Бородянські котики: Тоша, який 46 днів прожив у напівзруйнованому будинку
Інколи вона їздила до родичів в село під Бородянкою; тоді Тошу годувала сусідка, а води йому вистачало, бо він пив її з високого пивного кухля й іншу тару не визнавав. Перед тим, як до Бородянки зайшли танки з кадирівцями, Валя була в селі. Загарбники саме через їх село перли на Бородянку та Київ, тож, забрати Тошу вже було неможливо. Сусідів, яких не вбило і не завалило в будівлях, евакуювали, і доля котіка залишалася невідомою.
Валя приїхала до будинку, як тільки окупанти залишили містечко. Побачила вибиті вікна та двері в усіх квартирах, пограбовані оселі. Довго кликала Тошу, заглядала у підвали сусідніх будівель – та марно. Коли ми здзвонилися, вона сказала: «Все в мене наче добре, всі мої живі, тільки котіка нема». І стільки суму було в її голосі.
Наступного разу вона зателефонувала за два тижні. Будинки, що вціліли, нарешті розмінували і дозволили щось там робити. Вони з чоловіком приїхали чинити двері і побачили, як щось швидко майнуло під ванну.
«Спочатку здалося, пацюк. Обережно заглянули і побачили Тошу», - розповідає Валя.
Витягли його не одразу; він якийсь час пручався. А коли зрозумів, що то повернулася його хазяйка, вже не відходив від неї навіть на хвилину.
«Ми зараз в селі, бо в Бородянці ще якийсь час не було води, світла та газу. Тоша дуже переживає, коли я кудись йду», - розказує Валя.
Ми так думаємо, його врятувало те, що в усіх квартирах окупанти вибили двері і він міг виходити зі своєї на полювання. В квартирі сусідки, яка його годувала, стояло відро з водою, тож він, вочевидь, не страждав від спраги, коли його кухоль спорожнів. Доказ Тошиної присутності в сусідки ми знайшли під столом у вигляді засохлої какахи.
Що він їв півтора місяці – котєйка не розкаже, хоча з тих пір, як повернувся до Валі, постійно щось муркотить їй на вухо… Шкода, що нема перекладачів з котячої)
П.С. За витримку та вірність своєму дому авторкою посту було презентовано Тоші 35 пакетиків різної їжі. Ми також завезли в Бородянку для місцевих котів та песиків три мішки сухого корму.
Ольга Коростелева
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама