100 днів війни – у світі змінилося все
За 100 днів – з 4-ї ранку 24 лютого – Україна змінилася кардинально, вона вистояла і не розсипалась, провалила російські плани, довела усьому цивілізованому світові, що ми – воістину дозріла нація, згуртована і мужня, з сильною волею до супротиву та перемоги, а не якесь там «failed state», неспроможна держава, як нас дехто називав і представляв.
100 днів неймовірного опору України пробудили західні спільноти, відкрили їм очі, зокрема ЄС і НАТО, на те, чим є насправді росія та її розхвалена «друга армія», допомогли нарешті отримати впевненість у собі і в тому, що рф потрібно не вмовляти, а жорстко ставити на місце.
100 днів війни… Спробуємо проаналізувати, яким світ був і яким став за ці три з половиною місяці – в геополітичному, дипломатичному, військовому, санкційно-обмежувальному та суспільному планах.
ВИМІР № 1. ПОЛІТИКО-ДИПЛОМАТИЧНИЙ. ЗАХІД І ЙОГО ЛІДЕРИ – НА ЕТАПІ РЕВОЛЮЦІЇ СВІДОМОСТІ
«24.02.22 – завершило і підвело риску під усією системою глобальної безпеки, яка існувала з часів Другої світової війни», - коментує Укрінформу міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко.
Звісно, розвал почався значно раніше – 08.08.08 – з нападу росії на Грузію. Тоді Захід не зреагував належним чином, дуже швидко повернувшись до звичних відносин з рф, яка це сприйняла, як запрошення до нових злочинів. Але навіть тоді, коли рф анексувала український Крим і почала війну на Донбасі, реакція Заходу так само була млявою.
«Лише коли почалася повномасштабна агресія росії проти України по всьому фронту – на Заході нарешті побачили, що йдеться про те, що рф захотіла просто знищити країну і цілий народ. От тоді почався процес переосмислення. Тому зараз ми якраз на етапі революції свідомості західних лідерів, які врешті розуміють, що рф – це загроза. І що з цією загрозою треба боротися», - додав дипломат.
І саме тому були прийняті рішення про допомогу, саме тому – почався дипломатичний, політичний та економічний тиск на росію: «Зрештою, саме тому ми сьогодні говоримо, що в світі сформувалася антипутінська коаліція. І це, як мені здається, є ключовим, а все інше – похідне від цього політико-ідеологічного зламу».
Світ відтепер буде влаштований по-іншому в геополітичному вимірі. Цей злам наступає, він ще не повний, адже ще є країни, які, скажімо, досі бачать ТАКУ рф у сім’ї дружніх народів. Але суть у тому, що полюси всесвітнього протистояння остаточно оформилися: свобода проти автократії, сила права проти права сили, милосердя проти звірства.
«Я вважаю абсолютною ганьбою для Франції заяву її президента, що путіну, мовляв, треба зберегти обличчя, що росію не можна принижувати. Це ознака того, що Макрон досі не зрозумів про що йдеться, ну, або йому не дають цього зрозуміти…» - каже пан Огризко.
Але є інші країни, які об’єдналися в Рамштайні, які створили праобраз антиросійської коаліції.
«Світ рухається до об’єднання та поляризації одночасно. Демократії та країни, що поважають мировий порядок, об’єднуються, щоб захищати цінності та загальнолюдські базові правила. Автократії та країни-терористи стоять перед вибором - приєднатися до росії та КНР, перемога яких чим далі, тим більше виглядає нереальною, чи змінюватися самим та ставати частиною цивілізованого світу, який не тільки перемагає, а й цілком реально обіцяє століття розвитку та добробуту під мирним небом», - ділиться своїм баченням українська юристка Агія Загребельська.
США повернулися, акцентує вона. Причому в оновленій та кращій версії самих себе: «Немає наддержави та тиску, а є лідер, який будує відносини на засадах взаємоповаги, партнерства, вільного вибору та взаємних вигод. Цінність демократії піднялася на рекордно високий рівень за багато останніх десятиліть. Епоха відмирання демократій в минулому».
За 100 днів війни в Україні автократії показали всі свої вразливості та справжнє потворне обличчя.
«Народи більше не хочуть жити в автократичному рабстві. На Сомалі пройшли вибори вперше за багато років, Ліван вперше не обрав Хезболлу, а в Ірані протести проти режиму», - звертає увагу пані Загребельська.
«У політико-дипломатичному плані спостерігаються доволі обнадійливі тенденції. Захід продемонстрував єдність, якої явно не очікували в кремлі», - розповідає дипломат Вадим Трюхан.
І навіть ложка дьогтю у вигляді вкрай неконструктивної політики орбанівської Угорщини – загалом не псує картинку.
«Плюс з’явилися доволі цікаві зовнішньополітичні ініціативи. Зокрема, союз між Великою Британією, Польщею, Україною і низкою інших європейських держав виглядає доволі перспективним. Має шанс на реалізацію ідея щодо вступу України до ЄС за спрощеною процедурою. Навіть незважаючи на очікувану протидію деяких держав-скептиків», - каже дипломат.
Змінилися розклади й у багатьох міжнародних організаціях. Та навіть попри те, що з низки росію виключили – усе ще викликає лиш розчарування патологічна імпотенція ООН, в першу чергу її Радбезу.
«Питання перезаснування цієї організації стало актуальним, як ніколи. Отже, хай і не повна, як того хотілося б, але певна ізоляція росії в політико-дипломатичній сфері стала очевидною», - підкреслив пан Трюхан.
ВИМІР №2. ВІЙСЬКОВИЙ. ДЕМОКРАТИЧНИЙ СВІТ ОЗБРОЮЄТЬСЯ, СТАЄ СИЛЬНІШИМ
«До 24 лютого – був світ миру та розвитку. Попри локальні війні, що відбувалися епізодично на різних континентах, світ інвестував у мирні галузі та вірив, що торгівля переможе жагу до завоювань та агресії. Сьогодні ж світ переконаний, що хочеш миру – готуйся до війни», - каже Агія Загребельська.
Оборонні бюджети країн зростають, разом з інвестиціями у воєнні галузі.
«Макрон вже не говорить, що у НАТО відмираючий мозок, а слово фінляндізація залишилося на перегорнутих сторінках історії. Мертвонародженість ОДКБ за ці 100 днів перетворилася з теорії на факт. Світ почав говорити про майбутнє без ядерної зброї, і в наступний рік ця тема може стати центральною, - вважає пані Загребельська. - Між країнами, що поділяють повагу до міжнародного порядку та правил побудовані ефективні «канали» для допомоги одна одній у сфері безпеки. Ділитися та оприлюднювати розвіддані – новий захисний інструмент від агресорів, який почав застосовувати світ».
«Щодо військового аспекту – це теж революція, яку ми з вами переживаємо», - вказує Володимир Огризко.
За його словами, керівники НАТО зрозуміли, що Україні не тільки можна, але й потрібно допомагати. І ті всі дружні кроки, які зробили наші союзники, надсилаючи Україні зброю, вони є свідченням того, що так само відбулися зміни і в цьому напрямку.
«Так, ці зміни є похідними від політичних рішень, але дуже важливо, що тепер вони так само стали реальністю. Знов таки, не у всіх і не всюди, але ключові партнери, якими є США, Велика Британія, Польща, країни Балтії, та ж сама Франція, але дуже вибірково і частково… - перелічує дипломат. - Українці продемонстрували, що не лише можуть битися радянською зброєю, але й дуже швидко опановувати, й успішно використовувати західні зразки».
І показують приклад іншим натівським країнам, як треба бити ворога. Пан Огризко переконаний, що в цьому плані українська армія на сьогодні на порядок вище багатьох армій країн НАТО, особливо в Європі. І з цим не можливо не погодитися.
«Перед вторгненням нацистської росії в Україну світ перебував у теплій ванні, повіривши власним мотивам самозаспокоєння», - доповнює Вадим Трюхан.
І навіть ті держави, розвідки яких достеменно знали про те, що велика війна в Європі почнеться з дня на день, відганяли від себе реалії, до останнього сподіваючись, що путін схаменеться.
Але війна змінила все.
«Хай і не так швидко, як того хотілося б, але більшість європейських держав та інших представників демократичного світу переглянули підходи до своєї політики у військовій сфері. Як наслідок – держави, які протягом понад 75 років не надавали зброї та/або амуніції у конфліктні зони, почали це робити. Та ж Японія – найбільш яскравий приклад, - акцентує дипломат. - Практично всі демократичні держави світу значно збільшили витрати зі своїх державних бюджетів на армію і оборонку. Виділення ФРН 107 млрд євро на оборонні цілі – промовистий факт».
А Фінляндія і Швеція… Ці країні взагалі пішли на безпрецедентний крок, відмовившись від нейтралітету на користь членства в НАТО.
«Загалом, як і коли б не завершилась війна між Україною та росією, вже зараз можна констатувати, що світ прокинувся. НАТО та його держави партнери протягом наступних декількох років стануть в рази і на порядки сильнішими у військовому плані. Навряд чи росія, чи будь-який інший потенційний противник насміляться у найближчі роки кинути виклик демократичному світу», - переконує пан Трюхан.
ВИМІР №3. САНКЦІЙНИЙ. ІНСТРУМЕНТ ОБМЕЖЕНЬ СТАВ МЕХАНІЗМОМ РОЗЗБРОЄННЯ ТА ІЗОЛЯЦІЇ
«У питанні запровадження обмежень проти рф є серйозні здобутки. Запрацював вже шостий санкційний пакет», - нагадує Вадим Трюхан.
Цей пакет, зокрема, вводить обмеження щодо поставок нафти та нафтопродуктів з росії.
«Україна справедливо невдоволена темпами запровадження санкцій та їхнім обсягом, - каже експерт. - Уявити собі торгівлю з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни не можливо. Натомість, з нацистською росією досі має місце «business as usual» в окремих сферах, зокрема в енергетичній».
Виною тому є те, на його думку, що деякі європейські держави, в силу корумпованості політичних еліт, чи елементарної недалекоглядності: «Та/або непрофесійності політиків допустили критичну залежність від російських енергоносіїв, унеможлививши безболісний розрив відносин з російськими енергетичними гігантами без шкоди для власних економік».
Корупція вбиває. За 100 днів це гасло набуло у світі практичних значень.
«Смерті та загрози стають абсолютно очевидним результатом корумпованості окремих чиновників. Умиротворення та торгівля з ворогом - концепції, що за 100 днів продемонстрували свою хибність», - стверджує Агія Загребельська.
Це не працювало і не працює. І цей висновок не предмет для дискусій, а загальновизнаний факт.
Тим не менше, маховик запущено.
«За рік-два рф втратить європейський ринок енергоносіїв назавжди, а з ним – і сотні мільярдів щорічних надходжень у твердій валюті», - стверджує пан Трюхан.
«У санкційному вимірі теж відбулися кардинальні зміни. За 100 днів війни прийнято уже шість санкційних пакетів. І це є справді безпрецедентною зміною позицій», - наголошує Володимир Огризко.
Нагадаємо, що з 2014 року теж оголошувалися санкції, але вони були, скажемо так, квазісанкціями.
«Сьогоднішні санкції є дуже болючими. Але є ще багато галузей, де рф можна і потрібно дотискати. І мені здається, що наступні пакети остаточно не дадуть можливості росії більше мати збройні сили, які загрожуватимуть світу. Щонайменше я щиро в те, що вже через декілька місяців оті російські ура-патріоти, які так сильно кричали і підтримували путіна, на власних кишенях відчують, що значить бути країною-агресором», - каже дипломат.
«За 100 днів стався прорив у калібруванні санкцій. Це вже не санкції «для галочки» або «фотогенічні» - це ефективна зброя проти ворога», - підкреслює Агія Загребельська.
Контроль за дотриманням санкцій завжди був слабкою ланкою. Лідери накладали санкції та забували про них, роз’їжджаючись по своїх столицях. Тепер ж – побудовані ефективні механізми обміну інформацією між різними континентами та закриття лазівок, при їх виявленні.
«Санкції з неефективного інструменту стримування, перетворилися в механізм роззброєння та ізоляції. Немає надій, що санкції стримають, але є впевненість, що заберуть ракети та закриють рот пропаганді. Санкції – зброя, що діє в середньостроковій перспективі. Хибні надії на негайний ефект санкцій в минулому. Світ дивиться на них тверезо», - каже юрист.
Але для ефективної дії санкцій потрібна єдність: «Світ визнав, що від накладання санкцій США або ЄС суттєво ситуація не зміниться. Ефект санкцій залежить від обсягу світового ВВП, що їх дотримується».
«Немає безпечних гаваней для санкцій. Будь-то національний фонд, валютний резерв чи найбільший банк країни. Все на столі. Ще 100 днів у це не міг повірити ні світ, ні росія, ні КНР. Аналогічно немає занадто великої держави для санкцій», - стверджує пані Загребельська.
ВИМІР №4. СУСПІЛЬНИЙ. ВІЙНА ЗМІНИЛА СТАВЛЕННЯ ЗАХОДУ ДО УКРАЇНИ І РФ
«Гроші - пахнуть. Масовий вихід приватного бізнесу з росії. Відмова розвантажувати танкери з нафтою. Звільнення працівників з офісу Шредера…. - це все про одне, гроші пахнуть. Війна – не минуле, а може стати сьогоденням та майбутнім. Група крові на шкільній формі та навчальна повітряна тривога - сьогодні для світу це норма. Вільна преса ніколи не мала такої популярності та поваги серед суспільства, як сьогодні. З папараці журналісти перетворюються на героїв, які гинуть за правду», - каже Агія Загребельська.
Різноманітність світу з гасла для частини людства перетворюється на усвідомлену цінність для всіх.
«Всі народи різні, але різність не завада для об’єднання. Бо цінності, незалежно для всіх спільні. Демократія та мир не даються за замовчуванням. Їх треба захищати та за них треба платити. Поступово виборець з різних континентів починає це усвідомлювати, заправляючи авто або оплачуючи комуналку», - стверджує експерт.
Суттєво підвищилося значення інформаційної зброї: «Світ усвідомив наскільки ефективно нею користувалась весь час росія та зараз достатньо успішно опановує її сам, щоб чинити опір».
Західні виборці потрохи починають дивитися на тих, кого обирають під кутом не тільки зачіски або ораторських якостей, а й внутрішньої сили, далекозорості, здатності тримати удар і вести країну в майбутнє через складні випробування: «Це також повільний процес. Але він іде».
Нарешті, біженці, погляд на яких за ці 100 днів кардинально змінився.
«З тих, хто проїдає їх податки та претендує на їх робочі місця, біженці перетворилися на майже родичів, які потребують допомоги. За ці 100 днів кожен усвідомив, що може завтра стати біженцем, і так само завтра хтось може прийняти його з теплом, як він робить сьогодні. Люди потрохи розуміють, що попереду роки неспокою, нестабільності та боротьби за те, що здавалося аксіомою – основні права людини. Це впливає на їх споживчі звички та погляди на оточення», - запевняє пані Загребельська.
За словами Вадима Трюхана, війна змінила ставлення громадян європейських держав до України і росії: «Великою мірою завдяки підтримці переважною більшість європейців необхідності підтримки України і протидії росії уряди провідних держав-членів ЄС пішли на революційні для себе зміни у питанні виділення Україні військової, фінансової, гуманітарної та іншої допомоги, заговорили про можливість членства України в ЄС і НАТО тощо».
Слід окремо акцентувати увагу на тому, з якою жертовністю і щирістю європейці підтримують простих українців, які змушені рятуватися в Європі від війни. Поляки, литовці, естонці і латвійці – чемпіони в цьому.
«Рівень солідарності європейців з українців, продемонстрований протягом останніх 100 днів був безпрецедентним. Україна де-факто уже стала повноправним членом європейської сім’ї народів», - переконаний дипломат.
«Те, що відбулася колосальна зміна настроїв громадянського суспільства у західних країнах – це факт. Саме суспільства продемонстрували, що вони значно краще, ніж їхні уряди розуміють і орієнтуються в тому, що відбувається, - переконаний Володимир Огризко. - І якщо уряди рухаються повільно і нечасто йдуть попереду подій сьогодення, то якраз громадянське суспільство, його тиск на уряди грає свою надзвичайно велику роль».
Підсумовуючи… Можна сказати, що за 100 днів війни справді відбулася революція свідомості в багатьох на Заході, прокинулося громадянське суспільство. Захід повернувся лицем до України й зрозумів, що така росія йому не потрібна, що далі будувати з нею якісь нормальні відносини – справа марна і неможлива, і що рф – треба карати.
Так, 100 днів війни справді змінили світ, і за ці зміни саме Україна щодня платить найдорожче – життями свої синів і дочок.
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
