Як дотриматись Женевської конвенції щодо ворогів, які негідні жодної конвенції

Фахівцям з міжнародного гуманітарного права давно відомий лояльний контекст цих правил. Однак, відчути повноту неприйнятної поблажливості до представників ворожої країни нагода дісталася саме українцям.

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р. стала надбанням пост воєнного періоду Другої світової та особливою пересторогою від жорстокості концтаборів фашистської Німеччини. Разом з цим, надактивне попередження у майбутньому нелюдських умов в полоні призвело до прийняття надмірно дружніх вимог.

Такі емоції щодо полонених окупантів розділять саме українці – нація, яка вдруге на своїй землі переживає страхіття фашизму. Ряд вимог Женевської конвенції природно викликає неприйняття саме у тих, хто особисто пережив жах бомбардування, смерть та голод, чиї рідні міста зрівняно з землею. 

Правникам слід визнати, що умови утримання полонених за Женевською конвенцією набагато ліпші, ніж підозрюваних/обвинувачених у вчинені ненасильницьких злочинів за КПК України. А з 24.02.22 більшість українців знаходиться в значно гірших умовах, ніж має перебувати інтернований військовий РФ за конвенційними вимогами.

Нерівність положення полягає в тому, що тягар виконання Женевської конвенції ляже саме на Україну, бо Росія не виконує навіть базові суворі заборони, пов’язані із тортурами над цивільним населенням, використання забороненої зброї тощо.

У перші дні війни, спілкуючись із бійцями ТрО та займаючись волонтерськими питаннями гуманітарної допомоги, я невпинно нагадувала, що є юристом і готова допомагати за фахом. Єдине, що вони не готові були слухати, як правильно поводитися із військовополоненими. І це зрозуміло. Як можна почуття люті до ворога трансформувати до лояльних дій та поведінки стосовно полонених? На мій погляд, має бути проведена не лише просвітницько-юридична, а й психологічна робота. Наразі кожен українець тою чи іншою мірою має ПТСР, що слід пропрацьовувати фахівцями.

Тому я зовсім не здивувалася, коли побачила в ютубі ролики про паляницю, що стало вже народним надбанням гумору. І це росіяни ще в одеський полон не потрапили. Отримали б багатосерійний серіал жартів та глузувань. Українці духом сильна нація, на них падають бомби, а вони створюють меми, складають пісні, вірші. Проте, навіть безневинні приколи над полоненими не приймає етика Женевської конвенції 1949 р.

Водночас, кожен з нас розуміє, що жодної конвенційної вимоги РФ виконувати не буде, вони навіть до цивільного населення відносяться як нелюди, що наглядно демонструють Маріуполь, Харків, Чернігів, Ірпінь, Буча…

Тому для українських бійців замало знань Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, вимоги якої викликають подив, гнів та насмішку. Потрібна дієва агітація необхідності виконання обов’язкових конвенційних норм.

І це вкрай важливо для того, аби:

5. зберегти цивілізоване обличчя, не опуститися до фашистських вчинків опонентів.
5. не допустити перекладення частини відповідальності РФ на Україну через недотримання міжнародних вимог.
5. не відвернути від себе цивілізований світ, не перешкодити бажанню допомагати і довіряти Україні.
5. заохотити російських військових здаватися в полон.
6. не допустити опинення на лаві підсудних українських військовослужбовців, адже жорстоке поводження з військовополоненими становить окремий склад злочину – ст. 438 Кримінального кодексу України.

Марія Островська, адвокат, Голова Комітету з військового права Національної асоціації адвокатів України, заступник Голови Комітету НААУ по наближенню системи адвокатури України до європейських правових стандартів