Український цвіт, золотий генофонд – саме його нам зачищають
Господи. Господи. Господи...
Неможливо. Нестерпно. Не... Не... Не...
Так, український цвіт, золотий генофонд, саме його нам зачищають - знову і вкотре, і від цього усвідомлення накочує така хвиля вовчої люті, що самій на мить робиться страшно власної руйнівної сили...
"З таких проступає готовність на жертву -
Як внутрішній відсвіт майбутніх пожеж..."
(Я пам'ятаю Романа, він займався Протасовим Яром - боронив його од забудовників, – і це той випадок, коли ревеш без слів, бо слова ці вже завчено сотні разів до шпіку кісток, від 20.02.2014-го стільки, що вже несподвигно: я хочу жити з цими людьми в одній країні! Хочу бачити довкола себе такі обличчя, чути їх мову і сміх, знати, що майбутнє країни в їхніх руках, хлопчики, хлопчики, діти мої золоті, – з кожним роком усе винуватіше, по-бабському, по-материнському: від того, що ти живеш, а вони, молоді й осіянні, – гинуть...)
Проклят московський Мордор вовіки, і всі, хто за ним тягне руку, так само прокляті будуть і стерті з лиця землі.
А полеглим за Україну вічна слава і Царство Небесне.
Картка мами Романа
4149609012655017
(Поваляєва Світлана Вадимівна)
Оксана Забужко
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама