Три рівні зла. Фільтраційні російські табори

Три рівні зла. Фільтраційні російські табори

Укрінформ
В ОБСЄ представили дослідження про російську "фільтрацію" та дали слово тим, хто пройшов через спецтабори

Загарбницька війна росії проти України супроводжується багатьма новими жахливим явищами, одне з яких – "фільтрація". Вдосконаливши свій попередній злочинний досвід у Чечні та наслідуючи нацистський досвід депортацій і концтаборів, росіяни створили на тимчасово окупованій території України, утім, як і на власній, систему фільтрації та затримання українських громадян, які можуть нести загрозу встановленню російського контролю над Україною. Її неодмінними атрибутами стали психологічний та фізичний тиск, катування і навіть вбивства.

Для донесення до міжнародної спільноти інформації про цю злочинну практику російського режиму делегація України при ОБСЄ, за підтримки американської місії, організувала 27 липня у Відні захід, темою якого була так звана "фільтрація" в Україні. Під час нього делегації країн-учасниць ОБСЄ змогли ознайомитися з відповідним дослідженням, проведеним українською ГО "Медійна ініціатива за права людини" (МІПЛ), і заслухати трагічні історії безпосередніх свідків та жертв фільтраційних таборів. Крім того, окремий такий захід відбувся і для акредитованих у Відні іноземних журналістів.

ТРИ РІВНІ ФІЛЬТРАЦІЇ

"Через так звану "фільтрацію" мають пройти абсолютно всі українці, кому виповнилося 14 років і хто перебуває на тимчасово окупованій території України. І якщо на початку повномасштабного вторгнення рф цей процес ще не був системним, то зараз він набув величезних масштабів, і фільтрація вже систематизована. Фактично йде перевірка на лояльність до окупаційної влади всіх українців на окупованій території", – повідомив журналіст МІПЛ Станіслав Мірошниченко.

Карта місць, де росіяни проводять так звані фільтраційні заходи. Скріншот дослідження МІПЛ
Карта місць, де росіяни проводять так звані фільтраційні заходи. Скріншот дослідження МІПЛ

При цьому цей процес має три рівні. Перший рівень – попередня фільтрація. Зазвичай вона відбувається на блокпостах або в самому місті чи селі. У людини перевіряють документи, речі, можуть обшукати житло чи автомобіль. Після цього її скеровують у спеціальні пункти, де розгорнуті фільтраційні табори.

Ці табори – другий і основний вид фільтрації. Люди потрапляють у спеціальні табори, після яких їх або відпускають, або затримують для подальшої перевірки. Загалом "Медійна ініціатива з прав людини" нарахувала 18 фільтраційних таборів на тимчасово окупованій території України. Але в організації підкреслюють, що цей перелік не є вичерпним і містить лише ті, місця, які вдалося верифікувати.

Фото: ANADOLU AGENCY
Фото: Anadolu Agency

"У чергах на фільтрацію люди стоять багато днів і тижнів. У нас є випадки, коли чекали й понад місяць. Що там відбувається? Людей перевіряють, у них беруть відбитки пальців та долонь, також їх фотографують. Тобто збирають чутливі персональні дані, й ми не знаємо, що з ними робить росія і хто ними взагалі оперує. Під час перевірки на людей чиниться психологічний і фізичний тиск, відомі випадки розстрілів", – зазначив Мірошниченко. 

Третій рівень фільтрації – СІЗО і колонії. "Це – найжорстокіший і найкривавіший етап перевірки. Людей, які не пройшли перший чи другий рівень фільтрації, відправляють у слідчі ізолятори чи в'язниці на тимчасово окупованій території України. Під час третього етапу фільтрації затриманих жорстоко катують, не дають їм достатньо їжі і води, утримують у нелюдських, антисанітарних умовах, не надають медичної допомоги. Часто людей вбивають", – заявив журналіст МІПЛ.

Він додав, що фільтраційні заходи щодо українців відбуваються і на території російської федерації та в її СІЗО і колоніях.

ПО КІЛЬКА ДНІВ У ЧЕРЗІ БЕЗ МОЖЛИВОСТІ СХОДИТИ В ТУАЛЕТ

Іншого шляху, окрім пройти фільтрацію, щоб виїхати на підконтрольну уряду України територію, немає. Своєю історією виїзду разом із батьками з блокадного Маріуполя поділилася з послами країн-учасниць ОБСЄ 17-річна Марія Вдовиченко.

"При спробі евакуації нас зупинили на блокпості "денеерівці". Під дулами автоматів нас направили невідомою дорогою. Ми їхали в очікуванні розстрілів та знущань. Далі нас відправили у Мангуш і насильно утримували. Це декілька діб очікування на холоді, без їжі та можливості сходити в туалет. Люди у цей момент були у машині під пильним поглядом бойовиків “днр”. Вийти з машини було неможливо, за це знищували", – розповіла дівчина.

Марія Вдовиченко розповідала свою історію по відеозв’язку
Марія Вдовиченко розповідала свою історію по відеозв’язку

За словами Марії, її батька допитували впродовж 40 хвилин. "Вони тикали у нього автоматом, ставили провокативні питання. Його змушували роздягатися, щоб перевірити на наявність патріотичних татуювань", – розповіла Вдовиченко.

Крім здійснення морального тиску, її батька також били. Після пережитого чоловік втратив зір, а його стан сильно погіршився.

СТРАШНО СИДІТИ ВДОМА І ЧЕКАТИ, КОЛИ ЗА ТОБОЮ ПРИЙДУТЬ

Про те, як виглядає перший етап фільтрації, коли окупанти приходять додому, розповів 32-річний мешканець Старобільська Юрій Березовський. До війни він був викладачем гри на гітарі та барабанах, пізніше почав працювати в евакуйованій Луганській обласній бібліотеці, займався молодіжною політикою на місцях.

Він знав, що за ним точно прийдуть, адже місцеві колаборанти передали окупантам списки старобільських активістів і військових.

Юрій Березовський
Юрій Березовський

"Я був вдома, але це важко – бути в себе вдома і сидіти у постійному страху. В очікуванні, що за тобою прийдуть. Це трапилося не відразу – десь через місяць, після того, як було захоплено Старобільськ, – повідомив Березовський. – Коли я вийшов з дому, то побачив, як під’їхали дві автівки з омонівцями. Вийшли люди в масках і запитали, яка це адреса і хто я. Коли я відповів, вони сказали, що приїхали до мене. Зайшли до мене у квартиру, дивилися, чи є зброя або військова форма. Потім мене забрали у поліцейський відділок. Там дивилися телефон, читали чати, хто у мене в контактах, шукали військових, і взагалі дивилися, де я був і чим займався".

Оскільки активіст все ретельно видалив із телефону, то під час перевірки у відділку нічого особливо не вдалося знайти. Після допиту його відпустили додому, але повідомили, що телефон буде передано ще в місцеве "мгб" – спецслужбу російської окупаційної адміністрації.

У визначений день Юрій Березовський прийшов забирати телефон до "мгб", але там на нього вже чекало "маски-шоу": люди у масках почали чинити на нього тиск, погрожували, били скляні пляшки поруч, вимагаючи необхідних зізнань. На щастя, згодом це закінчилося і Юрія після чергового допиту відпустили додому, пригрозивши можливим скорим поверненням.

Він прийняв рішення залишити домівку: "Я не міг виїхати із Старобільська в Україну, тому що під час проїзду на українську територію розстрілювалися і автомобілі, і перевізники. Тому мною було прийнято рішення виїхати через російський кордон до Латвії".

На кордоні Луганської області з рф активісту довелося вже вдруге пройти через фільтраційний процес. Після зняття відбитків пальців, розпочалася перевірка ефесбешниками, у ході якої хлопець видався їм підозрілим, адже у нього "був чистий ноутбук, а у телефоні вони спочатку майже нічого не знайшли". Його було затримано і протягом дня тривали допити і огляд вмісту телефону та соцмереж. У рамках збору інформації про Березовського росіяни встановили, що той, зокрема, брав участь у тренінгах, які проводили різні міжнародні організації.

"І вони подумали, що я – якийсь шпигун, та сказали, що я на тиждень поїду на "процедури" десь у росію", – повідомив активіст про те, як розпочиналася його вже третя "фільтрація".

Для "правового" оформлення затримання українця було зроблено так, що він нібито перейшов кордон і далі його затримала поліція за статтею "непокора": "Це – звичайна історія на кордоні, десятки і сотні людей так можуть затримуватися щодня. Потім за цим протоколом про "непокору" проводиться фіктивний суд – там навіть суддя знає, хто всі ці люди і куди вони потім поїдуть".

Російський суд арештував українця на 8 діб і його відправили в якусь в’язницю. Там допити знову відновилися, а їх завершенням стало проходження поліграфу. "За добу перед виходом був поліграф – шпигун я чи ні, і якщо так, то якої країни, чи може я маю якийсь військовий досвід тощо. Було страшно, бо не знаєш, відпустять тебе чи ні. Адже людей, які сиділи зі мною, відправили далі у більш масштабний якийсь центр чи табір – десь у Ростов чи Міллерово", – зазначив українець.

Йому пощастило, його відпустили. Пізніше Юрію вдалося залишити територію рф, зараз він у безпеці.

ТОРТУРИ З ВИКОРИСТАННЯМ "ПОЛІГРАФУ ДНР"

Але не пощастило з "фільтрацією" 25-річному волонтеру Ігору Талалаю, який допомагав евакуюватися людям спочатку з Харкова, а потім із зруйнованого Маріуполя. Молодий хлопець із Дніпра провів у фільтраційних таборах майже три місяці, з допитати, побиттям та тортурами.

За словами Ігоря, після повномасштабного вторгнення рф в Україну хтось з його знайомих пішов у територіальну оборону, він же вирішив допомагати людям евакуюватися з Харкова, який був під обстрілами загарбників.

Ігор Талалай
Ігор Талалай

"За перші два тижні повномасштабного вторгнення ми встигли вивезти з Харкова близько 400-500 людей. Приблизно 15-17 березня я вирішив їхати до Маріуполя, щоб допомагати виїжджати людям, які знаходилися вже на окупованій території", – зазначив він.

По дорозі в Маріуполь на блокпостах окупантів волонтерів неодноразово перевіряли, змушували роздягатися догола, шукаючи патріотичні татуювання, синці від можливого використання зброї тощо.

"Ми заїхали колоною у місто близько 6-ї ранку. Знаючи адреси людей, які хочуть виїхати, нам треба було туди поїхати та їх забрати. Коли ми їх забрали, на виїзді з міста я не сподобався виразом обличчя та одягом одному з бойовиків так званої "днр". Вони витягли мене з машини і потягли до гаражу", – розповів Ігор Талалай. – Із самого початку вони почали застосовувати фізичну силу, запідозривши мене в тому, що я – військовий. Вони намагалися вибити з мене інформацію, яка, на їх роздум, була правильною. Били десь годину, змушуючи відповідати "правильно" на їх запитання. Потім мене кинули у підвал, а ввечері доставили до райвідділку у смт Мангуш".

За його словами, на той час він вперше відчув голод, який далі супроводжуватиме його постійно. Але це не було єдиною проблемою: у Мангуші хлопця разом з іншими українцями було кинуто на ніч у малесеньку камеру – 32 особи в камері розміром десь 3 на 3 метри.

Хтось із міжнародних журналістів на пресконференції звернув увагу на цей факт, запитавши, як це можливо. "Асоціація? Як кілька у банці. Просто стоїш всю ніч", – сухо відповів юнак.

Вранці розпочалися допити, які супроводжувалися побиттям та моральним тиском: "Моральне знущання – це головне, що є у "денеерівців", які отримують у свої лапи українців. Десь тиждень я їхав до міста Донецьк, без їжі і медичного обстеження. Далі було катування в УБОПі, а після цього мене вже відправили безпосередньо на Оленівку", – зазначив волонтер.

Деталі перебування у фільтраційному таборі в Оленівці, який, судячи з розповідей тих, хто пройшов через нього, є більше схожим на концтабір нацистів, журналістам Ігор Талалай розповідав неохоче. Адже це – вже вдруге за день емоційно пережити жахливі спогади, про які хочеться забути.

Колонія Оленівка / Фото: Getty Images
Колонія Оленівка / Фото: Getty Images

"Розповідати про умови життя й історії, які там бачив, можна довго, і словами ті відчуття не можна передати, – сказав колишній в’язень табору в Оленівці, глибоко зітхаючи. – Не хотілося б нікому побажати таке пережити. І я просто радий, що я вийшов звідти і зараз сиджу з вами".

Втім, його попросили все ж трохи розповісти…

"Там було повно цивільних людей. Щодо них застосувалося катування так званим "поліграфом днр" – це коли до людей приєднують проводи і подають струм, щоб дізнатися якусь інформацію, яку їм треба. І звичайно, не годують, і тримають в умовах антисанітарії", – повідомив Ігор Талалай.

У російських концтаборах, як він їх сам охарактеризував, хлопець провів 88 днів. "Це – було тяжко…Але мене мотивувало те, що я хочу побачити перемогу над людьми, які завдали нам стільки горя…Слава Україні!", – завершив він свою розповідь.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ БАГАТЬОХ НЕВІДОМЕ

Долі багатьох людей, яких рашисти забрали на "фільтрацію", залишаються невідомими. Зокрема, це стосується і ще одного волонтера – 36-річного Сергія Табачука, якого окупанти затримали в Запорізькій області під час евакуації людей.

Фото зниклого Сергія Табачука показали на конференції ОБСЄ. Його історію розповідали його брат та мати
Фото зниклого Сергія Табачука показали на конференції ОБСЄ. Його історію розповідали його брат та мати

"Сергій також їхав у Маріуполь допомагати людям. Його було схоплено окупантами на блокпосту. Так розумію, що в його телефоні вони побачили якусь проукраїнську позицію. З того часу інформації, де він перебуває, у нас немає, – розповів під час пресконференції брат волонтера В’ячеслав Воливач. – Була інформація, що, можливо, він у Оленівці. Ми знали, що Ігоря Талалая звільнили, думали, що він щось розповість. Але Ігор каже, що не бачив Сергія там".

Під час спілкування з журналістами мама Сергія Табачука була небагатослівною, але принаймні хоч трохи змогла розповісти про сина, бо на заході з іноземними послами в ОБСЄ взагалі не могла говорити, побачивши фотографію сина та почувши про жахливі злочини в Оленівці від Ігоря Талалая…

"Ми – віруючі люди. Сергій займався у недільній школі з дітьми, їздив у дитячі табори. У нашому місті є центр для онкохворих дітей, і він там також проводив різні розважальні заходи для дітей. Також і я для цих жінок як волонтер робила манікюр, щоб прикрасити їх життя і трохи зробити кращим", – розповіла Ольга Табачук, у минулому майстер манікюру.

"Я не знаю, де мій син зараз і чи він живий. Ті емоції, які я зараз переживаю… Я не можу це передати словами. Я – мати".

Жінка звернулася із закликом до міжнародної спільноти та журналістів: розкажіть про жахіття і звірства, які творять росіяни, та зупиніть це зло. "Бо вони підуть далі, якщо їх не зупинити, і це зачепить кожну родину – і у нас в Україні, і далі. Це – терор", – наголосила вона.

***

Як зазначив у коментарі власному кореспонденту Укрінформу очільник місії України в ОБСЄ Євгеній Цимбалюк, проведений захід в ОБСЄ про російські фільтраційні табори є дуже важливим. Окрім того, що іноземні посли та журналісти отримали нову інформацію для використання у своїй подальшій роботі, вони також мали змогу на емоційному та психологічному рівнях відчути глибину подій, які відбуваються в Україні. А тому є сподівання, що російська війна та її жахіття вже не будуть сприйматися лише як сухі цифри та факти.

"До фільтрації зараз прикуто велику увагу. Це досить нове явище. Воно вперше було відзначено у звіті експертів "московського механізму" ОБСЄ, і тому всі делегації знають, що є "фільтрація" та "фільтраційні табори". Але ніхто толком не уявляв, як все це виглядає. І тому додаткова інформація та інформація від свідків, які пройшли цю фільтрацію, були необхідними. І тепер, сподіваюся, що вже кожен розумітиме, що фільтраційні табори рашистів – це, по суті, те ж саме, як концентраційні табори нацистів", – заявив Цимбалюк.

Василь Короткий, ВІДЕНЬ

Фото: МІПЛ

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-