Реалії війни: діти підключаються до уроків з Польщі, Німеччини, Хорватії, Португалії…

У 13 областях Україні для школярів знову організували дистанційне навчання - про це 28 березня розповів в Telegram міністр освіти і науки Сергій Шкарлет. В областях, де ситуація залишається напруженою, освітній процес поки призупинений.

У школах, де заняття йдуть, спостерігається унікальна ситуація: класи «розростаються» ледве не на всю Європу, а подеколи й на кілька континентів. Учні – крім різних регіонів України - підключаються до уроку з Польщі, Німеччини, Хорватії, Португалії… А от – Торонто, Нью-Йорк, Буенос-Айрес… Такі реалії злочинної війни, розв’язаної росією у ХХІ столітті у поєднанні з сучасними засобами комунікації.

"Для дистанційного навчання здобувачі освіти та вчителі можуть використовувати національну електронну платформу "Всеукраїнська школа онлайн", а також навчатися у приватних школах, які надали безкоштовний доступ до навчання на своїх платформах", - особливо підкреслює міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.

Що відбувається зараз у «віртуальних класах» і школах? Чи можливо взагалі якісне навчання за таких умов? Як сприймають те, що відбувається в класі й в рідній Україні діти? Як змінилися вимоги до викладачів?

На ці питання відповіли троє вчителів з різних шкіл України.

«Діти стали більш відповідальними і навіть краще навчаються»

Тамара Ткаченко, викладач історії у Кременчуцькому ліцеї №30 «Олімп»:

- Вчителю сьогодні треба бути не тільки предметником, а й психологом. Дітей треба берегти. Щойно почалася війна, нам надійшла вказівка не перевантажувати учнів: ніяких тестів, контрольних. Тепер ми кажемо дітям, що поступово будемо переходити до звичайного формату дистанційного навчання.  Але, знову ж таки, потрібно все коригувати. От, наприклад, сьогодні мали бути тести в старших класах, але вчора ввечері була тривога і сьогодні вранці – теж. Тому замість тестів я провела вікторину, а тести відклали на потім.

Якщо у мене перший урок, завжди запитую: «Як ви почуваєтеся? Як справи? Як настрій? Була повітряна тривога? Слава Богу, що лише повітряна тривога, що все закінчилося добре, всі живі-здорові, а за вікном – сонечко. Продовжуємо навчання».

Минув якийсь час після початку війни і діти трохи адаптувалися, - навіть навчатися стали краще! Стали більш активними, відповідальними - навіть ті, хто раніше міг пропустити урок.

А от у перші дні було справді важко. Ті, хто молодше – залюбки ділилися страхами-переживаннями, кричали «Слава Україні!», і я мала обов’язково  відповісти «Героям слава!». А от коли вела урок у восьмому класі, було враження, що я розмовляю сама з собою - всі сиділи мовчки, неможливо було добитися виразної відповіді на жодне питання.  Лише за кілька днів потроху відтанули. Я довго думала – чому так? І, мабуть, зрозуміла: у перші дні всім було дуже страшно, а потім, коли ситуація стабілізувалася, діти відчули себе більш захищеними, зрозуміли, що - як і раніше - з ними їхні родини, їхні вчителі, їхня школа, їхнє місто. І все стало на свої місця. Атмосфера змінилася. Я кожного дня кажу, що в нас все буде добре, що маємо вірити в наші ЗСУ і нашу державу. І восьмикласники знову стали, як ті дзвіночки, що й раніше.

Якось я дала таке завдання старшекласникам: ось фейк про Зеленського, де він каже, що ми програли; поясніть, чому це фейк, як ви його «вирахували? І діти назвали навіть ті ознаки, на які я не звернула уваги.

Потім я запитала: «А як ви думаєте, чи повірила б цьому фейку літня людина?».

- Жодним чином, - відповіли мені. 

- Чому?

- Тому що дух, який зараз панує в Україні, непереборний!

…У моєму класі вчора на уроках були діти з нашої школи, які зараз з мамами-бабусями у Нідерландах, Австрії, Чехії та Польщі. В інших класах  - є учні, які перебувають у Литві та Латвії. Та усі вірять у Перемоги, і що дуже скоро ми зустрінемося в нашій школі!

Тут майже нічого й не додаси. Українська звичайна школа, пересічні українські діти, яких війна розкидала по всій Європі… І українська вчителька, яка знає, що і як сказати своїм учням, а ті – що відповісти.

Слава Україні! – одним словом.

А от інший приклад. Школа столична, такі називають елітними…

«Ми підтримуємо дітей, а вони – нас»

Київська гімназія східних мов №1 – знаний в Україні заклад освіти з більш ніж 85-річною історією, у якому вивчають китайську, японську, арабську, перську, турецьку, корейську мови, гінді та як другу іноземну – англійську мову.

Викладацький склад – більше 100 педагогів і понад 1200 учнів.

Оксана Манжелій, учитель української мови та літератури, заступник директора з навчально-виховної роботи, яка працює тут більше 30 років і має один-єдиний запис у трудовій книжці, розповіла про те, як нині проходить навчання:

-  Із освітнього процесу ми, по суті, не випадали, тому що канікули в нас і мали бути в  березні. А з понеділка, 28 березня, розпочалося дистанційне навчання. До цього були різноманітні консультації, бесіди з елементами уроку, під час яких учні дізнавалися попередньо щодо нових тем, які вони мали освоїти, діти могли  поспілкуватися з учителями-предметниками та класними керівниками.

Мабуть, відсотків 35 дітей, починаючи з 24 лютого, виїхали з  мамами чи бабусями за кордон, переважно до Польщі та Німеччини, є діти, що наразі перебувають у Франції, Бельгії, Швеції…

Тож освітній процес триває. Розпочинаємо уроки зі слів «Слава Україні!», «Ми з України!»,  «Перемога буде за нами!», «Усе буде Україна!». Чимало батьків наших дітей за кордоном долучилися до волонтерства, а в тих, хто залишився в Києві чи області, навіть матусі  зараз перебувають у лавах тероборони, не кажучи вже про татусів.

Стосовно самого дистанційного навчання, то це не новина для нас: ми вже вміємо працювати дистанційно, адже за час коронавірусу наші педагоги освоїли багато різних технологій та методів проведення дистанційних уроків, пройшли безліч курсів підвищення кваліфікації з цієї теми та впроваджували й впроваджують їх під час проведення уроків онлайн. На професійному рівні проходять  дистанційні уроки не лише східних мов, математики, української мови, а й фізкультури, мистецтва, навіть хореографії.

Варто зазначити, що в дистанційному навчанні, якщо воно якісне, є багато «плюсів». Скажімо, під час онлайн-уроку вчитель може розвести дітей по групах у різних віртуальних кабінетах, що неможливо зробити в класі, де ти обмежений одним приміщенням. Далі, частину уроку, коли вже опрацьований матеріал, ми можемо відвести на індивідуальні  консультації. І відповісти окремо кожному учню на ті питання, які виникли в дитини під час уроку. Тоді учень чи учениця  не соромляться  запитати щось у вчителя, почути у відповідь додаткове пояснення.

Живе спілкування, звичайно, ніщо не замінить, але діти, особливо молодшої школи, уже добре адаптувалися до «дистанційки».

І навіть онлайн можна  відчути всі ті емоції, які в цю мить  переповнюють серця і розум наших учнів. Ми підтримуємо дітей, запитуємо, як справи, як батьки, як настрій, а вони намагаються підтримати нас – це розчулює до сліз.

Зараз ми запустили флешмоб у нас в гімназії - уже другий тиждень поспіль діти надсилають свої малюнки на антивоєнну тематику, записують привітання, слова подяки нашим воїнам, а  волонтери передають все це українським героям-захисникам. Ми ще з 2014 року співпрацюємо з волонтерами, опікуємося військовим шпиталем, організовуємо відправку туди харчів, медикаментів. І зараз ця робота не припиняється ні на мить. Дітям я теж зараз кажу: якщо потрібна якась допомога, вам або родичам, до прикладу, ліки, звертайтеся, обов’язково допоможемо.

Малюнки дітей Київської гімназії східних мов №1

Про переваги дистанційного навчання – це точно до педагогічної науки, це ще треба буде вивчати, узагальнювати. А оце дивовижне людське єднання, де всі рівні – дорослі й діти, вчителі й учні – це з іншої «опери», це з моралі нації, яка веде справедливу війну. Ми збережемо цей настрій після Перемоги? Хоча б на якийсь час? Треба постаратися…

 «Даємо змогу вчитися дітям, які проживають у різних часових поясах і навіть на іншій земній півкулі»

«Оптіма» – теж школа особлива -  перша дистанційна школа  в Україні, заснована ще у 2014 році. А нині одна з приватних шкіл, які надають безкоштовний доступ до навчання на своїх платформах. Відповідно тут все і поставлено – по-серйозному, на реальній науково-методичній базі.

Під час численних локдаунів через ковід дистанційними довелося стати геть усім школам у країні, і дуже часто результат викликав справедливі нарікання.

Отже, спершу Оксана Бондарчук, заступниця директора з навчально-виховної роботи дистанційної школи «Оптіма», пояснює, чим вирізняється якісна «дистанційка»:

- Під час пандемії коронавірусу всі були змушені адаптувати навчальний матеріал очної школи нашвидкуруч, без належної підготовки. Дистанційне ж навчання — це, насамперед, система спеціально розроблених для нього освітніх матеріалів,  інтерактивного контенту з елементами анімації, 3D, іграми та чітка система контролю. А ще наша навчальна платформа доступна 7 днів на тиждень, 24 години на добу, тому учень сам обирає, в який час йому займатися. Це дає змогу вчитися дітям, які проживають у різних часових поясах і навіть на іншій земній півкулі. (Ідеально для нинішньої ситуації - Ред.).

 Зараз багато родин – учнів, вчителів, персоналу школи – були змушені покинути свої домівки, стати внутрішніми переселенцями або виїхати за кордон. Звісно, багато учнів тимчасово втратили можливість навчатися, не мали доступу до інтернету. Проте хочу зазначити, що наші вчителі героїчно продовжували виконувати свої обов’язки навіть із бомбосховищ!

А коли ми відкрили безплатний доступ для всіх українських дітей, які втратили змогу навчатися у своїх школах, нам довелося шукати можливість збільшення потужностей. Нині можемо забезпечувати навчання одночасно понад 500 тисяч дітей. Зокрема, з Чернігова, Маріуполя, Харкова, Ірпеня і сотень інших населених пунктів, які нищили й нищать російські війська.

Наші учні знаходяться в різних життєвих обставинах, перебувають у різних країнах і навіть материках. Ми - українська школа і завжди приділяли увагу патріотичному вихованню, але зараз, здається, учні цього не потребують. Ми зі сльозами на очах спостерігаємо не формальний, а справжній, потужний патріотизм, який іде від душі. Учні самі розпочинають обговорення гострих тем, ведуть свої блоги. Ми ж зі свого боку намагаємось усіляко підтримувати їх, як інформаційно, так і психологічно.

Три дуже різні українські школи, які порівнювати важко. Одне в них беззаперечно спільне: всі вони як абсолютний доказ того, що Україна переможе на різних фронтах – і нині, і в майбутньому. 

Лариса Гаврилова, Київ