Пекло для загабника

Пекло для загабника

Укрінформ
Загарбницька війна, яка планувалася як легка прогулянка, але перетворилася на справжнє пекло

Масовий опір загарбникам. Масові вбивства цивільного населення.

Засудження агресії західними демократіями спричинило не лише економічні санкції, але і поставки зброї, яка допомогла бити окупантів.

Саме так виглядала розв’язана Радянським Союзом війна в Афганістані.

Війна, яка не лише завершилася поразкою комуністичної імперії, але й стала одним із головних спускових механізмів, які призвели цю імперію до розвалу і зникнення з політичної мапи світу.

Путінська Росія, яка проголосила себе «державою-продовжувачкою» СРСР, а його розпад — «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття», має всі шанси повторити долю Радянського Союзу.

І знову спусковим механізмом знищення імперії стане розпочата нею загарбницька війна. Війна в Україні.

Коли у грудні 1979 року 80-тисячне радянське угруповання почало вторгнення в Афганістан, все, здавалося, йшло за планом. Але невдовзі виявилося, що захопити міста і кілька доріг — ще не значить підкорити країну. Збройний опір розгортався дедалі ширше.

Окупантів ненавиділа вся країна, і вони відповіли. Відповіли масовими вбивствами мирного населення. Радянська авіація й артилерія стирали з лиця землі міста і села разом з жителями, на кожному кроці відбувалися розстріли й катування.

За час радянської інтервенції загинуло не менше мільйона афганців.

Але це не зламало народний спротив.

Вільний світ був обурений варварським нападом СРСР на незалежну державу і страшними злочинами проти афганських громадян.

Ставлення до Радянського Союзу, і без того не надто приязне, стало відверто ворожим. 65 країн, включно зі США, Канадою, ФРН, Японією й навіть Китаєм, бойкотували літню олімпіаду в Москві. США заборонили поставки до Радянського Союзу зерна та техніки.

А головне — почали допомагати афганським повстанцям, у тому числі й сучасним озброєнням. Саме американські «Стінгери» дали можливість моджахедам збивати радянські літаки й вертольоти. Рятувати своїх жінок, батьків і дітей.

Війна потребувала від агресора все більших витрат і все більше війська. Так званий «обмежений інтернаціональний контингент» зростав. Через Афганістан пройшло понад 600 тисяч совєтських солдат. За офіційними даними 15 тисяч із них загинули, понад 50 тисяч були поранені.

Попри всі зусилля кремлівської пропаганди, в Радянському Союзі дедалі більше наростало невдоволення війною. Люди не розуміли, за що гинуть чи стають каліками їхні рідні і скільки це ще може тривати.

Невдоволення, а потім і відкриті вимоги покласти край цій війні врешті-решт змусили Москву відступити. У лютому 1989 року, після 9 років війни, останні радянські солдати залишили Афганістан. Але в самому СРСР, у тому числі через цю криваву бійню, вже почалися незворотні процеси, які через півтора року призвели до його краху.

Війна Росії проти України — багато в чому подібна до радянської війни в Афганістані. Але багато й відмінностей. І ці відмінності — не на користь загарбників.

У тій війні українці воювали у складі окупаційної армії, а зараз захищають свою державу від агресорів. Не воюють тепер за Росію й інші колишні республіки СРСР, а нині — незалежних держав. Натомість Москва використовує як гарматне м’ясо в Україні перш за все мобілізованих із поневолених Калмикії, Бурятії, Дагестану…

В Афганістані інтервенти швидко захопили столицю і всі основні міста, вбили президента і поставили свою маріонеткову владу. Афганська армія була поставлена на службу окупантам, а опір вівся партизанськими методами.

В Україні ж ні столицю, ні інші ключові цілі ворог не захопив. Президент, парламент і уряд керують державою. А Збройні Сили не лише дають відсіч ворогу, а й уже звільнили значну частину окупованих територій.

Втрати російських окупантів в Україні за місяць перевищили втрати Радянського Союзу за всі 9 років війни в Афганістані.

До того ж, ця війна відбувається не десь далеко, а в Європі. І Європа та весь цивілізований світ одностайні у підтримці України. Санкції проти Росії значно потужніші, ніж свого часу санкції проти СРСР і це — лише початок.

Героїчний опір українського народу множитиме потік трун і калік до Росії, а західні санкції руйнуватимуть економіку імперії зла. Рано чи пізно це підірве імперію зсередини.

Цього разу — остаточно і назавжди.

На цьому нині все. До наступних зустрічей у вирі історії.

Слава Україні!

Володимир В'ятрович

Фото: Stas Yurchenko/Ґрати

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-