Як переслідуватимуть російських воєнних злочинців, включаючи путіна
Відкритий воєнний напад росії за підтримки режиму Лукашенка на Україну відбувся о 5:00 ранку 24 лютого 2022 року. Це перша війна, яка увійде в історію, як фактично війна в режимі онлайн. Адже сьогодні в кожного під рукою мобільний телефон і усі звірства російської армії очевидці щодня фіксують на свої гаджети.
У XXI столітті вже немає анонімності солдата, який у попередніх війнах ще міг сховатися. Обличчя катів, вбивць, ґвалтівників та мародерів у формі армії рф знімають камери відеоспостереження. А різні програми розпізнавання обличчя допомагають оперативно їх ідентифікувати. Жахіття в Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, Маріуполі, Харкові... Зґвалтовані та закатовані жінки, діти та чоловіки. Тілами мирних мешканців усипані цілі вулиці українських міст та сіл. Зруйновані та пограбовані будинки, розстріляні автівки із цивільними. Список звірств рашистів можна продовжувати... У соцмережах вони не приховують скоєного, а навпаки вихваляються, і не вірять, що колись понесуть відповідальність за свої злочини.
20 листопада 1945 року розпочався Нюрнберзький процес, найвідоміший в історії.
Вчинене нацистами шокувало весь світ, який вимагав справедливості. У залі суду було продемонстровано звірства німецько-фашистських загарбників. Судді не могли повірити, що кадри, від яких холола кров, – правда. Тоді, щоб довести, що на екрані реальні кадри, кожен з операторів, який знімав фронтову хроніку, офіційно підтверджував це своїм підписом. На Нюрнберзькому процесі було оголошено вироки головним нацистським злочинцям. Дванадцятьох із них засудили до смертної кари через повішення.
Сьогодні росія пішла слідами нацистів. Звірства армії рф приголомшили світ, так само як 77 років тому дії нацистів.
На вторгнення росії в Україну відреагував Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі. Головний прокурор МКС із командою оперативно виїхали в Україну, щоб розслідувати воєнні злочини рашистів на території України. Саме у компетенції Міжнародного кримінального суду – переслідування в судовому порядку конкретних осіб, відповідальних за воєнні злочини, геноцид і злочини проти людяності. Тож для України – це шанс притягнути до відповідальності військових і посадовців Росії, причетних до трагічних подій в Україні.
Отже, що чекає на російських воєнних злочинців – Міжнародний кримінальний суд чи новий Нюрнберзький процес?
ФОТО ЗАКАТОВАНИХ БІЛЯ МКС У ГААЗІ
Загорнуті у синьо-жовті стяги українці зібралися під стінами Міжнародного кримінального суду в Гаазі із закликом до розслідування дій російської армії в Україні як воєнних злочинів. Учасники акції принесли із собою фотографії мирних українців, які зазнали катувань.
“Нашою метою було поінформувати представників суду, що всі ці звірства в Бучі є непрощенні. Українці та світ безмежно засуджують усі ці вчинки, і ми просимо судити всіх винних, і щоб рішення стосовно цієї справи було максимально справедливим! І вся російська армія понесла повну відповідальність за свої дії”, – сказала в коментарі Укрінформу Уляна Бунь, яка проживає в Нідерландах вже багато років.
Вона наголосила, що, якщо в суду виникатимуть будь-які сумніви щодо звірств російської армії на території України, то про жорстокість, з якою були вбиті невинні люди, завжди можуть нагадати фото закатованих українців та очевидці цих трагічних подій.
Працівники суду, які прямували до будівлі МКС і бачили акцію, висловлювали підтримку та співчуття. А оглянувши фото, не могли стримати сліз. Дехто плакав, прямуючи до суду, а хтось навіть вигукував “Слава Україні!” Багато людей спостерігали за демонстрацією з вікон будівлі Міжнародного кримінального суду. Також окрім українців участь у акції взяли нідерландці та громадяни інших країн.
“Зокрема, був хлопець з Індії, який написав маленьке звернення та переклав його українською. Вивчив його і вийшов звернутись до людей українською”, – розповіла Бунь.
Були й українці, яким через війну довелося поїхати з власної домівки та шукати підтримки в Нідерландах. Українські біженці розповідали свої історії на акції, а українці, які вже давно проживають у Нідерландах, перекладали нідерландською, щоб достукатися до Гааги.
Ірпінь, Буча, Гостомель та вся Київська область були визволені від російських загарбників. У визволених містах та селах зафіксовано масові вбивства окупантами цивільних. Зокрема, серед уже знайдених жертв воєнних злочинів російських військ є зґвалтовані жінки, тіла яких намагалися спалити, вбиті представники місцевого самоуправління, діти, літні люди, чоловіки. У багатьох – зв'язані руки, є сліди катувань, багато людей убиті пострілами у потилицю.
СПРОСТУВАННЯ РОСІЙСЬКИХ ФЕЙКІВ
Усе це звірство росія назвала фейком та постановкою. Супутникові знімки, іноземні журналісти та міжнародні організації, які працюють на місці, підтвердили, що людей було дійсно вбито. Очевидці розповіли, як із приходом російських військ почалося пекло XXI століття. Також журналісти-розслідувачі Bellingcat розвінчали спроби росії перекрутити трагічні події у Бучі на Київщині.
Міністр закордонних справ росії сергій лавров оприлюднені фото та відео із Бучі та інших визволених міст назвав фейками та постановкою. У свою чергу, речник кремля дмитро пєсков заявив, що начебто є непослідовність та невідповідність за хронологією подій.
“Проте існують докази з відкритих джерел, які суперечать заявам про нібито ретельно продумані фейки та постановку, а також ставлять під сумнів описане росією щодо останніх днів”, – наголошується в матеріалі.
Зокрема, міністерство закордонних справ рф каже, що російські війська вийшли з Бучі 30 березня. У ній також стверджується, що докази злочинів у Бучі з’явилися лише на четвертий день. Проте мер міста заявляв про звільнення 31 березня, але вказував, що у Бучі йде зачистка. Вже 1 квітня секретар Бучинської міськради Тарас Шаправський повідомляв про тіла людей на вулицях. Відео та фотографії з Бучі, на яких зображені загиблі в цивільному, вперше зʼявилися у соціальних мережах 1 квітня. Це знову суперечить твердженням росії про те, що докази звірств не оприлюднювали. Також одним із доказів брехні росії є чисельні фото та відео зафіксовані іноземними ЗМІ, що були зроблені у період з 1 по 3 квітня.
ЕКСГУМАЦІЯ ТІЛ ВБИТИХ ЦИВІЛЬНИХ ТА МКС
Цього тижня прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) Крім Хан особисто відвідав Бучу.
“Україна – місце злочину. Ми тут саме тому, що маємо розумні підстави вважати, що в Україні вчиняються злочини, які належать до юрисдикції МКС”, – заявив Карім Хан.
На спільному брифінгу з генеральним прокурором України Іриною Венедіктовою 14 квітня у Києві він також запевнив, що розслідування буде об'єктивним і неупередженим та базуватиметься на нормах права.
“Усі сторони конфлікту мусять дотримуватись норм Римського статуту. Я наголошую, що правосуддя має бути мобілізоване та діяти не на боці України чи рф, а на боці норм і правових принципів людяності”, – сказав прокурор МКС.
Він також зазначив, що докладатиме всіх зусиль, аби встановити контакт із російською стороною. При цьому продовжуватиметься тісна співпраця з українськими правоохоронними органами.
“Ми маємо зробити все можливе, щоб були правосуддя та відповідальність”, – наголосив прокурор МКС.
А ще підкреслив, що команда експертів також побувала на місцях скоєння злочинів.
“Ми бачимо, що ці злочини є реальними, вони не є фейком”, – заявив прокурор МКС.
Він також підкреслив, що надходить інформація про скоєння нових злочинів.
“Наше завдання – перевірити достовірність цих заяв та з професійної точки зору оцінити”, – сказав прокурор, зауваживши, що докази “говоритимуть самі за себе”.
Варто зазначити, що генеральний прокурор Ірина Венедіктова та прокурор МКС Карім Хан разом відвідали Бучу, де проводиться ексгумація тіл вбитих цивільних вже з другої великої могили на території місцевої церкви.
ДНК-ЛАБОРАТОРІЯ, ТА КОГО СУДИТИМУТЬ У МКС
Також в Україну прибули фахівці з Франції, які допомагатимуть українській владі у розслідуванні воєнних злочинів, скоєних російськими військовими.
“Представники правоохоронних органів Франції приєдналися до нашого фронту справедливості. Колеги із французької жандармерії та медичної служби Збройних сил Французької Республіки прибули до України, щоб допомогти у розслідуванні вбивств російськими військовими людей на Київщині”, – зауважила генеральний прокурор України Ірина Венедіктова.
Місія приїхала із ДНК-лабораторією та необхідним обладнанням для організації огляду тіл та впізнання. Вона працюватиме в Україні впродовж 15 днів.
“Зібрані нами спільно з колегами докази будуть використовуватися у національних розслідуваннях, а також можуть бути передані до Міжнародного кримінального суду”, – наголосила Венедіктова.
Нідерландський експерт з міжнародного права, доцент кафедри міжнародного кримінального права Амстердамського університету Маріке де Хун у коментарі Укрінформу зазначила, що особи, які вчиняють воєнні злочини та злочини проти людяності, можуть бути притягнуті до відповідальності за них державою, в якій скоєно злочини (Україна), державою, з якої вони походять (росія, Білорусь), державою, з якої є потерпілі (Україна).
|
“Наразі росія не переслідує росіян, які вчинили воєнні злочини. Але це може змінитися в майбутньому, якщо станеться зміна режиму. Тож не виключено, що у майбутньому там також можуть бути кримінальні справи за злочини, скоєні нині в Україні. Україна має можливість здійснювати заочне кримінальне переслідування, а це означає, що навіть ті особи, які не заарештовані, але проти яких є достатні докази, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності. І Україна може переслідувати військовополонених, захоплених нею під час війни, за воєнні злочини”, – розповіла вона.
Крім того, інші країни також можуть переслідувати в судовому порядку осіб, які вчинили воєнні злочини відповідно до принципу універсальної юрисдикції, але це обмежується підозрюваними, які знаходяться на території цих країн.
“Зокрема, такі країни, як Швеція та Німеччина, дуже активно застосовують принцип універсальної юрисдикції. Тому, коли хтось, щодо кого є докази воєнних злочинів, думає, що може виїхати в інші країни, він ризикує зазнати судового переслідування там”, – пояснила експерт.
Вона також зазначила, що незважаючи на те, що Україна не є членом МКС, суд має юрисдикцію. Справа в тому, що Міжнародний кримінальний суд був заснований на основі Римського статуту. Ратифікація Римського статуту означає поширення компетенції дії МКС на держави, які його ратифікували. А на сьогодні це понад 100 країн. 20 січня 2000 року Україна підписала Римський статут Міжнародного кримінального суду, але не ратифікувала. Перешкодою став висновок 2001 року Конституційного суду про невідповідність деяких положень документа Основному закону. І хоча Україна не є державою-учасницею Статуту, це не завадило їй звернутися до МКС, адже сам Римський статут передбачає таку можливість для країн, які його підписали. Водночас Росія відкликала свій підпис під Римським статутом. Однак це не перешкоджає переслідуванню російських громадян за злочини, вчинені на території України.
“В умовах вторгнення росії в Україну МКС може розслідувати лише акти щодо геноциду, воєнні злочини, злочини проти людяності, вчинені на території України. МКС не має юрисдикції щодо такого злочину, як ведення агресивної війни росією проти України, оскільки росія не є стороною Римського Статуту МКС та практично стовідсотково накладе вето в РБ ООН при розгляді питання щодо надання МКС компетенції розслідувати таку кваліфікацію. Для того, щоб подолати цей бар’єр, наразі пропонується створити спеціальний трибунал для розгляду справ і покарання за військову агресію росії по відношенню до України», – пояснив у коментарі Укрінформу Юрій Пархоменко, партнер Вашингтонського офісу міжнародної юридичної фірми “ Foley Hoag”, задіяний у міждержавних спорах, зокрема, в справах про воєнні злочини та геноцид.
Щодо інших кваліфікацій злочинів, над якими Міжнародний кримінальний суд може здійснювати свою юрисдикцію, то відомо що 2 березня 2022 року, внаслідок повномасштабного вторгнення росії в Україну, прокурор МКС Карім Хан повідомив про відкриття провадження щодо ситуації в Україні за наслідками звернень 41 держави, Це є безпрецедентна кількість звернень від країн світу, нагадав він.
«Ця ситуація відображає дуже серйозний рівень занепокоєння та підтримки міжнародною спільнотою питання розслідування та притягнення до відповідальності за злочини, вчинені російськими військами та їхнім командуванням на території України. Наявні публічні дані надають достатньо підстав стверджувати, що російські війська вже здійснили воєнні злочини на території України, а також злочини проти людяності в розумінні Статуту МКС, хоча ще зарано говорити про злочини геноциду”, – зауважив Юрій Пархоменко.
Він наголосив, що Стаття 8 статуту МКС має чітке визначення “воєнних злочинів”. Це прямі порушення Женевських конвенцій і законів та звичаїв, які застосовуються у міжнародних збройних конфліктах, коли вони відбуваються в рамках воєнного плану чи політики або хаотично, проте у великому масштабі. Ці заборонені дії включають серед іншого: вбивство; завдання каліцтв, жорстоке поводження та тортури; захоплення заручників; навмисне завдання ударів по цивільному населенню, по будівлям релігійного, освітнього, художнього, наукового або благодійного призначення, історичним пам’ятникам або лікарням; грабіж; зґвалтування чи будь-яка інша форма сексуального насильства.
“Останніми прикладами злочинів, які підлягають кримінальному переслідуванню, є звірства в Бучі. В рамках справи про воєнні злочини необхідно зібрати судово-медичні та балістичні докази, як і в будь-якій справі про вбивство, щоб встановити причину та обставини смерті жертв. Необхідно також показати, що злочин стався в контексті триваючого збройного конфлікту, що однозначно стосується України. Виявлення тіл цивільних у Бучі, на яких є ознаки страти – наприклад, вогнепальні поранення в голову – є вагомим доказом воєнних злочинів. Докази жертв цивільних із зв’язаними руками, із зав’язаними очима та ознаками катувань чи сексуального насильства ще більше підтверджують воєнні злочини за статтею 8 Статуту МКС. Не існує жодних обставин, за яких ці дії могли б бути дозволені, незалежно від того, чи є жертви цивільними чи військовослужбовцями, які потрапили в полон”, – роз’яснив він.
А також зазначив, що наступним кроком після встановлення кримінальних дій є визначення відповідальності, для чого визначається ієрархія наказів. Першою ланкою цього ланцюга є ідентифікація задіяних військових формувань, часу, коли відбувалися звірства та під чиїм командуванням вони відбувалися. Для того, щоб притягнути путіна, лаврова, шойгу, співробітників розвідки та інших політичних і військових лідерів до відповідальності за воєнні злочини або злочини проти людяності, потрібно довести, що вони безпосередньо надали наказ на вчинення злочинів або знали, що такі злочини вчинялися і не запобігли цьому. Колективну відповідальність не просто довести. Проте у випадку війни в Україні це може бути легше довести, враховуючи, що російська армія має чіткий і прямий ланцюг командування, підпорядкований путіну.
Тож, якщо прокурор МКС зможе навести “обґрунтовані підстави” вважати, що злочини були вчинені, МКС видасть ордери на арешт. Однак, оскільки росія не визнає юрисдикцію МКС, вона, швидше за все, фактично відмовиться від співпраці. Оскільки МКС не може судити когось, хто фізично не перебуває під вартою, будь-який судовий розгляд буде відкладено, доки підсудного не заарештують. Тож може знадобитися час, перш ніж путін і його помічники будуть фактично заарештовані та піддані суду.
“Проте, той факт, що такі особи не заарештовані, не перешкоджає МКС розслідувати їхні злочини. Сам факт публічного обвинувачення може призвести до стигматизації обвинуваченого і зрештою під тиском може привести до арешту. Хоча процедура винесення звинувачення у воєнних злочинах може зайняти до року, розгляд справи може тривати роками”, – зазначив він.
ТРИБУНАЛ ЩОДО КОЛИШНЬОЇ ЮГОСЛАВІЇ ТА НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС
Міжнародному трибуналу щодо колишньої Югославії знадобилося два роки, щоб винести обвинувальний вирок за першим обвинуваченням. Цей трибунал виніс звинувачення тодішньому президенту Югославії Слободану Мілошевичу в 1999 році і взяв його під варту в 2001 році. Процес над ним почався в 2002 році і ще тривав, коли він помер в Гаазі у 2006 році. Чарльз Тейлор, колишній президент Ліберії, після чотирьох років слухань у спеціальному суді по Сьєрра-Леоне в Гаазі, був визнаний винним у пособництві та підбурюванні до воєнних злочинів і злочинів проти людяності через підтримку повстанців, які вчинили звірства.
На думку Юрія Пархоменка, складність кваліфікації воєнних злочинів і злочинів проти людяності полягає в тому, що необхідно показати прямий зв’язок між діянням, яке є злочином, і винним.
“Ми бачили жахливі відео, на яких російський солдат, очевидно, стріляв у чоловіка, який вийшов із машини з піднятими руками. На перший погляд, це здавалося б воєнним злочином. Але хто несе кримінальну відповідальність? Однозначно російський солдат. Також можна було б встановити відповідальність його командира за санкціонування правил ведення бойових дій, які дозволили здійснити цей злочин. Але чи пов’язана відповідальність командування аж до генералів, цивільного командування та Путіна? Це складні питання. Вони підкреслюють, що набагато важче пов’язати політичного лідера безпосередньо зі злочинами, скоєними збройними силами на ґрунті воєнних злочинів і злочинів проти людяності, ніж кваліфікувати це за більш широким поняттям злочину агресії”, – каже експерт.
За його словами, злочин агресії є єдиним злочином, який дозволяє притягнути до відповідальності винних у всій сукупності жахливих подій, свідками яких ми зараз є Україні. Однак, оскільки Україна та росія не є сторонами МКС, і якщо російське вето не дозволить Раді Безпеки уповноважити Суд розглядати таку кваліфікацію, то Суд, скоріш за все, не зможе розглядати питання злочину агресії. Це стає великою прогалиною при притягненні до відповідальності за злочини в Україні.
“Щоб заповнити цю прогалину, запропоновано створити Спеціальний трибунал з покарання за злочин агресії проти України. Важко передбачити, коли такий трибунал може бути створений. Якщо такий трибунал справді буде створено, то він міг би виконувати роль, подібну до Нюрнберзького трибуналу, який покарав переможених нацистських лідерів, зосередившись на злочині агресії, хоча більшість нацистських обвинувачених також були звинувачені у воєнних злочинах та злочинах проти людяності. Було б легше притягнути путіна до відповідальності за злочин агресії, за те, що він почав неспровоковану і невиправдану війну проти України. Тут немає ні труднощів доведення, ні великих труднощів у доказах. І це не лише рішення вести загарбницьку війну, це також рішення продовжувати загарбницьку війну навіть після того, як Міжнародний суд ООН у справі, порушеній Україною проти росії згідно з Конвенцією проти геноциду, своїм обов’язковим до виконання рішення зобов’язав росію негайно припинити військові операції, які росія розпочала 24 лютого 2022 року на території України”, – зазначив він.
Таким чином, путін може бути притягнутий до відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності перед МКС, за умови відбудови всього ланцюга наказів. В свою чергу, для притягнення путіна та Лукашенка до відповідальності за злочин агресії необхідний спеціальний трибунал.
“Повчальними в цьому плані є прецеденти, створені Нюрнберзьким трибуналом. У справі High Command (вищого командування – ред.) трибунал постановив, що кримінальна відповідальність може поширюватися на тих, хто був у змозі формувати чи впливати на політику, яка спричиняє початок агресії або її продовження після початку, шляхом сприяння. Трибунал також аргументував, що Гітлер не міг самостійно вести агресивну війну. Йому доводилося співпрацювати з державними діячами, полководцями, дипломатами. Коли вони, знаючи про його цілі, продовжували з ним співпрацювати, вони таким чином приєдналися до плану, який він ініціював. Їх не можна вважати невинними тільки тому, що Гітлер скористався ними, оскільки вони цілком розуміли, що вони роблять”, – наголосив Пархоменко.
Трибунал засудив дванадцять високопоставлених нацистських чиновників за планування, ініціювання, ведення загарбницьких воєн. Тож, якщо спеціальний трибунал буде створено для покарання за злочин агресії проти України, то за злочин агресії, окрім путіна, можуть бути притягнуті ще ряд високопосадовців Росії. Адже засідання ради безпеки росії незадовго до повномасштабного вторгнення в Україну показало низку високопоставлених чиновників, які беруть участь у тому, що можна охарактеризувати як частину планування або підготовки до агресивної війни. Усі ці посадовці – принаймні шойгу, герасимов, лавров, патрушев, бортников, наришкін – можуть бути притягнуті до відповідальності за злочин агресії.
Також міжнародне кримінальне переслідування керівників ЗМІ та журналістів-пропагандистів, які відкидають об'єктивність та займаються пропагандою війни, стане можливим після створення спеціального трибуналу для покарання за злочин агресії проти України. Як приклад, можна навести прецедент Нюрнберзького трибуналу щодо судового переслідування Юліуса Штрейхера, засновника і видавця жорстко антисемітської газети Der Stürmer, яка була центральним елементом нацистської пропагандистської машини. Прокурори стверджували, що статті та промови Штрейхера були настільки запальними, що він був таким же винним, як і ті, хто віддавав накази щодо масового знищення євреїв. Штрайхера визнали винним у злочинах проти людяності, бо у своїх промовах і статтях він фактично заразив німецьку свідомість вірусом антисемітизму та підбурив німецький народ до активного переслідування.
ПОКАРАННЯ ЗА УКРАЇНСЬКИМ ПРАВОМ
“Статті Кримінального кодексу України щодо пропаганди війни, геноциду, порушення законів та звичаїв ведення війни, планування, підготовки, розв'язування та ведення агресивної війни, зґвалтування, вбивства та пограбування не розрізняють злочинців за національністю, статтю або громадянством і прямо застосовуються до російських військових та російських громадян, а ідентифікація самих військових, які брали участь у таких злочинах, і їх заочне засудження в Україні є лише питанням часу”, – зазначив в коментарі Укрінформу Андрій Пилипенко, адвокат АО “Сергій Козьяков та Партнери”, член команди адвокатів держави Україна у деяких справах, до яких має відношення росія та її терористичні організації.
Цікавим є питання екстрадиції таких злочинців до України. Якщо, наприклад, російські військові переживуть війну з Україною і повернуться у росію, навіть встановивши їх особистості, дістати їх звідти для притягнення до відповідальності через класичні міжнародні механізми взаємодії правоохоронних органів може бути вкрай проблематично.
“По-перше, такі особи з великою ймовірністю не залишать територію росії самі, а сьогоднішнє російське керівництво ніколи їх не видасть за жодним міжнародним договором, який передбачає екстрадицію, не тільки Україні, але й іншій країні, адже вони не мають в цій війні моралі й з великою ймовірністю стануть свідчити проти свого керівництва. Якщо мова йде про допомогу через мережу Інтерпол, варто зазначити, що згідно ст. 3 статуту цієї організації суворо заборонено здійснювати будь-яке втручання або діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру. Тобто, незважаючи на те, що запит про міжнародний розшук може бути здійснений на підставі статті Кримінального кодексу України, з огляду на умови, в яких було вчинено злочин, Інтерпол з великою ймовірністю відмовиться циркулювати серед держав-учасниць мережі запити, які мають військові підстави переслідування”, – зазначив він.
За його словами, схожа ситуація вже була з бойовиками так званих ДНР та ЛНР, коли Україна декілька разів надсилала запити про оголошення у міжнародний розшук, але у генеральному секретаріаті Інтерполу відповідали, що тодішня ситуація суперечила вимогам статті 3-ї, оскільки злочин було скоєно «в умовах військового конфлікту, протистояння двох країн», де переважали елементи військового характеру протистояння» (неофіційно розумівся конфлікт між Україною та росією).
Незважаючи на це, звірства російських військових злочинців на території Україні є настільки кричущими, що майже напевно призведуть до застосування державами ЄС принципу універсальної юрисдикції щодо їх злочинів, і не виключено, що допомога Інтерполу може і не знадобитися для їх затримання за кордоном і засудження або в таких країнах, або для передачі Україні за міжнародними договорами про співпрацю, зокрема, в кримінальних справах.
Ірина Драбок, Гаага
Фото: Ірина Драбок та з відкритих джерел
