На смерть руского корабля
Пишуть, що востаннє Росія втрачала флагман флоту - 117 рр. тому, в битві при Цусімі (ноу коментс!). І що втрата "Москви" ставить під удар всю наступну, «південну» фазу путінської «спецоперації», бо там ніби мали важливу роль грати морські десанти, а тепер нема чим їх прикривати. Тобто, схоже на те, що вчора в війні таки відбувся нарешті довгожданий перелом: Росія отримала дуже важке поранення, а ми – крутезну тактичну перемогу.
Ну а про морально-символічне значення цієї «збитої скрєпи» нема що й казати: міф Росії як «великої морської держави» якщо й не цілком пішов на дно, то забулькав дуже голосно… Слава ЗСУ, спасибі Нептуну і всім морським богам, і всім героям, живим і мертвим (всі ж в курсі, що на острові Зміїному була могила Ахілла? Я сама довідалась недавно, коли Романа Грибова звільнили, - і зацінила культурологічну інтуїцію тих європейців, котрі порівнювали його відповідь «рускому кораблю» з Molon labe царя Леоніда: «наш, наш Палладіон, сюди, герої!» - як волав Агамемнон у Лесі Українки…)
І тільки один момент мені дибить шерсть на загривку – це коли західні аналітики дивуються, що от, мовляв, до чого докотилася Росія – втратила флагман флоту у війні з країною, яка взагалі флоту не має! І наші послушно їм підтакують: еге ж, отакі ми, гречкосії, куди нам до флоту, а бачте, як ловко впоралися…
Є тут глибоко закладене культурне непорозуміння, котре, парадоксальним чином, досі було нам на руку: ми звикли прибіднятися, росіяни, навпаки - по-бандитському блефувати («тут мне карта и поперла!»), і кожна сторона проектує себе на іншого. Логіка українська: росіяни хвастають – це, мабуть, вони ще ж і прибідняються, то скільки ж там іще в шухлядах-коморах-резервах має бути заховано! Логіка російська: х@хли бідкаються – то наскільки ж у них все має бути ЩЕ гірше, шапкамі забросаєм!.. А противника, зрозуміло, краще переоцінити, ніж навпаки.
Але, що працює у війні з колишнім колонізатором, те не працює (ба навіть шкодить!) у діалозі з Заходом.
Не треба повторювати за ними їхніх про нас стереотипів: вони так само погано нас знають, як і росіяни. Не треба прибіднятися, а у випадку з флотом і поготів не маємо права цього робити – маємо голосно казати, що це не хто, як ми, українці (спільно з німцями, правда)) зробили, 200 з гаком рр. тому, Московію – морською державою! Хто не в темі – гаряче рекомендую видану за рік перед війною (якось напрочуд багато вчасних книжок у нас перед війною встигло вийти!) док. повість Антона Санченка «Круз та Лис» - про першу російську (мабуть, краще в лапках – «російську») довколасвітню подорож під орудою остзейського німця Крузенштерна і нашого ніжинського, з козацької старшини поповича Юрія Лисянського. Весь історичний контекст там якраз про те, як наші козаченьки вчили в Петербурзі мckалів морської справи, писали їм Морський устав (Прокопович) та підручники з навігації (Гамалія), - і як імперія тих х@хлацьких отців-фундаторів «русского флота» (тих, кого ТГШ згодом скептично обізвав «дядьки отечества чужого»), от хоч би й того-таки Лисянського, банально поприховувала та позаписували в русскіє, тобто змародерила, як планшети й телевізори з підкиївських сіл…
(Книжка має бути в Книгарні Є і на Якабу, вони працюють, див. скани.)
Так що – ні, це не Росія докотилась до того, що «якась там» Україна їй флагман флоту затопила. Це продовження того самого «ми вас хрестили, ми вас і відспіваємо»: тепер – на морі.
І за Севастопіль, qrwa, ви нам «іщо отвєтітє».
Слава Україні
Оксана Забужко
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама