Війна створила в Україні нову плеяду управлінців, які поєднують функції чиновника та військового. Від їхнього досвіду і вмінь зараз, без перебільшення, залежать життя і долі мільйонів українців. І особливий тягар відповідальності лежить на тих, хто опікується серцем України – столицею та областю, куди російські загарбники спрямували свій перший потужний удар. Про роль бойового досвіду в обороні Києва та області, відмінність тактик суперників, ймовірність нової атаки на Київ у переддень Дня піхоти розповів Укрінформу генерал-лейтенант ЗСУ, Герой України, колишній командувач Об’єднаних сил, а нині голова Київської обласної військової адміністрації Олександр Павлюк.
- Олександре Олексійовичу, з березня 2014 року Ви брали участь у відбитті збройної агресії рф проти України, зокрема, у боях за звільнення Слов’янська, Красного Лиману, Краматорська, інших міст Донецької та Луганської областей. Як цей досвід позначився на Вашій подальшій кар’єрі, зокрема, на посаді командувача військ Оперативного командування «Захід» і у подальшому командувача ООС?
- Цей досвід, напевне, головне, що ми здобули, починаючи з 2014 року під час бойових дій для того, аби в 2022 році гідно зустріти уже повномасштабну російську агресію, і досягти того результату, який бачить вся Україна і весь світ. Ми здобули досвід війни, навчилися воювати, дістали можливість зрозуміти що таке російська армія, на що вона здатна. Крім того, зрозуміли що ми неправильно робили, чому припустилися тих чи інших прорахунків під час підготовки в мирний час. Все це ми взяли до уваги в той період, доки тривали бої на сході і доки ми готувалися до повномасштабної війни. Завдяки нашим міжнародним партнерам ми взяли все найкраще, що вони пропонували, створивши симбіоз нашого та їхнього досвіду. І це досить-таки непогано вийшло. Цей досвід ми зараз використовуємо, тому й тримаємося.
КАРДИНАЛЬНА ВІДМІННІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ КОМАНДИРІВ ВІД РОСІЙСЬКИХ: НЕ ТІЛЬКИ ВИКОНАТИ ЗАВДАННЯ, А Й ЗБЕРЕГТИ ОСОБОВИЙ СКЛАД
- Як Ви оцінюєте динаміку професійного зростання Сухопутних військ за цей період? Які зміни в тактиці і стратегії Ви б виокремили?
- Передусім ми навчилися робити те, що необхідно для війни. Зокрема, навчали людей тому, що необхідно безпосередньо для бойових дій: давати можливість зрости військовим, які здатні думати і керувати підрозділами на полі бою. Величезна проблема в 2014 році полягала в тому, що незважаючи на певну кількість боєздатних частин, було не так багато командирів, які б могли адекватно керувати підрозділами під час бою, приймати рішення своєчасні і правильні, вести за собою людей. Упродовж 8 років ці люди, які мають довід з 2014 року, зростали, ставали командирами рот, батальйонів, бригад і далі. Тому зараз у нас офіцери можуть ухвалювати правильні рішення з огляду на обстановку та спроможні ефективно змінювати їх під час бою залежно від ситуації, що склалася. У нас досвідчені командири у всіх ланках, які, насамперед, знають як готувати свій особовий склад, знають що потрібно для війни, відкидаючи все зайве. І це дуже нам стало в нагоді.
- Чи правильно я розумію, що в Сухопутних військах немає проблеми кадрового голоду?
- Кадровий голод був і є завжди і повсюди. Але потенціал Сухопутних військ достатньо потужний, це найбільший вид Збройних сил України. Ми до цього ставимося украй прискіпливо, підбираючи командира на ту чи іншу посаду, оцінюючи його здатність діяти в різних ситуаціях, і, передусім, в його ставленні до людей. Тому що будь-який командир - це насамперед батько для свої підлеглих, який все зробить для того, щоб не лише виконати завдання, а й зберегти особовий склад. Це наша кардинальна відмінність від російської армії. Є певні проблеми, звісно, але основна кількість - це справді потужний керівний склад, який виховав боєздатні колективи, навчив як воювати, і це справді армія нової формації, яка показала всьому світові, що можна робити неймовірні речі, протистояти другій армії світу, маючи озброєння 70-х, 80-х, 90-х років, але маючи дух, маючи досвід, маючи бажання відстояти свою країну.
- Як змінювалося технічне оснащення піхоти та які зміни загалом відбулися в рамках реформування української армії? Наскільки міжнародні партнери і міжнародні навчання допомогли Сухопутним військам посилити свою боєздатність за 8 років?
- Різниця величезна між 2014 і 2022 роком. Передусім - це оснащення. Величезний крок зроблено щодо оснащення такими засобами, як зв'язок, РЕБ, розвідка. У нас з’явились бойові БПЛА, про які ми навіть не мріяли у 2014 році. У нас з’явилась ефективна артилерійська розвідка. Це одна з основних складових успішного ведення бойових дій. У нас є стійкий зв'язок, який дає змогу управляти військами на полі бою, з чим ми також мали великі проблеми. У нас зовсім інший підхід до підготовки військових фахівців - від снайпера до екіпажу бойової машини та підрозділів. Це зовсім інший рівень. У нас вже своя каста професіоналів, які вміло виконують своє завдання і нічим не поступаються іноземним фахівцям. Наприклад, два наші танки (екіпажі яких до війни брали участь у змаганнях на кращий танковий екіпаж) в одному бою знищили до десятка танків та бойових машин противника.
Система підготовки, яку ми запозичили у наших партнерів, дає можливість навчити людину тому, що насамперед потрібно для виконання бойових завдань.
Велику роль відіграли навчання з іноземцями. Зовсім інший підхід до прийняття рішень, до постановки завдань, до контролю за ситуацією, що є вагомим внеском у нашу перемогу.
- У своїх інтерв’ю Ви не раз зауважували: ніколи не можна недооцінювати ворога. Якимось чином тактика російських військ змінилася за цей період? Чи змінилося Ваше ставлення до російської армії, яку раніше вважали другою в світі за потужністю?
- Другою у світі вона, можливо, й була, і є по типу певного оснащення. Але, насамперед, армію можна оцінити, коли вона має досвід ведення бойових дій. У нас армія, яка 8 років воює, тобто люди обстріляні, навчені і вміють діяти на війні.
Але найголовніше і чим ми відрізняємося - це мотивація та підхід до виконання завдань.
Ми знаємо, за що воюємо, у нас є цінності, заради яких ми будемо боротися до кінця. Ми маємо гнучку систему управління, де кожен командир має право і здатний приймати рішення залежно від обстановки, якщо воно не суперечить головному задуму бою. Це наша кардинальна відмінність від окупантів, де одноосібно приймається рішення і виконується, незважаючи на адекватність, доцільність та втрати. Ніхто з них не цінує своїх солдат.
АРМІЯ РФ – ЦЕ АРМІЯ ОРКІВ
- Ви добре знали ворога ще з часів війни на Донбасі, чи стали для Вас дії російської армії в Бучі, Ірпені, Харкові, Маріуполі певного роду шоком? Чи аналогічні речі Ви вже бачили на сході України?
- Загибель цивільного населення – це завжди шок. Але це було і в 2014 році, коли вони розстрілювали мирних жителів, яких ми намагались евакуювати як з-під Луганська, так і з інших міст, тобто ці їхні дії нічим не відрізняються від нинішніх, хіба що масштабами. Візьміть Чечню, як знищували Грозний та інші місця. Тактика одна: будь-якими способами виконати завдання, незважаючи ні на місцеву структуру, ні на цивільних людей. Що зараз на сході робиться? Вони повністю знищують міста, зрівнюючи їх із землею.
Їх нічого не зупиняє - ані діти, ані жінки, ні люди похилого віку.
Свій страх і завищену самооцінку вони компенсують своєю жорстокістю та нелюдським ставленням. Армія орків – інакше не назвеш.
- На Вашу думку, що повинна зробити держава (законодавчо, організаційно), щоб покарання росіяни отримали якнайшвидше?
Спершу ми повинні відкинути ворога з нашої землі, за наші кордони. І це, повірте мені, не така проста задача. Так, ми вміємо воювати, так, у нас патріотично налаштовані люди, у нас дух є, але та кількість їх, яка перейшла кордон та постійно поповнюється, вона величезна. Тому до перемоги - ще дуже далеко, дай Бог, щоб нас і надалі підтримували зарубіжні партнери. Зараз до нас надходить потужне озброєння і я сподіваюся, це пришвидшить нашу перемогу, а от після перемоги можна буде думати про те, щоб відповів кожен з тих, хто вчинив цей злочин.
ЗВІЛЬНЕННЯ КИЇВЩИНИ – ЦЕ СИНЕРГІЯ РОБОТИ ВІЙСЬКОВИХ, АДМІНІСТРАЦІЇ І ТЕРОБОРОНИ
- 15 березня Ви є керівником Київської обласної військової адміністрації і фактично під Вашим безпосереднім керівництвом спільно зі Збройними силами та теробороною відбувалося звільнення Київщини від ворога. Розкажіть, будь ласка, детальніше, хто і які завдання в цьому процесі виконував? Як відбувається взаємодія з теробороною?
- Звільнення Київщини - це результат раціональних, спільних дій усіх складових сил оборони. Передусім, ефективне управління та координація дій керівним складом угруповання, яке було створене на Київському напрямку. Професіоналізм та героїзм військовослужбовців як ЗСУ, НГ, НП, ТрО та добровольчих формувань. Чітка координація та постійна взаємодія між військовими командирами та військовими адміністраціями. Ефективні дії підрозділів ССО на тимчасово окупованих територіях. Підтримка населення щодо вирішення гуманітарних питань та створення евакуаційних коридорів. Величезна допомога місцевого населення у зборі розвідувальної інформації та створення жахливих умов для противника на окупованих територіях. Створення потужних фортифікаційних рубежів оборони, які істотно зменшили здатність противника до наступальних дій. Поєднання всіх цих чинників дали можливість завдати противнику тяжких втрат, знівелювати всі його наступальні зусилля та змусити його тікати з нашої землі.
ПРО НОВИЙ НАСТУП НА КИЇВ: ЙМОВІРНІСТЬ ЗАВЖДИ ЛИШАЄТЬСЯ
- Як досвідчений бойовий командир, Ви передбачили орієнтовну дату повномасштабного нападу російських військ рф на Україну. На сьогодні не відкидається можливість повторного наступу на Київ. На скільки відсотків Ви б оцінили таку вірогідність?
- Ймовірність завжди лишається, тому що без захоплення столиці повної перемоги над Україною ніколи не буде. Тому, якщо у планах росії залишається повне знищення України, а це було завжди, і доки існуватиме росія, серце України - Київ - буде під прицілом.
Ми такі варіанти не відкидаємо, прораховуємо і готуємося до різних можливих сценаріїв дій супротивника.
- Зараз дедалі частіше йдеться про ймовірну загальну мобілізацію в росії. Якщо все-таки це станеться, чи означатиме, що війна в Україні перейде на інший рівень?
- Мобілізація в рф і без того існує - прихована. Але якщо вона буде оголошена, це означатиме, що знову величезний ресурс буде кинуто на Україну – без досвіду, без підготовки, але масово будуть відправляти сюди росіян. Готуємось і до цього, і це не виключено.
- Це після 9 травня стане зрозуміло?
- Все залежить від багатьох чинників. Головне - це бойові дії на сході України, де зосереджений основний бойовий потенціал ворога із завданням за будь-яку ціну виконати свою задачу-мінімум – захопити територію Луганської та Донецької областей. Ніхто за ціною не стоїть. Ніхто не рахує людей, для них це звичайна біомаса для досягнення своїх імперських задумів. Потенціал цей день у день неухильно зменшується завдяки нашим воїнам, які тримаються на межі людських можливостей. Але коли він зійде нанівець - складно прорахувати. Тому від ситуації саме в цьому регіоні і залежить розвиток подій в майбутньому, прогнозувати які наразі важко, є тільки надія та віра в ЗСУ.
- Напередодні професійного свята - Дня піхоти, яке відзначатимуть 6 травня, що б Ви побажали своїм побратимам? Яким Ви бачите подальший розвиток Сухопутних військ після здобуття перемоги з огляду на нинішній досвід війни з росією?
- Насамперед, я хотів би подякувати за врятовану Україну та надію на майбутнє. Побажати підняти Прапор Перемоги, звільнивши всю нашу країну від цієї нечисті. Сподіваюся, що подвиг буде гідно оцінений суспільством. І Армія ніколи не буде в такому становищі, як до 2014 року. І наша чудова, вільна, розвинена, європейська країна буде захищена наймогутнішими, добре оснащеними, підготовленими, мотивованими Сухопутними військами. І більше ні в кого не виникне бажання випробовувати нашу міць.
Ірина Кожухар