиву, а то Путіна спровокуєте", "не треба санкцій, а то популярність Путіна зросте", "не треба вбивати, бо настане хаос і розпад Росії (див. вище), або прийде ще більш радикальний лідер і війна запалає з новою силою або почнеться Третя світова". Перші більш популярні серед політиків, тому що песімізм - найлегший спосіб видати себе за розумного (або страх продається легко "fear sells").
Друга група - це сміливці або стороники ризику ("risk-takers"). Вони більш обізнані, більш радикальні, але менш чисельні. Вони пропонують діаметрально протилежні тези - "треба спротив, бо агресор не зупиниться", "треба жорсткі санкціі або зламати хребет російській економіці щоб Путін не міг вести війну". Треба сказати, що спочатку це не сприймалося - особливо в Європі - але зараз ці тези фактично стали мейнстрімом західної політики.
Ще пять років тому Британія шукала компромісу з Москвою.
Ще два роки тому не можна було собі уявити, щоб високий представник ЄС по зовнішній політиці сказав би: "Україна має перемогти Росію на полі бою". Санцкійні дискусії стали свого роду спортом в Брюсселі, а Британська еліта шукає як передати нові озброєння.
Але шодо Путіна ситуація серед політиків поки не змінилася. Друга група вже давно почала формулювати підхід щодо відсторонення Путіна. Спочатку сподівалися на олігархів на "дворцовий переворот» та м‘який перехід влади до менш радикального крила і заверщення війни.
Це не спрацювало і виглядає так, що не спрацює. Тому відверто починають говорити про "позбутися Путіна" (getting rid of Putin). Головна теза в тому, що не треба боятися. Якщо Путіна не стане - громадянської війни в Росії не буде. Та і колапсу держави не станеться. Найвірогідніше відбудеться тихий двобій еліт, який не виключає вбивств та силових подій, але в основному на рівні Москви або на локальному рівні.
Переможці отримають владу в Кремлі і над всією Росією. Путін зачистив регіональні еліти (може за виключенням Чечні) тому управлінці на місцях присягнуть новому царю.
Але хтоб не прийшов на місце Путіна, він не зможе підтримувати такий рівень протистояння з Заходом і війну в Україні. Його або їх задача буде консолідувати владу. В нової групи не буде такого контролю над і любові з військовими, які були в Путіна і Шойгу-Гєрасімова.
В нової групи не буде повного контролю над всіма спецслужбами. Новим переможцям знадобиться час щоб встановити нову вертікаль особистого контролю, перерозподілити ресурс і сформулювати нове бачення внутрішньої та зовнішьої політики. Поки триває цей процес, продовжувати війну з Україною та протистояння з Заходом буде неможливо. Найголовніше попри риторичну підтримку Путіна, нова еліта буде більш раціональною. Не по-західному раціональною. Звичайно, Росія залишається імперіалістичної державою і нова еліта також буде такою. Але в неї не буде такої обсесії з Україною як була особисто у Путіна. В неї не буде бажання знищити захід через запуски глобально деструктивних процесів. Тому - згідно до другою школи - "у разі відсторонення Путіна", Росія фактично припинить активні бойові дії та візьме стратегичну паузу. Найбільш вірогідно - після поразки перейде до формування нової імперської політики , яка буде оцінювати шанси зважаючи на потенційні наслідки.
Це не буде більш спокійний сусід, але принаймні - як кажуть сміливці - більш адекватний авантюрист. Тому не треба боятися і треба використовувати всі засоби, кажуть сміливці. Поки не всі з цим погоджуються, але навіть рафіновані бюрократи в ЄС, або джентельмени в Лондоні, вже не відкараскуються від таких тез...
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама