Як не стати коригувальником ворожого вогню
Чергові ворожі ракетні удари, під які 3-4 травня потрапили низка українських областей та міст, знову підняли дискусію про те, що конкретно можна і не можна показувати в онлайн-мережі.
…З перших днів війни силові та оборонні структури постійно закликають бути обережними: повідомляючи або фіксуючи (за допомогою фото/відео) наслідки з місць вибухів, можна стати «ненавмисними коригувальниками» вогню у ворога. І це стосується не лише представників ЗМІ, але й лідерів думок, блогерів та звичайних учасників інтернет-спільноти. Через що іноді виникають суперечності: одні вважають, що висвітлювати злочини ворога потрібно максимально оперативно і точно, інші стверджують – це небезпечно і неправильно.
Переконливих аргументів «за» досі не випадало бачити від жодної зі сторін. Спробуємо самі з цим розібратися.
Невже це правда, що ворог використовує інформацію із соцмереж для планування воєнних операцій?
У багатьох виникають сумніви – чи дійсно російські окупанти відслідковують публікації користувачів у соціальних мережах та використовують їх для коригування вогню або виявлення розташування українських військ. Здавалося би – скільки ж треба прикладати зусиль, щоб ретельно моніторити Telegram, TikTok, Facebook та Twitter?
Експерт із комунікацій, ексзаступник міністра інформаційної політики України у 2017–2019 рр. Дмитро Золотухін у статті для «Детектора медіа» доводить, що успішність ворожих воєнних операцій та збройних ударів - авіанальотів, артилерійських та ракетних обстрілів - переважною мірою залежить від розвідки. Тобто від отримання достовірної та об’єктивної інформації, щоб прив’язати отримані факти до конкретних координат.
«Оптимальним способом отримання інформації є візуальне спостереження. Однак для цього потрібен великий людський ресурс. До того ж українська контррозвідка та інші правоохоронні органи ловлять ворожих розвідників. Тож це великий ризик», - каже він.
У таких умовах розвідка за відкритими джерелами (англ. Open source intelligence, OSINT) стає ефективною альтернативою використанню агентів-спостерігачів.
«Армія, фсб, служба зовнішньої розвідки та інші служби росії мають відповідні підрозділи, зв’язок з комерційними компаніями й своїми «волонтерами», які аналізують онлайн-джерела (ЗМІ, блоги, дискусійні групи, медіа громадян (наприклад, відео з мобільних телефонів, вміст, створений користувачами), YouTube, Facebook, Twitter, Instagram тощо, - Ред.), шукають, ідентифікують та опрацьовують дані. Згенерований журналістами та блогерами контент збирається з інтернету за допомогою спеціальних автоматизованих систем (тобто годі розраховувати, що фахівці ворожої армії «вручну» моніторять усі українські форуми або будинкові чати. Така діяльність ведеться в автоматичний спосіб, - Ред.). Його каталогізують і аналізують спеціальні люди», - стверджує пан Золотухін.
«Чи використовує ворог інформацію із онлайн-мереж? У зс рф є спеціальні підрозділи, які цим займаються», - каже старший науковий співробітник DFRLab від Atlantic Council Роман Осадчук.
«Знаєте, я сам ще місяць-півтора тому всіх переконував, що росія ж усе-таки мілітаризована розвинена держава, не може ж вона справді запускати ракету, яка коштує шість мільйонів доларів, за адресою, вичитаною в соцмережах. Але тепер я не виключаю, що російські військові можуть орієнтуватись на дописи в соцмережах і навіть не перевіряти інформацію, запускаючи кудись свої проклятущі ракети. Не варто допомагати російській розвідці шукати цілі для ракет», - доповнює медіа-експерт Отар Довженко.
Яку інформацію в такий спосіб шукає ворог?
Серед найважливішого – прив’язування об’єктів до місцевості, результати ударів, емоційні вислови людей, що потрапляють на камеру, а також людей, яких можна ідентифікувати.
«І, навіть якщо зібрану інформацію з відео, фотографій та текстів не використовують безпосередньо для ідентифікації цілей, подробиці про удари та їхні наслідки, про морально-психологічні стан людей – все це може бути використана для спеціальних ІПСО на шкоду нашій армії», - наголошує Дмитро Золотухін.
Тут є нюанси.
При підготовці удару або коригуванню вогню можливе використання відкритих джерел для того, щоб, по-перше, краще бачити ціль, каже Роман Осадчук: «Наприклад, якщо відоме розташування об'єкта з онлайн мап, то можна отримати приблизний розмір об'єкта (скоріше за все застарілий). Фото/відео матеріали в онлайн можуть допомогти зафіксувати зміни об’єкту, кількість поверхів тощо»
По-друге, щоби відкоригувати вогонь і перевірити масштаб ураження.
По-третє, ідентифікувати людей біля місця атаки.
По-четверте, ідентифікувати кількість тих, хто прибув для double tap (тактика рф бомбити ті самі цілі, після того, як до них прибули рятувальники, - Ред.).
«Збір такої інформації дозволяє ворогові підібрати зброю для атаки», - переконує аналітик.
«Вибір засобу залежить від доцільності ураження, особливостей української ППО, дальності та точності наведення тощо. В усіх випадках для планування ударів потрібна розвідувальна інформація. Що її більше, то краще», - звертає увагу Дмитро Золотухін.
Саме так: спочатку інформація, а потім вибір зброї.
А як щодо супутників, розвідданих, дронів – хіба ворог не використовує їх для планування ударів?
Використовує. Утім, Дмитро Золотухін пропонує дещо відійти від логіки заборон і дозволів та звернутися до здорового глузду: «Площа України – 603 тисячі квадратних кілометрів. російська пропаганда говорить про ураження тисяч військових об’єктів, що, звісно, не відповідає дійсності. Але щоночі і щоранку надходить інформація про ракетні й бомбові удари від Луцька до Маріуполя. Якщо звернути увагу на супутникові знімки компанії Maxar Technologies порту Бердянська (див. знімок нижче), то можна побачити, що більш-менш ефективні супутникові знімки представляють територію максимум одного квадратного кілометра».
Отже, щоб отримати розвідувальні дані щодо потенційних цілей на території України, ворог повинен щодня опрацьовувати тисячі супутникових знімків. А їх ще треба отримати: знайти зручне положення супутника, який, до того ж, не завжди може ефективно працювати…
«Супутники – потенційна можливість, але успішність їх використання залежить від ряду факторів, як от ясна безхмарна погода, правильний кут нахилу до поверхні, щоб отримати якісний знімок. - каже Роман Осадчук. - Також використання супутників дає статичне зображення, а це не ефективно для відслідковування об’єктів, які рухаються».
Те ж саме з ворожими дронами, які щодня наші сили ППО збивають десятками, зменшуючи розвідувальні можливості рф.
«Дрони мають певні обмеження щодо зони використання і не можуть використовуватись по всій території України. І дрони, і тим більше, супутники – недешеві і не завжди надійні. А ось пошук та аналіз контенту згенерованого користувачами – може бути альтернативою. Витрати менші, а ефективність – більша», - підкреслює експерт.
«Ми не знаємо скільки у росії «таємних» супутників або чи надає Китай російському командуванню супутникову розвідінформацію. Але логіка і здоровий глузд підказують, що витрачати мільярди на супутники та партнерство розвідок та штат аналітиків супутникових знімків — не завжди дає потрібний ефект. Дешевше, надійніше і простіше використати корисного ідіота з камерою», - погоджується Дмитро Золотухін.
Втім, подібні розвідувальні технології використовує не лише ворог.
Кілька прикладів в якості ілюстрації
1. 24 березня 2022 року голова Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко повідомив, що пропагандист із російського каналу «Звезда» Валентин Гвоздєв допоміг українським військовим знищити російський десантний корабель у Бердянську.
Провівши репортаж з порту, Гвоздєв показав місце, де стоїть корабель. Це дало змогу максимально точно навести удар.
2. 20 березня в Києві: 37-річний блогер Павло Артем’єв виклав у соцмережу TikTok відео-запис, на якому було зафіксовано переміщення української військової техніки в районі ТЦ Retroville (Подільський р-н столиці). Наслідок: російські окупанти нанесли по торгівельному центру ракетний удар, загинуло восьмеро людей.
3. 7 квітня у телемарафоні вийшов відеосюжет про те, як на Київському бронетанковому заводі ремонтують захоплену російську бронетехніку. Сюжет не містив назви підприємства, але зафільмованого було достатньо, щоб навіть російські телеграм-канали (див. скрін нижче) змогли не тільки ідентифікувати завод, а навіть точно визначити цех із його координатами й закликали свою владу «оперативно спрямувати туди кілька ракет». У ніч з 15 на 16 квітня ворожі ракети вдарили по одному з цехів підприємства, внаслідок чого були жертви та руйнування.
4. Міст через Дністровський лиман у Затоці (Одеська область), який був повторно (перший раз – увечері 26 квітня, другий – вранці 27 квітня) обстріляний після повідомлень низки вітчизняних ЗМІ, що він продовжує роботу (журналісти написали, що зруйнований міст функціонує – через нього відкрили реверсний проїзд, - Ред.).
Осадчук: «Стовідсотково довести чи саме інформація з відкритих джерел призвела до повторного обстрілу мосту в Затоці вкрай важко, проте такий збіг обставин щодо атаки одного стратегічного об’єкту на наступний день є дивним».
Золотухін: «Приклад з кораблем у Бердянську доводить, що в отриманні, аналізі та використанні розвідувальної інформації мають значення не тільки можливості, а вартість їх застосування. Супутникова розвідка, дрони, агенти-спостерігачі – мільйони й мільйони доларів. Навіщо їх марнувати, якщо можна знайти Гвоздєва?».
Знайти баланс між вчасним інформуванням і тим, щоб не допомагати ворогу – це реально?
Ідеального балансу, скажемо так, не може існувати в принципі.
Тим не менш, є певні рекомендації.
«Якщо йдеться про військові об’єкти і бойові дії, то все регулюється відповідними документами ЗСУ, де чітко прописано розголошення якої інформації може призвести до обізнаності противника. Ми на цю територію не заходимо і не маємо якихось питань, тому що в країні війна. Це воєнний стан», – каже виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
Але, якщо йдеться про руйнування цивільних об’єктів…
«Тут вже потрібно керуватися іншими правилами. Ми вважаємо, що допустимо і навіть необхідно передавати інформацію, якщо окупанти завдають значних руйнувань важливим об’єктам цивільної інфраструктури, таким як дитсадки, лікарні, школи, телевежі, пологові будинки. Тому що ці свідчення, повідомлення є надзвичайно важливими доказами злочинів росії проти України, і ці будуть важливі для майбутнього процесу в міжнародному кримінальному суді в Гаазі», - вважає пані Романюк.
Генерал-майор запасу, колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун звертає увагу на те, що треба розрізняти документування та інформування.
«Щось відбулося – ми інформуємо. Наприклад, Київ бомбили. Бомбили приблизно Куренівку, Поділ. Але не треба конкретизувати номер будинку, навіть вулицю не треба показувати приблизно. – каже Ягун. – Більш точну інформацію треба видавати із затримкою хоча б на декілька годин, якщо не на добу. Тоді ми можемо впевнено сказати, що ми не дозволили ворогу скорегувати свій вогонь».
«Коли вже безпечно знімати руйнування? Конкретної вказівки щодо цього, на жаль, бути не може. Бо ми не можемо знати, чи буде наступний удар. Загальна рекомендація армії – оприлюднювати матеріали з місць обстрілів із затримуванням 12 годин», - погоджується Дмитро Золотухін.
27 квітня вийшла спільна заява Міністерства культури та інформаційної політики України, Міноборони України, медіаспільноти «Медіарух» та представників ЗМІ, в якій сказано: якщо обстріл чи бойові дії стосувалися цивільного об’єкта – інформацію можна публікувати за 3 години, військового – через 12 годин відповідно.
«Щонайперше – я б усе ж радив дослухатись до Головнокомандувача ЗСУ. Щодо загальних порад… Не слід публікувати наслідки обстрілу зблизька, щоб не розкрити точну локацію об’єкта», - доповнює Роман Осадчук.
Будь-яка невелика деталь на фоні (будівля, архітектурний об’єкт, вивіска) можуть допомогти «геолокувати» місце. Якщо такі об’єкти потрапили в кадр – їх краще затушувати, щоб не допомагати ворогу.
До слова, усім, хто знімає чи пише про війну фахівці рекомендують самим розібратися у принципах розвідки на основі відкритих джерел (OSINT) і застосовувати їх. Як? Існує безкоштовний курс з питань розвідки по відкритих джерелах, який можна передивитися тут - http://bit.ly/OSINT_edu.
Підсумовуючи… Під час війни погоня за популярністю чи оперативністю може призвести до насправді трагічних наслідків. Усім слід пам'ятати про те, що своїми необдуманими діями ми можемо несвідомо виступати коригувальниками для ворожої армії. А от те, що 100% варто публікувати і повідомляти одразу, вказуючи точні координати та час – так це дані про рух російської військової техніки та особового складу армії рф. Це можна зробити у Telegram-чатботах STOP Russian War та «єВорог».
Переможемо!
Мирослав Ліскович. Київ
