Ленд-ліз і український ОПК
Україна готувалася до повномасштабного вторгнення російської федерації 8 років. Приймалися стратегічні рішення, проводилися маневри, виготовлялося озброєння та військова техніка (ОВТ). Ба більше, частина озброєння закуповувалася за кордоном й надавалася партнерами як допомога. Наразі тільки лінивий не зможе розрізнити функціонал турецького Bayraktar від американського Javelin, а культ цієї техніки дійшов до такого рівня, що на честь її починають називати українських дітей. Безумовно, іноземна техніка вже дала результат на війні в Україні, але що буде далі?
ЩО ПОСТАЧАЮТЬ ІЗ США ТА ЄВРОПИ
Іноземне озброєння вкрай важливе для України в російсько-українській війні, і страшно уявити, що було б за його відсутності, адже чим більше у нас ефективного ОВТ, тим ближче перемога.
9 травня сталася історична подія – президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз для України. Зараз програма має запрацювати на початкових оборотах.
Коли в 1941 році США вперше підписали ленд-ліз – програму американських військових постачань країнам антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни, це змінило її хід.
Нинішній американський ленд-ліз щонайменше спрощуватиме і пришвидшуватиме постачання ОВТ. Наразі відомо, що окрім оборонного озброєння, яке стрімко передавалося в Україну до підписання ленд-лізу, Україна отримає можливість отримати й наступальне озброєння. Відомо, що передача ОВТ залежатиме від потреб України і можливостей США. Звичайно, зброю по ленд-лізу Україна не отримає «в момент». На це впливає багато чинників: складна логістика, необхідність навчання українських військових, інформаційні атаки тощо.
У промислових масштабах ленд-ліз почне надходити в Україну вже восени.
«Для масової передачі американського озброєння в Україну потрібно, щоб на повну потужність запрацювали американські заводи. Ефективність сьогоденної допомоги від США не викликає сумнівів, але ми повинні розуміти, що є деякі об’єктивні фактори, в тому числі й фінансові процедури у Сполучених Штатах, а там фінансовий рік починається 1 жовтня», – розказав воєнний експерт Сергій Грабський. За його найоптимістичнішими прогнозами, широка поставка американського озброєння в Україну може статися аж в грудні.
Але не варто забувати й про інші країни. Чи не щодня європейські держави оголошують про фінансову або технічну допомогу Україні. Дуже часто інформація в ЗМІ з’являється вже після того, як озброєння відвантажили на фронт, тому реальну кількість західної зброї визначити практично неможливо, але її більшає з кожним днем. Все ж варто виділити ключові контракти. Один із таких Україна уклала з Польщею. Це історичний контракт на поставку Україні самохідних артилерійських установок (САУ) калібру 155 мм. Сума такого контракту – близько 650 мільйонів доларів, він вважається найбільшим для польського ОПК за останні 30 років. Згідно із заявою польського прем’єра Матеуша Моравецького, кошти на закупівлю цієї зброї Україна частково отримує від ЄС, а частково платить із власного бюджету. Крім того, нещодавно САУ були передані й від Британії. До того ж, за словами прем’єр-міністра країни Бориса Джонсона, цей пакет допомоги включав й баражуючі боєприпаси. Надважливою також є передача французьких САУ CAESAR. Інформується, що всього Франція передасть Україні 18 одиниць такої техніки, що становить 23,4% від тієї кількості, що мають французи. Також повідомлялося й про поставку в Україну німецьких танкових гаубиць Panzerhaubitze 2000.
Прогнозують, що передача такого важкого озброєння – це рубікон. «Це дозволятиме ЗСУ вести активнішу оборону та знищувати ворога на дальніх підступах. А також здійснювати наступальні дії, тому що на одній маневреності нікуди не виїдеш – треба вміти проривати оборону і підтримувати вогнем прориви", – пояснив експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков.
За інформацією заступниці міністра оборони Ганни Маляр, станом на середину червня Україна отримала тільки 10% від тієї кількості озброєння, що вважає за необхідне. Що може робити Україна, очікуючи на поставки?
МОЖЛИВОСТІ Й ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКИХ ВИРОБНИКІВ
Українське озброєння вже не раз доводило свою ефективність на полі бою. Наприклад, у визволенні острова Зміїний важливу роль відіграла самохідна артилерійська установка "Богдана". САУ "Богдана" – це перспективна українська самохідна колісна гаубиця, яка стала першою, розробленою під натівський калібр 155 мм.
Також гордістю українського озброєння є протитанковий ракетний комплекс "Стугна-П", який довів свою ефективність, вражаючи не тільки бронетехніку, а й гелікоптери. На думку військового експерта Гліба Парфьонова, цей ПТРК взагалі став одним із проривів для українського оборонно-промислового комплексу.
Крім того, зарекомендувати себе в реальному бою вдалося й протикорабельному комплексу «Нептун», що, як і ПТРК «Стугна-П», є розробкою Державного Київського конструкторського бюро "Луч". У квітні цей комплекс вразив російський крейсер "Москва", що, за заявами іноземних фахівців, стало серйозним успіхом України у морі в цій війні.
Отже, українські технології вже не словом, а ділом довели свою спроможність на полі бою. На думку генерального директора приватного КВП «Українська бронетехніка» Владислава Бельбаса, вітчизняний ОПК має величезний потенціал.
Водночас він переконаний, що наразі треба змінювати умови і правила – у військовий час не має проводитися тендер, не має стояти довгий вибір, який український безпілотник купити, а їх потрібно замовляти всі, і виробляти всі.
«Не чекаючи на ленд-ліз, Україна просто зобов’язана розміщувати замовлення у внутрішніх виробників. Чи будуть негативні наслідки для українського ОПК від ленд-лізу? Будуть. Але тут ключове слово «українського». Бо якщо не буде ленд-лізу, то не буде українського ОПК. Тут має бути здоровий баланс із можливостями постачання за імпортом і можливостями внутрішніх виробників», – переконаний він.
На його думку, якщо держава чекатиме, що отримає за ленд-лізом, і на цей час не даватиме внутрішніх замовлень, частина виробників не виживе.
ПЕРЕНЕСЕННЯ ВИРОБНИЦТВ ЗА КОРДОН
У свою чергу, заступник директора – головний конструктор КБ "Роботікс" Іван Кириченко в інтерв’ю Укрінформу також наголосив, що наразі Україні потрібно форсовано фінансувати розробників сучасної зброї, а на все інше у держави наразі немає часу. Він додав, що якщо брати лише курс на імпорт, то це створить величезну проблему, яка не сприятиме появі в Україні сучасної зброї.
Крім того, замовлення озброєння та військової техніки українським підприємствам напряму пов’язано з економікою держави. Коли українське підприємство отримує замовлення на розробку та виготовлення якоїсь великої система як, наприклад, вище згаданий комплекс «Нептун», то в такій розробці беруть участь багато співвиконавців та підрядників.
Ексзаступник віцепрем’єр-міністра України - міністра з питань стратегічних галузей промисловості Віталій Немілостівий вважає, що економіка є фундаментом незалежності будь-якої держави, а незалежність економіки не може будуватися на отриманні виробів, що розроблено та виготовлено за кордоном.
«У такий скрутний час Україна повинна просити ще й новітні технології, сировину та матеріали, окрім конкретних видів зброї для того, щоб створити або продовжити виробництво власної продукції», – переконаний він.
Немілостівий наголошує, що Україні треба виробляти більше власної зброї, відновлювати знищені виробництва та налагоджувати нові, і саме в цьому буде запорука економічної безпеки нашої держави.
Ще одним важливим аспектом, який вказує на те, що Україні слід робити замовлення власним підприємствам, є тривалість війни. Так, на думку міністра оборони Великобританії Бена Воллеса, у Заходу виявилося недостатньо боєприпасів для підтримки України у довгій війні.
«Потреба України більша за ту кількість ОВТ, що наша країна отримає від західних партнерів», – вважає й голова Об'єднання організацій роботодавців «Національна асоціація оборонної промисловості України» NAUDI Андрій Сенченко.
Щоправда, в завантаженні власних підприємств теж є й деякі питання, що не залежать від прямих рішень військо-політичного керівництва держави. А саме – безпека.
На думку Андрія Сенченка, наразі існують складнощі, пов’язані із захистом підприємств на українській території.
«Можу привести приклад САУ «Богдана». Якщо наразі можна було б захистити підприємства, які працюють над створенням такої техніки, то, безумовно, треба було б це робити. Сьогодні проблема навіть не в грошах, а в тому, як забезпечити роботу таких підприємств, коли в Україні не закрите небо», – пояснив він.
Що стосується перенесення роботи підприємств за кордон, то на думку Андрія Сенченка, якщо організаційні питання будуть покладені на плечі підприємств, то така робота може й не зрушитися з місця.
«Повинні бути підписані міжурядові угоди з такими країнами як Польща, Румунія, Болгарія, Словаччина і т.д. Такі угоди повинні чітко врегульовувати правовий статус майна, інтелектуальної власності – того «заліза», що буде ремонтуватися або частково вироблятися», – сказав він.
Сенченко також додав, що мають бути узгодженні правила між країнами, і тоді будь-яке підприємство, якому потрібно винести частину виробництва, працюватиме за цими правилами.
«Завдання уряду – сформувати ці правила та узгодити з сусідами, щоб вони працювали для всіх підприємств», – підсумував він.
Отже, формула перемоги України – це отримання озброєння та військової техніки за ленд-лізом, від європейських партнерів, але також й налагодження роботи власних підприємств. Україна має всі шанси стати самостійним гравцем на ринку озброєнь. Саме в такому випадку Україні вистачить кількості техніки та спроможностей для перемоги. Уже є певні позитивні «дзвіночки». Приватна українська компанія UkrSpecSystems, що виробляє безпілотники, перевозить виробництво власної техніки в Польщу.
Крім того, Україна у співпраці з іноземними партнерами розпочала будівництво нового оборонного заводу. Де саме він знаходитиметься, поки не відомо. «Концерн (Державний концерн «Укроборонпром» - ред.) продовжує укладати контракти з міжнародними партнерами щодо переміщення існуючих ліній виробництва важкого озброєння, а також розгортання нових на безпечній території…. Інтереси України враховані», – наголосили в Укроборонпромі. Так, можливо, саме за таким принципом українські підприємства зможуть продовжити свою активну роботу вже в короткостроковій перспективі?
Дмитро Бадрак
Перше фото: Міністерство оборони України
