Щодо Маріка та зради

Щодо Маріка та зради

Укрінформ
Я дуже багато чого читаю та слухаю з усіх сторін, порівнюю і т.д.

Я вважаю, що Зеленський, Залужний і Ко роблять усе можливе і неможливе.

Але дуже багато людей, особливо тих, хто не чує вибухів за вікном щогодини, схоже досі не розуміє, що у нас війна.

Бо якого біса досі є очікування, що Генштаб буде перед фбшечкою звітувати? У нас в принципі про події на фронті говорять з затримкою в декілька днів. І не просто так.

А про реальні плани взагалі говорять тільки по факту їх реалізації.

Про те, що наші вертольотами постачали в Марік боєприпаси, продукти та евакуювали поранених ми дізналися лише після того, як цей маршрут викрили росіяни і збили один борт.

Маршруту більш немає.

І тому ми тепер знаємо, що він був.

Про плани відрізати шляхи постачання для росіян під Маріуполем ми дізналися лише по факту демонтажу залізниці під Мелітополем та удару по порту Бердянська.

Про «нещасні» випадки на складах та нафтобазах під Белгородом ми взагалі дізналися від росіян. От сьогодні вночі там ще якась аварія на залізниці сталася. Нас там нет. А аварії є.

Про те, що зараз робиться чи готується ми і не повинні знати. як не повинні знати і росіяни. Плани Генштабу не повинні виноситись на громадські обговорення. Це не план облаштування велодоріжок.

Генштаб допомагає Маріку усім, чим може.

Залужному доводиться виходити і витрачати час на заяви, що з Маріком стабільний щодений зв'язок лише задля того, щоб спростувати алармістський відос на Ютюбі, якій розлітається інфопростором.

Разгон по Маріку — це кач на фоні перемовин. Російське ІПСО качає українське суспільство, щоб створити тиск на владу і змусити вийти на перемовини зі слабкої позиції.

Дебальцево, Іловайськ і ДАП супроводжувались тим самим інфошумом. Що призвело до Мінських угод.

Для нас формула залишається незмінною.

Вірте в ЗСУ і не допомагайте русні.

Єбоште на своїй барикаді.

Усі хай роблять свою роботу.

Коли і якщо реальне рішення буде, ви його пост-фактум в новинах почуєте після реалізації, а не в фб.

Якщо вам складно впоратись з емоціями, злістю, розпачем, то найкраще, що ви можете зробити для себе та України - це сфокусувати цю енергію на реальну роботу на волонтерці або на те, щоб мочити русню в будь-який інший спосіб.

Залиште військове командування в спокої. ФБшна істерика нічого не зробить, щоб покращити ситуацію. Бо реальні зміни відбуваються на полі бою. А ЗСУ і так їбашать як сонечки. А от гірше через соціальний тиск можна зробити точно.

Неспроможність впоратись з тривогою та невизначеністю під час війни в умовах відсутності віри — це до психотерапевта або священика, а не до керівництва країни

Олександр Рощин

Fb

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-